Ухвала від 16.06.2021 по справі 910/6212/20

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6212/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі

за позовом Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ"

до 1) Державного підприємства "Морський торговельний порт Чорноморськ",

2) Міністерства інфраструктури України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Державний реєстратор Комунального підприємства "Бюро технічної інветаризації" Чорноморської міської ради Одеської області Будовської Олени Віталіївни,

2) Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області,

за участю Київської міської прокуратури,

про визнання права власності на частку в майні та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 (повний текст складено 05.04.2021) у справі № 910/6212/20, надіслана поштою через відповідний апеляційний суд 26.04.2021.

Подана касаційна скарга Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги .

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву у цій справі подано у 2020 році, предметом якої з урахуванням заяви позивача від 04.08.2020 № LD-210/08-20 про зміну предмету позову, є визнання права власності та витребування майна вартістю 37 803 188,40 грн, яку було визначено позивачем ціною позову.

Стаття 162 ГПК України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/6212/20 позов задоволено повністю: визнано за Приватним підприємством "Контейнерний термінал Іллічівськ" право власності на частку в розмірі 8918/10000 в наступних об`єктах: побутова будівля літ. "2Л" загальною площею 77, 8 кв.м., будівля трансформаторної та розподільчої підстанції з побутовими приміщеннями літ. "2М" загальною площею 162, 2 кв.м адміністративна будівля літ. " 2П" загальною площею 1-962, 6 кв.м., споруд: № 105 складський майданчик, ПІ - покриття загальною площею 69486, 0 кв.м., № 120 - люкі оглядові - 34 шт., № 124 - щогли освітлювальні - 8 шт., № 125 - ворота - 3 шт., № 105а споруда насосної станції - 3 шт., № 130 - огорожа металева - 544, 8 п.м., № 133 - дощеприймальники - 22 шт., які включені до складу об`єкту нерухомого майна: складський майданчик з будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вулиця Сухолиманська, будинок 12 та який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1530428751108; а також витребувано вказане майно з незаконного володіння Міністерства інфраструктури України на користь Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ".

Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021, зокрема скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/6212/20 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, а також скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у цій справі про стягнення солідарно з ДП "МТП "Чорноморськ" та Міністерства інфраструктури України на користь ПП "КТ Іллічівськ" 110 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 56 870,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертиз та 577 557,84 грн судового збору.

Оскаржуючи рішення апеляційного суду, скаржник просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову про визнання права власності та витребування майна, а також додаткове рішення.

Відтак, скаржник при зверненні з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції повинен сплатити судовий збір у сумі 1 134 095,65 грн (37 803 188,40 грн х 1,5 % х 200%).

Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 1 134 095,65 грн , який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 ); призначення платежу: *; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі № 910/6212/20 Приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" посилається на випадок, передбачений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах з питань визнання права власності на частку в новоствореному за результатами спільної діяльності майні, витребування такого майна з чужого незаконного володіння, захисту прав іноземного інвестора у зв`язку з безоплатним відчуженням інвестицій та порушенням його права на мирне володіння майном, а також зазначає про недослідження судом доказів у справі.

Із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень касаційна скарга має містити підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та яка, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права, також на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах з зазначенням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування вказаної підстави касаційного оскарження відповідно до вищезазначених вимог процесуального закону, зокрема не вказано норми права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбачених статтею 287 цього Кодексу підстав подання цієї скарги з належним їх обґрунтуванням, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі № 910/6212/20 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного недоліку, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 134 095,65 грн та звернення до суду з відповідною заявою з чітким зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 174, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Контейнерний термінал Іллічівськ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 у справі № 910/6212/20 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Приватному підприємству "Контейнерний термінал Іллічівськ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька