Ухвала

від 14.06.2021 по справі 922/3422/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"14" червня 2021 р. Справа № 922/3422/20

Вх. номер 13241

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

за участю представників сторін:

стягувача - не з`явився

боржника - не з`явився

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2021 р.(вх.№13241 від 07.06.2021 року)

за позовом: Харківської міської ради (61003,м.Харків, м-н Конституції, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Оіл Трейд" (03040, м. Київ, вул. Михайла Стельмаха, буд.10-а, офіс 506)

стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Оіл Трейд" 444 717,78 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання у період з 01.02.2018 по 30.11.2018 земельної ділянки комунальної форми власності по вул. Академіка Павлова,130-А у м. Харкові, площею 0,0958 га, без укладення з позивачем договору оренди та без сплати орендної плати, на підставі ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2021 у справі № 922/3422/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 444 717,78 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 670,77 грн.

Рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2021 у справі № 922/3422/20 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «Вест Оіл Трейд» про стягнення коштів та направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю, а саме до господарського суду м. Києва.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» на рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2021 у справі № 922/3422/20 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2021 у справі № 922/3422/20 залишено без змін.

До Господарського суду міста Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2021 р., яке набрало законної сили.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2021 р. Розгляд заяви призначено на "14" червня 2021 р. о 11:30.

Представники заявника (відповідача) та стягувача у судове засідання не з`явилися про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Оіл Трейд" про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема стаття 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У заяві про відстрочку виконання рішення заявник посилається на те, що відповідач що,ТОВ ВЕСТ ОІЛ ТРЕЙД здійснює господарську діяльність з передачі в найм (оренду) об`єктів нерухомого майна, що потребують в користуванні Товариства іншим суб`єктам господарювання та отримує прибуток виключно від грошових коштів, отриманих на підставі таких договорів оренди, будь-яких інших джерел доходів та/або фінансування Товариство не має, що підтверджує копіями банківських виписок про рух грошових коштів.

Враховуючи щомісячні грошові надходження на рахунки Товариства в банківських установах та щомісячні витрати сума боргу в розмірі 444 717,78 гривень є надто значною. В зв`язку з чим Товариство не має можливості виконати рішення суду в повному обсязі негайно. До того ж Товариство щомісячно сплачує Харківській міській раді орендну плату :а користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова 130-А в розмірі 73 917,90 гривень.

Одноразове стягнення з ТОВ ВЕСТ ОІЛ ТРЕЙД заборгованості в розмірі 444 "17,78 грн. призведе до неможливості її погашення, накладення арешту на рахунки Товариства в банківських установах та, в свою чергу, до неможливості сплати поточних платежів з орендної плати за землю в розмірі 73 917,90 гривень та призведе до негативних наслідки для ТОВ ВЕСТ ОІЛ ТРЕЙД при виконанні рішення та порушення балансу інтересів сторін.

На підтвердження зазначених обставин, заявником долучено до заяви копії виписок по особовим рахунках боржника за період з 01.11.2020 по 30.04.2021.

Так, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Водночас, ч. 5 ст. 331 ГПК України визначає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування обов`язку зі сплати на користь стягувача суми заборгованості за договором оренди, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягають виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що сума буде йому сплачено та становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), cуд вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності законної сили.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи докази, які подав боржник на підтвердження заяви про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів як і не доведено наявності у боржника конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі № 922/3422/20.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Оіл Трейд» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2021 р.(вх.№13241 від 07.06.2021 року) повністю.

Ухвала набирає законної сили 14.06.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.06.2021.

Суддя Присяжнюк О.О.