Постанова

від 27.05.2010 по справі 2а-2601/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 27 травня 2010 року           12:17           № 2а-2601/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б.  у  відкритому судовому засіданні  вирішив адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  «Феліксія»

до

Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про

скасування та визнання нечинним акту №63/15-224 від 28.01.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про скасування та визнання нечинним акту №63/15-224 від 28.01.2010 р. про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Феліксія»та зобов’язати ДПІ у Оболонському районі м. Києва відновити ТОВ «Феліксія»і.п.н. 328242226542, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ в Реєстрі платників податку на додану вартість.

          Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що доводи податкового органу про відсутність оподатковуваних операцій протягом 12 послідовних податкових місяців  не відповідають дійсності, оскільки у грудні 2009 року товариство проводило оподатковувані операції, що підтверджується декларацією, яка була подана до податкового органу. Таким чином, представник позивача зазначив, що у ДПІ у Оболонському районі м. Києва не було  законних підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, в зв’язку з чим просив позов задоволити в повному обсязі.  

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Феліксія» відбулось у відповідності до вимог пп. «ґ»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та у зв’язку з тим, що позивач протягом дванадцяти послідовних місяців з січня 2009р. по грудень 2009р. (включно)  подавав до податкового органу  податкові декларації з ПДВ, які свідчили про відсутність оподатковуваних поставок протягом зазначеного періоду.  В зв’язку з чим, податковим органом у наступному податковому періоді, а  саме у січні 2010 року був прийнятий Акт про анулювання реєстрації платника ПДВ та про виключення з реєстру.

Таким чином, представник відповідача зазначив, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва  при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість дотримано норми чинного законодавства, в зв’язку з чим, просив в задоволені позову  відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Феліксія»в 2005 році зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 37679210.

Як встановлено судом, 28 січня 2010 р. відповідачем було складено Акт № 63/15-224 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача у зв’язку з тим, що останній подає податковому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, що підтверджено реєстром податкових декларацій від 27.01.2010 р..

У зв’язку з цим, на підставі п.п «ґ»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.2005 р. № 168/97-ВР відповідач прийняв рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з 28.01.2010 р. та зобов’язав позивача повернути податковому органу анульоване свідоцтво протягом двадцяти календарних днів з дня прийняття рішення про його анулювання.

Реєстрація осіб як платників податку на додану вартість врегульована ст.9 Закону України  «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до пункту 9.8. зазначеної норми,  реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема: пп. ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Таким чином, наведена норма підставою для анулювання визначає саме відсутність оподатковуваних поставок протягом вказаного періоду, тобто операцій платників податку, перелік яких встановлений  ст.3 Закону N 168/97-ВР та які в силу цього Закону є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом дванадцяти послідовних місяців з січня 2009р. по грудень 2009р.  позивач подавав до податкового органу  податкові декларації з ПДВ, які свідчили про відсутність оподатковуваних саме у нього поставок протягом зазначеного періоду. Вказані обставини не спростовані позивачем при розгляді спору.

Відповідно до  пп.25.2 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 р. за N 208/4429, в редакції чинній на день прийняття оспорюваного акта (надалі – Положення) анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу. Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Підпунктом 25.2.1 пункту 25 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей), а саме реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність у таких деклараціях (податкових розрахунках) оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до органу державної податкової служби, загальні обсяги оподатковуваних поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

В судовому засіданні встановлено, податковим органом на виконання вищевказаних вимог Положення було складено реєстр податкових декларації з податку на додану вартість  від 27.01.2010 року, на підставі якого було складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою 6-ПДВ.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Один примірник акта зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Інший примірник акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість надсилається податковим органом особі, реєстрацію якої анульовано.

В судовому засіданні встановлено, що 28.01.2010 року податковим органом на адресу позивача направлений акт від 28.01.2010 року разом із супровідним листом, який було вручено товариству 03.02.2010 р.

          Суд звертає увагу на той факт, що відповідачем дотримані всі вимоги, щодо оформлення та направлення Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 28.01.2010 року.

Доводи позивача, про те що в лютому 2010 року ним було подано декларація з податку на додану вартість за січень 2010 р. (з коригуванням за грудень 2009 року) не приймаються судом до уваги, оскільки її подано після прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, до того ж, коригування позивачем податкових зобов’язань за грудень 2009 року не входить до періоду дванадцяти послідовних податкових періодів.

          Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано процедуру анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, в зв’язку з чим позовна заява задоволенню не підлягає.

          Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

          Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки в судовому засіданні свідки не залучались та експертизи не проводились, судові витрати, що підлягають стягненню відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

                                                   ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

                Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не  була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

              Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                              Кишинський М.І.

     Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –01.06.2010р.