Постанова

від 09.06.2021 по справі 195/1550/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 195/1550/16-ц

провадження № 61-1795св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське (фермерське) господарство Симона Павла Петровича ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року у складі судді Омеко М. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича (далі -

СФГ ОСОБА_2 ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації права оренди, повернення земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № НОМЕР_1 ), площею 6,390 га, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. 01 листопада 2008 року між нею та СФГ ОСОБА_2 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на п`ять років з дати державної реєстрації, яку було проведено 16 липня 2009 року.

Вказувала, що у липні 2014 року після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 листопада 2008 року представником СФГ ОСОБА_2 було запропоновано укласти новий договір оренди, який нею у кількості трьох екземплярів було підписано. При цьому з повним текстом вказаного договору оренди землі вона не ознайомилася, так як представник СФГ ОСОБА_2 їй його не надала, вказавши, що текст нового договору оренди землі тотожний тексту попереднього договору, що був укладений між сторонами 01 листопада 2008 року. Разом з тим, вона частково ознайомилася з умовою договору в частині орендної плати, яка складалася з грошової, натуральної та відробіткової форми, на що вона разом з чоловіком звернули особливу увагу, так як для них це мало суттєвє значення. За своїм змістом новий договір оренди землі, що було укладено між ними, вже був заповнений, у кінці договору оренди землі вже стояли підпис ОСОБА_2 та печатка господарства, договір мав ту ж форму, що і договір оренди землі, який був укладений 01 листопада 2008 року.

На час пред`явлення позову вона не отримала від відповідача свого примірника договору, який представник СФГ ОСОБА_2 обіцяла надати після його державної реєстрації.

11 грудня 2015 року позивач звернулася до Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про надання їй копії договору оренди землі, який було укладено у 2014 році між нею та СФГ ОСОБА_2 . При зверненні вона отримала інформацію, що 14 серпня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Полозок О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15233451 від

19 серпня 2014 року, проведено державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року, орендар: СФГ ОСОБА_2 , орендодавець (власник) ОСОБА_1 , строк дії: 14 серпня 2024 року з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). На вимогу надати їй копії договору оренди землі, укладеного в 2014 році між нею та СФГ ОСОБА_2 Томаківське районне управління юстиції Дніпропетровської області своїм листом від 14 грудня 2015 року відмовило.

У березні 2016 року позивач звернулася до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до СФГ ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним. В рамках цієї справи було витребувано з Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області копію договору оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року. Детально вивчивши копію договору оренди земельної ділянки № 362 від

21 липня 2014 року позивач помітила, що всі аркуші договору, крім останнього аркушу, на якому міститься її підпис, були замінені.

Позивачка вказувала, що на даний час СФГ ОСОБА_2 незаконно користується вказаною земельною ділянкою, власником якої є вона, без її на те згоди, отримує прибуток, посилаючись на незаконний Договір оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року, у тому вигляді в якому вона не укладала.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,390 га (пай № НОМЕР_1 ), яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225488800:02:003:0100, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії

Р-2 № 167021, зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 1505, укладений 21 липня 2014 року між

СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; зобов`язати СФГ ОСОБА_2 передати за актом прийому-передачі ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,390 га (пай № НОМЕР_1 ), яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225488800:02:003:0100, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р-2 № 167021, зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 1505, у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду; стягнути з СФГ ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн; стягнути з СФГ ОСОБА_2 на свою користь витрати за надання їй правової допомоги в розмірі 2 250,00 грн; стягнути з СФГ ОСОБА_2 на свою користь витрати за проведення судової технічної експертизи документів в розмірі 3 714,00 грн; стягнути з

СФГ ОСОБА_2 на свою користь сплачений нею судовий збір в сумі

1 378,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від

14 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,390 га (пай № НОМЕР_1 ), яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225488800:02:003:0100, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р-2 № 167021, зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 1505, укладений 21 липня 2014 року між

СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зобов`язано СФГ ОСОБА_2 передати за актом прийому-передачі

ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,390 га (пай № НОМЕР_1 ), яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225488800:02:003:0100, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії

Р-2 № 167021, зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 1505, у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду.

Стягнуто з СФГ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання їй правової допомоги в розмірі 2 250,00 грн.

Стягнуто з СФГ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової технічної експертизи документів в розмірі 3 714,00 грн.

Стягнуто з СФГ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1 378,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з висновком експерта № 23636 від 09 листопада 2018 року, складеного за результатами проведеної судової-технічної експертизи документів по матеріалам цивільної справи, сторінки оспорюваного договору оренди земельної ділянки роздруковані на різних друкованих засобах, що є підставою вважати, що відповідачем було подано на державну реєстрацію вже замінений договір оренди землі з іншими істотними умовами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу СФГ ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу СФГ ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що оскаржуваним Договором оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року без згоди позивача було змінено волевиявлення позивача, а саме змінено строк дії договору, змінено умови щодо відповідальності орендаря, що суперечить, як зазначала позивач ОСОБА_1 , її волі, як орендодавця земельної ділянки, та порушує її права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 січня 2020 року голова СФГ Симон П. П. - Сімон Р. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що відповідач змінив строк дії договору є необґрунтованим, не підтверджено належними та допустимими доказами та таким, що не відповідає дійсності. З боку відповідача жодної зміни умов договору оренди не було. Апеляційним судом не враховано постанову Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 195/1560/16-ц де предметом розгляду був аналогічний договір оренди.

Доводи інших учасників справи

29 лютого 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Томаківського районного суду Дніпропетровської області.

Зупинено виконання рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

19 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги СФГ ОСОБА_2 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого

2020 року.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 на підставі рішення Томаківської райдержадміністрації Ради народних депутатів № 86-р від 18 лютого 2003 року на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,390 га (пай № НОМЕР_1 ), яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області (Державний акт на право приватної власності на землю серії Р-2 № 167021, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 1505).

01 листопада 2008 року між СФГ ОСОБА_2 в особі голови господарства Сімона П. П., з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений Договір оренди землі строком на 5 років з дати його реєстрації. Даний договір оренди землі від 01 листопада 2008 року був зареєстрований у Томаківському відділі Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 16 липня 2009 року вчинено запис за № 040913401224. Строк дії договору оренди землі від 01 листопада 2008 року закінчився 16 липня

2014 року.

Актом приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди від

01 листопада 2008 року вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду СФГ ОСОБА_2 .

16 липня 2009 року Договір оренди землі від 01 листопада 2008 року зареєстрований у Томаківському відділі Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 16 липня 2009 року вчинено запис за № 040913401224.

21 липня 2014 року сторони уклали новий договір оренди землі № 362.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (час складання 14 грудня 2015 року), 14 серпня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області Полозок О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15233451 від

19 серпня 2014 року, проведено державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року, орендар: СФГ ОСОБА_2 , орендодавець (власник): ОСОБА_1 , строк дії: 14 серпня 2024 року з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Актом приймання-передачі земельної ділянки по договору оренди від 21 липня 2014 року вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в оренду СФГ ОСОБА_2 .

Позивач отримувала орендну плату за 2014 та 2015 рік у вигляді натуроплати (зерно та ін.), та частково відробітковій формі, що не спростовувалось представником відповідача.

Отримувати орендну плату за 2016 рік позивач відмовилася.

Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 23636 від

09 листопада 2018 року у наданому для дослідження оскаржуваному договорі оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року, укладеному між СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , друковані тексти на першому, шостому аркушах та друковані тексти на другому, третьому, четвертому, п`ятому аркушах виконані за допомогою різних пристроїв: тексти на першому, шостому аркушах договору є копіями, виготовленими за допомогою одного і того ж електрофотографічного цифрового копіювально-розмножувального пристрою копіювального апарата або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП - принтер-сканер-копір) у режимі копіювання; тексти на другому, третьому, четвертому та п`ятому аркушах договору виконані за допомогою одного і того ж електрофотографічного друкуючого пристрою - лазерного (світлодіодного) принтера або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП - принтер-сканер-копір) у режимі принтера. У наданому договорі оренди земельної ділянки № 362 від

21 липня 2014 року, укладеному між СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проводилася заміна останнього (шостого) аркуша документа. Наявний у документі шостий аркуш раніше міг бути останнім аркушем якогось іншого документа, аркуші якого не скріплювалися за допомогою металевої скоби.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що в договорі оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року всі аркуші договору, окрім останнього аркушу, там де був її підпис були замінені. Також позивач зазначала, що замінюючи аркуші договору, без її згоди було замінено форму оплати орендної плати з грошової, натуральної та відробіткової, які були передбачені в попередньому договорі оренди від

01 листопада 2008 року, лише на грошову, у зв`язку з чим вважає, що це не відповідає її волі та порушує її права.

Судами установлено, що Договір оренди землі від 01 листопада 2008 року та Договір оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року містить однакову форму орендної плати, а саме грошову, натуральну та відробіткову.

При цьому договори не містять інформації про конкретний вид, розмір та об`єм натуральної та відробіткової форми, оскільки в кожному випадку орендар та орендодавець визначають форму орендної плати за бажанням орендодавця. Зазначена форма може бути змішаною та складатись з грошової та натуральної форми, у разі якщо орендодавець бажає отримати частину орендної плати грошима, а іншу частину в натуральній формі.

Згідно пункту 9 Договору оренди землі від 01 листопада 2008 року орендна плата складає 1 045,00 грн, що складає 1,5 % нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно пункту 4.1,4.2 оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року орендна плата вноситься із розрахунку 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та складає 4 478,55 грн.

Відповідно до пункту 8 Договору оренди землі від 01 листопада 2008 року договір укладається на 5 років, починаючи з дати його реєстрації. Термін закінчення дії договору 01 листопада 200_ року .

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року договір укладається строком на 10 років. У разі якщо орендар має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, він зобов`язаний повідомити про це орендодавця у строк не пізніше ніж за 60 днів до спливу строку.

Згідно з пунктом 14 Договору оренди землі від 01 листопада 2008 року у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 4.10 оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки

№ 362 від 21 липня 2014 року у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 23 Договору оренди землі від 01 листопада 2008 року поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за письмовою згодою орендодавця підлягають (не підлягають) відшкодуванню.

Пунктом 7.3 оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки № 362 від

21 липня 2014 року орендар у разі поліпшення корисних властивостей земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, має право на відшкодування йому всіх пов`язаних з цим витрат.

Відповідно до пункту 32 Договору оренди землі від 01 листопада 2008 року ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе орендар (орендодавець).

Згідно з пунктом 10.1 оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки № 362 від 21 липня 2014 року ризик випадкового знищення або пошкодження земельної ділянки чи її частини несе орендодавець.

Пунктом 33 Договору оренди землі від 01 листопада 2008 року передбачено, що згідно з цим договором об`єкт оренди підлягає (не підлягає) страхуванню на весь період дії цього договору.

Відповідно до пункту 10.2 оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки

№ 362 від 21 липня 2014 року згідно з цим договором земельна ділянка не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Згідно з пунктом 39 Договору оренди землі від 01 листопада 2008 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи є підставою зміни умов або розірвання договору.

Пунктом 12.5 оскаржуваного Договору оренди земельної ділянки № 362 від

21 липня 2014 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи не є підставою зміни умов або розірвання договору.

Проаналізувавши вказані договори оренди землі, враховавши висновки судово-технічної експертизи, яким було встановлено заміна відповідачем сторінок оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржуваним Договором оренди земельної ділянки № 362 від

21 липня 2014 року без згоди позивача було змінено волевиявлення позивача, а саме змінено строк дії договору, змінено умови щодо відповідальності орендаря, що суперечить, як зазначала позивач ОСОБА_1 , її волі, як орендодавця земельної ділянки, та порушує її права.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що аркуші договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 362 замінені і без її згоди замінено форму орендної плати з грошової, натуральної та відробіткової, які були передбачені договором оренди землі від 01 листопада 2008 року, лише на грошову форму.

Для встановлення вказаних обставин за клопотанням представника позивача було призначено у справі судово-технічну експертизу документу, а саме договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , укладеного 21 липня 2014 року між СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Висновком експерта № 23636від 09 листопада 2018 року , складеного за результатами проведення судової технічної експертизи документів по матеріалам цивільної справи № 195/1550/16-ц, встановлено, що у наданому для дослідження оскаржуваному договорі оренди земельної ділянки № 362 від

21 липня 2014 року, укладеному між СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , друковані тексти на першому, шостому аркушах та друковані тексти на другому, третьому, четвертому, п`ятому аркушах виконані за допомогою різних пристроїв: тексти на першому, шостому аркушах договору є копіями, виготовленими за допомогою одного і того ж електрофотографічного цифрового копіювально-розмножувального пристрою копіювального апарата або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП - принтер-сканер-копір) у режимі копіювання; тексти на другому, третьому, четвертому та п`ятому аркушах договору виконані за допомогою одного і того ж електрофотографічного друкуючого пристрою - лазерного (світлодіодного) принтера або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП - принтер-сканер-копір) у режимі принтера. У наданому договорі оренди земельної ділянки № 362 від

21 липня 2014 року, укладеному між СФГ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проводилася заміна останнього (шостого) аркуша документа. Наявний у документі шостий аркуш раніше міг бути останнім аркушем якогось іншого документа, аркуші якого не скріплювалися за допомогою металевої скоби

(т. 2, а. с.76-78).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визнаючи спірний договір оренди недійсним, вказав, що зазначене є достатньою підставою вважати, що відповідачем було подано на державну реєстрацію вже змінений договір оренди землі, з іншими умовами договору, а саме: змінено строк дії договору та змінено умови щодо відповідальності орендаря, що, на думку судів попередніх інстанцій, суперечить, волі ОСОБА_1 , як орендодавця земельної ділянки, та порушує її права.

При цьому, частиною першою статті 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою - другою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність порушеного права позивача з боку відповідача укладеним між ними спірним договором оренди земельної ділянки, оскільки висновком експертизи жодним чином не встановлено, що істотні умови договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо строку його дії та відповідальності орендаря, були замінені відповідачем під час державної реєстрації договору.

При цьому договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 362 підписаний позивачем, відповідач добровільно виконував його умови. Позивачем не надано доказів, а матеріали справи таких не містять, які саме норми ЦК України, чи Закону України Про оренду землі дають підстави для висновку про те, що технічна наявність сторінок договору, що надруковані різним технічним способом, свідчать про недійсність договору.

Враховуючи зазначене та проаналізувавши норми права, наведені вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки, з підстав зазначених позивачем у позові.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, а заявлені ОСОБА_1 вимоги про скасування державної реєстрації права оренди, повернення земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди є похідними від основних, то в задоволенні цих вимог слід відмовити також.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 рокута ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати у розмірі 4 856,00 грн які понесло СФГ ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій слід стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування державної реєстрації права оренди, повернення земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича 4 856,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня

2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня

2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун