Ухвала

від 10.06.2021 по справі 520/12905/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 520/12905/19

адміністративне провадження № К/9901/19120/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Беккерманн Україна до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020, позов задоволено.

21.05.2021 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на вище зазначені судові рішення.

У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує підставою касаційного оскарження пункт З частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження ГУ ДПС посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пункту 2 частини другої статті 52, глави 8 розділу ІІ, частини першої статті 257, пунктів 5 та 6 частини восьмої статті 257, статті 278, пункту 1 частини першої статті 279, частини першої статті 295 Митного кодексу України, пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 КАС).

Згідно з частиною першою статті 13 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 20 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

При вирішенні питання, чи підпадає ця справа під критерії визначення справи незначної складності, береться до уваги характер спірних правовідносин, зокрема те, що загальна сума грошових зобов`язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, які є предметом оскарження у цій справі, становить 70 794,53 грн., що менше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і що згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС є самостійною підставою для класифікації справи як справи незначної складності.

Та обставина, що справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, не змінює її характер як справи незначної складності, оскільки такий її характер визначено нормою пункту 6 частини шостої статті 12 КАС.

Доводів про наявність виключних обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС, ГУ ДПС у касаційній скарзі не наводить, судовою колегією такі обставини також не встановлені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, підставою для задоволення позову суди попередніх інстанцій визнали ту обставину, що документи, використані ГУ ДПС для призначення та проведення перевірки, у тому числі лист митної агенції Італії, не легалізовані (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності таких документів на предмет ідентифікації органу, що їх видав, та посадової особи, яка їх підписала, відтак, ці документи не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил.

Суди встановили, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна, документально підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Таке застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми підпункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України відповідає висновку Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 по справі №821/2067/17, відповідно до якого порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі таких документів, призводить до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтею 248, пунктами 1, 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак