Постанова

від 15.06.2021 по справі 347/874/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/874/16

Провадження № 22-ц/4808/822/21

Головуючий у 1 інстанції Драч Д. С.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

з участю ОСОБА_1 його представника адвоката Краснюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою начальника Косівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Великорожинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області про відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення незаконно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду від 13 квітня 2021 року , постановлену у складі судді Драч Д.С. у м. Косів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року начальник Косівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Йоник І.М. подав заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення.

Заяв а мотивована тим, що згідно виконавчого листа Косівського районного суду від 26.03.2018 року по справі №347/874/16 про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити 0,0122 га. проходу-стежки загального користування по прибережній зоні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 31.01.2021 року. Державним виконавцем 20.01.2021 року винисено та направлено боржнику для виконання постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлено термін виконання рішення суду 10 робочих днів. За участю старости села Великий Рожин ОСОБА_3 17.02.2021 року здійснено виїзд за місцем виконання по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 вказано на земельну ділянку, як на спірну згідно рішення Косівського районного суду від 26.03.2018 року по справі № 347/874/16. Однак державним виконавцем не виявлено візуальних межових знаків, згідно яких можна було ідентифікувати спірну земельну ділянку. В резолютивній частині виконавчого листа не зазначено кадастровий номер спірної земельної ділянки, тому встановити місце розташування самої захопленої земельної ділянки та її частини, яку зобов`язано звільнити не вбачається можливим про що складено акт державного виконавця.

Ухвалою Косівського районного суду від 13 квітня 2021 року заяву задоволено. Постановлено, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 року у справі №347/874/16, яким зобов`язнано ОСОБА_1 звільнити 0,0122 га. проходу-стежки загального користування по прибережній зоні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , виконувати шляхом звільнення спірної земельної ділянки (проходу-стежки загального користування прибережної смуги) у межах площі 0,0122 га, розміром 2,30 м х 53,10 м, яка розташована по АДРЕСА_1 по межі із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер 2623682001010010128, належною ОСОБА_1 , шляхом демонтажу споруд наявних на прибережній смузі які перешкоджають користуванню проходом-стежкою загального користування по прибережній зоні.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової про відмову в задоволенні заяви начальника Косівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) Йоника І.М. про встановлення способу і порядку виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2021 року посилаючись на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що при вході на земельну ділянку на яку вказав староста села Великий Рожин ОСОБА_3 візуальних межових знаків не виявлено, тобто не можуть бути визнані обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення про зміну способу та порядку виконання судового рішення шляхом демонтажу споруд, які не існують і є фактично зміною судового рішення по суті та зміною способу захисту порушеного права.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану ним скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви начальника Косівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про встановлення способу і порядку виконання рішення суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору між сторонами у даній справі є земельна ділянка площею 0,0122 га проходу-стежки загального користування по прибережній зоні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що була захоплена власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 (боржник). Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 року у справі№ 347/874/16, яким зобов`язнано ОСОБА_1 звільнити 0,0122 га проходу-стежки загального користування по прибережній зоні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , підлягає виконанню саме у спосіб передбачений у самому ршенні (шляхом звільнення спірної земельної ділянки) та у межах площі 0,0122 га. вказаної у рішенні суду по межі спірної земельної ділянки та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель площею 0,2500 га, кадастровий номер: 2623682001010010128, належної ОСОБА_1 де експертом під час проведення судової земельно-технічної експертизи № 049/3Т-16 від 16.06.2017 року у даній справі було виявлено 2,30 м х 53,10 м = 0,0122 га надлишкової площі за рахунок прибережної смуги та перешкоджання користування проходом стежкою загального користування по прибережній зоні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 року у справі №347/874/16 зобов`язано ОСОБА_1 звільнити 0,0122 га проходу-стежки загального користування по прибережній зоні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , яке набрало законної сили 31.01.2018 року. На підставі даного рішення 26.03.2018 року було видано виконавчий лист, строк пред`явлення до виконання якого до 31.01.2021 року.

Постановою Косівського РВ ДВС 20.01.2021 року відкрито виконавче провадження на виконання зазначеного виконавчого листа, яку надіслано сторонам виконавчого провадження.

Під час здійснення виконавчих дій 17.02.2021 року державним виконавцем було складено акт у присутності старости села Великий Рожин ОСОБА_3 , який вказав на спірну земельну ділянку, але на місцевості не виявлено візуальних межових знаків, у зв`язку із чим неможливо встановити місце розташування захопленої площі земельної ділянки.

Відповідно до частин 1-3 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 від 26 грудня 2003 року при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 373 ЦПК та статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.

Аналізуючи наведені норми закону та задовольняючи заяву державного виконавця, суд першої інстанції інстанції вірно дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 звільнити 0,0122 га. проходу-стежки загального користування по прибережній зоні, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , виконувати шляхом звільнення спірної земельної ділянки (проходу-стежки загального користування прибережної смуги) у межах площі 0,0122 га,розміром 2,30 м х 53,10 м, яка розташована по АДРЕСА_1 по межі із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер 2623682001010010128, належною ОСОБА_1 , шляхом демонтажу споруд наявних на прибережній смузі, які перешкоджають користуванню проходом-стежкою загального користування по прибережній зоні не призведе до зміни судового рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 року у справі №347/874/16 по суті та не виходить за межі, визначені статтею 435 ЦПК України.

Частиною першою статті другої Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року N 3477-IV (далі-Закон N 3477-IV), визначено, що Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 6 Конвенції.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття 17 Закону N 3477-IV).

За усталеною практикою Європейського суду виконання остаточних обов`язкових рішень національних судів становить невід`ємну частину провадження справи.

Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Відповідно до статті 10 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що не можуть бути визнані обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення про зміну способу та порядку виконання судового рішення шляхом демонтажу споруд, які не існують, є фактично зміною судового рішення по суті та зміною способу захисту порушеного права, оскільки є необгрунтованими та суперечать встановленим обставинам справи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року № 63566/00).

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Косівського районного суду від 13 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 17 червня 2021 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський