Постанова

від 21.07.2021 по справі 922/2628/13

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2021 р. Справа № 922/2628/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участю представників:

позивач - Захарова О.О.;

відповідач - не з`явився;

Відділ ДВС - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цихар» (вх.№1984Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 червня 2021 року (суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 15.06.2021 р.) по справі №922/2628/13, прийняту за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цихар» на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цихар» , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» , м. Харків

про стягнення 680 000 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 680 000 грн заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання фінансової допомоги від 20.04.2012 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2013 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Цихар» на користь ТОВ «Адвентіс» 680 000 грн заборгованості та 13600 грн витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду видано наказ 03.09.2013 року.

03.06.2021 року від ТОВ «Цихар» надійшла скарга на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 червня 2021 року (суддя Присяжнюк О.О., повний текст складено 15.06.2021 р.) по справі №922/2628/13 у задоволенні скарги ТОВ «Цихар» на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків відмовлено.

ТОВ «Цихар» з ухвалою суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити вимоги ТОВ «Цихар» .

Апеляційний господарський суд у складі, визначеному автоматизованою системою, перевіривши відповідність матеріалів апеляційної скарги вимогам процесуального закону, встановив, що матеріали апеляційної скарги відповідають вимогам закону, що є підставою для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою від 07.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Цихар» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 червня 2021 року по справі №922/2628/13. Відповідачу і ВДВС встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення ухвали. Призначено справу до розгляду на 21 липня 2021 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники відповідача і ВДВС не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача і представника ВДВС, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, вислухавши представника відповідача, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 680000,00грн. заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання фінансової допомоги від 20.04.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду від 20.08.2013 року, по справі №922/2628/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цихар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адвентіс 680000,00грн. заборгованості та 13600,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Господарським судом Харківської області 03 вересня 2013 року видано відповідний наказ по справі№922/2628/13.

До господарського суду 03 червня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" надійшла скарга на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій скаржник просить суд: визнати бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) неправомірною; визнати протиправним арешт нерухомого майна ТОВ ЦИХАР код ЄДРПОУ 33774810; зобов`язати начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вжити заходів щодо зняття арешту з нерухомого майна ТОВ «Цихар» , що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження: 6924318 (спеціальній розділ)).

04.09.2014 державним виконавцем Атаманюком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44633877, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та внесено відповідні дані до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

18.09.2014 р. виконавче провадження №44633877 було закінчене, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи, щодо такого майна виявилися безрезультатними. Окрім цього, стягувачу було встановлено строк повторного пред`явлення виконавчого документу -18.09.2015 р.

29.04.2021 р. ТОВ «Цихар» листом вих. №29/01 звернулось із заявою про зняття арешту з належного йому нерухомого майна до Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

ТОВ «Цихар» 02.06.2021 р. через канцелярію Шевченківського відділу ДВС, отримало лист від 26.05.2021р. №б/н за підписом начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції про неможливість зняття арешту з нерухомого майна у зв`язку з існуванням вичерпного переліку підстав для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Боржник зазначає, що незважаючи на те, що ТОВ «Цихар» відсутній у Єдиному реєстрі боржників (https://erb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors), - у Реєстрі обтяжень нерухомого майна міститься запис про існування арешту нерухомого майна №6924318, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна №254974353 від 29.04.2021 р.

Отже, боржник зазначає, що реальні дії по виконанню рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2013 р. по справі №922/2628/13 посадовими особами Шевченківського відділу ДВС м. Харкова не проводяться, а існування не знятого (нескасованого) арешту на майно особи порушує її конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Що і стало підставою для звернення боржника до суду з відповідною скаргою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Правове регулювання виконавчого провадження здійснюється Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016, ст. 1 якого, зокрема, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Стаття 5 Закону України ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами п. 1 ч. 1, ч. ч. 3, 5, 7 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

В силу приписів ч. ч. 1-5, 7 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Накладення арешту на все майно боржника на стадії відкриття виконавчого провадження виступає як забезпечувальний захід виконання рішення суду (для забезпечення збереження майна та запобігання відчуження майна боржника у будь-який спосіб).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження це стягувач і боржник, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче

провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту Із цих коштів згідно із частиною четвертою ЗУ «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі надходження рішення суду про зняття арешту з майна, що набрало законної сили, виконавець приймає відповідну постанову не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Приписи Закону України Про виконавче провадження не містять такої підстави для зняття арешту як повернення виконавчого документу, як то - відсутність майна боржника на яке можливо звернути стягнення.

Господарський суд в оскаржуваній ухвалі звертає увагу боржника на приписи ч.5 ст. ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" та можливість звернення останнього з відповідною позовною заявою.

Апелянт у скарзі зазначає, що під час винесення ухвали господарським судом не взято до уваги те, що відповідно до положень статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу до суду, арешт, накладений на майно боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку з закінченням виконавчого провадження.

Отже, даною статтею визначено наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Даною статтею визначено наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа.

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином можна зробити висновок, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу арешт не знімається, однак слід звернути увагу на вимоги ч. 3 ст. 37 (повернення виконавчого документа стягувачу), якою передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (тобто, у випадках коли стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; та у випадках запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника крім рішень немайнового характеру).

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

При цьому, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Цихар" на бездіяльність начальника Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Харків) є необґрунтованою та безпідставною, непідтверджена належними доказами, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду має бути залишена без змін.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цихар» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 червня 2021 року по справі №922/2628/13 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14 червня 2021 року по справі №922/2628/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.07.2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.