Постанова

від 08.09.2021 по справі 922/1135/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2021 р. Справа № 922/1135/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Шевель О.В.

Секретар судового засідання - Євтушенко Є.В.,

за участю:

прокурор - Трофіменко О.О.

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Бусуєк Л.А.,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." (вх. № 2040 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2021 (суддя - Чистякова І.О., ухвалене в м. Харкові 01.06.2021, о 12:07 год., повний текст якого складено 10.06.2021),

у справі №922/1135/21

за позовом: Керівника Лозівської окружної прокуратури, Харківська область, м. Лозова, в інтересах держави, в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської область, Харківська область, смт. Близнюки,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська область, Близнюківський район, смт. Близнюки,

до: Приватного підприємства "Іржавський Ю.О.", Харківська область, Близнюківський район, с. Садове,

про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лозівської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області до Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." про:

- розірвання договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О.";

- розірвання договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О.";

- зобов`язання ПП "Іржавський Ю.О." повернути державі в особі Близнюківської селищної ради земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га;

- зобов`язання ПП "Іржавський Ю.О." повернути державі в особі Близнюківської селищної ради земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га.

В обґрунтування позовної заяви керівник Лозівської окружної прокуратури з посиланням на ст.ст. 526, 611, 651 ЦК України, ст.ст. 92, 116, 118, 122, 125, 126, 212 ЗК України, зазначає, що 30.08.2016 та 05.05.201 між Близнюківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Іржавський Ю.О.» укладено договори оренди землі з числа нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області. Згідно п.п. 15-16 договору земельні ділянки передані в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення - для сільськогосподарського використання.

Прокурор посилається на те, що ПП «Іржавський Ю.О.» отримало за вищевказаними договорами оренди землі земельні ділянки сільськогосподарського призначення з видом використання пасовище, проте відповідач використовує їх не за цільовим призначенням. Замість використання землі для випасу худоби, переробив земельні ділянки під рілля та засіяв сільськогосподарськими культурами, а саме соняшником, що підтверджує протоколом огляду місця події від 12.06.2020 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095, складеного начальником Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Павлюченком А.С., за участю секретаря Близнюківської селищної ради Харківської області Лукінова Є.А.

Зазначені обставини прокурор вважає істотним порушенням земельного законодавства та умов договорів оренди землі, що на думку прокурора є підставою для розірвання договорів оренди землі та поверненню земельних ділянок Близнюківській селищній раді.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/1135/21 позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Іржавський Ю.О.".

Розірвано договір оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Іржавський Ю.О.".

Зобов`язано Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096) повернути державі в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021) земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га.

Зобов`язано Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." (64809, Харківська область, Близнюківський район, с. Садове, вул. Вільна, буд. 8, ідентифікаційний код 40381096) повернути державі в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області (64801, Харківська область, смт. Близнюки, вул. Свободи,30, ідентифікаційний код 04400021) земельну ділянку к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що під час огляду місця події 12.06.2020 у кримінальному провадження Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області №42017221380000095 від 07.07.2017 із залученням представника власника - Близнюківської селищної ради проведені огляди земельних ділянок к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га та к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, що зафіксовано протоколом огляду місця події від 12.06.2020. Встановлено, що видимої межі між вказаними ділянками немає, земельні ділянки оброблені та засіяні суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник. З урахуванням ступеню росту приблизним часом засівання ділянок є квітень 2020 року. В ході огляду на земельній ділянці не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельні ділянки використовуються як рілля.

Враховуючи відомості, зазначені в протоколі огляду місця події від 12.06.2020, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що орендовані ПП "Іржавський Ю.О." земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 15 га та 5 га з видом використання пасовища фактично використовувались як рілля, без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що діяльність відповідача щодо розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ є такою, що порушує встановлені законодавством (ч.1 ст. 6, ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» , ст. 35 , ч.ч. 1-3 ст. 37 Закону України «Про охорону земель» , ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 20 , ч.ч. 1, 3 ст. 22, ст.ст. 33-37, 141 Земельного кодексу України, ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") вимоги та істотні умови спірних договорів оренди земельної ділянки (п. п. 1, 2, 31 договорів), що є підставою для розірвання зазначених договорів відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, а також для повернення орендованих за цими договорами земельних ділянок позивачеві.

Приватне підприємство "Іржавський Ю.О." звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/1135/21, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач використовує спірні земельні ділянки відповідно до умов договорів оренди земельних ділянок, не допускаючи порушень, цільове призначення земельних ділянок - сільськогосподарські угіддя не змінював та користується земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Апелянт зазначає, що спірні земельні ділянки у відповідності до п.п. 15-16 договорів передавалися ПП "Іржавський Ю.О." для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дані обставини, на думку апелянта, підтверджуються актом приймання - передачі земельної ділянки до договору, розпорядженням Близнюківської РДА Харківської області від 17.02.2017 №67.

ПП "Іржавський Ю.О." посилається на те, що із витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться за категорією земель до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельних ділянок: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також відповідач вважає, що протокол огляду місця події від 12.06.2020 на який посилався суд першої інстанції не є достовірним та допустимим доказом нецільового використання спірних земельних ділянок.

На думку відповідача належним доказом порушення вимог земельного законодавства може бути акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення у сфері використання та охорони земель, складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охоронною земель у відповідності до ч.1 ст. 5, ч.1 ст. 6, ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст. 144, ст. 188 ЗК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/1135/21. Розгляд справи призначено на 28.07.2021 о 12:15 год.

23.07.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Лозівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8440), в якому прокурор проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Прокурор зазначає, що відповідачу передані спірні земельні ділянки для пасовищ, однак ПП "Іржавський Ю.О." використовувало земельні ділянки, як рілля.

Прокурор посилається на те, що спірні земельні ділянки із цільовим призначення пасовища використовуються ПП "Іржавський Ю.О." з порушенням умов режиму використання, а саме землі використовуються, як рілля для вирощування олійних культур.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 оголошено у судовому засіданні перерву до 08.09.2021 о 12:15 год.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Марюхіної Н.О., відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Плахов О.В., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні 08.09.2021 представник відповідача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про дуту, час і місце судового засідання повідомленні належним чином.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції 28.07.2021 та 08.09.2021 здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судових засіданнях прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 19.04.2016 №220 передано в оренду приватному підприємству "Іржавський Ю.О." земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП "Близнюківське" та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 20 га (угіддя - пасовища ), розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області.

На підставі вказаного розпорядження 30.08.2016 між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." укладений договір оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га та зареєстрований 06.10.2016 за номером 16764163.

Згідно з п.п. 1-2 договору оренди землі від 30.08.2016 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,0000 га нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) .

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2016 рік складає 79903,23 грн. (п. 5 договору оренди землі від 30.08.2016).

Договір укладено строком на 7 років або до моменту отримання власником документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (п. 8 договору оренди землі від 30.08.2016).

Відповідно до п. 15 договору оренди землі від 30.08.2016 земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (п.16 договору оренди землі від 30.08.2016).

У п.31 договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, який зареєстрований 06.10.2016 за номером 16764163 передбачено обов`язки орендаря (відповідача), зокрема згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до Акту прийому - передачі земельної ділянки згідно з договором оренди земельної ділянки від 30.08.2016 орендодавець - Близнюківська районна державна адміністрація передала, а орендар - ПП "Іржавський Ю.О." прийняв земельну ділянку на території Близнюківської селищної ради загальною площею 15,0000 га, в.т.ч. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6320655100:03:000:0446 від 27.01.2021:

категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

цільове призначення земельної ділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Аналогічна інформація міститься у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2019 та від 23.01.2018 № 32-20-0.23,11-34/163-18.

Розпорядженням голови Близнюківської районної державної адміністрації від 17.02.2017 №67 передано в оренду приватному підприємству "Іржавський Ю.О." земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП "Близнюківське" та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) орієнтовною площею 5,5 га (угіддя - пасовища ), розташованих на території Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області.

На підставі вказаного розпорядження 05.05.2017 між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." укладений договір оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га та зареєстрований 26.05.2017 за номером 20723145.

Відповідно до п.п. 1-2 договору оренди землі від 05.05.2017 в оренду передана земельна ділянка загальною площею 5,0000 га у тому числі пасовища 5,0000 га нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв).

Договір укладено строком на 7 років або до моменту отримання власником документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (п. 8 договору оренди землі від 05.05.2017).

Згідно з п. 5 договору оренди землі від 05.05.2017 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 01.01.2017 складає 21651,54 грн.

Відповідно до п. 15 договору оренди землі від 05.05.2017 земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (п.16 договору оренди землі від 05.05.2017).

У п.31 договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, який зареєстрований 26.05.2017 за номером 20723145 передбачено обов`язки орендаря (відповідача), зокрема згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі", використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не змінювати вид сільськогосподарських угідь.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2021 кадастровий номер 6320655100:03:000:0479:

категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

цільове призначення земельної ділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Аналогічна інформація міститься у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.02.2019 та від 16.07.2018 № 27-20-0.23,11-392/163-18.

Прокурором надано протокол огляду місця події від 12.06.2020 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095 від 07.07.2017, який проведено начальником Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Павлюченком А.С. за участю секретаря Близнюківської селищної ради Харківської області Лукінова Є.А.

В даному протоколі зазначено: Об`єктом огляду є земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, та земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, які розташовані за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області. В ході огляду встановлено, що видимої межі між вказаними ділянками немає, земельні ділянки оброблені та засіяні суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник. З урахуванням ступеню росту приблизним часом засівання ділянок є квітень 2020 року. В ході огляду на земельній ділянці не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельні ділянки використовуються як рілля .

За таких обставин прокурор вважаючи, що відповідачем порушуються умови п.п. 1, 2, 31 договорів оренди земельних ділянок від 30.08.2016 та від 05.05.2017 (земельні ділянки: 15 га та 5 га з видом використання пасовища), що перебувають в оренді у ПП "Іржавський Ю.О." використовуються всупереч умовам договорів оренди та чинного земельного законодавства - як рілля, звернувся з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області наступним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.1, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом із тим, з наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Статтею 14 Конституції України та ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Відповідно до абз. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

З огляду на викладене, Близнюківська селищна рада є на даний час розпорядником земельних ділянок, що передані в оренду відповідачу за означеними договорами оренди, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до пп. 1) п. б) ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

З огляду на вищевикладене окружною прокуратурою запропоновано Близнюківській селищній раді самостійно вжити заходи щодо розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у зв`язку з порушенням умов договорів та законодавства, про що повідомити прокуратуру.

Листом від 22.04.2020 вих. №02-23/484 Близнюківська селищна рада повідомила про неможливість самостійного звернення до суду та до цього часу заходи щодо розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок не вжито.

Прокурор вважає, що така усвідомлена пасивна поведінка Близнюківської селищної ради свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а тому наявні достатні підстави для звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18.

Враховуючи викладене, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом "а" частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Прокурором на підтвердження факту нецільового використання земельних ділянок Приватним підприємством "Іржавський Ю.О." надано протокол огляду місця події від 12.06.2020 у кримінальному провадженні Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУ НП в Харківській області № 42017221380000095 від 07.07.2017, в якому зазначено: Об`єктом огляду є земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, та земельна ділянка к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, які розташовані за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області. В ході огляду встановлено, що видимої межі між вказаними ділянками немає, земельні ділянки оброблені та засіяні суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник. З урахуванням ступеню росту приблизним часом засівання ділянок є квітень 2020 року. В ході огляду на земельній ділянці не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто земельні ділянки використовуються як рілля .

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зазначає, що протоколом огляду місця події від 12.06.2021 зафіксовано факт використання земельних ділянок к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га та к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га із цільовим призначенням пасовища (які надані відповідачу із числа невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з порушенням умов режиму використання землі, а саме використовуються відповідачем як рілля для вирощування олійних культур, що є достатньою правовою підставою дострокового розірвання спірних договорів оренди землі.

Під час проведення вищезазначеної перевірки здійснювалась фотофіксація використання земельних ділянок, що підтверджується фототаблицею до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.33-34).

Відповідач впродовж апеляційного розгляду справи не заперечував факт використання ним спірних земельних ділянок, як рілля для вирощування соняшнику.

Верховний Суд у постановах від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 24.07.2019 у справі № 235/7381/16-ц, встановлюючи факт нецільового використання земельних ділянок, досліджував докази, зібрані у рамках кримінального провадження.

Таким чином, протокол огляду місця події від 12.06.2020 є допустимим та належним доказом у підтвердження використання земельних ділянок з порушенням умов оспорюваних договорів оренди землі відповідачем, оскільки огляд та обстеження було здійснено в рамках кримінального провадження №42017221380000095 від 07.07.2017 за фактом правопорушення, неналежного використання земельних ділянок.

Щодо доводів відповідача, що з його боку не має жодних порушень умов спірних договорів, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 19 Земельного кодексу України закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Так, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя (ч.2 ст.22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення поділяються на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги ( п. а ч. 2 ст.22 ЗК України).

При цьому, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( п. б ч. 3 ст.22 ЗК України).

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення, незалежно від того чи рілля, чи багаторічні насадження, пасовища, можуть передаватися сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з цим, до рілля відносять земельні ділянки, які систематично обробляються під посіви сільськогосподарських культур.

До багаторічних насаджень відносяться земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або трав`янистими багаторічними насадженнями, здатними давати урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції.

Сінокосами називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння.

Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби.

Отже, рілля, багаторічні насадження, сінокоси і пасовища можуть використовуватись для отримання сільськогосподарської продукції, але зі своїми обмеженнями.

З урахуванням вказаного, вид угідь - це різновид майна, яке в даному випадку поділяється на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. А товарне сільськогосподарське виробництво - це мета, з якою надається угіддя.

Отже, ПП "Іржавський Ю.О." отримало спірні ділянки для пасовища, на яких могло здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво шляхом випасання худоби, але в порушення умов договорів оренди землі використовувало їх як рілля.

Колегія суддів враховує, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №904/1054/19 від 12.12.2019.

Зміна виду цільового призначення користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни.

Отже, земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306.

За приписами ч. 5 ст.20, ст. 34 ЗК України, земельна ділянка для сінокосіння та випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання.

Тобто відповідач зобов`язаний був використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, в межах виду користування, передбаченому умовами договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що орендовані ПП "Іржавський Ю.О." земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - пасовища, фактично використовувались відповідачем як рілля, без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії.

При цьому, статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

За змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." та розірвання договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У зв`язку з розірванням договору оренди землі від 30.08.2016 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0446 площею 15 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." та розірванням договору оренди землі від 05.05.2017 щодо оренди земельної ділянки к.н. 6320655100:03:000:0479 площею 5 га, який укладений між Близнюківською районною державною адміністрацією та ПП "Іржавський Ю.О." підлягає задоволенню і вимога щодо зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі №922/1135/21 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за її подання покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Іржавський Ю.О." на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/1135/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2021 у справі № 922/1135/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.09.2021.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.В. Шевель