Постанова

від 15.06.2021 по справі 953/10759/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Харків

справа № 953/10759/20

провадження №22-ц/818/3369/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Status quo

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Status quo про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року у складі судді Колесник С.А., -

в с т а н о в и в:

07 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Status quo , в якому просив визнати недостовірною, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію про нього у вигляді фактичних тверджень, розповсюджену відповідачем, зобов`язати відповідача спростувати не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили розповсюджену ним вищезазначену недостовірну інформацію; зобов`язати відповідача не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили видалити з інтернет-ресурсу ІНФОРМАЦІЯ_1 фото з зображенням ОСОБА_2 та статтю під назвою (далі мовою оригіналу) Подробности убийства бизнесменов, чьи тела нашли в лесу на Полтавщине .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.02.2021, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що суд не повно з`ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам, не сприяв повному та об`єктивному її розгляду. В апеляційній скарзі позивач виклав обставини, якими обґрунтовує свої позовні вимоги та вважав наявними підстави для їх задоволення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відповідачем у інформаційному матеріалі Подробности убийства бизнесменов, чьи тела нашли в лесу на Полтавщине , що опубліковано 23.11.2017 року о 08:36 год. на сайті http://poltava.sq.com.ua/, викладена версія подій, яка встановлена прокуратурою згідно обвинувального висновку у справі №545/3325/17, кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016170300000829 від 16.06.2017 року, з прямим посиланням на сайт першочергового розміщення - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на якому цей інформаційний матеріал було опубліковано 22 листопада 2017 року о 08:30год. Розміщена 23 листопада 2017 року на Інтернет-порталі http://poltava.sq.com.ua стаття є відтворенням матеріалу іншого видання, на що в тексті статті міститься відповідне пряме посилання, що є безпосередньою діяльністю інформаційних агентств, визначеною законодавством України.

Суд вважав недоведеним, що розповсюджувачем інформації (першоджерелом) є саме Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство Status quo , а також встановленого у даній справі факту використання поширеної відповідачем у вказаній статті інформації з інших інформаційних джерел з дослівним її відтворенням та висвітленням власної точки зору автора (свого оціночного бачення ситуації), на яке він має право.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ Status quo є інформаційним агентством.

ТОВ Status quo 23.11.2017 року о 08:36 год. на сайті мережі Internet http://poltava.sq.com.ua/rus/news/novosti/23.11.2017/podrobnosti_ubiystva_biznesmenov_chi_tela_nashli_v_lesu_na_poltavschine/

розміщено інформаційний матеріал (далі мовою оригіналу) Подробности убийства бизнесменов, чьи тела нашли в лесу на Полтавщине .

Як убачається зі змісту вищевказаної статті, відповідачем викладена версія подій, що встановлена прокуратурою під час досудового слідства та міститься в обвинувальному висновку у справі №545/3325/17 за кримінальним провадженням, внесеним у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016170300000829 від 16.06.2017 року. В інформації, що спростовується позивачем міститься пряме посилання на сайт першочергового розміщення - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на якому цей інформаційний матеріал було опубліковано 22 листопада 2017 року о 08:30 год.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що 23.11.2017 відповідачем на інтернет-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_1 було розміщено без погодження з ним його фотозображення та під ним стаття під назвою Подробности убийства бизнесменов, чьи тела нашли в лесу на Полтавщине наступного змісту - далі російською мовою:

В Полтавском суде зачитали обвинительный акт подозреваемым в убийстве полтавских предпринимателей ОСОБА_3 и ОСОБА_4 . В последний раз предпринимателей видели летом 2016 года на автомобиле Volkswagen Touareg. Летом 2017 года закопанные тела ОСОБА_5 в лесополосе под Полтавой. Подозреваемые - Геннадий Андреев - 37-летний житель села Грицаевка Кобелякского района и 34-летний ОСОБА_6 - уроженец села в Киево-Святошинском районе. Оба ранее судимы. Как сообщает Полтавщина, согласно версии прокуратуры, убийство произошло следующим образом. 14 июня 2016 года ОСОБА_7 и ОСОБА_8 увидели в лесополосе у Абазовки автомобиль Volkswagen Touareg и решили его ограбить. У ОСОБА_7 был пистолет. Сначала он его продемонстрировал мужчине и женщине, которые были на заднем сиденье автомобиля. ОСОБА_9 подошел к задней левой двери и через опущенное стекло выстрелил в голову ОСОБА_10 . После этого мужчина подошел к правой задней двери и сделал один выстрел в голову Алле Витряк. От полученных травм жертвы умерли на месте. Из автомобиля похитили $3000 и золотые украшения на сумму 18 тыс. грн. Трупы отвезли на угнанном автомобиле и закопали в лесополосе между селами Гуторовка и Бугаевка. Volkswagen Touareg забрал ОСОБА_11 , где в гараже разбирал его на части для продажи. Подозреваемые свою вину признают частично. Они рассказали, что нашли автомобиль с двумя трупами, обокрали ОСОБА_12 , закопали их тела, а машину пустили на разборку. Дело рассматривает коллегия судей в составе ОСОБА_13 , ОСОБА_14 и ОСОБА_15 . Судьи приняли порядок рассмотрения дела. Сначала суд будет разобраться с психическим здоровьем подозреваемого ОСОБА_16 . Поскольку, по его словам, в 2009 году он получил травму головы, долго лечился от психических расстройств и сейчас принимает препарат азолиптол. Затем будут рассматриваться документальные материалы дела, допрашиваться свидетели, дадут показания сами обвиняемые. Только после этого суд вынесет приговор. -

( https://poltava.sq.com.ua/rus/news/novosti/23.ll.2017/podrobnosti_ubiystva_biznesmenov_chi_tela_n ashli_v_lesu_na_poltavschine/).

Зазначав, що зі змісту цієї статті, його висвітлено злочинцем.

Крім того, вказував, що дійсно Полтавським районним судом Полтавської області по справі № 545/3325/17 було винесено вирок від 02.12.2019 року, яким його було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1,6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України. Проте, цього вироку на час опублікування спірної статті не було. Свою вину у вчиненні зазначених злочинів позивач не визнає, тому на вказаний вирок було подано апеляційну скаргу, за якою відкрито апеляційне провадження.

Тому зазначеними діями відповідач здійснив поширення серед необмеженого кола осіб недостовірної інформації у формі фактичних тверджень про позивача, чим було порушено принцип презумпції невинуватості, що також ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно до частини другої статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року).

Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа Дактарас проти Литви від 24 листопада 2000 року).

Колегією суддів встановлено, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною міститься в обвинувальному акті, що проголошувався у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження, факт пред`явлення позивачу підозри у вчиненні кримінальних правопорушень позивачем не спростований.

Оскільки в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при поширенні оспорюваної інформації про позивача не порушено принцип презумпції невинуватості.

Крім того, у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивачем не доведені позовні вимоги, а також ті обставини, що поширена інформація щодо нього є недостовірною, порушує принцип презумпції невинуватості закріплений ст. 62 Конституції України , ст. 2 КК України , п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, що міститься у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 16 червня 2021 року.