Постанова

від 17.06.2021 по справі 160/14458/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/14458/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року

у справі №160/14458/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

третя особа Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в якому просив обов`язати відповідача здійснити фінансування Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" для забезпечення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період часу з 07.05.2020 року по 18.05.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, який попри отримання відповідної заяви-розрахунку від третьої особи не здійснив фінансування для виплати йому допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 р. у справі № 160/14458/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, третя особа - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Судом встановлено, що позивач не отримав кошті за час перебування на лікарняному, у зв`язку з відмовою Фонду фінансувати витрати підприємства на виплату лікарняних, у зв`язку з тим, що період знаходження позивача на лікарняному, збігається з часом простою на підприємстві, а отже відсутні підстави для відшкодування коштів. Судом на підставі аналізу норми чинного законодавства зроблено висновок, відповідно до якого зазначено, що простій на підприємстві не є підставою для відмови у виплаті лікарняного. Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 р. у справі № 160/14458/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що у період простою не відбувається факт втрати заробітної плати працівником, а отже відсутні підстави для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів фонду.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, просив здійснити розгляд справи без його участі. Представниками ПАТ ДТЄК Павлоградвугілля" надано пояснення відповідно до яких третя особа погоджується з висновком суду першої інстанції, рішення вважає законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування.

Представником відповідача підтримано доводи апеляційної скарги та зазначено, що суд першої інстанції припустився помилки при застосуванні норм матеріального права, оскільки суд не врахував, що заяву-розрахунок за № 001826 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі, відхилено у зв`язку з включенням до неї листків непрацездатності працівників підприємства з періодом непрацездатності , що збігається з періодом простою підприємства. При цьому ПАТ ДТЄК Павлоградвугілля не підтверджено факт виходу працівників на роботу у період простою, що залишилось поза увагою суду першої інстанції .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін , колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, до 04.06.2020 року позивач перебував у трудових правовідносинах з Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля".

Згідно до наказу №1089 від 15.04.2020 року ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля у період часу з 20.04.2020 року по 15.05.2020 року перебувало у простої.

Відповідно до листків непрацездатності серії АДЮ 716960 та АДЧ № 583744 позивач перебував на лікарняному з 02.05.2020 року по 18.05.2020 року та вказаний період збігається з періодом знаходження ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля у простої.

Перші 5 календарних днів знаходження позивача на тимчасовій непрацездатності з 02.05.2020 року по 06.05.2020 року оплачено позивачеві підприємством згідно зі ст. 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

17.06.2020 року ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля подано до відповідача заяву-розрахунок № 001826 про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, у тому числі щодо позивача.

Подану заяву відповідачем відхилено з підстав того, що дні хвороби за листками непрацездатності АДЮ 716960 та АДЧ № 583744 збігаються з періодом простою підприємства та відсутній факт виходу на роботу для підтримання життєдіяльності підприємства.

Не погодившись з позицією відповідача по справі ОСОБА_1 звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вичерпний перелік підстав при яких матеріальна допомога не призначається, визначений ст..23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і до таких підстав, період простою підприємства, не належить.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105 (далі - Закон № 1105).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону №1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами відповідача про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.

У свою чергу, відповідно до ст.1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, оскільки заробітна плата є винагорода працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства.

Визначення поняття простій наведено у статті 34 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст..34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно із ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до ст..12 Закону України Про оплату праці оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати.

Отже, така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною плату працівника у розумінні Закону України Про оплату праці та КЗпП України.

Таким чином, оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що є обов`язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це винагороду - заробітну плату.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності так і оплата за час простою є державними гарантіями, а отже працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою.

З приводу висновків суду про те, що вичерпний перелік підстав при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст..23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і до таких підстав, період простою підприємства, не належить, то суд апеляційної інстанції зазначає, що, на переконання колегії суддів положення вказаної норми права слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №1105, яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої становить компенсацію втрати заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з прийняттям нової постанови про відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 р. у справі № 160/14458/20 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 р. у справі № 160/14458/20 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко