Постанова

від 28.05.2010 по справі 2а-993/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 28 травня 2010 року           09:24           № 2а-993/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Каракашьяна С.К., секретарі судового засідання Попові В.С., розглянув адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Електроніка»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про

визнання протиправними та скасування акту  анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ  та податкового повідомлення -  рішення

За участю представників:

позивача    :    

Дружиніна Є.Є., (представника)

відповідача:

не з‘явився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариств з обмеженою відповідальністю «Авто-Електроніка»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, в якому просить суд  визнати  протиправним  та скасувати Акт про  анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 378/29-139 від 17 липня 2009 року та податкове повідомлення-рішення № 0000781520/0 від 22 січня 2010 року.

          В обґрунтування позовних  вимог зазначено, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у відповідності до п. 2.2 ст. 2, п.п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, видане свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідач незаконно анулював реєстрацію позивача  як платника податку на додану вартість шляхом прийняття оспорюваного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позивач посилається на порушення податковим органом вимог п. 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність підстав для анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення –рішення мотивовані виключно неправомірністю анулювання свідоцтва платника ПДВ, та наявністю прямого причинно –наслідкового зв’язку між цими обставинами. Інших обґрунтувань позовних вимог в цій частині позивачем не наводиться.

          Відповідач в судове засідання не прибув, представника свого не направив, хоча був повідомлений про розгляд даної справи належним чином. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, додаткових документів по справі не надав.

          Ухвалою про відкриття провадження у справі у відповідача витребовувалися податкові накладні, виписка яких стала підставою для анулювання акту. Відповідачем зазначених вимог ухвали суду не виконано.

Оскільки частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову,  суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Електроніка»(код ЄДРПОУ 25399233), адреса реєстрації: м. Київ, просп. Возз’єднання, 21, згідно п.п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва видане свідоцтво №100001848, початок дії якого 27.11.2006 року, та присвоєно індивідуальний податковий номер 253992326023.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача, за результатами перевірки був складений акт №378/29-139 від 27.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно та пп. «в»пункту 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Авто-Електроніка»було виписано податкові накладні, згідно з якими не задекларовано податкові зобов’язання обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму,   визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджено актом про результати документальної невиїзної перевірки №172-15/25399233 від 17.07.2009р.

Судом витребовувалися докази виписки позивачем податкових накладних, не зазначених у податкових зобов’язаннях, проте відповідачем вимог суду виконано не було.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, доказів виписки позивачем податкових накладних, які не були включені до податкових зобов’язань.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Як встановлює п. 2.1, 2.2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку є  будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку (п.2.2  ст. 2 вищезазначеного Закону).

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість)(відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 вищезазначеного Закону).

Так, підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Жодних змін до п. 9.8  ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” з приводу анулювання свідоцтва платника ПДВ в разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких  за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” законодавець не вносив.

Таким чином, пункт 9.8 цього Закону не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як  встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких  за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем без дослідження обставин справи, зокрема, без проведення перевірки позивача та виписаних позивачем податкових накладних.

У зв’язку з викладеним судом  вбачається, що позовні вимоги в частині визнання протиправним  та скасування Акту про  анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 378/29-139 від 17 липня 2009 року підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000781520/0 від 22 січня 2010 року, яким позивачу було визначено податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 178174 грн., з яких  122 116 грн. основного платежу та 56058 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття зазначеного рішення обумовлено висновками акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «Авто Електроніка»№ 8242 - 15/25399233 від 24 грудня 2009 року, яким встановлено порушення позивачем абз. 17 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушення, допущене позивачем, на думку відповідача, полягало в наступному.

В декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року № 175080 позивач задекларував суму ПДВ у розмірі 1 251грн., а відповідно до додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток № 158565 від 29 липня 2009 року залишок товару у позивача на кінець звітного періоду був на суму 564 923 грн., балансова вартість основних фондів на початок кварталу становить 45 658 грн.

З посиланням на приписи пункту 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов висновків, що позивач з липня 2009 року був зобов'язаний визнати умовний продаж товарних залишків та збільшити суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 122 116 грн.

Відповідно до пункту 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Як вбачається з наданої на вимогу суду інформації з Державної податкової адміністрації України запис про анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість було внесено до Реєстру платників податку на додану вартість 21.07.2009р., оприлюднена на офіційному сайті інформація була 23.07.2009р.

Отже, саме з даного моменту  (23.07.09р) позивач об’єктивно міг дізнатися про анулювання реєстрації та з моменту виключення з Реєстру (21.07.09р.) був зобов’язаний визнати умовний продаж товарів, як того вимагає пункт 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення –рішення мотивовані виключно неправомірністю анулювання свідоцтва платника ПДВ, та наявністю прямого причинно –наслідкового зв’язку між цими обставинами. Інших обґрунтувань позовних вимог в цій частині, позивачем не наводиться. Зокрема, позивач не посилається на зміну вартості основних фондів, у зв’язку з чим судом вбачається наявність порушення в діях позивача.

Наявність прямого причинно –наслідкового зв’язку між обов’язком позивача здійснити умовний продаж в силу прямих приписів Закону та діями відповідача, які визнаються судом протиправними, не вбачається судом достатньою підставою для визнання правомірним невиконання позивачем вимог Закону.

Судом вбачається, що у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», позивач був зобов’язаний визначити податкові зобов’язання, з наступним їх корегуванням після скасування анулювання реєстрації та поновлення в якості платника податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Електроніка"

задовольнити частково .

2.Визнати протиправним та скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №378/29-139 від 17.07.2009р.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь   Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Електроніка" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                С.К. Каракашьян