Постанова
від 15.06.2021 по справі 560/4260/20
СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4260/20

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

15 червня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представників відповідача - Ярощук С.П., Калужської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР-БУД" до Головного Управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "АР-БУД" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2019 №0008441413, від 10.07.2019 №0008431413.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 10.07.2019 №0008431413;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 10.07.2019 №0008441413 в частині основного платежу в розмірі 3316459,00 грн (три мільйони триста шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень) та 829115,00 грн (вісімсот двадцять дев`ять сто п`ятнадцять гривень) штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги.

Позивач представників в судове засідання не направив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи відповідно до вимог ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 03.04.2019 №783, на підставі направлень від 09.04.2019 №1217, від 09.04.2019 №1218, від 18.04.2019 №1389, від 18.04.2019 №1390, від 09.04.2019 №1219 посадові особи Головного управління ДФС у Хмельницькій області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АР-БУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 23.05.2019 №0331/22-01-14-13/38148009, згідно з яким встановлено порушення:

- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 4, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, статті 9 Закону №996-XIV, пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, - занижений податок на прибуток на загальну суму 3284252,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижений податок на додану вартість на загальну суму 3324797,00 грн.

На підставі висновків перевірки Головне управління ДФС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008431413, яким збільшило позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4105315,00 грн (3284252,00 грн за податковим зобов`язання, 821063,00 грн за штрафними санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008441413, яким збільшило позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4155996,00 грн (3324797,00 грн за податковим зобов`язанням, 831199,00 грн за штрафними санкціями).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, а висновки про нереальність господарських операцій ґрунтуються лише на наявній у відповідача податковій інформації. Крім того, з урахуванням наявного в матеріалах справи договору прощення боргу від 25.09.2017, висновки контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до складу інших операційних витрат списану з балансу дебіторську заборгованість в сумі 1437696,00 грн є необґрунтованими.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Ч.1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

П. 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п. 56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 та зазначає про те, що норма пункту 56.19 статті 56 ПКУ є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАСУ, має перевагу в застосуванні у податкових спорах, а отже позивач пропустив місячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, строк для звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення незалежно від застосування процедури його адміністративного оскарження становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

У постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, на яку посилається апелянт, Верховний Суд відступив від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, та вказав наступне:

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті .

Водночас, в цій же справі Верховний Суд зауважив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року ухвалено до зміни усталеної судової практики Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду з позовами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження.

Зважаючи на вищенаведене та правові висновки Верховного Суду щодо додержання принципу правової визначеності, колегія суддів вважає, що доводи податкового органу в частині пропуску позивачем місячного строку звернення до суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "АІРКО", ТОВ "Теонік", ТОВ "Компанія Лайтекс", ТОВ "Адонора ЛТД", ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Мінрейл Про", ТОВ "Гронлайн", ТОВ "Олдерні пром", ТОВ "Велтесар Плюс", ТОВ "Дакнет", ТОВ "Рейка", ТОВ "Лафт", ТОВ "Юкрейн Код", ТОВ "Деларі", ТОВ "Сталь Холдинг", ТОВ "Інтекс Пром", ТОВ "Платінум Холд", ТОВ "Глобал прайд", ТОВ "Павермонт Інвест", ТОВ "Техногруп-Інжиніринг", ТОВ "Техногруп-інвест", колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про факт реальної зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Згідно з актом перевірки контролюючий орган зазачає про те, що контрагенти позивача, вказані в первинних документах, фактично будівельні роботи та ТМЦ ТОВ АР-БУД не поставляли, в порушення вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п.2.2 Положення № 88 оформлені завідомо недостовірні документи: видаткові накладні, акти виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, тощо, оскільки на момент проведення таких операцій у СГД були відсутні матеріальні та трудові ресурси та активи, зазначені у видаткових накладних.

Отже у позивача відсутні первинні документи, які опосередковують отримання будівельних робіт та ТМЦ у ТОВ АІРКО , ТОВ Теонік , ТОВ Компанія Лайтекс , ТОВ Адонора ЛТД , ТОВ Лірейн Плюс , ТОВ Мінрейл Про , ТОВ Гронлайн ,ТОВ Олдерні пром , ТОВ Велтесар Плюс , ТОВ Дакнет (на даний час назва - ТОВ Ібубета Пром ), ТОВ Рейка , ТОВ Лафт , ТОВ Юкрейн Код , ТОВ Деларі (на даний час назва - ТОВ Гуцульська сотня євромайдану ), ТОВ Сталь Холдинг , ТОВ Інтекс Пром , ТОВ Платінум Холд „ ТОВ Глобал Прайд , ТОВ Павермонт Інвест , ТОВ Техногруп-Інжиніринг , ТОВ Техногруп-Інвест , тому будівельні роботи та ТМЦ на суму 16 808 147 грн. для цілей бухгалтерського обліку є такими, що отримані безоплатно. Оскільки, отримання будівельних робіт (послуг) та ТМЦ на суму 16 808 147 грн. призвело до збільшення активів та до зростання власного капіталу позивача, безоплатно отримані будівельні роботи (послуги) та ТМЦ вартістю 16 808 147 грн. є його доходом у розумінні п.5 П(С)БО 15 Дохід .

Отже, збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств і грошового зобов`язання з податку на додану вартість контролюючий орган пов`язує з фіктивністю господарських операцій між позивачем та ТОВ АІРКО , ТОВ Теонік , ТОВ Компанія Лайтекс , ТОВ Адонора ЛТД , ТОВ Лірейн Плюс , ТОВ Мінрейл Про , ТОВ Гронлайн ,ТОВ Олдерні пром , ТОВ Велтесар Плюс , ТОВ Дакнет (на даний час назва - ТОВ Ібубета Пром ), ТОВ Рейка , ТОВ Лафт , ТОВ Юкрейн Код , ТОВ Деларі (на даний час назва - ТОВ Гуцульська сотня євромайдану ), ТОВ Сталь Холдинг , ТОВ Інтекс Пром , ТОВ Платінум Холд „ ТОВ Глобал Прайд , ТОВ Павермонт Інвест , ТОВ Техногруп-Інжиніринг , ТОВ Техногруп-Інвест .

На підставі наявних в матеріалах справи копій первинних документів встановлено наступне.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "АІРКО" уклали ряд договорів підряду на виконання будівельних робіт від 25.09.2017 №25-09, від 29.09.2017 №29-09, від 13.11.2017 №13-11, від 17.11.2017 №17-11, від 08.02.2018 №08-02. На підтвердження здійснення господарських операцій по вказаним договорам позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017 року, за грудень 2017 року, за лютий 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року, за грудень 2017 року, за лютий 2018 року, податкові накладні від 18.10.2017 №5, від 18.10.2017 №6, від 23.10.2017 №7, від 01.12.2017 №1, від 01.12.2017 №3, від 01.12.2017 №2, від 16.02.2018 №26.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Теонік" уклали договори підряду на виконання будівельних робіт від 17.11.2017 №17-11, від 21.11.2017 №21-11/17/1. На підтвердження здійснення господарських операцій за цими договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року, за грудень 2017 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, за грудень 2017 року, податкові накладні від 21.11.2017 №8, від 12.12.2017 №8, від 12.12.2017 №9, від 01.12.2017 №5.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Компанія Лейтекс" уклали договір підряду на виконання будівельних робіт від 05.11.2017 №05-11/17. На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, податкову накладну від 01.12.2017 №2.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Адонора ЛТД" уклали договори підряду на виконання будівельних робіт від 21.09.2017 №21-09/17, від 01.10.2017 №1, від 01.12.2017 №01-12, від 04.01.2018 №04-01. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017 року, за грудень 2017 року, січень 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року, за грудень 2017 року, податкові накладні від 18.10.2017 №3, від 18.10.2017 №4, від 11.12.2017 №4, від 02.11.2017 №2, від 22.01.2018 №11, від 22.01.2018 №12. Також на підтвердження придбання ТМЦ позивач надав видаткові накладні від 01.12.2017 №1, від 01.12.2017 №2, від 01.12.2017 №3, товаро-транспортні від 01.12.2017 №МВФ-0000141/1, від 01.12.2017 №МВФ-0000141/0, від 01.12.2017 №08030003, податкові накладні від 01.12.2017 №1, від 01.12.2017 №2, від 01.12.2017 №3.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Лірейн Плюс" уклали договори підряду на виконання будівельних робіт від 23.03.2017 №10, від 02.08.2017 №02-08/17, від 21.09.2017 №21-09/17. На підтвердження виконання робіт за цими договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2017 року, жовтень 2017 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року, за жовтень 2017 року, податкові накладні від 23.08.2017 №111, від 23.08.2017 №110, від 23.08.2017 №108, від 31.10.2017 №52, від 31.10.2017 №54, від 31.10.2017 №51, від 31.10.2017 №50, від 31.10.2017 №53, від 10.10.2017 №28, від 10.10.2017 №30, від 10.10.2017 №29, договір про відступлення права вимоги від 21.08.2017 №8-П.

Крім цього, ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Лірейн Плюс" уклали договір купівлі-продажу від 01.09.2017 №7. На підтвердження здійснення господарських операцій за цим договором позивач надав видаткові накладні від 13.10.2017 №31, від 13.10.2017 №27, товаро-транспортні накладні від 13.10.2017 №РВФ-0000145/0, від 14.10.2017 №0000001255, від 13.10.2017 №0000001254, від 14.10.2017 №000248, від 13.10.2017 №000247, податкові накладні від 13.10.2017 №31, від 13.10.2017 №27.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Менрейл Про" уклали договір підряду на виконання будівельних робіт від 15.06.2017 №3. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 року, акти приймання виконаних будівельних робіт липень 2017 року, податкові накладні від 26.07.2017 №2, від 26.07.2017 №1, договір про відступлення права вимоги від 12.09.2017 №12/09-17.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Гронлайн" уклали договори підряду на виконання будівельних робіт від 05.06.2017 №05-06/17, від 23.06.2017 №6. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року, податкові накладні від 17.07.2017 №2, від 17.07.2017 №3, договір про відступлення права вимоги від 12.09.2018 №09/17.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Олдерні пром" уклали договір купівлі-продажу від 01.12.2018 №01-02. На підтвердження здійснення операції з купівлі ТМЦ позивач надав видаткові накладні від 02.05.2018 №6, від 02.05.2018 №7, від 03.05.2018 №9, товаро-транспортні накладні від 03.05.2018 №РВФ-000085, від 03.05.2018 №РВФ-000084, податкові накладні від 02.05.2018 №6, від 02.05.2018 №7, від 03.05.2018 №2.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Велтесар Плюс" уклали договір купівлі-продажу від 01.11.2016 №01-11/16. На підтвердження здійснення операції з купівлі ТМЦ позивач надав видаткові накладні від 08.11.2016 №3, від 09.11.2016 №4, товаро-транспортні накладні від 08.11.2016 №0001347, від 10.11.2016 №0001349, від 09.11.2016 №0001348, податкові накладні від 09.11.2016 №35, від 09.11.2016 №33, від 09.11.2016 №30, від 09.11.2016 №28, від 09.11.2016 №27, від 09.11.2016 №26, від 08.11.2016 №25, від 08.11.2016 №24, від 08.11.2016 №23, від 08.11.2016 №22, від 08.11.2016 №21, від 08.11.2016 №1.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Даркнет" уклали договір купівлі-продажу від 02.02.2018 №4. На підтвердження здійснення операції з купівлі ТМЦ позивач надав видаткові накладні від 02.05.2018 №27, від 02.05.2018 №26, від 02.05.2018 №25, від 02.05.2018 №24, від 02.05.2018 №18, від 02.05.2018 №20, від 02.05.2018 №22, від 02.05.2018 №21, від 02.05.2018 №16, від 02.05.2018 №23, від 02.05.2018 №17, від 02.05.2018 №19, від 02.05.2018 №15, від 07.05.2018 №40, від 07.05.2018 №41, від 07.05.2018 №43, товаро-транспортні накладні від 02.05.2018 №0803007, від 02.05.2018 №0803008, від 02.05.2018 №0803009, від 02.05.2018 №08030013, від 02.05.2018 №08030010, від 02.05.2018 №08030011, від 02.05.2018 №08030012, від 07.05.2018 №08030024, від 07.05.2018 №08030025, від 07.05.2018 №08030026, податкові накладні від 02.05.2018 №27, від 02.05.2018 №40, від 02.05.2018 №39, від 02.05.2018 №38, від 02.05.2018 №16, від 02.05.2018 №9, від 02.05.2018 №11, від 02.05.2018 №13, від 02.05.2018 №12, від 02.05.2018 №10, від 02.05.2018 №14, від 02.05.2018 №8, від 02.05.2018 №6, від 02.05.2018 №1, від 07.05.2018 №41, від 07.05.2018 №42, від 07.05.2018 №43.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Рейка" уклали договори підряду на виконання будівельних робіт від 26.11.2018 №26-11/18, від 15.12.2018 №15-12/18, від 20.12.2018 №20-12/18. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року, податкові накладні від 22.12.2018 №150, від 18.12.2018 №144, від 18.12.2018 №152, від 22.12.2018 №149, від 22.122018 №148, від 22.12.2018 №147, від 21.12.2018 №154, від 18.12.2018 №151, від 21.12.2018 №153, від 27.12.2018 №13, від 17.12.2018 №159, від 17.12.2018 №158, від 17.12.2018 №157, від 17.12.2018 №156, від 17.12.2018 №155, від 17.12.2018 №143, від 20.12.2018 №142, від 20.12.2018 №146.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Лафт" уклали ряд договорів підряду на виконання будівельних робіт від 23.07.2018 №23-07, від 02.07.2018 №02-07, від 26.06.2018 №26-06, від 25.06.2018 №25-06, від 01.07.2018 №01-07, від 02.07.2018 №02-07. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018 року, за серпень 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 року, за серпень 2018 року, податкові накладні від 16.08.2018 №57, від 20.08.2018 №56, від 30.07.2018 №69, від 26.07.2018 №52, від 31.08.2018 №79, від 26.07.2018 №51, від 31.08.2018 №80, від 31.08.2018 №78. Також ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Лафт" уклали договір купівлі-продажу від 03.09.2018 №03-09/18. На підтвердження купівлі ТМЦ позивач надав видаткові накладні від 10.09.2018 №131, від 28.09.2018 №149, від 28.09.2018 №148, товаро-транспортні накладні від 10.09.2018 №МВФ-0000165/0, від 28.09.2018 №МВФ-0000166/0, від 28.09.2018 №МВФ-0000167/10, податкові накладні від 10.09.2018 №133, від 28.09.2018 №196, від 28.09.2018 №148.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Юкрейн код" уклали договір купівлі-продажу від 20.09.2018 №20-09/18. На підтвердження здійснення операції з купівлі ТМЦ позивач надав видаткові накладні від 01.10.2018 №196, від 03.10.2018 №197, від 04.10.2018 №198, від 08.10.2018 №199, від 09.10.2018 №200, від 11.10.2018 №202, товаро-транспортні накладні від 01.10.2018 №070200005, від 03.10.2018 №070200006, від 04.10.2018 №070200009, від 08.10.2018 №070200010, від 09.10.2018 №070200007, від 11.10.2018 №070200011, податкові накладні від 01.102018 №73, від 03.10.2018 №236, від 04.10.2018 №237, від 08.10.2018 №238, від 09.10.2018 №239, від 11.10.2018 №240.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Делері" уклали договір підряду на виконання будівельних робіт від 19.09.2017 №19-09/17. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017 року, податкову накладну від 31.10.2017 №1.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Сталь Холдинг" уклали договір поставки від 15.03.2017 №1-15/03/17. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав видаткову накладну від 15.03.2017 №РН0000012, від товаро-транспортну накладну від 15.03.2017 №РВФ-0000165/0, податкові накладні від 06.03.2017 №4, від 07.03.2017 №6.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Інтекс Пром" уклали договори підряду на виконання будівельних робіт від 14.05.2018 №14-05/18, від 21.05.2018 №21-05/18, від 01.07.2018 №8. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 року, податкові накладні від 02.07.2018 №2, від 05.07.2018 №5, від 09.07.2018 №17. Крім цього, ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Інтекс Пром" уклали договір про надання послуг з технічного обслуговування від 04.06.2018 №04-06/18. На підтвердження виконання цього договору позивач надав акт виконаних робіт/надання послуг від 09.07.2018, податкову накладну від 09.07.2018 №16.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Платінум Холд" уклали договір підряду на виконання будівельних робіт від 19.11.2018 №19-11/18. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року, податкові накладні від 20.11.2018 №42, від 20.11.2018 №41, від 30.11.2018 №43, від 30.11.2018 №45, від 30.11.2018 №44, від 20.11.2018 №39, від 20.11.2018 №40.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Глобал Прайд" уклали договори підряду на виконання будівельних робіт від 14.05.2018 №14-05, від 25.04.2018 №25-04/1, від 25.04.2018 №25-04, від 23.04.2018 №23-04. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, податкові накладні від 30.11.2018 №3, від 30.05.2018 №4, від 30.05.2018 №7, від 30.05.2018 №6, від 30.05.2018 №5, від 30.05.2018 №2.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Павермонт Інвест" уклали договори субпідряду на виконання будівельних робіт від 04.07.2016 №04-07/16, від 05.07.2016 №05-07/16. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2015 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, податкові накладні від 17.08.2016 №10, від 10.08.2016 №6, від 22.08.2016 №12, від 11.08.2016 №8.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Техногруп-Інжиніринг" уклали договори субпідряду на виконання будівельних робіт від 17.11.2016 №17-11/16, від 28.10.2016 №28-10/16. На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016, січень 2017 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016, січень 2017 року, податкові накладні від 15.12.2016 №4, від 12.12.2016 №2, від 05.12.2016 №1, від 20.01.2017 №14. ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Техногруп-Інжиніринг" уклали договір підряду на виконання будівельних від 07.11.2016 №7. На підтвердження виконання умов цього договору позивач надав довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, податкову накладну від 20.12.2016 №16. Також вказані товариства уклали договір купівлі-продажу від 01.12.2016 №01-12/16, на підтвердження здійснення господарських операцій за яким позивач надав видаткові накладні від 13.12.2016 №3, від 13.12.2016 №6, від 15.12.2016 №5, товаро-транспортні накладні від 14.12.2016 №0001452, від 15.12.2016 №0001456, від 16.12.2016 №0001457, від 16.12.2016 №0000026, від 15.12.2016 №0000025, від 16.12.2016 №000013, податкові накладні від 14.12.2016 №3, від 15.12.2016 №5, від 13.12.2016 №6.

ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Техногруп Інвест" уклали договір субпідряду на виконання будівельних робіт від 30.11.2016 №30-11/16 На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивач надав довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016, податкові накладні від 29.12.2016 №161, від 29.12.2016 №162, від 29.12.2016 №159. ТОВ "АР-БУД" та ТОВ "Техногруп Інвест" уклали договір купівлі-продажу від 05.12.2016 №05-12/16. На підтвердження виконання умов цього договору позивач надав видаткові накладні від 12.12.2016 №18, від 21.12.2016 №45, від 22.12.2016 №46, від 26.12.2016 №103, від 28.12.2016 №105, від 28.12.2016 №145, товаро-транспортні накладні від 12.12.2016 №18, від 21.12.2016 №00000035, від 22.12.2016 №0000168, від 22.12.2016 №0000169, від 26.12.2016 №00000040, від 28.12.2016 №0930002, від 28.12.2016 №0930001, від 28.12.2016 №0000180, податкові накладні від 12.12.2016 №18, від 21.12.2016 №45, від 22.12.2016 №46, від 26.12.2016 №106, від 28.12.2016 №105, від 28.12.2016 №106, від 29.12.2016 №145.

На підтвердження здійснення розрахунків з ТОВ "АІРКО", ТОВ "Теонік", ТОВ "Компанія Лайтекс", ТОВ "Адонора ЛТД", ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Мінрейл Про", ТОВ "Гронлайн", ТОВ "Олдерні пром", ТОВ "Велтесар Плюс", ТОВ "Дакнет", ТОВ "Рейка", ТОВ "Лафт", ТОВ "Юкрейн Код", ТОВ "Деларі", ТОВ "Сталь Холдинг", ТОВ "Інтекс Пром", ТОВ "Платінум Холд", ТОВ "Глобал прайд", ТОВ "Павермонт Інвест", ТОВ "Техногруп-Інжиніринг", ТОВ "Техногруп-інвест" по вказаним вище договорам позивача надав сальдо-оборотні шахові відомості по рахунку 631 за 2016-2018 роки, за січень-грудень 2016 року, за січень-грудень 2017 року, за січень-грудень 2018 року, сальдо-оборотні шахові відомості по рахунку 361 за січень-грудень 2016 року, за січень-грудень 2017 року, за січень- грудень 2018 року, сальдо-оборотні шахові відомості по рахунку 231 за січень-грудень 2016 року, за січень-грудень 2017 року, за січень-грудень 2018 року, сальдо-оборотні шахові відомості по рахунку 644 за січень-грудень 2016 року, за січень-грудень 2017 року, за січень-грудень 2018 року, сальдо-оборотні шахові відомості по рахунку 903 за січень-грудень 2016 року, за січень-грудень 2017 року, за січень- грудень 2018 року, податкові декларації з податку на додану вартість із додатком №5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2016-2018 роки.

Згідно з актом перевірки та доводами апеляційної скарги відповідач обґрунтовує нереальність вказаних вище господарських операцій між позивачем та його контрагентами наступними обставинами:

1. Основним видом діяльності більшості постачальників є неспеціалізована оптова торгівля, ТОВ АІКРО - комп`ютерне програмування, ТОВ Техногруп Інжиніринг - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії. При цьому, згідно наданих позивачем первинних документів, постачальники виконували будівельні роботи (капітальні ремонти будівель, тротуарів, реконструкції споруд).

2. В більшості контрагентів засновником, директором, головним бухгалтером є одна особа, яка є одночасно керівником ще кількох суб`єктів господарської діяльності (директор ТОВ Мінрел Про є керівником ще 40 СГД).

3. У постачальників відсутні наймані працівники, що підтверджується поданими Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ), в яких не відображено виплати найманим працівникам та фізичним особам підприємцям.

4. У поданих постачальниками фінансових звітах відсутні відомості про основні засоби.

5. За умовами наданих для перевірки договорів підряду підрядники зобов`язані були забезпечити замовника ТОВ АР-БУД персоналом, що має відповідні допуски, кваліфікацію і навики, що відповідають вимогам, необхідним для виконання будівельних робіт. Однак, перевіркою встановлено, що на момент укладання договорів підряду у підрядників для виконання всього комплексу доручених йому робіт згідно державних будівельних норм і правил був відсутній персонал, що має відповідні допуски, кваліфікацію і навики.

6. За умовами договорів субпідрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту, як власними механізмами та матеріалами, так і механізмами та матеріалами підрядника. Згідно баз даних ДФС України встановлено, що у субпідрядників основні засоби 4 групи Машини та обладнання відсутні. У Позивача такі основні засоби як Машини і обладнання станом на 31.12.2018 року складали 6,8 тис.грн. Таким чином, субпідрядники та замовник ще на етапі укладання договорів були усвідомлені про неможливість виконання робіт на об`єктах, зазначених в цих договорах, у зв`язку із відсутністю виробничих ресурсів у сторін правочинів.

7. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що в періоді оформлення господарських операцій контрагенти позивача не формували податковий кредит по операціям з придбання субпідрядних робіт та будівельних матеріалів такої ж номенклатури, яка була реалізована позивачу.

При цьому, вказані вище обставини контролюючий орган встановив на підставі інформації, що міститься в інформаційно-аналітичних базах даних.

Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 у справі №826/23538/15 зазначив, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснені на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Поняття добросовісний платник, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

У постановах від 27.02.2020 у справах №813/7081/14, №814/120/15, від 03.10.2019 у справі №813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17 Верховний Суд визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, всі податкові накладні, видані ТОВ АР-БУД зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують податкову інформацію про те, що будівельні матеріали не придбавалися постачальниками позивача, а у контрагентів позивача відсутні кваліфіковані працівники та виробничі ресурси для виконання будівельних робіт.

Крім того, відповідач не надав доказів проведення перевірок та/або звірок відносно ТОВ "АІРКО", ТОВ "Теонік", ТОВ "Компанія Лайтекс", ТОВ "Адонора ЛТД", ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Мінрейл Про", ТОВ "Гронлайн", ТОВ "Олдерні пром", ТОВ "Велтесар Плюс", ТОВ "Дакнет", ТОВ "Рейка", ТОВ "Лафт", ТОВ "Юкрейн Код", ТОВ "Деларі", ТОВ "Сталь Холдинг", ТОВ "Інтекс Пром", ТОВ "Платінум Холд", ТОВ "Глобал прайд", ТОВ "Павермонт Інвест", ТОВ "Техногруп-Інжиніринг", ТОВ "Техногруп-інвест".

Зважаючи на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки контролюючого органу, здійснені виключно на підставі інформації з інформаційно-аналітичних баз, не спростовують реальність господарських операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що більшість контрагентів позивача проходять учасниками кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.212 (ухилення від сплати податків), ст. 205 (фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України як такі, що мають сумнівну репутацію, зареєстровані за адресою масової реєстрації, використовуються для прикриття незаконної діяльності, яка полягає в наданні послуг по формуванню фіктивного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, на переконання колегії суддів, для висновку про фіктивність господарських операцій необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу контрагентів позивача на момент укладання спірних правочинів. Такими доказами має бути вирок суду у кримінальній справі, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили. При цьому, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Таким чином, самий лише факт відкриття кримінального провадження, в якому фігурують контрагенти позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, а позивач не зобов`язаний нести відповідальність за порушення своїм контрагентом вимог податкового законодавства, у разі їх доведення у встановленому порядку.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у зв`язку з неможливістю самостійно надати докази Головне управління ДПС у Хмельницькій області заявляло клопотання про витребування доказів, а саме: звернутись до органів досудового розслідування та прокуратури Харківської області з метою надання інформації, що підтверджує фіктивність ТОВ Техногруп-Інжиніринг (код 40875720), ТОВ Павермонт Інвест (код 40471582), ТОВ Мінрейл Про (код 41268781), ТОВ Техногруп-Інвест (код 40876881), ТОВ Деларі (код ЄДРПОУ 41346047) (протоколи допитів, пояснень, висновки експертів (спеціалістів), первинні документи, тощо), яка здобута під час розслідування кримінальних проваджень, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що матеріали досудового розслідування відносно ТОВ Техногруп-Інжиніринг , ТОВ Павермонт Інвест , ТОВ Мінрейл Про , ТОВ Техногруп-Інвест , ТОВ Деларі (протоколи допитів, пояснень, висновки експертів (спеціалістів), первинні документи, тощо) не досліджувалися контролюючим органом під час проведення документальної планової виїзної перевірку ТОВ "АР-БУД" та не були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому відповідач не надав доказів неможливості отримання відповідної інформації від правоохоронних органів до або під час проведення перевірки позивача, тому підстави для витребування вказаних матеріалів під час судового розгляду даної справи відсутні.

За змістом акта перевірки від 23.05.2019 №0331/22-01-14-13/38148009 та відзиву на позовну заяву податковий орган не заперечує, що ТОВ АР-БУД придбало будівельні матеріали та виконало будівельні роботи на загальну суму 16 808 147 грн.

Контролюючий орган також не заперечує факт проведення ТОВ АР-БУД розрахунків з контрагентами.

Таким чином, відповідач визнає рух активів позивача: отримання ним будівельних робіт та будівельних матеріалів.

В той же час контролюючий орган заперечує, що ТМЦ та будівельні роботи поставлялися вказаними вище контрагентами, у зв`язку з чим визнає будівельні роботи та ТМЦ на суму 16 808 147 грн такими, що отримані безоплатно.

Однак при цьому відповідач не надає доказів про те, що постачання будівельних матеріалів здійснювалося іншими суб`єктами господарювання, а будівельні роботи позивач виконав з використанням власних виробничих ресурсів або за допомогою залучення інших підрядників. Тобто, податковий орган не встановив дійсних постачальників ТМЦ та виконавців робіт.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, відповідач не обґрунтовує в силу яких положень закону договори з ТОВ "АІРКО", ТОВ "Теонік", ТОВ "Компанія Лайтекс", ТОВ "Адонора ЛТД", ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Мінрейл Про", ТОВ "Гронлайн", ТОВ "Олдерні пром", ТОВ "Велтесар Плюс", ТОВ "Дакнет", ТОВ "Рейка", ТОВ "Лафт", ТОВ "Юкрейн Код", ТОВ "Деларі", ТОВ "Сталь Холдинг", ТОВ "Інтекс Пром", ТОВ "Платінум Холд", ТОВ "Глобал прайд", ТОВ "Павермонт Інвест", ТОВ "Техногруп-Інжиніринг", ТОВ "Техногруп-інвест" є нікчемними.

Судові рішення про визнання вказаних правочинів недійсними в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач не надав судових рішень про фіктивність контрагентів позивача або визнання правочинів недійсними, не обґрунтував нікчемність правочинів, не надав доказів постачання ТМЦ і виконання робіт іншими суб`єктами господарювання, а висновки про нереальність господарських операцій ґрунтуються виключно на податковій інформації та посиланнях на наявність недоліків в первинних документах.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку про те, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які у своїй сукупності дозволяють встановити зміст і обсяг господарських операцій, підтверджується придбання ТОВ АР-БУД будівельних матеріалів у ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Олдерні пром", ТОВ "Велтесар Плюс", ТОВ "Даркнет", ТОВ "Юкрейн код", ТОВ "Сталь Холдинг" та їх використання для виконання будівельних робіт за договорами з ТОВ "АІРКО", ТОВ "Теонік", ТОВ "Компанія Лейтекс", ТОВ "Адонора ЛТД", ТОВ "Лірейн Плюс", ТОВ "Менрейл Про", ТОВ "Гронлайн", ТОВ "Рейка", ТОВ "Лафт", ТОВ "Делері", ТОВ "Інтекс Пром", ТОВ "Платінум Холд", ТОВ "Глобал Прайд", ТОВ "Павермонт Інвест", ТОВ "Техногруп-Інжиніринг", ТОВ "Техногруп Інвест".

Отже, висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 3316459 грн та заниження інших доходів (р.2240 Звіту про фінансові результати) на загальну суму 16808147 грн є необґрунтованими.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині завищення позивачем інших операційних витрат на суму 1437 696 грн. за рахунок безпідставного віднесення списаної дебіторської заборгованості по ТОВ Екотехноком- Прогрес , що не відповідає ознакам безнадійної, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіркою встановлено, що згідно з платіжними дорученнями №180 від 16.12.2015 року та №198 від 22.12.2015 року позивачем перераховано ТОВ Екотехноком-Прогрес кошти в загальній сумі 1 437 696 грн., з призначенням платежу за фільтр пластмасовий. Однак, ТОВ АР-БУД фільтри від ТОВ Екотехноком-Прогрес не отримало, відповідно виникла дебіторська заборгованість. Позивачем 30.09.2017 року дану заборгованість списано із балансу та віднесено до інших операційних витрат .

Правові наслідки припинення зобов`язання регламентовані главою 50 ЦКУ. Відповідно до статті 605 ЦКУ зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Згідно зі статтею 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Підпунктом 14.1.11 пункту 4.1 статті 14 ПКУ визначено, що під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з п.4 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість безнадійна дебіторська заборгованість - поточна безнадійна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до п. 10 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

П.11 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість передбачено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Під час перевірки встановлено, що дебіторська заборгованість за перерахованими авансовими платежами виникла 16.12.2015 року та 22.12.2015 року, відповідно, строки позовної давності закінчуються 16.12.2018 року та 22.12.2018 року. Отже, на дату 30.09.2017 списання з балансу дебіторської заборгованості в сумі 1437696,00 грн по ТОВ "Екотехноком-Прогрес" термін позовної давності не минув.

У зв`язку з цим відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з вказаним, до складу інших операційних витрат віднесена списана з балансу дебіторська заборгованість в сумі 1437696,00 грн, що не відповідає ознакам безнадійної.

Відповідно до договору прощення боргу від 25.09.2017 ТОВ "АР-БУД" звільнило ТОВ "Екотехноком-Прогрес" від сплати боргу в розмірі 1437696,00 грн. Доказів визнання недійсним вказаного договору матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вказаний договір не надавася ТОВ АР-БУД під час проведення перевірки, що підтверджується запитом про надання документів від 13.05.2019р. та актом №0131/22-01-14-13/38148009 від 16.05.2019 про ненадання документів на письмовий запит, які містяться в матеріалах справи.

В той же час, оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення №0008431413, колегія суддів враховує, що на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008431413 строк позовної давності щодо дебіторської заборгованості ТОВ "Екотехноком-Прогрес" в сумі 1437696,00 грн минув і така заборгованість відповідає ознакам безнадійної, а отже підлягає віднесенню до складу інших операційних витрат відповідно до п.11 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість .

При цьому податковий орган не обґрунтовує наслідки передчасного списання заборгованості 30.09.2017 замість 23.12.2018 для цілей оподаткування, оскільки у разі збільшення фінансового результату ТОВ АР-БУД за 2017 рік на суму дебіторської заборгованості 1437696,00 грн, з урахуванням дати сплину строків позовної давності фінансовий результат ТОВ АР-БУД за 2018 рік підлягає зменшенню на відповідну суму.

Тобто загальний фінансовий результат ТОВ АР-БУД для цілей оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся (2016-2018 роки), не зазнав змін у зв`язку зі списанням безнадійної заборгованості в сумі 1437696,00 грн 30.09.2017.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, підстави для збільшення позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за рахунок безнадійної заборгованості відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008431413 та податкового повідомлення-рішення від 10.07.2019 №0008441413 в частині основного платежу в розмірі 3316459,00 грн та 829115,00 грн штрафних санкцій.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4,5 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6,7 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання щодо пов`язаності витрат з розглядом справи та пропорційності розміру наданих послуг, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 02.06.2020, акт приймання-передачі послуг №1 від 29.07.2020, звіт про надання правничої допомоги за договором від 02.06.2020, рахунок від 29.07.2020 №4.

Відповідно до платіжних доручень від 03.08.2020 №1553, від 23.09.2020 №1577, від 16.10.2020 №1577, від 04.11.2020 №1577, від 13.11.2020 №1577, від 25.11.2020 №1577, від 01.12.2020 №1577 позивач сплатив за надані послуги 72850,00 грн.

Згідно з рахунком від 29.07.2020 №4 розмір понесених витрат на надання юридичних послуг в сумі 95550,00 грн пов`язаний з такими послугами: з`ясування адвокатом всіх відомих клієнту обставин, якими обґрунтовуються вимоги (450,00 грн), вивчення акта перевірки від 23.05.2019 (2700,00 грн), аналіз чинного законодавства, пошук та дослідження практики застосування відповідних норм права з метою вивчення наявності фактичних та правових підстав для виконання доручення клієнта, надання роз`яснень з правових питань, пов`язаних з справою (1800,00 грн), складення та підписання договору про надання правничої допомоги (450,00 грн), консультація клієнта щодо отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання справи (450,00 грн), нарада з клієнтом щодо погодження тактики представництва та заходів, які вживатимуться адвокатом (450,00 грн), підготовка позовної заяви (60300,00 грн), копіювання додатків до позовної заяви (7200,00 грн), завірення додатків до позовної заяви (6300,00 грн), відправлення позовної заяви до суду (450,00 грн), гонорар (15000,00 грн).

Згідно з матеріалами справи відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому наведено обґрунтування позиції щодо завищення суми вказаних витрат, зокрема, що з`ясування адвокатом всіх відомих клієнту обставин, консультація клієнта щодо отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання, нарада з клієнтом щодо погодження тактики представництва та заходів, які вживатимуться адвокатом не є обов`язковими та неминучими, а отже не підлягають відшкодуванню. Крім того, копіювання додатків до позовної заяви, завірення додатків до позовної заяви, відправлення позовної заяви до суду не є окремими видами правничої допомоги.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що з`ясування адвокатом всіх відомих клієнту обставин, якими обґрунтовуються вимоги, вивчення акта перевірки, аналіз чинного законодавства, пошук та дослідження практики застосування відповідних норм права з метою вивчення наявності фактичних та правових підстав для виконання доручення клієнта, надання роз`яснень з правових питань, пов`язаних з справою, консультація клієнта щодо отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання, нарада з клієнтом щодо погодження тактики представництва та заходів, які вживатимуться адвокатом, копіювання додатків до позовної заяви, завірення додатків до позовної заяви, відправлення позовної заяви до суду не є окремими видами адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви. У зв`язку з цим суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 60 000 грн.

В свою чергу, представником позивача не доведено, що складність і час надання ним послуги у вигляді підготовки позовної заяви відповідає заявленій вартості 60300,00 грн.

Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Однак, проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у цій адміністративній справі неспівмірний із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 25 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року змінити в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму стягнення до 25000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного Управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Змінити рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР-БУД" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області з 60000,00 грн. до 25000,00 грн.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 червня 2021 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.

Дата ухвалення рішення15.06.2021
Оприлюднено22.06.2021

Судовий реєстр по справі —560/4260/20

Постанова від 20.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 19.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 06.10.2021

Адміністративне

Хмельницький окружний адміністративний суд

Гнап Д.Д.

Ухвала від 30.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 30.09.2021

Адміністративне

Хмельницький окружний адміністративний суд

Гнап Д.Д.

Ухвала від 17.09.2021

Адміністративне

Хмельницький окружний адміністративний суд

Польовий О.Л.

Ухвала від 13.09.2021

Адміністративне

Хмельницький окружний адміністративний суд

Польовий О.Л.

Ухвала від 09.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Васильєва І.А.

Постанова від 15.06.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

Постанова від 15.06.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні