Рішення

від 15.06.2021 по справі 923/338/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року Справа № 923/338/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"

до Фермерського господарства "Урожай-ІІ"

про стягнення 10340403,53 грн.

за участю представників:

позивача: Козачок І. П. ( в режимі відеоконференції);

відповідача: не прибув

15 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (позивач) звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства "Урожай-ІІ" (відповідач) про стягнення 10340403,53 грн., з яких - 6805485,71 грн. попередньої оплати, 421487,08 грн. пені, 2141503,23 грн. штрафу, 971927,51 грн. 13% річних за договором поставки від 18.12.2019 № ADV_URJ_1/20.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.03.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 17.05.2021 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.06.2021 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив. 20.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, який суд протокольною ухвалою від 12.05.2021 р. залишив без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АДАМА УКРАЇНА (далі - Позивач, Покупець ) та ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ УРОЖАЙ-ІІ (далі - Відповідач, Постачальник ) було укладено договір поставки № ADV_ URJ _l/20 від 18.12.2019 року (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар українського походження, вказаний у п. 2 Договору - пшениця 4 класу врожаю 2020 р. (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти такий Товар та оплатити його вартість.

Пунктами 2.1., 2.2. та 2.3. Договору визначено номенклатуру та кількість товару, попередню ціну товару та попередню загальну вартість товару, а також умови поставки.

п. 2.2. Попередня ціна Товару та попередня загальна вартість Договору:

Попередня ціна за 1 тонну без ПДВ, грн. 3 163,53Попередня вартість Товару без ПДВ, грн.. 7 138 344,10 ПДВ 20% за 1 тонну, грн. 632,71Сума ПДВ 20%, грн. 1 427 668,82 Попередня ціна Товару за 1 тонну з ПДВ, грн. 3 796,24Попередня загальна вартість Товару з ПДВ, грн. 8 566 012,92 п. 2.3. Умови поставки: Строк поставки Товару 3 01 серпня 2020 року до 30 серпня 2020 року, обидві дати включно. Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець здійснює попередню оплату у сумі, що становить гривневий еквівалент 292 081,00 доларів США, в тому числі ПДВ, розрахований за курсом продажу долара США, який складеться на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення попередньої оплати за Товар, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов п. 5.1. Договору, 23.12.2019 року Позивачем було здійснено Попередню оплату у гривнях у розмірі 6 805 485,71 грн., в тому числі ПДВ 20%, що підтверджується платіжним дорученням № 4610 від 23.12.2019 року (а.с.43) . Позивачем було виконано свої зобов`язання з попередньої оплати вартості Товару в повному обсязі.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов вищевказаного Договору та не поставив Позивачу жодної партії Товару, а отже не виконав умови укладеного Договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.01.2021 року Позивачем було направлено на поштову адресу Відповідача претензію за вих. № 638 від 20.01.2021 року (далі - Претензія, а.с.44-46), яку Відповідач отримав 28.01.2021 р. та залишив без відповіді та реагування.

У відповідності до п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторона, що допустила таке невиконання або неналежне виконання, несе відповідальність. передбачену цим Договором та законодавством України.

Згідно п. 8.4. Договору у разі прострочення Постачальником поставки Товару надає Покупцю право відмовитись від Договору в повному обсязі та, у разі здійснення розрахунків на умовах передоплати, вимагати від Постачальника повернення передоплати в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 8.2. Договору, у випадку порушення строків поставки. Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (http://bank.gov.ua) від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до умов Договору кінцевою датою поставки оплаченого Позивачем, але не поставленого Відповідачем Товару є 30 серпня 2020 року. Таким чином 31 серпня 2020 року є першим днем прострочення Постачальником зобов`язання з поставки Товару.

Згідно з п. 8.3. Договору за прострочення поставки Товару більше ніж 10 календарних днів (в т.ч. непоставка або неповна поставка Товару) - Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 25% від Попередньої загальної вартості Товару з ПДВ, зазначеної в п. 2.2. Договору.

Відповідач прострочив поставку Товару більше, ніж на 10 (десять) календарних днів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 421487,08 грн. пені та 2 141 503,23 грн. штрафу.

Відповідно до приписів ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам договору.

Згідно із п.13.4. Договору, у випадку непоставки Постачальником Товару у строки, визначені умовами цього Договору, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України у розмірі 13% річних від дня, коли Постачальник отримав попередню оплату від Покупця, до дня фактичного повернення Покупцю суми попередньої оплати.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача розмір процентів за порушення умов Договору (13% річних) в сумі 971 927,51 грн.

Згідно приписів ст..536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов Договору кінцевою датою поставки оплаченого Позивачем, але не поставленого Відповідачем Товару є 30 серпня 2020 року. Таким чином 31 серпня 2020 року є першим днем прострочення Постачальником зобов`язання з поставки Товару.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі.

Підставами для застосування до сторін правовідносин ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України конкретизовано передбачений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 Цивільного кодексу України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.20 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.20 у справі № 910/14180/18, від 14.01.19 у справі № 910/3777/18, від 11.10.18 у справі № 911/3847/17.

Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статей 536, 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Аналогічний висновок був викладений також у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 917/63/18.

З огляду на викладене, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві фактично заявлено до стягнення з відповідача двічі таку міру відповідальності, як пеню.

Статтею 61 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача 971927,51 грн. за користування чужими грошовими коштами на підставі п.13.4 укладеного між сторонами договору, оскільки вказана сума, з огляду на спосіб її обчислення, фактично є пенею, стягнення якої вже передбачено умовами цього договору.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладених норм права, керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УРОЖАЙ-ІІ (код ЄДРПОУ 31332719, місцезнаходження: 75432, Херсонська обл., Іванівський р-н, село Нововасилівка, вулиця Шкільна, будинок 10) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АДАМА УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 36138418; 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41) грошові кошти в загальному розмірі 9368476,02 грн. з яких: 6 805 485,71грн. - розмір попередньої оплати, яка підлягає поверненню відповідно до платіжного доручення №4610 від 23.12.2019 року; 421 487,08 грн. - розмір пені; 2 141 503,23 грн. - розмір штрафу та судовий збір в сумі 140526,08 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 16.06.2021

Суддя В.В.Литвинова