Ухвала

від 14.06.2021 по справі 344/17576/20

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/17576/20

Провадження № 2/352/438/21

УХВАЛА

14 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Кукула О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору суперфіцію недійсним, зобов`язання відшкодувати плати та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором суперфіцію та розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору суперфіцію недійсним, зобов`язання відшкодувати плати та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором суперфіцію та розірвання договору.

10.06.2021 року представником відповідача подано заяву про відвід судді, мотивуючи тим, що у відповідача є сумніви у безсторонності суду.

Відповідно до положень ч.3 ст.40 та ч.1 ст.123 ЦПК України оскільки заява про відвід надійшла до суду за 2 робочих дні до судового засідання у справі, то питання про відвід вирішується судом, який розглядає страву. З урахуванням ч.8 ст. 40 ЦПК України з ініціативи суду вирішення питання про відвід призначено в судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом вважає відвід безпідставним та просив в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача та відповідач за первинним позовом в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про дату та час судового засідання. Причини неявки суду не повідомили.

Згідно з ч.8 ст.40 ЦПК України неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Вислухавши представника позивача за первісним позовом, вивчивши заяву про відвід, суд дійшов наступного висновку.

Так, положеннями ст. ст. 36 та 37 ЦПК України , встановлено виключні підстави для відводу судді за наявності яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу).

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Однак, жодних обгрунтувань незаявлення відводу у встановлені ЦПК України строки представником відповідача за первинним позовом у своїй заяві не наведено.

При цьому суд зазначає, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості.

При цьому не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в справі за № 826/11409/17.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Оскільки представником відповідача за первинним позовом не зазначено жодної обставини, яка б на її думку свідчила про упередженість та необ`єктивність судді, більше того на підтвердження цього не надано жодного доказу, ні заявник, ні відповідач в судове засідання не з`явились, а заява заявлена поза межами строку, встановленого ЦПК України, то суд приходить до висновку про безпідставність заяви про відвід, а відтак в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.35-41, 258-261ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про відвід головуючої судді Гриньків Д.В. у цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору суперфіцію недійсним, зобов`язання відшкодувати плати та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків за договором суперфіцію та розірвання договору відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя Гриньків Д.В.