Ухвала
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 181/1575/19
провадження № 61-9483ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня
2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства
з обмеженою відповідальністю Абі Терм , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту трудових відносин, відшкодування майнової та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила встановити факт трудових відносин між товариством з обмеженою відповідальністю Абі Терм (далі - ТОВ Абі Терм ) та ОСОБА_3 у період з 26 липня 2019 року по 27 липня
2019 року включно, стягнути солідарно на її користь з ТОВ Абі Терм та ОСОБА_1 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду в розмірі 130 666,98 грн, що становить різницю між розміром заподіяної шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням, та моральну шкоду в розмірі 24 528,00 грн.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області
від 22 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдані матеріальні збитки
в розмірі 130 666,98,грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 14 505,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Абі Терм витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року (надійшла до суду 09 червня 2021 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким відмовити
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же нормі ЦПК України.
Частиною четвертою статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним
є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише
за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб.
Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява
або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року
(на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.
Ціна позову у даній справі становить 155 194,98 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесятрозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн).
Крім того, заявлено вимогу про встановлення факту трудових відносин.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень
із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19
ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно
від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Отже, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті
в порядку спрощеного позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд,
який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України
є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства
та судову практику у цій категорії справ.
Водночас, касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки справа має виняткове значення для заявника.
Проте, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що зазначена справа має для нього виняткове значення, оскільки зводяться в цілому до його незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин. Доказів, які свідчать про винятковість справи для заявника матеріали касаційної скарги не містять.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей .
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Абі Терм , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення факту трудових відносин, відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2021 |
Оприлюднено | 18.06.2021 |
Номер документу | 97735979 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Луспеник Дмитро Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні