Постанова

від 26.04.2021 по справі 759/10401/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/10401/15-ц

головуючий у суді І інстанції Миколаєць І.Ю.

провадження № 22-ц/824/1533/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.

суддів: Сержанюка А.С., Сушко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Ред Ноуз на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк (правонаступник Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ред Ноуз , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк (правонаступник Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний банк ) (надалі по тексту - ПАТ ПУМБ ) звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ред Ноуз (надалі по тексту -ТОВ Ред Ноуз ), ОСОБА_1 , у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № 52?09/KP-SEL від 04 квітня 2008 року і договором поруки № 52-09/П-SEL від 04 квітня 2008 року у загальному розмірі 5 657 429 грн 43 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 квітня 2008 року між позивачем та ТОВ Ред Ноуз укладено кредитний договір. З метою забезпечення зобов`язання 04 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір поруки. Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, в той час як ТОВ Ред Ноуз та ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконали, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року позов ПАТ ПУМБ задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ Ред Ноуз та ОСОБА_1 на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором № 52-09/КР-SEL, укладеним 04 квітня 2008 року між ЗАТ ПУМБ та ТОВ Ред Ноуз у розмірі 5 657 429 грн 43 коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 3 582 039 грн 23 коп., заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом у розмірі 945 462 грн 65 коп., заборгованість за сумою пені за порушення боргових зобов`язань у розмірі 1 129 927 грн 55 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 654 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивачем станом на 01 липня 2015 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 52-09/КР-SEL від 04 квітня 2008 року, відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідачів перед позивачем за кредитними зобов`язаннями у розмірі: 5 657 429 грн 43 коп. З яких: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 3 582 039 грн 23 коп., заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом у розмірі 945 462 грн 65 коп., заборгованість за сумою пені за порушення боргових зобов`язань у розмірі 1 129 927 грн 55 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачі за вказаним договором відповідачем до суду не представлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зареєстровану за вхідним номером 45940 від 17 серпня 2020 року, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року, провадження у справі закрити, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (а.с. 7-11 т. 3).

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

оскаржуване рішення, на думку апелянта є політично мотивованим, оскільки він постійно проживає на території анексованого Росією півострова Крим, необґрунтованим та незаконним;

за відсутності договору поруки, суд першої інстанції не мав підстав вирішувати питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 . Правові підстави залучення його до справи відсутні, оскільки позивачем не доведено факту укладання договору поруки;

кредитний договір не містить положення щодо відповідальності ОСОБА_1 за зобов`язаннями ТОВ Ред Ноуз ;

передане в заставу рухоме майно є у наявності та на нього може бути звернуто стягнення;

об`єм відповідальності поручителя має визначатися договором поруки;

відносини між ПАТ ПУМБ і ТОВ Ред Ноуз виникли з кредитного договору, укладеного між сторонами як суб`єктами господарювання, а ОСОБА_1 не пов`язаний будь-якими договірними відносинами, тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

надані позивачем копії кредитного договору з додатками та інші документи, які додані до позову, засвідчені з порушенням положень пункту 5.27. Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України 07 квітня 2003 року № 55. На відмітках про засвідчення копій документів не зазначені назва посади особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, дата засвідчення копії, відсутня печатка позивача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційної скаргоюОСОБА_1 за вхідним номером 45940 від 17 серпня 2020 року (а.с. 33-34 т. 1).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Ред Ноуз також подало апеляційну скаргу, зареєстрована за вхідним номером 46352 від 18 серпня 2020 року, у якій просило скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ ПУМБ (а.с. 12-15 т. 3).

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, з огляду на таке:

під час розгляду у суді першої інстанції представником ТОВ Ред Ноуз подано відзив на позовну заяву (а.с. 158 т. 1), де представник звернув увагу суду на відсутність оригіналу кредитного договору;

у судовому рішенні суд першої інстанції також це підтверджує та вказує на ту обставину, що оригінал кредитного договору № 52?09/KP-SEL з додатковими угодами № 1-13, укладений між ПАТ ПУМБ та ТОВ Ред Ноуз у жодної зі сторін відсутній;

позивачем подано копії кредитного договору № 52-09/KP-SEL від 04 квітня 2008 року та додаткових вимог до нього (а.с. 27-82 т. 1). Зазначені документи були прошиті та скріплені печаткою позивача разом з позовом. Разом з тим, суд першої інстанції зазначає у своєму рішенні, що судом було досліджено два оригінали документів, що надані позивачем, це додаткова угода № 13 до кредитного договору № 52-09/KP-SEL від 04 квітня 2008 року датована 28 лютим 2014 роком та додаткова угода № 11 до договору поруки № 52-09TI-SEL від 04 квітня 2008 року датована 28 лютим 2014 роком (а.с. 79, 83 т. 1);

відповідач звертає увагу, що вказані оригінали додаткових угод не надавались позивачем у ході судового розгляду, оскільки представник ТОВ Ред Ноуз , який був присутній у судових засіданнях заперечує зазначений факт. Також відсутні відповідні відмітки у журналі судового засідання від 15 липня 2020 року, а також жодному іншому журналі судових засідань. На сторінках 221-223 (т.2) міститься ще одна копія додаткова угода № 13 до кредитного договору № 52-09/KP-SEL від 04 квітня 2008 року датована 28 лютим 2014 роком посвідчена на останній сторінці невідомою особою без зазначення посади, П.І.Б. та дати. Копії письмових доказів засвідчені суддею відсутні;

судом першої інстанції в ході судового розгляду було встановлено про відсутність оригіналу кредитного договору з 13 грудня 2013 року (дати вилучення слідчим під час обшуку). Таким чином, позивач посвідчив відповідність копії оригіналу, який у нього завідомо відсутній, а тому не має підстав стверджувати про достовірність зазначеного договору;

відповідач також ставив під сумнів відповідність копій договору та додаткових угод їх оригіналу, а тому такий доказ не повинен був взятий судом першої інстанції до уваги.

Таким чином, апелянт вказує, що докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які б підтверджували висновок про відсутність чи наявність між позивачем та відповідачем спірних правовідносин, дослідити істотні умови договору, що були визначені між сторонами та підтвердити наявність чи відсутність зобов`язання, що покладається на відповідача - позивачем до суду надано не було.

Також, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що нараховані після закінчення строку дії кредитного договору проценти стягненню не підлягають, що не було враховано судом першої інстанції. З аналогічних підстав необґрунтованою є вимога про стягнення пені за прострочення сплати процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору. Так, позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем було повністю сплачено проценти за користування кредитними коштами до 24 березня 2014 року. Строк повернення кредитних коштів, як вказує позивач 28 грудня 2014 року. Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що позивач здійснив нарахування процентів із 24 березня 2014 року по 28 червня 2015 року, тобто проценти нараховані вже після закінчення строку. За вказаний період і розрахована пеня за порушення строків сплати процентів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційної скаргою ТОВ Ред Ноуз за вхідним номером 46352 від 18 серпня 2020 року (а.с. 87-88 т. 1).

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Справа розглядалася судами не одноразово.

27 червня 2015 року ПАТ ПУМБ звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ Ред Ноуз та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів на свою користь заборгованості за кредитним договором № 52-09/KP-SEL від 04 квітня 2008 року (надалі по тексту - кредитний договір) і договором поруки № 52?09/П-SEL від 04 квітня 2008 року (надалі по тексту - договір поруки) у загальному розмірі 5 657 429 грн 43 коп. (а.с. 1-105, 106 т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з частиною 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Звертаючись до суду, позивачем в обґрунтування укладання кредитного договору разом з позовом надано копії кредитного договору № 52-09/KP-SEL від 04 квітня 2008 року (а.с. 27-38 т. 1) та додаткових вимог до кредитного договору відповідно № 1 від 03 квітня 2009 року (а.с. 39-43 т. 1), № 2 від 30 червня 2009 року (а.с. 44 т. 1), № 3 від 31 серпня 2009 року (а.с. 45-47 т. 1), № 4 від 08 квітня 2010 року (а.с. 48-52 т. 1), № 5 від 23 липня 2010 року (а.с. 53 т. 1), № 6 від 06 січня 2011 року (а.с. 54 т. 1), № 7 від 30 березня 2011 року (а.с. 55-58 т. 1), № 8 від 07 липня 2011 року (а.с. 59-63 т. 1), № 9 від 20 липня 2012 року (а.с. 64-73 т. 1), № 12 від 01 липня 2013 року (а.с. 74-78 т. 1), № 13 від 19 грудня 2013 року (а.с. 79-82 т. 1), які були прошиті та скріплені печаткою позивача.

В ході розгляду справи судом встановлено, що оригінал відповідного договору у жодної зі сторін відсутній з огляду на таке.

В рамках кримінального провадження № 32013140000000066 від 23 серпня 2013 року на підставі ухвали слідчого судді Ленінського району міста Севастополя Казакова В.В. від 19 листопада 2013 року вилучені документи кредитної справи з видачі кредиту ТОВ Ред Ноуз у кількості 311 документів, що підтверджується листуванням між позивачем та керівником податкової служби міста Севастополя, головою фіскальної служби України та протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13 грудня 2013 року (а.с. 87-94 том 2).

Судом першої інстанції досліджено два оригінали документів, що надані позивачем, це додаткова угода № 13 до кредитного договору № 52-09/КР-SEL від 04 квітня 2008 року датована 28 лютим 2014 роком та додаткова угода № 11 до договору поруки № 52-09/П-SEL від 04 квітня 2008 року датована 28 лютим 2014 роком (а.с. 79, 83 том 1), про свідчить підпис судді першої інстанції та напис з оригіналом згідно .

Ухвала суду першої інстанції щодо надання ними оригіналів (копій) кредитного договору та договору поруки з додатковими угодами відповідачами не виконана. Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що усі оригінали вищезазначених документів були вилучені у підприємства у результаті проведеного на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Севастополя від 06 вересня 2013 року був проведений обшук за місцезнаходженням ТОВ Ред Ноуз у результаті якого була вилучена у тому числі і документація по кредитному договору.

З протоколу обшуку від 10 вересня 2013 року за яким було здійснено вилучення речей і документів в межах кримінального провадження № 32013140000000066 від 23 серпня 2013 року, не вбачається запису про вилучення будь-якого документу, що стосується отриманого кредиту.

Колегія апеляційного суду вважає, що відсутність оригіналу відповідного кредитного договору не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з огляду на те, що:

в матеріалах справи наявні меморіальні ордери про видачу ТОВ Ред Ноуз кредитних коштів у розмірі 5 720 000 грн з призначенням платежу видача кредитних коштів по кредитному договору № 52?09/КР-SEL від 04 квітня 2008 року (а.с. 11-26 т. 1), копія кредитного договору з додатками до нього наявні в матеріалах справи. Отже, письмова форма кредитного договору відповідно до частини статті 1055 ЦК України його сторонами дотримана.

А також, колегія апеляційного суду враховує те, що будь яких зауважень щодо змісту договору відповідачами не наведено. А заперечуючи проти позову, одночасно ТОВ Ред Ноуз визнає факт укладання кредитного договору, оскільки наводить його умови та вказує його конкретні пункти, та пояснює неможливість внесення товариством чергових платежів товариством для погашення кредиту у зв`язку з анексією території АР Крим та вказує на недоведеність позивачем правовідносин з ОСОБА_1 як з поручителем у зв`язку із відсутністю оригіналу відповідного договору (а.с. 158, т. 1).

Дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що 04 квітня 2008 року між ЗАТ ПУМБ та ТОВ Ред Ноуз було укладено кредитний договір № 52?09/КР-SEL з додатковими угодами № 1-13 з такими умовами.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору, банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн., а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. цього договору кредит надається позичальнику траншами (частинами) відповідно до наступного:

а) першу частину (транш) кредиту у розмірі не більше ніж 800 000 грн після виконання певних умов, в тому числі і укладення між банком та ОСОБА_1 угоди про забезпечення - договору поруки в забезпечення виконати боргових зобов`язань за цим договором.

б) другу частину (транш) кредиту у розмірі, що дорівнює різниці між 2 500 000 грн та розміром фактично отриманої частини (траншу) кредиту після виконання певних умов, а саме укладання договору застави товару в обороті.

Системний аналіз наведених положень цивільного законодавства дає підстави вважати, що при укладенні кредитного договору кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту, й несе зобов`язання із своєчасного його повернення та сплати процентів.

Відповідно до частини 3 статті 12 , частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальника покладений обов`язок довести своєчасне повернення грошових коштів відповідно до умов кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, видача позивачем кредитних коштів позичальнику у розмірі 5 720 000 грн підтверджуються меморіальними ордерами (а.с. 11-26 т. 1). Факт отримання кредитних коштів у вказаному розмірі позичальником не спростовано.

ТОВ Ред Ноуз проти розміру заборгованості за тілом кредиту не заперечувало, доказів на сплату заборгованості у розмірі більшому ніж це вказано кредитодавцем не надав та розрахунку заборгованості на підтвердження іншого розміру заборгованості за кредитним договором не виконав.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позичальник, починаючи з 25 березня 2014 року, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому заборгованість за тілом кредиту складає 3 582 039 грн 23 коп.

Відповідно до пункту 1.2. та 6.1. кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 13 від 19 грудня 2013 року та № 13 від 28 лютого 2014 року) позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28 грудня 2014 року.

Відповідно до пункту 7 кредитного договору встановлені наступні умови нарахування і сплати процентів:

1) проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 13,6 % річних із розрахунку 365 днів на рік (пункт 7.2.1. кредитного договору);

2) нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 (числом кожного місяця (пункт 7.2.5. кредитного договору).

Згідно з додаткової угоди №1 від 03 квітня 2009 року до кредитного договору пункт 7.2.1. викладено у новій редакції та з 03 квітня 2009 року встановлено плату за користування кредитом у розмірі 27% річних із розрахунку 365 днів на рік.

Згідно з додаткової угоди № 2 від 30 червня 2009 року до кредитного договору пункт 7.2.1. викладено у новій редакції та з 30 червня 2009 року встановлено плату за користування кредитом у розмірі 25% річних із розрахунку 365 днів на рік.

Згідно з додаткової угоди № 5 від 23 липня 2010 року до кредитного договору пункт 7.2.1. викладено у новій редакції та з 23 липня 2010 року встановлено плату за користування кредитом в розмірі 22% річних із розрахунку 365 днів на рік.

Згідно з додаткової угоди № 6 від 06 січня 2011 року до кредитного договору пункт 7.2.1. викладено у новій редакції та з 06 січня 2011 року встановлено плату за користування кредитом у розмірі 18,5% річних із розрахунку 365 днів на рік.

Згідно з додаткової угоди № 7 від 30 березня 2011 року до кредитного договору пункт 7.2.1. викладено в новій редакції та з 30 березня 2011 року встановлено плату за користування кредитом у розмірі 17% річних із розрахунку 365 днів на рік.

Згідно з додаткової угоди № 9 від 20 липня 2012 року до кредитного договору пункт 7.2.1. викладено в новій редакції та з 20 липня 2012 року встановлено плату за користування кредитом у розмірі 20% річних із розрахунку 365 днів на рік.

Згідно з пункту 7.2.2. кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 01 липня 2013 року) з 26 липня 2014 року процентна ставка за користування кредитом становить 22% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Також, у пункті 7.2.4 кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом у розмірі 945 462 грн 65 коп., заборгованість за сумою пені за порушення боргових зобов`язань у розмірі 1 129 927 грн 55 коп. то колегія апеляційного суду враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Згідно з вимог статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Як вказує кредитодавець у позовній заяві, відповідачем ТОВ Ред Ноуз було повністю сплачено проценти за користування кредитними коштами до 24 березня 2014 року, а строк повернення кредитних коштів згідно до умов кредитного договору - 28 грудня 2014 року.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що позивач здійснив нарахування процентів за період 24 березня 2014 року по 16 червня 2015 року та пені за період 17 липня 2014 року по 16 червня 2015 року.

Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 367 036 грн 36 коп (945 462 грн 65 коп.- 578 426 грн 29 коп.) та пені у розмірі 934 732 грн 78 коп. (1 129 927 грн 55 коп -195 194 грн 72 коп.), нарахованих після закінчення строку повернення кредитних коштів з 28 грудня 2014 року по 16 червня 2015 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с. 73-76 т. 3).

У зв`язку з цим, оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні щодо розміру грошових коштів які підлягають стягненню з боржника.

Щодо стягнення встановленої вище заборгованості з поручителя, то колегія апеляційного суду вважає, що у додатковій угоді № 11 до договору поруки № 52-09/H-SEL від 04 квітня 2008 року, повторно викладені всі умови, що дають можливість суду встановити наявність правовідносин поруки між позивачем та поручителем ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання ТОВ Ред Ноуз за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ ПУМБ та ОСОБА_1 04 квітня 2008 року укладено договір поруки № 52?09/n?SEL з такими змінами та доповненнями до нього: 03 квітня 2009 року - додаткова угода №1, 30 червня 2009 року - додаткова угода № 2, 31 серпня 2009 року - додаткова угода № 3, 08 квітня 2010 року - додаткова угода № 4, 23 липня 2010 року - додаткова угода № 5, 6 січня 2011 року - додаткова згода № 6, 30 березня 2011 року - додаткова угода № 7, 07 липня 2011 року - додаткова угода № 8, 20 липня 2012 року - додаткова угода № 9, 01 липня 2013 року - додаткова угода № 10 (надалі по тексту - договір поруки) , де сторони домовились про таке:

1.1. Викласти п. 2.1.1.1. договору поруки в такій редакції:

2.1.1.1. повернути кредит у розмірі 5 720 000 грн в повному обсязі в день закінчення кожного відповідного періоду користування кредитом. Датою повернення кредиту є 28 грудня 2014 року.

Кредит повертається відповідно до графіку та встановлено, що 28 грудня 2014 року боржник зобов`язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом (83-85 т. 1)

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, оскільки строк виконання основного зобов`язання встановлений -28 грудня 2014 року, а з позовом кредитодавець звернувся 27 червня 2015 року (а.с. 106 т. 1), колегія апеляційного суду вважає, що порука не припинилася, а ПАТ Пумб з дотриманням вимог вищевказаної статті ЦК України звернувся до позичальника з вимогою.

Враховуючи, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (стаття 553 ЦК України), судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги до ОСОБА_1 , однак оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні щодо розміру грошових коштів які підлягають стягненню з поручителя солідарно з боржником.

Колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у цій справі, а саме.

Вирішення за правилами господарського судочинства цього спору в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства -в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою та несе солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Така правова позиція вже висловлена неодноразово Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року № 14-40цс18, 21 березня 2018 року № 14-41цс18, 25 квітня 2018 року № 14-74цс18, а також 20 червня 2018 року № 14-224цс18 і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди не врахували особливості правовідносин, які виникли між сторонами, неправильно визначилися з юрисдикцією вказаного спору та застосували норми процесуального права, оскільки підстав для закриття провадження у справі в частині вимог ПАТ ПУМБ до ТОВ Ред Ноуз немає (а.с. 101-106 т. 2).

Колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що пред`явлення позову до ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки відповідно до договору застави відповідачем надано позивачу забезпечення, розмір якого перевищує розмір кредит з огляду на таке. Забезпечення боргу майном заставодавця є правом заставодержателя, а не обов`язком, оскільки відповідно до статті 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Наявність забезпечення зобов`язання заставою не перешкоджає кредитодавцю зверненню з позовом про солідарне стягнення з позичальника і поручителя на підставі кредитного договору та договору поруки та не передує йому.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 цієї статті).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, що становить 77 % від ціни позову, то судовий збір підлягає розподілу з врахування часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ред Ноуз задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року змінити в частині сум, що підлягають стягненню.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Ред Ноуз , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Ред Ноуз та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк заборгованість за кредитним договором № 52-09/КР-SEL, укладеним 04 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та Товариством обмеженою відповідальністю Ред Ноуз

у розмірі 4 355 660 грн 24 коп.

з яких: заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 3 582 039 грн 23 коп.,

заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом у розмірі 578 426 грн 29 коп.

заборгованість за сумою пені за порушення боргових зобов`язань у розмірі 195 194 грн 72 коп.

а також судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 269 грн 78 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про стягувача: Акціонерне товариство Перший Український міжнародний банк (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829)

Інформація про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю Ред Ноуз (04128, місто Київ, вулиця Ак. Туполєва, 17-ж, кім. 45 код ЄДРПОУ 22239233)

Інформація про боржника: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 14 червня 2021 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді А.С. Сержанюк

Л.П. Сушко