Постанова

від 14.06.2021 по справі 910/17598/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2021 р. Справа№ 910/17598/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РеАл-Ліга"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 (повний текст складено 19.01.2021) та ухвалу суду від 07.12.2020

у справі №910/17598/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РеАл-Ліга"

про стягнення 132263,17 грн,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РеАл-Ліга" (далі - відповідач) та просило стягнути 132263,17 грн плати за скид стічних вод до міської каналізації без отримання Умов на скид стічних вод (далі - Умови на скид).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 15.12.2000 був укладений Договір №8747/5-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідачем у період з 10.08.2018 по 31.08.2019 здійснювався скид стічних вод без одержання Умов на скид, у зв`язку з чим Департаментом екологічного нагляду ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" нарахована відповідачу плата за скид стічних вод за вказаний період у розмірі 142263,17 грн, згідно Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, які затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 (далі - Правила №1879), однак відповідачем вказане нарахування було сплачено частково, лише в сумі 10 000,00 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в сумі 132263,17 грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів того, що він є правонаступником ДКО "Київводоканал"; Правила користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України (далі Правила №65), на які посилання у договорі, втратили чинність 18.10.2008; Правила №1879 не можуть використовуватись при вирішенні даного спору, оскільки вони поширюються на ПАТ "АК "Київводоканал", а не на ПрАТ "АК "Київводоканал"; позивачем не доведено період, за який відповідач начебто допустив порушення, оскільки надані акти позивачем складені у період з 14.08.2018 по 08.05.2019, а не з 10.08.2018 по 31.08.2019; позивач безпідставно посилається на норму пункту 7.10 Правил №1879; розрахунок від 30.09.2019 не містить посилання на те, які саме порушення Правил допущені відповідачем, відсутні посилання на лічильник, договір, дати зняття показників тощо; лист-попередження від 30.09.2019 підписаний неналежною особою; вимога від 29.09.2019 не містить посилань на договір або іншу підставу виникнення зобов`язання; позивачем не надано належних первинних документів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача, а надані документи не є рахунками; додані до позову акти зняття показань з приладу обліку не можуть бути доказами обсягів спожитої води та скидання стічних вод, оскільки зняття здійснено представником позивача за відсутності споживача, з порушенням договору та мають ознаки фальсифікації; позовна заява підписана неповноважною особою; позивачем не надано доказів наявності ліцензії; весь обсяг спожитої води та водовідведення знаходився в межах лімітів; пункти Правил №1879, в частині необхідності отримання умов на скид та відповідальності за їх неотримання, суперечать істотним умовам Договору та нормам чинного законодавства.

Також відповідачем заявлялось два клопотання, у яких він просив визнати поважними причини неподання заперечення на позовну заяву у визначений судом строк, продовжити строк подання заперечення на позовну заяву, а в разі пропуску такого строку - поновити його, перейти розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання про продовження строку подання заяви по суті, встановлено строк для подачі відзиву на позов та проекту мирової угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 січня 2021 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "РеАл-Ліга" стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - 132263,17 грн. основного боргу за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Не погодившись з прийнятими рішенням та ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "РеАл-Ліга" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалу, поновити строк на подання заяви щодо застосування строків позовної давності та застосувати строки позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а рішення є недостатньо обґрунтованим, оскільки Правила №65, на які посилання у Договорі, втратили чинність; Правила №1879, на порушення яких посилається позивач, не можуть використовуватись при вирішенні даного спору, оскільки мають посилання на іншу юридичну особу, суперечать Правилам №190 від 27.06.2008 та Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"; позивач не повідомляв відповідача про зміну реквізитів, заміну сторони у Договорі або зміну назви; посилання на обов`язковість отримання умов на скид та встановлення відповідальності за їх відсутність є протизаконним; у позовній заяві позивачем вказується період нарахування з 10.08.2018 по 31.08.2019, який не співпадає з доданими до позову доказами; акт зняття показань мають ознаки фальсифікації; суд не перевірив розрахунок позивача, а наведена у розрахунку формула не передбачена законодавством, тому цей розрахунок не може викликати заборгованість; лист-попередження від 30.09.2019 підписаний неповноважною особою, не містить посилань на договір і направлений відповідачу не встановленою особою; надані позивачем акти не можуть бути доказами обсягів спожитої води та скидання стічних вод; суд дійшов необґрунтованого висновку, що часткова сплата відповідачем суми заборгованості та намір переговорів свідчить про згоду з наявністю заборгованості; суд прийшов висновку, що у відповідача існує заборгованість по основному боргу, хоча позивач вважав вказану суму санкцією; судом було не долучено до матеріалів справи заяви відповідача, які подавались в електронному вигляді; ухвала від 07.12.2020 була прийнята з порушенням положень статті 250 ГПК України. Крім цього, просить застосувати наслідки пропуску позовної давності, оскільки кошти, які просить стягнути позивач, фактично є штрафом, строк стягнення якого минув. Також вказує, що судові витрати на правову допомогу орієнтовно складатимуть 20 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25 квітня 2021 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

27 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 23.04.2021), у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що Правила №1879 поширюються на спірні правовідносини; Умови на скид стічних вод не належать до дозвільних документів, оскільки скид стічних вод не є господарською діяльністю; нарахування здійснюється за весь період відсутності Умов на скид, з 10.08.2018 по 31.08.2018, і обов`язок щодо сплати у відповідача виник з дня отримання листа-попередження від 30.09.2019; обсяги скинутих стічних вод визначені на підставі актів зняття показань з приладів обліку за формулою "Пс (плата за скид) = V (обсяг) х Т (тариф) х 4 (коефіцієнт кратності)"; відповідачем після отримання листа-попередження було сплачено 10000,00 грн, а після прийняття оскаржуваного рішення було сплачено 5940,59 грн (16.02.2021) та 6000,00 грн (19.03.2021); за правовою природою вказана сума є оперативно-господарською санкцією, а не штрафом; лист-попередження та розрахунок мали всі необхідні реквізити для оплати; опис вкладення щодо відправлення листа-попередження підписаний представником позивача Гарматіним К.В., який діяв на підставі довіреності; відповідачем документально не підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 грудня 2000 року між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю ""РеАл-Ліга", як абонентом, було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №8747/5-02 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов`язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (Правила) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 Договору абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У пункті 3.1 Договору встановлено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору ліміти споживання води та скидання стоків у міську каналізаційну мережу встановлюється на підставі пропозицій постачальника. Розмір лімітів постачальник повідомляє абоненту додатковим оповіщенням, яке є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.7 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У пункті 5.1 Договору сторони домовились, що цей договір є безстроковим, діє весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п.6.2 Договору у випадку прийняття органами влади, управління чи Національним банком України рішень щодо порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюються на умови цього договору без їх узгодження сторонами.

Всі питання, не передбачені цим договором, регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (п.6.3 Договору).

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна по місту Києву від 20.07.2001 №359 ДКО "Київводоканал" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в подальшому було перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 20.12.2010 та на підставі наказу від 29.12.2010 №223-4) та на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 28.04.2017 та на підставі наказу від 28.04.2017 №159).

Отже, позивач є правонаступником ДКО "Київводоканал", що також підтверджується наявним у матеріалах справи витягом зі Статуту.

Позивач має безстрокову ліцензію з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, видану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (рішення №186 від 03.02.2011, переоформлено рішенням від 15.01.2016 №16).

04 грудня 2018 року позивачем було проведено обстеження об`єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію по об`єкту ТОВ "РеАл-Ліга" за адресою м.Київ, вул.Маршала Якубовського, 8, за результатами якого складено Акт №06084. Актом встановлено, що абонент розміщується в 3-х поверховій окремо розташованій будівлі, в якій знаходиться спорт-клуб " iGym " та кафе корисних біологічних добавок для спортсменів, офісні приміщення. Водопостачання об`єкту здійснюється з місьководопроводу через приєднані мережі. Утворені стічні води скидаються до міськканалізації. Умови на скид стічних вод в каналізаційні мережі м.Києва - відсутні.

Вказаним актом надано припис - оформити документи згідно п.3.3, п.2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації (паспорт водогосподарства, умови на скид стічних вод), термін виконання - 04.01.2019.

У Акті також зазначено, що один примірник Акту обстеження залишений на об`єкті для ознайомлення керівництва, обстеження проведено в присутності представника абонента - адміністратора ОСОБА_1 .

Відповідач вказані у приписи недоліки не усунув, у зв`язку із чим працівниками Департаменту екологічного нагляду було складено розрахунок №15/ВУ-Ф-07/141-08-2019р від 30.09.2019, за невиконання Правил №1879 відповідачу нарахована до сплати плата за водовідведення в розмірі 1422263,17 грн за загальний період з 10.08.2018 по 31.08.2019. У розрахунку зазначені, зокрема, наступні періоди нарахувань: з 10.08.2018 по 13.10.2018 - обсяг скиду 585, тариф без ПДВ - 6,24 грн, коефіцієнт кратності - 4, сума до сплати - 17521,92 грн; з 14.10.2018 по 31.01.2019 - обсяг скиду 1137, тариф без ПДВ - 7,33 грн, коефіцієнт кратності -4, сума до сплати - 40004,21 грн; з 01.02.2019 по 31.08.2019 - обсяг скиду 2215, тариф без ПДВ - 7,97 грн, коефіцієнт кратності -4, сума до сплати - 84737,04 грн.

Позивач вказує, що розрахунок обсягу скидів здійснювався на підставі актів про зняття показань з приладу обліку №36435313А GSD8-15, який встановлений за адресою вул. Маршала Якубовського, 8 у підвалі.

У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії наступних актів:

- за серпень 2018 року, дата зняття показань 14.08.18, попередня дата обслуговування 12.07.2018, попередні показання 26479, обсяг попереднього періоду 302, поточні показання 26777, середньодобова витрата 10,46, з боку абонента акт підписаний "руководитель рецепції ОСОБА_4";

- за вересень 2018 року, дата зняття показань 12.09.18, попередня дата обслуговування 14.08.2018, попередні показання 26777, обсяг попереднього періоду 298, поточні показання 27023, середньодобова витрата 9,52, з боку абонента акт підписаний "завхоз ОСОБА_2 ";

- за жовтень 2018 року, дата зняття показань 12.10.18, попередня дата обслуговування 12.09.2018, попередні показання 27023, обсяг попереднього періоду 246, поточні показання 27329, середньодобова витрата 8,77, з боку абонента акт підписаний "завхоз ОСОБА_3 ";

- за листопад 2018 року, дата зняття показань 13.11.18, попередня дата обслуговування 12.10.2018, попередні показання 27329, обсяг попереднього періоду 306, поточні показання 27620, середньодобова витрата 9,36, з боку абонента акт підписаний "завхоз ОСОБА_3 ";

- за грудень 2018 року, дата зняття показань 12.12.18, попередня дата обслуговування 13.11.2018, попередні показання 27620, обсяг попереднього періоду 291, поточні показання 27948, середньодобова витрата 9,63, з боку абонента акт підписаний "завхоз ОСОБА_3 "

- за січень 2019 року, дата зняття показань 14.01.19, попередня дата обслуговування 12.12.2018, попередні показання 27948, обсяг попереднього періоду 328, поточні показання 28288, середньодобова витрата 10,15, з боку абонента акт підписаний "завхоз ОСОБА_3 "

- за лютий 2019 року, дата зняття показань 13.02.19, попередня дата обслуговування 14.01.2019, попередні показання 28288, обсяг попереднього періоду 340, поточні показання 28659, середньодобова витрата 10,77, з боку абонента акт підписаний "завхоз ОСОБА_3"

- за серпень 2019 року, дата зняття показань "08.05.19, попередня дата обслуговування 15.07.2019, попередні показання 30376, обсяг попереднього періоду 350, поточні показання 30503, середньодобова витрата 11,29, з боку абонента акт підписаний "ОСОБА_4";

- за вересень 2019 року, дата зняття показань (відсутня), попередня дата обслуговування 05.08.2019, попередні показання 30503, обсяг попереднього періоду 127, поточні показання (не зазначені), середньодобова витрата 10,47 (представниками сторін акт не підписаний).

Відповідач заперечує наявність у нього працівників із зазначеними у актах прізвищами, посилаюсь на те, що у вказаний період у товаристві було три працівника Безродна Ю.О. (директор), Ременюк О.І. (генеральний директор) та Пастухов О.А. (електрик), на підтвердження чого надав довідку від 07.12.2020.

17 жовтня 2019 року Департаментом екологічного нагляду ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на адресу відповідача було направлено лист-попередження від 30.09.2019 з, в якому позивач пропонував у 10-денний термін з дня отримання листа здійснити плату у розмірі 142263,17 грн згідно розрахунку № 15/ВУ-Ф-07/141-08-2019р., у зв`язку з порушенням відповідачем вимог пункту 3.3 Правил №1879. Лист-попередження був підписаний директором вказаного Департаменту Гуменюком О.В. Факт направлення вказаного листа відповідачу підтверджується належними чином засвідченою копією списку №27 згрупованих поштових відправлень, який містить відтиск календарного штемпелю органу поштового зв`язку.

Департамент екологічного нагляду є відокремленим підрозділом ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", інформація про який міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ ВП: 26168091), також у вказаному реєстрі наявна інформація щодо керівника цього відокремленого підрозділу - Гуменюк Олександр Володимирович.

24 січня 2020 року відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти в сумі 10000,00 грн з призначенням платежу "за відсутні умови на скид стічних вод зг. рах №15/ВУ-Ф-07/141-08-2019 від 30.09.2019 у т.ч. ПДВ ТОВ "РеАл Ліга", що підтверджується реєстром надходження грошових коштів.

30 вересня 2020 року позивач направив відповідачу Вимогу від 29.09.2020 за вих.№4587/12/36/02-20, у якій вказав на порушення Правил №1873 в частині скиду стічних вод без одержання Умов на скид та нездійснення оплати у повному обсязі, тому вимагав у семиденний термін сплатити 132 263,17 грн. Відправлення вказаної вимоги підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку.

Однак, відповідач на вказану вимогу не відповів, грошові кошти у встановлений строк не сплатив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення №8747/5-02 від 15.12.2000, який за своєю правовою природою є господарським договором надання послуг.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, діє безстроково на весь час надання послуг, отже, є обов`язковим для сторін.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що позивач є правонаступником ДКО "Київводоканал", а невнесення сторонами відповідних змін до договору в частині зазначення нової назви позивача не свідчить про припинення його дії.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 2 ст. 19 та ч. 2 ст. 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. У договорі про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення.

Укладеним між сторонами Договором передбачено, що всі питання, не передбачені цим договором, регулюються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65.

Вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №190 від 27.06.2008.

На даний час порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627 (далі - Правила №190), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил №190 визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстрованих у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Статтею 13 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать, зокрема, затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів.

Статтею 13-1 вказаного Закону унормовано, що місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту. Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст.ст.30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; ст.ст.1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); ст.ст.1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 №1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (Правила №1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

21.05.2017 Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, зареєстровані у Мін`юсті 26.04.2002 за №403/6691 втратили чинність, внаслідок набрання чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №166-р "Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади".

Однак, зазначені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва не скасовано, не визнано недійсними або такими, що суперечать Конституції України та законодавству України, а тому, відсутні правові підстави для не застосування вказаних місцевих правил при розгляді спору у даній справі, оскільки такі правила є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, оскільки законодавством не передбачено автоматичної втрати чинності нормативним актом органу місцевого самоврядування, у зв`язку із скасуванням іншого нормативно правового акту.

Аналогічні правові позиції щодо чинності Правил №1879 викладені також у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №910/17483/18.

Доводи відповідача про те, що за змістом Правил №1879 "Водоканал" це ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", а позивачем є інша юридична особа - ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вказане товариство було перейменоване у зв`язку зі зміною типу товариства з публічного на приватне.

Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879 ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб- підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації.

Правила №1879 встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення (п. 1.5 Правил № 1879).

Пунктом 1.6 Правил №1879 встановлено, що контроль за виконанням Абонентами цих Правил здійснюють Контролюючі служби (Державна екологічна інспекція в м. Києві, Київська міська санітарно"епідеміологічна станція, ПАТ "АК "Київводоканал").

Згідно з п. 1.7 Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами державних будівельних норм, абонентом одержані умови на скид та укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п.2.4 Правил №1879 абоненти зобов`язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень п.3.3 Правил №1879 абоненти зобов`язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (п.8.1 Правил №1879).

У контексті положень ст. 13-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил №1879 Умови на скид стічних вод не є документацією дозвільного характеру, а ними визначаються лише вимоги щодо прийняття стічних вод: обсяг, якість, хімічний склад.

Відповідно до п.8.6 Правил №1879 при порушенні цих Правил та Правил користування №190 водоканал: має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Згідно п. 7.10 Правил №1879 при виявленні факту порушення вимог Правил абоненти сплачують у п`ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил.

Позивачем, у зв`язку із порушенням відповідачем норм чинних нормативно-правових актів, а саме здійснення скиду стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид стічних вод за адресою: м. Київ, вул. Маршала Якубовського, 8 у період з 10.08.2018 по 31.08.2019 нарахована плата у загальному розмірі 142263,17 грн.

Факт відсутності передбачених Правилами №1839 Умов на скид підтверджується наявним у матеріалах справи Актом №06084 обстеження об`єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію від 04.12.2018, яким також встановлено, що за адресою м.Київ, вул.Маршала Якубовського, 8, знаходиться 3-х поверхова будівля, в якій розміщується спорт-клуб, кафе, офісні приміщення, а також на об`єкті використовується вода з міського водопроводу для господарчо-побутових потреб, а стічні води скидаються до міської каналізації.

Відповідачем не надано доказів того, що у спірний період йому були видані відповідні Умови на скид.

Вказана плата була нарахована позивачем з урахуванням актів про зняття показань з приладів обліку за спірний період, у яких наявна інформація про показники приладу обліку при попередніх перевірках, поточні показники, обсяг за період між зняттям показників та інформація про середньодобові витрати, що дозволяє математично розрахувати обсяг скинутих стічних вод у період з 10.08.2018 по 31.08.2019.

Доводи відповідача про те, що Акт обстеження та Акти зняття показників є неналежними доказами, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки згідно з п.3.7 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Однак, відповідач не надав доказів звернення до позивача у встановлений Договором строк для проведення звірки щодо обсягу наданих послуг.

Посилання відповідача на те, що акти з боку абонента були підписані особами, які не є його працівниками, також відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки згідно пунктом 3.1 Договору встановлено, що зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Щодо акту за серпень 2019 року, у якому дата зняття зазначена "08.05.19", то зі змісту акту за вересень 2019 вбачається, що попереднє обслуговування відбулось "05.08.2019", отже має місце описка, а відсутність підписів у акті за вересень 2019 не свідчить про недостовірність зазначених у ньому даних.

Крім цього, в процесі розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що інформація щодо показань приладу обліку у спірний період, яка зазначена у актах, не відповідала дійсності.

Згідно з нормами ст. 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.219 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 ГК України встановлено, що за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Пунктом 8.1 Правил №1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За змістом ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/23088/17 зазначено, що визначена у справі плата за скид стічних вод без дозволу не є штрафом у розумінні статей 238-241 Господарського кодексу України, а є оперативно-господарською санкцією у розумінні статей 217, 219, 235, 237 Господарського кодексу України.

Враховуючи зазначені положення законодавства, рішення позивача про нарахування абоненту 142263,17 грн вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п`ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення.

Перевіривши розрахунок плати за скид без одержання Умов в розмірі 142263,17 грн, апеляційним господарським судом встановлено, що він зроблений за формулою: Пс (плата за скид) = V (обсяг скинутих відповідачем стічних вод) х Т (тариф, встановлений на послуги водовідведення) х 4 (коефіцієнт кратності), що відповідає Правилам №1879, оскільки крім суми за розрахунком відповідач зобов`язаний сплатити вартість і самих послуг водовідведення за спірний період, що разом становить п`ятикратний розмір тарифу. Розрахунок є арифметично та методологічно правильним.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час прийняття судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 132263,17 грн, а тому є вірним висновок місцевого господарського суду, зроблений на підставі наявних у справі доказів, про обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача вказаних грошових коштів за скид стічних вод без Умов на скид.

Щодо посилань відповідача на пропуск позовної давності, то вимоги про застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді стягнення п`ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення не є вимогами про стягнення неустойки (штрафу), а отже положення п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, щодо позовної давності в один рік, до правовідносин сторін не застосовуються.

Також є безпідставними доводи відповідача про незаконність ухвали Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року, якою було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання про продовження строку подання заяви по суті, встановлено строк для подачі відзиву на позов та проекту мирової угоди.

Так, згідно зі статтею 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже дана справа є малозначною.

При цьому, складність судової справи є суб`єктивною підставою віднесення справи до категорії малозначних, яку суд оцінює під час розгляду відповідної справи. Водночас розглядаючи цю справу за правилами спрощеного позовного провадження та приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий розгляд відповідає завданням та основним засадам господарського судочинства, а її складність не потребувала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Крім цього, відповідно до частини 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 4 ст. 250 ГПК України, на яку посилається відповідач, встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2)розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Однак, відповідно до частини 7 ст. 250 ГПК України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Оскільки дана справа є малозначною, вона підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Продовження оскаржуваною ухвалою, за клопотаннями відповідача, строку подання заяви по суті, якою, зокрема, також є відзив на позовну заяву, відповідає положенням ст. 119 ГПК України.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення та ухвали господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Також відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РеАл-Ліга" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19 січня 2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.06.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко