Постанова

від 16.06.2021 по справі 233/2766/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/2766/20

Номер провадження 22-ц/804/1570/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

м. Бахмут

справа № 233/2766/20

провадження № 22-ц/804/1570/21

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цимбал Д.А.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест ,

відповідачі - ОСОБА_1 , фермерське господарство Ф.Г. Щедрий Лан ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 233/2766/20 за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 , фермерського господарства Ф.Г. Щедрий Лан , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та визнання права оренди,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест ,

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року (суддя Мартиненко В.С. ), ухваленого в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В червні 2020 року позивач - ПрАТ АПК-Інвест звернулось до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалось на те, що 25 травня 2012 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0001, площею 4,18 га, який було зареєстровано в Держкомземі у Костянтинівському районі Донецької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 25 травня 2012 року вчинено запис № 142240004001437. За допомогою загальнодоступного веб-ресурсу Публічна кадастрова карта України стало відомо, що вказаний кадастровий номер присвоєно іншій земельній ділянці, з іншою площею та конфігурацією, іншої категорії земель та цільовим призначенням.

Листом Міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 13 травня 2020 року за № 482/113-20 було повідомлено, що земельній ділянці з кадастровим номером 1422483900:17:000:0001, розташовані на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, що належала ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ДН № 100737 реєстраційний № 2902 від 25 жовтня 2004 року було присвоєно іншій кадастровий номер, а саме 1422483900:17:000:0033. Зміна кадастрового номера відбулася в рамках виправлення помилки, а саме - присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів, під час перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За даними інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 210242308 від 26 травня 2020 року вбачається, що земельна ділянка за даним кадастровим номером належить ОСОБА_4 на підставі договору міни від10 травня 2018 року за номером 690, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського районного нотаріального округу Донецької області Панасенко Інною Петрівною. При цьому, на земельну ділянку, яка наразі перебуває в оренді позивача за відповідним договором землі, згідно з даними, що містить Публічна кадастрова карта України, було зареєстровано 05 березня 2020 року інше речове право - право оренди землі Фермерського господарства Ф.Г. Щедрий Лан .

Земельна ділянка з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033, розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області була неправомірна передана в оренду фермерському господарству Ф.Г. Щедрий Лан та вказані діяння відповідачів порушують права позивача на самостійне господарювання на орендованій землі, задекларовані статтями 410 ЦК України, 25 Закону України Про оренду землі . Набувши право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набула й всі права та обов`язки орендодавця щодо вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 за договором оренди від 25 травня 2012 року укладеним між ПрАТ Апк-Інвест та ОСОБА_3 , тому вона не мала законних підстав укладати договір оренди з цього ж предмета з іншою особою - орендарем (фермерським господарством Ф.Г. Щедрий Лан ) у той же часовий проміж уток, що і чинний договір оренди.

Враховуючи порушення прав та законних інтересів ПрАТ АПК-Інвест , як належного землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033, єдиним можливим та ефективним способом захисту прав позивача щодо відновлення порушеного права користування орендованою земельною ділянкою, є визнання недійсним укладеного договору оренди між відповідачами - ОСОБА_1 та Фермерським господарством Ф.Г. Щедрий Лан та визнання права оренди ПрАТ АПК-Інвест земельної ділянки, розташованої на території Миколайпінської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033.

Просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 площею 4,18 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ф.Г. Щедрий Лан , право оренди за яким зареєстровано 05 березня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області; скасувати запис № 35876915 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Ф.Г. Щедрий Лан щодо земельної ділянки загальною площею 4,18га, з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033; визнати право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 площею 4,18 га за орендарем - ПрАТ АПК - Інвест на підставі договору оренди землі від 25 травня 2012 року, зареєстрованого у відділі Деркомзему у Костянтинівському районі Донецької області за номером 142240004001437 строком на 20 років; стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року у задоволені позовних вимог ПрАТ АПК-Інвест до ОСОБА_1 , фермерського господарства Ф.Г. Щедрий Лан , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та визнання права оренди, відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не було доведено факт реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033, укладеного між ПрАТ АПК - Інвест та ОСОБА_3 25.02.2012 року, а тому право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 площею 4,18 га, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, у ПрАТ АПК- Інвест не виникло.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду позивач - ПрАТ АПК - Інвест посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути судові витрати.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, окрім електронного вигляду, книга записів мала вестися й у паперовому вигляді органами Держземагенства (пункт 4 порядку ведення Книги записів), яка має зберігатися довічно. Це у повній мірі відповідає приписам частини другої статті 5 Закону України Про державний земельний кадастр ( у редакції, чинній на момент укладення договору оренди позивачем - 25 травня 2012 року), якою визначено, державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Пункт 10 порядку ведення Книги записів визначає, що записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі. Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 порядку ведення книги записів). Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, з використанням автоматизованої системи, присвоюється реєстраційним номером (пункт 14 порядку ведення книги записів). Зазначені дії у наведеній послідовності обов`язково передують вчиненню уповноваженою посадовою особою (державним реєстратором) напису про реєстрацію на документі (договорі), що посвідчує речове право на земельну ділянку і на підставі таких дій у держаного реєстратора виникає право у межах повноважень вчинити на документі (договорі), що посвідчує речове право (право оренди земельної ділянки), напис про державну реєстрацію, засвідчити його своїм підписом і скріпити печаткою підрозділу Державного земельного кадастру.

Вказана послідовність дії, передбачається й тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України № 174 від 02 липня 2003 року.

Реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів, що дає підстави вважати, що державна реєстрація все ж таки, була здійснена належним чином. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий запис на договорі, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Суд не з`ясував, з яких причин не зберігались дані про державну реєстрацію договору оренди землі у державній кадастровій системі, якщо на самому договорі відмітка про реєстрацію проставлена, а лише обмежився отриманим листом міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, тим самим допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Висновки суду першої інстанції про відсутність належної державної реєстрації договору оренди між позивачем та ОСОБА_3 лише на підставі вказаного листа, є передчасними, та таким що, не ґрунтуються на достовірних та достатніх доказах. Та обставина, що на день розгляду справи у суді аркуші книги записів у міськрайонному управлінні Держгеокадастру у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Дергеокадастру у Донецькій області відсутні, не є підставою для ствердження, що такої реєстрації не було.

Відсутні будь-які правові підстави для покладення негативних наслідків на позивача через неналежне виконання державними органами, які були наділені функціями та повноваженнями у сфері здійснення державної реєстрації договорів оренди, своїх службових обов`язків щодо ведення службової документації чи невнесення відповідних записів про реєстрацію договору оренди землі до книги записів, або ж втрата такої книги чи окремих її аркушів.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував практику Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30 червня 2006 року.

Договір оренди землі від 25 травня 2012 року містить усі істотні умови, жодною особою не оспорювався, не визнавався судом недійсним, у тому числі, й в рамах цієї судової справи, а отже, є укладеним та чинним. Крім того, суду першої інстанції були надані документи, які підтверджують факти здійснення платежів за використання даною земельною ділянкою, користь ОСОБА_3 . Таким чином суду надані належні допустимі та достовірні докази щодо укладення та фактичного виконання умов договору оренди землі.

Крім того, судом першої інстанції не було застосовано презумпцію правомірності правочину щодо укладеного договору оренди землі, між позивачем та ОСОБА_3 , як це передбачено нормою статті 204 ЦК України.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24 травня 2021 року від ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та Фермерського господарства Ф.Г. Щедрий Лан надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ АПК-Інвест , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що у ході судового розгляду було встановлено, що відповідно п. 41 Договору оренди землі від 25 травня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ АПК-Інвест , щодо земельної ділянки площею 4,18 га за кадастровим номером 14232483900:17:000:0001, яка в подальшому була успадкована ОСОБА_2 , передбачено, що договір набирає чинності після його підписання та державної реєстрації.

Згідно норм законодавства України, які діяли на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 25 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ПрАТ АПК-Інвест , істотними умовами державної реєстрації договору оренди землі були: відкриття поземельної книги у паперовому та електронному вигляд; проведення державної реєстрації земельної ділянки; внесення відповідних відомостей до Книги записів у паперовому та електронному вигляді з зазначенням дати внесенням запису про присвоєнням реєстраційного номеру.

У ході судового розгляду листа № 936/113-20 від 05 жовтня 2020 року міськрайонного управління у Костянтинівському районі та місті Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області вбачається, що аркуші Книги записів реєстрації договорів оренди землі за 25 травня 2012 року в їх управлінні відсутні. Крім того було встановлено, що кадастровий номер 1422483900:17:000:0001 вищевказаної земельної ділянки був змінений на кадастровий номер1422483900:17:000:0033, на підставі виготовленої у 2017 році технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколайпільської сільської ради Донецької області, яка також була досліджена в ході судового розгляду. Згідно законодавства України, у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та зміни кадастрового номеру відомості про зареєстровані речові права переносяться до Поземельної книги.

В ході судового розгляду поземельної книги щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 встановлено, що інформація про реєстрацію договору оренди землі від 25 травня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ПрАТ АПК-Інвест у ній відсутній.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність відмітки на договорі оренди землі не свідчить про його державну реєстрацію, а тому право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 площею 4,18га, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, у ПрАТ АПК-Інвест не виникло. Вказаний висновок суду узгоджується з правовими позиціями викладеними Верховним Судом у постановах при розгляді справи № 233/5592/16-ц (провадження6-18438 ск 17) та при розгляді справи 233/2257/17 9провадження №61-294св17).

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі про те, що висновки суду першої інстанції про відсутність державної реєстрації договору оренди між ПрАТ АПК-Інест та ОСОБА_3 не ґрунтуються на достовірних та достатніх доказах є необґрунтованими, безпідставними та фактично зводяться до помилкового тлумачення правових норм, а також повністю спростовується судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року, у справі № 467/1456/15-ц та у постанові Донецького апеляційного суду від 31 січня 2018 року у справі № 233/5596/16-ц, то вони також є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки відповідно до правової позиції у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд 3 березня 2020 року у справі № 910/11383/19 зазначено, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню право позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).

У зв`язку із прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції, у якій на теперішній час відсутній такий спосіб захисту, як скасування запису про державну реєстрацію права оренди, а тому обраний спосіб захисту позивачем про скасування запису № 35876915 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Ф.Г. Щедрий Лан не відповідає закону. Це узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року про розгляді справи № 910/10963/19.

Відповідно до правової позиції викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі 925/642/19, суд зазначив: Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові .

Суд першої інстанції законно та обґрунтовано виніс рішення у справі з вірним застосуванням як норм процесуального так і матеріального права. А тому підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, передбаченні статті 376 ЦПК України відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник ПрАТ АПК-Інвест в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити.

ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та Фермарського господарства Ф.Г. Щедрий Лан проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її залишити без задоволення.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25 травня 2012 року ОСОБА_3 та ПрАТ АПК-Інвест підписали Договір оренди землі від 25 травня 2012 року, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДН № 100737, реєстраційний № 2902 від 25 жовтня 2005 року, яка знаходиться у Костянтинівському районі Миколайпільська сільська рада, кадастровий номер 1422483900:17:000:0001, загальною площею 4,18 га, в т.ч. рілля 4,18 га, строком на 20 років. Пунктом 41 зазначеного Договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. На Договорі оренди землі міститься позначка про те, що цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 25 травня 2012 року за № 142240004001437 за підписом ОСОБА_6 , яка скріплена печаткою відділу Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області.(а.с.18-21 т.1).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 25 травня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 передала, а ПрАТ АПК-Інвест прийняв земельну ділянку загальною площею -4,18 га, в точу числі:4.18 га ріллі на території Миколайпільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер :1422483900:17:000:0001 (рілля) (а.с.22 т.1).

Згідно з інформацією, наданою Міськрайонним управлінням у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 13 травня 2020 року за № 482/113-20, у зв`язку з тим, що декільком земельним ділянкам було присвоєно однакий кадастровий номер 1422483900:17:000:0001, земельна ділянка, яка належала ОСОБА_3 була внесена до ДЗК з новим кадастровим номером 1422483900:17:000:0033. (а.с.39 т.1)

10 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського районного нотаріального округу Панасенко І.П. за реєстр. № 690, відповідно до якого власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033, загальною площею 4,18 га, стала ОСОБА_1 , право власності зареєстровано 10 травня 2018 року за № 26076972, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 210242308 від 26 травня 2020 року. (а.с.67-68 т.1).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна № 210242308 від 26 травня 2020 року право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1422483900:17:000:0033 площею 4,18 га, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, зареєстровано за Фермерським господарством Ф.Г. Щедрий Лан на підставі Договору оренди земельної ділянки, номер запису 35876915 (а.с.67-68 т.1).

Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 210242308 від 26 травня 2020 року станом на дату укладення оспорюваного договору оренди землі від 05 березня 2020 року право оренди ПрАТ АПК - Інвест земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було. (а.с.67-68 т.1).

Відповідно до спадкової справи № 49/2015, копія якої надана Дружківською нотаріальною конторою, свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої увійшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 площею 4,18 га, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 100737, виданого Костянтинівським районним відділом земельних ресурсів 25 жовтня 2004 року, на підставі розпорядження голови Костянтинівської райдержадміністрації 20 вересня 2004 року за № 518, було видане 20 грудня 2017 року за № 1-524 спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Право власності зареєстровано 20 грудня 2017 року за № 38844677 (а.с.165,166-167 т.1).

Відповідно довідки від 18 липня 2020 року вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 1422483900:17:000:0033 загальною площею 4,18га, яка передана у оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2020 року укладеного між Фермерським господарством Ф.Г. Щедрий Лан з однієї сторони, та ОСОБА_1 , була прийнята у користування підприємством 05 березня 2020 рроку згідно акту приймання-передачі від 05 березня 2020 року. Вказана земельна ділянка використовуються і обробляється фермерським господарством. Ця земельна ділянка у 2020 року була засіяна яровим ячменем. На теперішній час врожай зібрано, земельна ділянка задискована. (а.с.122 т.1).

Згідно з акту приймання-передачі земельної ділянки до договору землі від 05 березня 2020 року, фізична особа - ОСОБА_1 з одного боку передає, а фермерське господарство Ф.Г. Щедрий Лан в особі голови господарства ОСОБА_7 з другого боку приймає земельну ділянку загальною площею 4,18 га в тому числі: ріллі -4,18 га в межах згідно з планом, що додається, яка розташована на території Миколайпільської сільської ради, Костянтинівського району, Донецької області та має відповідний кадастровий номер 1422483900:17:000:0033.(а.с.123 т.1).

Листом від 05 жовтня 2020 року № 936/113-20 Міськрайонне Управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило про те, що в період 2012 року реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки, в тому числі договорів оренди землі здійснювалась на підставі постанови КМУ від 20 липня 2011 року № 791 Про внесення змін до постанов КМУ від 09 вересня 2009 року № 1021 та від 18 серпня 2010 року № 749 та визнання такою, що втратила чинність постанови КМУ від 25 грудня 1998 року № 2073. Згідно із постановою, а саме розділом щодо ведення Книги записі реєстрації - Книга записів ведеться в електронному вигляді у складі автоматизованої системи та формується на підставі даних файлу обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл) та електронних (цифрових) зображень документів, отриманих від територіальних органів Держземагенства . Адміністраторами автоматизованої системи державного земельного кадастру є структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру , які мають доступ та вносять відомості до державного земельного кадастру, заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують її з використанням аркушів Книги записів. Аркуші Книги записів реєстрації договорів оренди землі за 25 травня 2012 року в міськрайонному управлінні відсутні.(а.с.178 т.1).

Згідно копії Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 вбачається, що інформація про реєстрацію договору оренди землі від 25 травня 2021 року укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ АПК-Інвест відсутня. (а.с.198-204 т.1).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ПрАТ АПК-Інвест задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позивних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено факт реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033, укладеного між ПрАТ АПК - Інвест та ОСОБА_3 25.02.2012 року, а тому право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 площею 4,18 га, що розташована на території Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, у ПрАТ АПК- Інвест не виникло.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються ЦК України та іншим законом (частина третя статті 760 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (частина перша статті 765 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина перша статті 640 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 20 Закону України Про оренду землі у редакції Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI, чинній на момент укладення договору оренди землі від 25 травня 2012 року).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі у редакції Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI, чинній на момент укладення договору оренди землі від 25 травня 2012 року).

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 20 Закону України Про оренду землі у редакції Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI, чинній на момент укладення договору оренди землі від 25 травня 2012 року).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац перший частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (абзац третій частини першої статті 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частини перша та третя статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема договорів, укладених у порядку, встановленому законом (підпункт 1 частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до пункту 1 Порядку ведення Поземельної книги цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб`єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь.

У пункті 6 Порядку ведення Поземельної книги визначено, що Поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку: у паперовому вигляді - територіальними органами Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства Центр державного земельного кадастру , яке є адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру, формують з її використанням аркуші Поземельної книги та аркуші витягів з неї, перевіряють результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, дані про які містяться в файлі обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді.

Відповідно до підпункту 2 пункту 13-2 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви набувача права на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 13-6 Порядку під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Згідно пунктом 16-1 Порядку державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки із земель державної та комунальної власності здійснюється одночасно із державною реєстрацією земельної ділянки.

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки.

Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що договір оренди земельної ділянки вважається вчиненим та набирає чинності після здійснення його державної реєстрації, при цьому обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що відмітка на договорі оренди землі не свідчить про його державну реєстрацію, оскільки передбачена реєстрація такого договору у Поземельній книзі, а також відображення відомостей про реєстрацію договору оренди землі в електронному вигляді.

Сенс державної реєстрації договору оренди земельної ділянки полягає у тому, що ці відомості мають бути загальновідомими та загальнодоступними з тією метою, щоб заінтересовані особи могли пересвідчитися у наявності прав третіх осіб на земельну ділянку. Відповідно, відсутність відомостей про державну реєстрацію є достатньою підставою для висновку про відсутність прав третіх осіб на земельну ділянку. Здійснюючи державну реєстрацію оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, ані новий орендар, ані державний реєстратор не мали підстав вважати, що існують особи, права яких можуть бути порушені вчиненням цього правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права.

Недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним. Так само позивач у справі повинен мати право на позов у матеріальному сенсі на момент вчинення правочину.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Ф.Г. Щедрий Лан , мав належними та допустимими доказами довести порушення його прав вчиненням оскаржуваного правочину.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно частин 1,2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Листом від 05 жовтня 2020 року № 936/113-20 Міськрайонне Управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило про те, що в період 2012 року реєстрація правовстановлюючих документів на земельні ділянки, в тому числі договорів оренди землі здійснювалась на підставі постанови КМУ від 20 липня 2011 року № 791 Про внесення змін до постанов КМУ від 09 вересня 2009 року № 1021 та від 18 серпня 2010 року № 749 та визнання такою, що втратила чинність постанови КМУ від 25 грудня 1998 року № 2073. Згідно із постановою, а саме розділом щодо ведення Книги записі реєстрації - Книга записів ведеться в електронному вигляді у складі автоматизованої системи та формується на підставі даних файлу обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл) та електронних (цифрових) зображень документів, отриманих від територіальних органів Держземагенства . Адміністраторами автоматизованої системи державного земельного кадастру є структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру , які мають доступ та вносять відомості до державного земельного кадастру, заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують її з використанням аркушів Книги записів. Аркуші Книги записів реєстрації договорів оренди землі за 25 травня 2012 року в міськрайонному управлінні відсутні.(а.с.178 т.1).

Згідно копії Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:17:000:0033 вбачається, що інформація про реєстрацію договору оренди землі від 25 травня 2012 року укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ АПК-Інвест відсутня. (а.с.198-204 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, встановивши, що договір оренди земельної ділянки від 25 травня 2012 року, укладений між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб не був зареєстрований, дійшов обґрунтованого висновку, що такий договір не є укладеним, а тому власник земельних ділянок мала право на свій розсуд укладати будь-які інші договори оренди з іншими орендарями, дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави вважати, що діями відповідачів порушено права позивача на використання земельної ділянки за договором оренди, який згідно закону є неукладеним, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність відмітки на договорі оренди землі не свідчить про його державну реєстрацію, оскільки передбачена реєстрація такого договору у Поземельній книзі, а також відображення відомостей про реєстрацію договору оренди землі в електронному вигляді.

До аналогічного висновку прийшла в своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (справа № 669/1037/16-ц), постанові від 26 червня 2019 року (справа № 669/927/16-ц) та Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 233/2257/17), постанові від 19 червня 2019 року (справа № 233/5592/16-ц) у подібних справах.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновки суду не ґрунтуються на достовірних доказах є не обґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги, що договір оренди землі від 25 травня 2012 року пройшов державну реєстрацію, оскільки на примірнику цього договору зазначена дата державної реєстрації договору оренду земельної ділянки, реєстраційний номер, міститься підпис посадової особи та відбиток печатки державної установи є безпідставними, оскільки такі висновки не відповідають аналізованим нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги стосовно застосування правової позиції викладеної в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 16 березня 2016 року у справі №467/1456/15-ц, апеляційним судом не приймаються, оскільки, як вірно зазначено в відзиві на апеляційну скаргу, при розгляді тотожних спорів суди мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду. Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи застосував останню правову позицію Верховного суду від 11 грудня 2019 року справа №233/2257/17.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування правої позиції викладеної в постанові Донецького апеляційного суду від 13 січня 2018 року, є не обґрунтованими, оскільки відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інші, наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який з дотриманням вимог чинного законодавства України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Є обґрунтованими доводи які викладенні в відзиві на апеляційну скаргу, що наявність відмітки на договорі оренди землі не свідчить про його державну реєстрацію, що узгоджується з правовою позицію Верховного Суду викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 233/2257/17 та в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 233/5592/16-ц.

Крім того є обґрунтованими доводи відзиву на апеляційну скаргу, що під час вирішення тотожних спорів суду мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Доводи викладенні в відзиві на апеляційну скаргу щодо посилання на постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, апеляційний суд не приймає, оскільки обставини цієї справи, що переглядається в апеляційному порядку, відрізняються від фактичних обставин справи, наведених у цій постанові.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест , залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 16 червня 2021 року

Головуючий О.О.Тимченко