Ухвала

від 14.06.2021 по справі 922/2628/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"14" червня 2021 р. Справа № 922/2628/13

вх. № 13040

Суддя господарського суду: Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання: Лепенець К.В.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з`явився;

від відповідача (боржника): Захарова О.О.(АДВОКАТ)

представника ДВС Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків - Бойченко В.В. (наказ №4536/к від 26.10.2020 року)

розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" (61004, м.Харків, вул.Мар`їнська,2-Б)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВЕНТІС"

про стягнення 680000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 680000,00грн. заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання фінансової допомоги від 20.04.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду від 20.08.2013 року, по справі№922/2628/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЦИХАР (61166, м. Харків, пр. Леніна, буд. 24, Літ. А-5; код ЄДРПОУ 33774810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДВЕНТІС (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд.12; код ЄДРПОУ 35275230) 680000,00грн. заборгованості та 13600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

03 вересня 2013 року Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ по справі№922/2628/13.

03 червня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" надійшла скарга(вх.№13040)на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), в якій скаржник просить суд:

Визнати бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) неправомірною;

Визнати протиправним арешт нерухомого майна ТОВ ЦИХАР код ЄДРПОУ 33774810.

3) Зобов`язати начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вжити заходів щодо зняття арешту з нерухомого майна ТОВ ЦИХАР , що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження: 6924318 (спеціальній розділ)).

Ухвалою господарського суду від 07.06.2021, прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків) до розгляду. Розгляд скарги призначено на "14" червня 2021 р. о(об) 11:00.

Боржник, у письмовому вигляді надав правову позицію на скаргу , під час судового засідання, 14.06.2021, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Стягувач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися.

Приватний виконавець був присутній у судовому засіданні 14.06.2021 року проти скарги заперечував, але відзиву на скаргу не надав.

Дослідивши матеріали скарги, суд установи таке .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2013р. по справі №922/2628/13 задоволено позов ТОВ АДВЕНТІС та стягнуто на його користь з ТОВ ЦИХАР 680 000,00 грн. заборгованості та 13 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

03.09.2013р. Господарським судом Харківської області виданий наказ №922/2628/13 про стягнення з ТОВ ЦИХАР на користь ТОВ АДВЕНТІС заборгованості у розмірі 680 000,00 грн. та 13 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

04.09.2014р. державним виконавцем Атаманюком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44633877, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та внесено відповідні дані до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

18.09.2014р. виконавче провадження № 44633877 було закінчене, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи, щодо такого майна виявилися безрезультатними. Окрім цього, стягувану було встановлено строк повторного пред`явлення виконавчого документу - 18.09.2015р.

29.04.2021р. ТОВ ЦИХАР (лист вих.№29/01) звернулось із заявою про знаття арешту з належного йому нерухомого майна до Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

02.06.2021р. ТОВ ЦИХАР , через канцелярію Шевченківського відділу ДВС, отримало лист від 26.05.2021р. №б/н за підписом начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про неможливість зняття арешту з нерухомого майна у зв`язку з існуванням вичерпного переліку підстав для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Не зважаючи на те, як посилається боржник у скарзі, що ТОВ ЦИХАР відсутній у Єдиному реєстрі боржників (https://erb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors) у Реєстрі обтяжень нерухомого майна досі міститься запис про існування арешту нерухомого майна №6924318, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон ц відчуження об`єктів нерухомого майна №254974353 від 29.04.2021р.

З огляду на те, що існування не знятого (нескасованого) арешту на майно особи порушує її конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України), а реальні дії по виконанню рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2013р. по справі №922/2628/13 посадовими особами Шевченківського відділу ДВС м. Харкова не проводяться, боржник звернувся до суду з відповідною скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Так, правове регулювання виконавчого провадження здійснюється Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), ст. 1 якого, зокрема, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться і накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частина 1 ст. 26 Закону України № 1404-VIII передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.

Згідно зі ст. 15 Закону України № 1404-VIII сторони виконавчого провадження це стягувач і боржник, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче

провадження № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року по справі № 910/25970/14.

Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що стягується на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VІІI виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404- VІІІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту Із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

Спори, що стосуються права власності на майно та зняття арешту з нього вирішуються в судовому порядку.

У разі надходження рішення суду про зняття арешту з майна, що набрало законної сили, виконавець приймає відповідну постанову не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Приписи Закону України Про виконавче провадження не містять такої підстави для зняття арешту як повернення виконавчого документу, як то - відсутність майна боржника на яке можливо звернути стягнення .

Господарський суд звертає увагу боржника на приписи ч.5 ст.ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" та можливість звернення останнього з відповідною позовною заявою .

Приписами ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підсумовуючи, суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків) є необгрунтованою та безпідставною, непідтверджена належними доказами, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.. 234, 342, 343 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 14.06.2021 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 15 червня 2021 року.

Суддя Присяжнюк О.О.