Постанова

від 18.06.2021 по справі 752/5686/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6166/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. Київ

Справа № 752/5686/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Хоменко В.С.,

у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу Академічний-4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг ,

встановив:

У березні 2020 року позивач ЖБК Академічний-4 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 10 999 грн. 22 коп., а також судових витрат у розмірі 2102 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ЖБК Академічний-4 є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є членом ЖБК Академічний-4 та власником квартири АДРЕСА_2 , в останній зареєстрований, проживає й отримує послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Зазначив, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов`язання по оплаті наданих послуг, тому ЖБК Академічний-4 змушений звернутись до суду.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу Академічний-4 заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 10 999,22 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 червня 2020 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з чотирма аналогічними за змістом апеляційними скаргами, в яких просить скасувати заочне рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що він не отримував копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками до неї, тому з поважної причини не міг подати відзив до початку розгляду справи по суті та не мав можливості заявити про застосування строку позовної давності. Суд першої інстанції, не повідомивши про розгляд справи, позбавив можливості прийняти участь у розгляді справи, що порушує загальний принцип рівності сторін, який є однією зі складових концепції справедливого розгляду.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції необґрунтовано встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки позивач не надав причин походження заборгованості, не вказав, за які саме місяці та яких років виникла вказана ним сума заборгованості. Вказує, що наявність будь-якої заборгованості перед позивачем ним ніколи не визнавалась. Посилається, на те, що наприкінці 2010 року бухгалтером ЖБК Академічній-4 були висунуті претензії щодо начебто наявної заборгованості на суму приблизно у 11 000 грн., на що ним до ЖБК Академічній-4 було надано банківські виписки по сплаті комунальних послуг за період з 2003 р. по 2010 р. Саме з того періоду взяла початок начебто вже встановлена та доведена заборгованість перед ЖБК Академічній-4 .

Зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка про нарахування та оплату послуги з управління (утримання) будинку за період січень 2018 р. - січень 2020 р., яка спростовує твердження позивача щодо існування заборгованості. Зазначена довідка містить однакові значення в колонках всього нараховано , оплата та дата оплати , які свідчать, що відповідачем своєчасно та у повному обсязі сплачувались комунальні послуги за утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2018 р. по січень 2020 р. (сума начебто існуючої заборгованості на початок 2018 р. до копійки збігається з сумою 10 999, 22 грн., яку позивач вказав в позовній заяві, а існуюча начебто заборгованість у сумі 10 999, 22 грн. на березень 2017 р., за 3 роки до подачі позивачем позовної заяви, також до копійки збігається з сумою вказаною позивачем у позовній заяві). Вважає, доведеним факт того, що усі 3 роки (з березня 2017р.) до подачі позивачем заяви до суду відповідачем своєчасно та у повному обсязі належним чином сплачувались комунальні послуги за утримання будинку та прибудинкової території, дає підстави застосувати п.3, 4 ст.267 ЦК України наслідки спливу позовної давності.

Наголошує на тому, що позивачем не вказано, як саме утворився цей борг, а саме не вказав, за які саме місяці яких саме років відповідачем не сплачувались послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ЖБК Академічний-4 - Ракітіна Л.Д. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що відповідачем не спростовано факту існування заборгованості, по оплаті житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_2 в розмірі 10999,22 грн. Навпаки позивачем довідкою кооперативу та обіговою відомістю КП ГІОЦ підтверджена заборгованість відповідача по спожитим послугам станом на 01.02.2020 року в сумі 10 999,22 грн. Заявляючи про застосування строків позовної давності, відповідач тим самим визнає факт наявності такої заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

З приводу пропуску строків для звернення до суду позивачем зазначено про поважність причин та неможливість своєчасного звернення за об`єктивних обставин, а саме - викрадення майна ЖБК Академічний-4 , відсутність документації кооперативу, ключів, оргтехніки, доступу до приміщень. По даному факту Голосіївським управлінням поліції ГУ Національної поліції в м. Києві було внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 120181000100007093 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, № 12018100010001443 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Враховуючи викладене, вважають, що причини пропуску строку позовної давності позивачем є поважними, тому порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2020 року позивач Житлово-будівельний кооператив Академічний-4 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, призначено судовий розгляд на 09 червня 2020 року та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками до неї, суд надіслав відповідачу на адресу : АДРЕСА_2 (а.с. 40).

З матеріалів справи вбачається, що конверт, в якому містилась поштова кореспонденція, а саме: копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви повернулась до суду з відміткою поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

09 червня 2020 року суд першої інстанції ухвалив заочне рішення про задоволення позовних вимог.

11 вересня 2020 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, а тому був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву та заявити клопотання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 червня 2020 року залишено без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив заочне рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, серед іншого, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного повідомлення його про розгляд справи, що у відповідності до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Частиною 2 статті 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 277 ЦПК України ). Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. ст. 278 ЦПК України ).

Відповідно до ч.1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в цій главі.

Частиною 5 цієї ж статті визначено, що суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст. 279 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ч. 2 ст. 281 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищевказане, процесуальний закон передбачає, що заочний розгляд справи може відбуватися у випадку повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином. Тобто, розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 1,2 ст. 130 ЦПК України, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Тобто, підтвердженням належного повідомлення учасника справи особи, у разі відсутності офіційної електронної адреси, є її розписка про отримання судової повістки.

В матеріалах справи відсутні дані про вручення відповідачу копії позовної заяви та копії ухвали про відкриття провадження. Повернення судового повідомлення з відміткою поштового відділення повернуто за закінченням терміну зберігання не є належним повідомленням особи про розгляд справи.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Однак, в порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства суд ухвалив заочне рішення за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) за відсутності належного повідомлення відповідача про розгляд справи та без виклику його в судове засідання, проведення якого у разі ухвалення заочного рішення є обов`язковим.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України ).

Ухвалюючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції в порушення вищевказаним норм процесуального права розглянув справу без належного повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, причин неотримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії матеріалів позову не з`ясував, належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи, чим позбавив відповідача права подати відзив на позовну заяву, в тому числі заявити будь-яке клопотання з метою здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, порушивши вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

З огляду на наведене, та зважаючи на те, що судом першої інстанції розглянуто справу без повідомлення відповідача про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , в якій зареєстрований з 21.04.2015 року та проживає.

ЖБК Академічний-4 є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ЖБК Академічний-4 самостійно та через укладені договори з виконавцями забезпечує надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

27.11.1978 року проведено державну реєстрацію ЖБК Академічний-4 , про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 32-33).

ЖБК Академічний-4 організовано з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва одного шістнадцятиповерхового будинку на 252 квартири за кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

За змістом розділу ІІІ Статуту ЖБК здійснює експлуатацію та ремонт належного йому житлового фонду, прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу.

Згідно з розділом IV Статут ЖБК кошти ЖБК складаються з: вступних внесків; пайових внесків; внесків на проведення капітального ремонту житлового будинку; внесків на експлуатацію житлового будинку та утримання прибудинкової території та штату кооперативу; інших надходжень. Внески на експлуатацію житлового будинку та утримання прибудинкової території стягуються з членів ЖБК в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат на ці потреби, виходячи із площі займаних квартир; внески на технічне обслуговування будинку і санітарне обслуговування допоміжних приміщень та прибуткової території - в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу на ці потреби, пропорційно загальній квартир, займаних власниками.

Відповідно до розділу V Статуту, член ЖБК зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити платежі на покриття витрат кооперативу по експлуатації, капітальному ремонту житлового будинку та утримання прибудинкової території, внески до спеціальних фондів та плату за комунальні послуги.

Згідно з рішенням загальних зборів, оформленим протоколом загальних зборів мешканців будинку Академічний-4 , від 23.10.2011 року, власники квартир автоматично стають членами кооперативу (а.с. 17).

Відповідно до протоколу загальних зборів мешканців будинку Академічний-4 від 04.04.2019 року затверджено новий тариф на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 7,50 грн./м2 замість тарифу, котрий діяв з 2011 року по 2019 рік у розмірі 3,23 грн./м2 (а.с. 14-16).

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтями 20 , 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про кооперацію обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Статтею 384 ЦК України встановлено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45 , власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами, та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ЖБК Академічний-4 зазначає, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання по оплаті послуг з утримання будинку, внаслідок чого у нього станом на 01 лютого 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 10 999 грн. 22 коп., що підтверджується довідкою про нарахування та оплату послуги з управління (утримання) будинку.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за період з січня 2018 року по січень 2020 року включно. Однак, наданий позивачем розрахунок не містить даних про період, за який у відповідача виникла заборгованість, яка станом на січень 2018 року вже складала 10 999 грн. 22 коп.

Так, відповідно до довідки про нарахування та оплату послуги з управління (утримання) будинку, наданої позивачем до позовної заяви, початком нарахування заборгованості за надані послуги зазначено січень 2018 року, і станом на січень 2018 року заборгованість вже становила 10 999 грн. 22 коп.

При цьому з наданих відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення доказів, вбачається, що станом на серпень 2015 року за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 10870 грн. 93 коп., станом на квітень 2017 року - у сумі 10 999 грн. 22 коп.

Тобто, згідно з доданою до позовної заяви довідкою, станом на січень 2018 року у відповідача вже існувала заборгованість у розмірі 10 999 грн. 22 коп., однак доказів її виникнення, періоду, за який утворився борг, та відповідного розрахунку позивачем не надано.

Відповідно до вказаної довідки, за період з січня 2018 року по лютий 2019 року щомісячне нарахування наданих послуг становило 107, 56 грн., з березня 2019 року по січень - 249, 75 грн. Всього за період з січня 2018 року по січень 2020 року відповідачу нараховано 4253 грн. 09 коп. за оплату послуги з утримання будинку, що було сплачено відповідачем у розмірі 4253 грн. 09 коп. Тобто, відповідачем вчасно і в повному обсязі здійснювалась оплата за утримання будинку за період, заявлений у позовній заяві з січня 2018 року по січень 2020 року, про що свідчить зазначена довідка.

Жодних розрахунків та пояснень, за який саме період виникла заборгованість в розмірі 10 999 грн. 22 коп. до січня 2018 року, матеріали справи не містять, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної оцінки зазначеному розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01 січня 2018 року, яка на той час вже становила 10 999 грн. 22 коп., по 01 лютого 2020 року позивачем не надано належних доказів, які б безспірно свідчили про наявність у відповідача заборгованості у заявленому розмірі за надані позивачем послуги з утримання будинку.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач належним чином не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме існування заборгованості у відповідача за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 999, 22 грн. до січня 2018 року та правильності нарахування заборгованості за такі послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заборгованість, зазначена у розрахунку у розмірі 10 999 грн. 22 коп. є необґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Заперечення представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та неможливості своєчасного звернення позивача з позовом з об`єктивних обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є їх недоведеність, а не пропуск позивачем строку позовної давності, адже позивачем не надано доказів, які б підтверджували період та підстави виникнення у відповідача заборгованості до січня 2018 року у розмірі 10 999 грн. 22 коп., що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача також підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 3153 грн.

Керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368 , 374 , 37 6, 381-383 ЦПК України , суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року - скасувати та прийняти постанову:

У задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу Академічний-4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг - відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Академічний-4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.