Постанова

від 14.06.2021 по справі 916/143/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/143/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м. Южний - не з`явився;

від Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса - адвокат Берназ-Ганєва А.В., ордер № ОД 652477 від 19.05.2021 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 року, м. Одеса, суддя Петров В.С., повний текст рішення складено та підписано 29.04.2021 року

у справі № 916/143/21

за позовом Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м.Южний

до відповідача Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса

про стягнення заборгованості в загальній сумі 314 319,98 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В січні 2021 року Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м. Южний звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса, в якій просила суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м.Одеса на користь Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м.Южний дебіторську заборгованість в розмірі 314 319,98 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами у справі було укладено договір №57, за умовами якого відповідач мав надати позивачу послуги рекламного характеру по розміщенню публікацій замовника в друкованих засобах масової інформації та мережі Інтернет, додатковою угодою від 03.12.2019 року № 2 до цього договору сторони обумовили конкретний перелік рекламних послуг, які позивач оплатив в повному об`ємі 09.12.2019 року, проте відповідач в порушення вимог договору та додаткової угоди до нього обумовлені ними послуги так і не надала, з огляду на що позивач вважає, що сума сплачених ним коштів підлягає поверненню.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 року у справі №916/143/21 (суддя Петров В.С.) позов Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) до Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни про стягнення заборгованості в загальній сумі 314319,98 грн. задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни на користь Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) заборгованість в сумі 300 350,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4505,25 грн.; в задоволені решти вимог Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) до Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання додаткової угоди №2 до укладеного між сторонами договору позивачем на користь відповідача було сплачено 300 350,00 грн. в якості передоплати, разом з тим, відповідачем послуги, обумовлені додатковою угодою №2 позивачу надані так і не були, договір припинив свою дію закінченням терміну, на який його було укладено, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно утримується сума передоплати, яку позивач просить повернути.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фізична особа-підприємець Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 року у справі № 916/143/21 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м. Южний відмовити в повному обсязі, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок про припинення договору, оскільки відповідно до п.6.1. договору даний договір набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, або до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. На сьогоднішній день зобов`язання по договору не виконані, а тому він діє до їх повного виконання. Твердження суду, що внаслідок закінчення строку дії договору (тобто 31.12.2020 року) відпали підстави для виконання відповідачем зобов`язань за цим договором (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України), на думку скаржника, є абсурдними та таким, що не базуються на нормах чинного законодавства.

Як вказує скаржника, судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаної статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Однак як встановлено судом, між сторонам був укладений договір про надання послуг рекламного характеру по розміщенню публікацій в друкованих засобах масової інформації № 57 від 13.11.2019 року та спірні кошти перераховані відповідачу саме на підставі укладеного договору та на його виконання. При цьому, позивач жодних позовних вимог щодо розірвання, визнання недійсним або зміну договору не заявляв та на сьогоднішній день відсутнє рішення суду, що набрало законної сили про відповідне. Тобто, як зазначає скаржник, правова підстава для отримання коштів відповідачем наявна та на сьогоднішній день ніким не скасована, визнана недійсною, змінена або припинила існування.

Також відповідачка вказує, що на сьогоднішній день у позивача відсутнє порушене право, оскільки суд не прийняв до уваги п. 3.1.1. договору, яким визначено зобов`язання позивача щодо своєчасного надання відповідачу по справі (не пізніше зазначених термінів у специфікації до додаткової угоди № 2 від 03.12.2019 року) підготовлених рекламних матеріалів. Також на п.3.1.2. договору, відповідно до якого позивач був зобов`язаний своєчасно (в терміни, зазначені у специфікації до додаткової угоди №2 від 03.12.2019 року) надавати виконавцю достовірну і законну інформацію для підготовки оригінал-макетів рекламних матеріалів. Тобто, зобов`язання виконавця щодо надання послуг згідно графіку виникають після надання замовником рекламних матеріалів та інформації для підготовки оригінал-макетів рекламних матеріалів. Так, як зазначає скаржник, у березні 2020 року в журналах Порти України та Судоходство за заявкою замовника, яка була надана виконавцю в телефонному режимі, були розміщені привітання жінок галузі від керівництва Южненьської філії ДП АМПУ та ПП ЮФ ДП АМПУ зі святом 8 Березня. Надання зазначених послуг засвідчується скап-копіями сторінок журналів Порти України та Судоходство . При цьому, в подальшому позивач заперечував проти надання відповідних заявок, а ому на думку скаржника має місце, передбачене ст. 613 Цивільного кодексу України прострочення кредитора, яке продовжує строк виконання зобов`язання боржником, якщо прострочення виявилося у не вчиненні кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції застосував до спірних відносин норми, які не заявлялись позивачем. Так, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає способам захисту визначених законодавчими приписами. Договором не було передбачено жодного обов`язку відповідача щодо сплати грошових коштів позивачу. Вимога про виконання в натурі грошового зобов`язання за яким звернувся позивач є безпідставною та такою, що не підлягає виконанню. При цьому позовні вимоги базуються саме на порушенні своїх зобов`язань зі сторони відповідача.

Суд, ухвалюючи рішення, послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі №910/3907/18.

Разом з тим, скаржник, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19, зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Окрім вказаного, відповідачка наголошує, що судом першої інстанції не були застосовані висновки Вищого господарського суду України та Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 28.04.2015 року у справі № 904/3122/14, від 29.10.2020 року у справі №904/3253/19 та від 07.08.2014 року у справі № 909/61/14.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 року у справі № 916/143/21, справу призначено до судового розгляду.

09.06.2021 року, до Південно-західного апеляційного господарського суду від Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м. Южний надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2020 року у справі № 916/143/21 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2020 року у справі № 916/143/21 - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві, позивач посилаючись на безпідставність доводів скаржника щодо обрання Профспілкою працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м.Южний неправильного способу захисту при вирішенні даного спору, зазначає про вірність обраного останньою способу захисту з огляду на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду вiд 05 червня 2018 року у справi №338/180/17, вiд 11 вересня 2018 року у справi №905/1926/16, вiд 30 сiчня 2019 року у справi №569/17272/15-ц, вiд 01 жовтня 2019 року у справi №910/3907/18 . Відтак, на думку позивача, застосування судом того чи iншого способу захисту має приводити до вiдновлення порушеного права позивача без необхiдностi повторного звернення до суду.

Крім того, позивачем у відзиві зазначається, що посилання вiдповiдача на чиннiсть спірного договору, з огляду на змiст п. 6.1. Договору, якою встановлено, що договiр діє до 31.12.2020 року або до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, є недоречним з огляду на встановлену судову практику та обставини справи, оскільки у виконавця немає, на даний час, жодних обов`язкiв щодо предмету договору перед замовником, а у замовника перед виконавцем, оскiльки договором, а саме, специфікацією до додаткової угоди №2 вiд 03.12.2019 року визначений строк (термiн) протягом якого сторони мали право виконати свої обов`язки, та який станом на день подання позовної заяви сплив.

До вказаного вище, Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м. Южний у відзиві звернула увагу колегії суддів на ту обставину, що посилання скаржника на виконання умов Договору у березнi 2020 року, в частинi здiйснення виконавцем за заявкою ПП ЮФ ДП АМПУ (АМП Южний ), м. Одеса розмiщення у журналах Судоходство , Порти України привiтання жiнок зi святом Восьмого березня, а також на лист вiд 22.09.2020 року № 201-18/155, яким, на думку вiдповiдача, позивач заперечив щодо прийняття послуг за Договором не заслуговують на увагу колегії суддів під час перегляду справи в апеляційному порядку з огляду на те, що на день складення позовної заяви, позивач, на підставі наявних у нього документів, дiйшов висновку, що виконавцем послуги за умовами договору, та на пiдставi додаткової угоди вiд 03.12.2019 року № 2 не надавались вцiлому, що підтверджуєтъся вiдсутнiстю пiдписаного сторонами Акта наданих послуг у вiдповiдностi до п. 4.3. Договору.

Відтак, на думку позивача, Господарський суд Одеської областi при постановленні оскаржуваного рiшення вiд 19.04.2021 року у справi № 916/143/21 вiрно дійшов висновку щодо часткового задоволення його позовних вимог .

В судове засідання з`явилася представник скаржника - адвокат Берназ-Ганєва А.В., яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача - Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м. Южний в судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявний у матеріалах справи звіт про відправку ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року про відкриття провадження у справі №916/143/21 на електронну адресу позивача, якою останнього повідомлено про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень , у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Профспілки працівників Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту "Южний"), м. Южний.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса не потребує задоволення,а рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2020 року у справі № 916/143/21 є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

13.11.2019 року Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) (замовник) та Фізична особа-підприємець Слободянюк Ірина Олександрівна (виконавець) уклали договір №57, відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає замовнику послуги рекламного характеру по розміщенню публікацій замовника в друкованих засобах масової інформації (далі - видання) та мережі Інтернет в обсязі та на умовах, зазначених в додаткових угодах і специфікаціях на рекламні послуги, котрі додаються до даного договору і являються його невід`ємною частиною, а позивач (замовник) зобов`язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.

Згідно п. 2.1 договору виконавець зобов`язується: виконати послуги належним чином та в обумовленій формі у відповідності з додатковими угодами і специфікаціями (п.п. 2.1.1); надавати замовнику інформаційно-консультативну допомогу щодо предмету публікацій, стану інформаційного ринку і організації рекламної діяльності (п.п. 2.1.2); надавати на вимогу замовника звіт про вихід рекламних матеріалів (п.п. 2.1.3); розмістити у виданнях рекламні матеріали замовника в обсягах, зазначених у відповідній специфікації (п.п. 2.1.4).

Відповідно до п. 3.1 договору замовник зобов`язаний: своєчасно (але не пізніше термінів, зазначених в специфікації) надати виконавцю підготовлені рекламні матеріали (п.п. 3.1.1); своєчасно (в терміни, зазначені в специфікації) надати виконавцю достовірну і законну інформацію для підготовки оригінал-макетів рекламних матеріалів (п.п. 3.1.2); оплатити послуги і витрати виконавця згідно даного договору, додаткових угод і специфікацій на підставі рахунку виконавця (п.п. 3.1.3).

За умовами п. 4.1 договору загальна вартість послуг визначено додатковими угодами і специфікаціями до цього договору.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що оплата виконується замовником в безготівковій формі у розмірі 100% загальної вартості послуги на підставі рахунку виконавця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 4.3 договору визначено, що факт виконання виконавцем послуг за цим договором оформлюється сторонами шляхом підписання акту надання послуг, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за цим договором відповідно до діючого законодавства України.

За умовами п. 5.5 договору всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути під час виконання цього договору, будуть вирішуватися сторонами шляхом переговорів. Якщо врегулювання не досягнуто, суперечка буде вирішуватися в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 6.1 договору останній набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, або до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 6.2 договору останній може бути розірваний достроково за згодою сторін з обов`язковим оформлюванням додаткової угоди до цього договору.

За умовами п. 6.3 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Положеннями п. 7.1 договору визначено, що умови даного договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін, оформленою у письмовому вигляді.

13.11.2019 року Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) (замовник) та Фізична особа-підприємець Слободянюк Ірина Олександрівна (виконавець) уклали додаткову угоду № 1 до договору № 57 від 13.11.2019 року, відповідно до п. 1 якої її предметом є надання рекламних послуг, а саме: розміщення рекламної статті (1.1); розміщення макету рекламного блоку (1.2). Пунктом 2 додаткової угоди сторонами погоджено термін надання послуг, обумовлених у п. 1 даної додаткової угоди - до 31.01.2020 року (включно). Пунктом 3 додаткової угоди визначена вартість послуг та порядок розрахунків: вартість послуг виконавцем послуг, обумовлених у п. 1 даної додаткової угоди і зазначених у специфікації, що додається до даної додаткової угоди, становить: 70 000,00 грн. без ПДВ (3.1). Оплата здійснюється замовником шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця в порядку 100% передоплати послуг за цим договором згідно даної додаткової угоди протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди та виставлення рахунку.

Також між сторонами у справі складено та підписано специфікацію до додаткової угоди №1 до договору № 57 від 13.11.2019 року, якою визначено термін надання матеріалів для виготовлення та розміщення замовником - за 14 робочих днів до початку періоду розміщення, а також послуги з розміщення рекламної продукції у виданнях: 1) Соціальна мережа «Фейсбук» , тема - привітання працівників морського порту «Південний» , період - грудень 2019 - січень 2020 р., вартість 4500,00 грн.; 2) журнал «Судоходство» , тема - новорічне привітання працівників морського порту «Південний» , період - листопад 2019 р., вартість - 15250,00 грн.; 3) журнал «Судоходство» , тема - привітання працівників морського порту «Південний» з Різдвом Христовим, період - грудень 2019 р., вартість - 15250,00 грн.; 4) журнал «Порти України» , тема - новорічне привітання працівників морського порту «Південний» , період - грудень 2019 р., вартість - 17500,00 грн.; 5) журнал «Порти України» , тема - привітання працівників морського порту «Південний» з Різдвом Христовим, період - грудень 2019 р., вартість - 17500,00 грн. на загальну суму 70000,00 грн.

14.11.2019 року Фізичною особою-підприємцем Слободянюк Ірини Олександрівни, м.Одеса було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 46 від 14.11.2019 року на оплату послуг рекламного характеру по розміщенню публікацій замовника в друкованих засобах масової інформації та мережі Інтернет на суму 70000,00 грн., який 15.11.2019 року був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 4505 від 15.11.2019 року на суму 70000,00 грн.

31.01.2020 року сторонами було підписано без зауважень та заперечень акт виконаних робіт (послуг), яким сторони підтвердили належне надання послуг, обумовлених додатковою угодою № 1 від 13.11.2019 р. до договору № 57 від 13.11.2019 року.

Також 03.12.2019 року між Профспілкою працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) (замовник) та фізичною особою-підприємцем Слободянюк Іриною Олександрівною (виконавець) була укладена додаткова угода № 2 до договору № 57 від 13.11.2019 року, відповідно до п. 1 якої її предметом є надання рекламних послуг, а саме: розміщення рекламної статті (1.1); розміщення макету рекламного блоку (1.2). При цьому в п. 2 додаткової угоди сторонами погоджено термін надання послуг, обумовлених у п. 1 даної додаткової угоди - до 31.12.2020 року (включно). Пунктом 3 додаткової угоди визначена вартість послуг та порядок розрахунків: вартість послуг виконавцем послуг, обумовлених у п. 1 даної додаткової угоди і зазначених у специфікації, що додається до даної додаткової угоди, становить: 300350,00 грн. без ПДВ (3.1). Оплата здійснюється замовником шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця в порядку 100% передоплати послуг за цим договором згідно даної додаткової угоди протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди та виставлення рахунку.

Також між сторонами у справі складено та підписано специфікацію до додаткової угоди №2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року, якою визначено термін надання матеріалів для виготовлення та розміщення замовником - за 14 робочих днів до початку періоду розміщення, а також послуги з розміщення рекламної продукції у виданнях: 1) Соціальна мережа «Фейсбук» , тема - публікація новин профспілки та порту, період - січень-грудень, вартість 36000,00 грн.; 2) журнал «Судоходство» , тема - привітання керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження, період - протягом року, вартість - 24500,00 грн.; 3)журнал «Судоходство» , тема - рекламний блок привітання жінок галузі з 8 Березня, період - березень, вартість - 15250,00 грн.; 4) журнал «Судоходство» , тема - рекламний блок, привітання в день працівників морського та річкового флоту (5 липня), період - червень, вартість - 15250,00 грн.; 5) журнал «Судоходство» , тема - привітання працівників порту та галузі з днем незалежності України, період - серпень, вартість - 15250,00 грн.; 6) журнал «Судоходство» , тема - стаття, підсумки роботи порту та профспілки за 2020 рік, період - грудень, вартість - 24500,00 грн.; 7) журнал «Судоходство» , тема - привітання працівників морського порту «Південний» з новорічними святами, період - грудень, вартість - 24500,00 грн.; 8) журнал «Порти України» , тема - рекламний блок привітання жінок галузі з 8 Березня, період - березень, вартість - 17500,00 грн.; 9) журнал «Порти України» , тема - розміщення PR статті, журнал розповсюджується протягом транспортного тижня 2020 в м. Одеса, період - травень, вартість - 32000,00 грн.; 10) журнал «Порти України» , тема - розміщення вітального макета до дня морського і річкового флоту України, період - червень, вартість - 17500,00 грн.; 11) журнал «Порти України» , тема - розміщення вітального макета до Дня незалежності України, період - серпень, вартість - 17500,00 грн.; 12) журнал «Порти України» , тема - привітання керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження, період - протягом року, вартість - 24500,00 грн.; 13) журнал «Порти України» , тема - привітання працівників морського порту «Південний» з новорічними святами, період - грудень, вартість - 24500,00 грн.; 14) журнал «Порти України» , тема - макетування рекламних блоків привітань керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження та святами, період - протягом року, вартість - 9600,00 грн. на загальну суму 300350,00 грн.

09.12.2020 року Фізичною особою-підприємцем Слободянюк Ірини Олександрівни, м.Одеса було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 50 на оплату: 1) послуги з розміщення публікацій у друкованих засобах масової інформації протягом 2020 року відповідно до додаткової угоди №2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року в розмірі 254 750,00 грн.; 2) послуг з макетування рекламних блоків привітань керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження та святами відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року в розмірі 9600,00 грн.; 3) послуги з розміщення публікацій та новин профспілки в соціальній мережі «Фейсбук» протягом 2020 року відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року у розмірі 36000,00 грн. Всього рахунок на загальну суму 300 350,00 грн.

18.12.2019 року вказаний рахунок-фактуру № 50 від 09.12.2019 року на суму 300350,00 грн. був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 455 від 18.12.2019 року на суму 300350,00 грн., в призначенні платежу якого вказано: «за послуги зг. рах-фактури № 50 від 09.12.2019 року Без ПДВ» .

25.06.2020 року Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) звернулась до Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни із листом-повідомленням вих. № 201-18/116, в якому вказала, що дії щодо виконання умов договору стосовно обумовленого об`єму послуг, що міститься у специфікації до додаткової угоди від 03.12.2019 року № 2, сторонами не вчинялись, замовник не надавав жодного завдання на розміщення рекламної статті, підготовки та розміщення макету рекламного блоку, а виконавець не здійснював відповідне розміщення рекламної статті та/або рекламного блоку у журналах «Судоходство» , «Порти України» та соціальній мережі «Фейсбук» , що підтверджується відсутністю підписаних між сторонами актів наданих послуг. Враховуючи тенденцію відсутності потреби для замовника в отриманні послуг, які є предметом договору від 13.11.2019 року № 57, позивач повідомив про необхідність розірвання вищевказаного договору на підставі п. 6.2 договору, а також повернення на розрахунковий рахунок замовника сплачених на підставі рахунку-фактури від 09.12.2019 року №50 грошових коштів у розмірі 300350,00 грн.

У відповідь на зазначений лист-повідомлення від 25.06.2020 року вих. № 201-18/116 Фізична особа-підприємець Слободянюк Ірина Олександрівна листом від 10.07.2020 року № 10-07/20 повідомила позивача, що тлумачення останнього щодо відсутності наданих послуг за додатковою угодою №2 від 03.12.2019 року до договору не є коректним, так як у березні цього року в журналах «Порти України» та «Судоходство» за заявкою замовника були розміщені привітання жінок галузі від керівництва Южненської філії ДП «АМПУ» та ПП ЮФ ДП «АМПУ» зі святом 8 Березня та надання зазначених послуг засвідчується актом наданих послуг від 01.04.2020 р. відповідно до пункту 4.3 договору. Стосовно пропозиції щодо розірвання спірного договору Фізична особа-підприємець Слободянюк Ірина Олександрівна повідомила, що не має наміру розривати договір від 13.11.2019 року № 57 та запропонувала замовнику подати заявки на розміщення матеріалів в журналах «Порти України» та «Судоходство» відповідно до специфікації до додаткової угоди № 2 від 03.12.2019 року, повідомивши, що термін надання матеріалів замовником для розміщення у вищезазначених виданнях складає 14 робочих днів до початку періоду розміщення, з огляду на що просила надіслати матеріали для розміщення.

22.09.2020 року Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) звернулася до Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни з листом вих. № 201-18/155, в якому просила надати належним чином завірену копію вказаної заявки з огляду на неподання такої заявки та належним чином завірену копію акту наданих послуг, який підписаний між замовником та виконавцем за результатом надання послуг за березень 2020 року. Також у вказаному листі позивач повторно повідомив про відсутність потреби для замовника в отриманні послуг, які є предметом договору від 13.11.2019 року № 57, у зв`язку з чим пропонував розірвати вказаний договір на підставі п. 6.2 та повернути замовнику на розрахунковий рахунок суму коштів щодо яких відсутній спір. При цьому разом з вказаним листом позивачем було направлено на адресу відповідача примірник додаткової угоди № 3 від 25.06.2020 року до договору № 57 від 13.11.2019 року, в якій наведені умови щодо розірвання спірного договору № 57.

03.12.2020 року Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) знову звернулася до Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни із листом вих. №201-18/184, в якому вказала, що в листі від 22.09.2020 року вих. № 201-18/155 просила надати належним чином завірену копію заявки та належним чином завірену копію акту наданих послуг, який підписаний між замовником та виконавцем за результатом надання послуг за березень 2020 року, проте відповіді на вказаний лист не отримано, з огляду на що Профспілка стверджує про невиконання умов спірного договору зі сторони виконавця, оскільки за березень 2020 року жодного документу, який підтверджує фактичне виконання умов договору, не оформлено. При цьому Профспілка в черговий раз повідомила виконавця про відсутність потреби для замовника в отриманні послуг, які є предметом договору від 13.11.2019 року № 57, у зв`язку з чим запропонували розірвати вказаний договір на підставі п. 6.2 та повернути грошові кошти у розмірі 300350,00 грн.

Разом з вказаним листом позивачем було повторно направлено на адресу відповідача примірник додаткової угоди № 3 від 25.06.2020 року до договору № 57 від 13.11.2019 року, в якій наведені положення щодо розірвання спірного договору № 57.

Доказів підписання вказаної додаткової угоди матеріали справи не містять.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.11.2019 року Профспілка працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) (замовник) та Фізична особа-підприємець Слободянюк Ірина Олександрівна (виконавець) уклали договір № 57, відповідно до п. 1.1. якого виконавець надає замовнику послуги рекламного характеру по розміщенню публікацій замовника в друкованих засобах масової інформації (далі - видання) та мережі Інтернет в обсязі та на умовах, зазначених в додаткових угодах і специфікаціях на рекламні послуги, котрі додаються до даного договору і являються його невід`ємною частиною, а позивач (замовник) зобов`язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.

03.12.2019 року між Профспілкою працівників Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту «Южний» ) (замовник) та фізичною особою-підприємцем Слободянюк Іриною Олександрівною (виконавець) була укладена додаткова угода № 2 до договору № 57 від 13.11.2019 року, відповідно до п. 1 якої її предметом є надання рекламних послуг, а саме: розміщення рекламної статті (1.1); розміщення макету рекламного блоку (1.2). При цьому в п. 2 додаткової угоди сторонами погоджено термін надання послуг, обумовлених у п. 1 даної додаткової угоди - до 31.12.2020 року (включно). Пунктом 3 додаткової угоди визначена вартість послуг та порядок розрахунків: вартість послуг виконавцем послуг, обумовлених у п. 1 даної додаткової угоди і зазначених у специфікації, що додається до даної додаткової угоди, становить: 300350,00 грн. без ПДВ (3.1). Оплата здійснюється замовником шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця в порядку 100% передоплати послуг за цим договором згідно даної додаткової угоди протягом 3 банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди та виставлення рахунку.

Також між сторонами у справі складено та підписано специфікацію до додаткової угоди №2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року, якою визначено термін надання матеріалів для виготовлення та розміщення замовником - за 14 робочих днів до початку періоду розміщення, а також послуги з розміщення рекламної продукції у виданнях: 1) Соціальна мережа «Фейсбук» , тема - публікація новин профспілки та порту, період - січень-грудень, вартість 36000,00 грн.; 2) журнал «Судоходство» , тема - привітання керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження, період - протягом року, вартість - 24500,00 грн.; 3)журнал «Судоходство» , тема - рекламний блок привітання жінок галузі з 8 Березня, період - березень, вартість - 15250,00 грн.; 4) журнал «Судоходство» , тема - рекламний блок, привітання в день працівників морського та річкового флоту (5 липня), період - червень, вартість - 15250,00 грн.; 5) журнал «Судоходство» , тема - привітання працівників порту та галузі з днем незалежності України, період - серпень, вартість - 15250,00 грн.; 6) журнал «Судоходство» , тема - стаття, підсумки роботи порту та профспілки за 2020 рік, період - грудень, вартість - 24500,00 грн.; 7) журнал «Судоходство» , тема - привітання працівників морського порту «Південний» з новорічними святами, період - грудень, вартість - 24500,00 грн.; 8) журнал «Порти України» , тема - рекламний блок привітання жінок галузі з 8 Березня, період - березень, вартість - 17500,00 грн.; 9) журнал «Порти України» , тема - розміщення PR статті, журнал розповсюджується протягом транспортного тижня 2020 в м. Одеса, період - травень, вартість - 32000,00 грн.; 10) журнал «Порти України» , тема - розміщення вітального макета до дня морського і річкового флоту України, період - червень, вартість - 17500,00 грн.; 11) журнал «Порти України» , тема - розміщення вітального макета до Дня незалежності України, період - серпень, вартість - 17500,00 грн.; 12) журнал «Порти України» , тема - привітання керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження, період - протягом року, вартість - 24500,00 грн.; 13) журнал «Порти України» , тема - привітання працівників морського порту «Південний» з новорічними святами, період - грудень, вартість - 24500,00 грн.; 14) журнал «Порти України» , тема - макетування рекламних блоків привітань керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження та святами, період - протягом року, вартість - 9600,00 грн. на загальну суму 300350,00 грн.

09.12.2020 року Фізичною особою-підприємцем Слободянюк Ірини Олександрівни, м.Одеса було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 50 на оплату: 1) послуги з розміщення публікацій у друкованих засобах масової інформації протягом 2020 року відповідно до додаткової угоди №2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року в розмірі 254 750,00 грн.; 2) послуг з макетування рекламних блоків привітань керівництва адміністрації морського порту «Південний» з днем народження та святами відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року в розмірі 9600,00 грн.; 3) послуги з розміщення публікацій та новин профспілки в соціальній мережі «Фейсбук» протягом 2020 року відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року у розмірі 36000,00 грн. Всього рахунок на загальну суму 300 350,00 грн.

18.12.2019 року вказаний рахунок-фактуру № 50 від 09.12.2019 року на суму 300350,00 грн. був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 455 від 18.12.2019 року на суму 300350,00 грн., в призначенні платежу якого вказано: «за послуги зг. рах-фактури № 50 від 09.12.2019 року Без ПДВ» .

При цьому, в подальшому позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи, якими повідомляв, що дії щодо виконання умов договору стосовно обумовленого об`єму послуг, що міститься у специфікації до додаткової угоди від 03.12.2019 року № 2, сторонами не вчинялись, замовник не надавав жодного завдання на розміщення рекламної статті, підготовки та розміщення макету рекламного блоку, а виконавець не здійснював відповідне розміщення рекламної статті та/або рекламного блоку, що підтверджується відсутністю підписаних між сторонами актів наданих послуг, з огляду на що позивача зазначав, що позивач не має наміру отримати послуги в майбутньому та наполягав на повернення сплачених коштів у розмірі 300350,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, проти повернення коштів заперечувала з підстав продовження дії укладеного між ними договору.

Оскільки, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення умов додаткової угоди № 2 від 03.12.2019 року до договору № 57 від 13.11.2019 року не надав передбачені нею послуги в обумовлені строки, позивач просить стягнути з відповідача перераховані позивачем кошти в сумі 300350,00 грн. з огляду на закінчення строку дії договору та відповідно відсутність потреби для замовника в отриманні послуг, які є предметом договору від 13.11.2019 року № 57.

Дослідивши обставини даної справи та доводи обох сторін, судова колегія зазначає, що перш за все необхідно встановити чи дійсний наразі укладений між сторонами договір.

Відповідно до п. 6.2 договору останній може бути розірваний достроково за згодою сторін з обов`язковим оформлюванням додаткової угоди до цього договору.

За умовами п. 6.3 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Положеннями п. 7.1 договору визначено, що умови даного договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін, оформленою у письмовому вигляді.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилався проект додаткової угоди № 3 від 25.06.2020 року до договору № 57 від 13.11.2019 року, пунктом 1 якої визначено умови про розірвання спірного договору відповідно до його п. 6.2. Вказана додаткова угода зі сторони Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса підписана не була, а тому підстави вважати, що договір було розірвано, відсутні.

Разом з тим, п. 6.1. укладеного між сторонами договору останній набирає силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, або до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Тобто, сторони погодили конкретний строк дії договору, а саме до 31.12.2020 року. При цьому, доказів того, що договір сторонами було пролонговано матеріали справи не містять.

З урахуванням вказаного суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір припинив свою дію шляхом закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що на сьогоднішній день зобов`язання по договору не виконані, а тому він діє до їх повного виконання, оскільки п. 6.1. договору було визначено, що договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, відхиляються, з огляду на таке.

Вказане застереження щодо строку дії договору розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, які виникли з вказаного договору та не були завершені до моменту закінчення строку його дії, наприклад, коли відповідач надав послуги за договором, проте всупереч умов договору позивач такі послуги не оплатив, чи навпаки, позивач надав відповідачу заявку на отримання на отримання послуги, проте до закінчення строку дії договору, відповідач не встиг надати обумовленою такою заявкою послугу. В таких випадках договірні правовідносини продовжуються до моменту або надання відповідної послуги, або до моменту оплати такої послуги.

Умовами укладеного сторонами договору було передбачено (і це підтверджує сам скаржник), що умовою надання послуг є відповідна заявка замовника (своєчасно (але не пізніше термінів, зазначених в специфікації) надати виконавцю підготовлені рекламні матеріали - п.п. 3.1.1 договору), тобто позивач мав надати відповідачу заявку разом із відповідними рекламними матеріалами, і лише після отримання такої заявки відповідач мав розмістити такі рекламні матеріали в друкованих видання.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надавав відповідачу будь-яких заявок на послуги, обумовлені додатковою угодою № 2 від 03.12.2020 року до договору № 57 від 13.11.2019 року, позивач неодноразово наголошував у листуванні на відсутності у нього необхідності отримання рекламних послуг у відповідності із згаданою додатковою угодою, а тому, за переконанням судової колегії, в даному випадку у відповідача взагалі були відсутні підстави для надання будь-яких послуг за такою додатковою угодою, з огляду на що підстав вважати що договірні правовідносини між сторонами продовжують існувати немає.

Посилання скаржника на те, що ним все ж таки надавались послуги, обумовлені додатковою угодою № 2, судом відхиляються, оскільки умовами договору було визначено, що факт виконання виконавцем послуг за цим договором оформлюється сторонами шляхом підписання акту надання послуг, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.3. договору), який у матеріалах справи відсутній, доказів надання позивачем будь-яких заявок на надання послуг матеріали справи також не містять.

Тобто, наразі існує ситуація, коли позивач на виконання вимог укладеного між сторонами договору з додатковими угодами здійснив передоплату послуг, проте послуги відповідачем надані так і не були, строк дії договору, якими регулювались правовідносини сторін, закінчився, сума передоплати відповідачем не була повернута.

Отже, позивачем фактично заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 300 350,00 грн., які за своєю суттю є вимогами про повернення майна, що безпідставно збережено відповідачем, і це регулюється нормами ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави ст. 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

За змістом ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору.

Припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов`язків його учасників, які складають зміст договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Припинення договірного зобов`язання свідчить про зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Тобто в даному випадку, враховуючи, що послуги, обумовлені додатковою угодою № 2, відповідачем не надавались, договір припинив свою дію закінченням строку, на який його було укладено, відповідач наразі безпідставно утримує сплачені позивачем кошти.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про виникнення у відповідача зобов`язання повернути позивачу спірну суму грошових коштів в розмірі 300350,00 грн., що були останнім перераховані відповідачу як передоплату за вищевказаним договором № 57 від 13.11.2019 року.

Також судова колегія вважає вірним застосування судом першої інстанції вищевказаних норм права для задоволення позову, незважаючи на те, що позивачем не були наведені відповідні правові підстави для стягнення спірної суми коштів, з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо виниклих правовідносин.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17.

Також відхиляються доводи апеляційної скарги щодо неправильно обраного ппозивачем способу захисту порушених прав, з огляду на таке.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

По цій справі позивачем обрано належний спосіб захисту свої прав, оскільки вимога про стягнення коштів призведе до поновлення його порушеного права, при цьому неправильна кваліфікація правовідносин, що виникли та неправильне визначення правових підстав для стягнення коштів в даному випадку значення не має з огляду на викладене вище.

З урахуванням викладеного колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни грошових коштів в розмірі 300350,00 грн.

Що стосується нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат та відмови суду першої інстанції у їх задоволенні судова колегія зазначає, що апеляційна скарга будь-яких доводів та вимог в цій частині прийнятого судом першої інстанції рішення не містить, а тому у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції в цій частині колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 300350, 25 грн., при цьому вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на що судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 року у справі № 916/143/21 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Слободянюк Ірини Олександрівни, м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 року у справі № 916/143/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.04.2021 року у справі № 916/143/21 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 14.06.2021 року.

Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов А.І. Ярош