Ухвала

від 14.06.2021 по справі 120/1506/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

14 червня 2021 р. Справа № 120/1506/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Іллінецької міської ради щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документу за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 . Зобов`язано Іллінецьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 0521210100:03:000:0464) площею 1,1364 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Іллінецької міської ради Вінницької області, за межами с. Неменка та прийняти мотивоване рішення із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності із ст. 118 ЗК України, мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та зроблених судом висновків. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

27.05.2021 на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн. на користь позивача.

У період з 28.05.2021 по 11.06.2021 головуючий суддя перебував у відпустці.

Розглянувши заяву представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у встановлених випадках. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розгляд справи та прийняття рішення суду здійснювалося у письмовому провадженні, тому судовий розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи та аналізуючи доводи представника позивача у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, суд приходить до таких висновків.

Підстави для ухвалення додаткового судового рішення визначені статтею 252 КАС України. Так відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, з наведеного слідує, що учасник справи має право на звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі, в тому числі й з підстави, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У ч. 3 ст. 143 КАС України вказано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Відтак, наведені вище норми передбачають можливість подання доказів понесених судових витрат після ухвалення судового рішення лише у разі, якщо під час судового розгляду до закінчення судових дебатів особа зробила про це відповідну заяву; неможливість подання доказів до вирішення справи по суті обумовлена поважними причинами. При цьому наслідки неподання у встановлений строк заяви або неподання відповідних доказів передбачені абзацом третім частини сьомої статті 139 КАС України.

Так, за приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються не тільки із судового збору, але й інших витрат, що пов`язані з розглядом справи. Обов`язок подання доказів щодо розміру судових витрат, які сплачені або ж мають бути сплачені, покладається саме на сторону.

Проте під час розгляду справи по суті до ухвалення судового рішення доказів про понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду не подано, як і не подано ні позивачем, ні його представником відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у зв`язку із неможливістю надати їх з поважних причин до закінчення розгляду справи по суті.

Як слідує із рішення суду від 21.05.2021, судом вирішено питання про розподіл судових витрат понесених позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору. Водночас, суд встановив, що жодних доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, на час розгляду справи суду надані не були. Крім того, матеріали справи не містили заяви позивача поданої в порядку ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України про подання відповідних доказів після ухвалення рішення по суті вимог.

Суд відзначає, що жодних заяв з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу станом на момент ухвалення судом рішення у справі від позивача не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за наведених обставин судові витрати позивача пов`язані з правничою допомогою адвоката відшкодуванню не підлягали.

Відтак, питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, на правничу допомогу вирішено судом у рішенні від 21.05.2021, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Суд зазначає, що відсутність судових дебатів при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не позбавляє права учасника справи подати в межах строку її розгляду відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу чи зробити відповідну заяву про подання таких доказів.

При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.11.2020 у справі №640/13697/19.

Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі №755/9215/15-ц також вказала на те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (в даному випадку частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що під час розгляду справи стороною позивача не було подано доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, як і під час розгляду справи не подано заяву про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, тому суд дійшов висновку, що заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення на підставі частини сьомої статті 139 КАС України слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 241, 242, 243, 252, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович