Постанова

від 15.06.2021 по справі 922/3075/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Справа № 922/3075/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В. (посвідчення № 057317 від 09.10.2020)

представника позивача - не з`явився

представників відповідача - Кузьміна В.І. (довіреність б/н від 14.06.2021), Кінаш Ю.О. (довіреність б/н від 14.06.2021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. , м. Харків (вх. №421 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі № 922/3075/20 (суддя Калантай М.В.; повний текст рішення складено 04.01.2021 )

за позовом В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області, м.Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м.Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. , м.Харків,

про стягнення 137528,27 гривень,

ВСТАНОВИЛА:

21.09.2020 В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. про стягнення 137528,27 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог прокурор послався на те, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності по вул.Мереф`янське шосе, 21 у м. Харкові загальною площею 0,2230 га (кадастровий номер 6310138800:13:008:0011), за період з 29.12.2017 (дата державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) до моменту укладення договору оренди землі від 04.12.2018 (дата реєстрації 10.12.2018) не сплачував кошти за користування даною земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Тим самим, відповідач порушив права та інтереси територіальної громади м.Харкова. При цьому, Харківською міською радою не було вжито будь-яких заходів щодо захисту порушених прав територіальної громади. У зв`язку з цим, прокурор на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 137528,27 грн на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за період з 01.01.2018 по 30.11.2018.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі №922/3075/20 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. 137528,27 гривень безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та судовий збір у сумі 2102,00 гривень.

Місцевий господарський суд враховуючи те, що спірна земельна ділянка зареєстрована як об`єкт цивільних прав 29.12.2017, належить до комунальної власності та позивачем здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів на підставі Витягів з технічної документації про нормативну-грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2018 №97-20-0.23,08-159/176-18 та від 25.02.2019 за №518/0/45-19, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 137528,27 грн за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Поряд із цим судом встановлено обставини, які свідчать про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м.Харкова та про допущену позивачем бездіяльність щодо їх захисту, а тому визнав підстави для звернення прокурора до суду із даним позовом достатніми.

Відповідач, ТОВ Капітал К. , з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі №922/3075/20 та залишити позовну заяву прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України; стягнути з Прокуратури Харківської області та Харківської міської ради на користь ТОВ Капітал К. 3153 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 23 Закону України Про прокуратуру , адже у даному конкретному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи статті 79-1 Земельного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки помилково враховано лише положення щодо сформованості спірної земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Натомість підтвердженням формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність двох складових, а саме: 1) формування її за проектом землеустрою і внесення даних про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та 2) державна реєстрація права власності на неї за Харківською міською радою. Саме після державної реєстрації права власності спірної земельної ділянки за міською радою, що в даному випадку відбулося лише 10.12.2018, така земельна ділянка набула статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права в розумінні вимог чинного земельного законодавства. Ураховуючи вказане відповідач вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що між Харківською міською радою і ТОВ Капітал К. виникли кондикційні зобов`язання у заявлений у позові період.

02.02.2021 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/3075/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі №922/3075/20, встановлено строк учасникам справи до 16 . 03.2021, включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу.

16.03.2021 керівником Харківської місцевої прокуратури № 5 на адресу Східного апеляційного господарського суду направлено відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3259 від 17.03.2021), у якому останній зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими; наполягає на процесуальній правоздатності прокурора при зверненні до суду із даним позовом; вважає, що прокурором у цій справі надані докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також надані докази реальної можливості передачі Харківською міською радою спірної земельної ділянки в оренду у період з 01.01.2018 по 30.11.2018, а також доведена обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (орендної плати, збереженої відповідачем за рахунок майна (коштів) позивача) в сумі 137528,27 грн, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - відсутні.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 у зв`язку з відпусткою судді Зубченко І.В. визначено колегію у складі: Радіонова О.О. - головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 справу № 922/3075/20 призначено до апеляційного розгляду на 12.05.2021 о 9:30 год.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Радіонової О.О. та відпусткою судді Черноти Л.Ф., апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі № 922/3075/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача - Барбашової С.В.), судді Істоміної О.А., судді Пелипенко Н.М.

Відповідно до пункту 14 статті 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 12.05.2021 оголошено перерву до 15.06.2021 об 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 15.06.2021, з`явились прокурор та уповноважені представники відповідача.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 15.06.2021 не забезпечив, хоча судом апеляційної інстанції вжито заходів щодо належного повідомлення Харківської міської ради про час та дату судового засідання.

У справі міститься рекомендоване поштове повідомлення (№ 6102255313524), яке свідчить про вручення ухвали суду від 12.05.2021 про оголошення перерви на 15.06.2021 об 11:00 год. позивачу - 17.05.2021.

Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на належне повідомлення позивача про розгляд справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні прокурора та уповноважених представників відповідача, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого май на від 11.11.2020 № 232063007 (т. 1 а.с. 154-157):

-право власності на нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 22,4 кв.м. по Мереф`янському шосе, 21 у м.Харкові з 20.11.2015 зареєстроване на праві приватної власності за TOB Капітал К. (ЄДРПОУ 37660930) на підставі свідоцтва про право власності від 04.12.2015 №49046672;

-право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 127,6 кв.м. по Мереф`янському шосе, 21 у м.Харкові з 20.11.2015 зареєстроване на праві приватної власності за TOB Капітал К. (ЄДРПОУ 37660930) на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2015 №48979350;

-право власності на нежитлову будівлю літ. Г-1 загальною площею 215,3 кв.м. по Мереф`янському шосе, 21 у м.Харкові з 03.06.2015 зареєстроване на праві приватної власності за TOB Капітал К. (ЄДРПОУ 37660930) на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 08.02.2014 №922/1342/13 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.04.2013 №922/1342/13.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.12.2017 №НВ-6305449962017 земельна ділянка по Мереф`янському шосе, 21 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:13:008:0011 площею 0,2230 га зареєстрована в державному земельному кадастрі - 29.12.2017 . Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 (виробничо-адміністративна будівля), літ. Г-1 (станція технічного обслуговування автомобілів), літ. Д-1 (блок управління) (т. 1 а.с. 46-48).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.09.2020 № 222513955 земельна ділянка (кадастровий номер 6310138800:13:008:0011) загальною площею 0,2230 га по Мереф`янському шосе, 21 у м. Харкові (реєстраційний номер нерухомого майна - 1719323463101) належить до комунальної власності, власник: Харківська міська рада. Дата та час реєстрації об`єкта нерухомого майна - 10.12.2018. Підстава державної реєстрації: Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України (т. 1 а.с. 32-34).

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 10.01.2019 проведено обстеження даної земельної ділянки. Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній розташовані нежитлові будівлі: літ. А-1 , літ. Д-1 , літ. Г-1 , право власності на які зареєстровано за TOB Капітал К. . Земельна ділянка використовується TOB Капітал К. для експлуатації та обслуговування вказаних нежитлових будівель. Право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:13:008:0011) зареєстроване за ТОВ Капітал К. 10.12.2018 на підставі договору оренди землі від 10.12.2018 № 29405604. TOB Капітал К. з 20.11.2015 по 07.12.2018 використовувало земельну ділянку (кадастровий номер 6310138800:13:008:0011) без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125,126 Земельного кодексу України (т.1 а.с. 25-29). Аналогічні відомості містяться і в акті №611/18 обстеження земельної ділянки від 15.05.2018 (т. 1 а.с. 83-84).

На підставі рішення 21 сесії Харківської міської ради 7 скликання №1186/18 від 22.08.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю Капітал К. надано в оренду земельну ділянку площею 0,2230 га (кадастровий номер 6310138800:13:008:0011) по вул. Мереф`янське шосе, 21 у м. Харкові за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що належить територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 (виробничо-адміністративна будівля), літ. Г-1 (станція технічного обслуговування автомобілів), літ. Д-1 (блок управління) (т. 1 а.с. 30-31).

04.12.2018 між Харківською міською радою та TOB Капітал К. укладено договір оренди спірної земельної ділянки, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. про державну реєстрацію права № 44567750 від 12.12.2018 внесено запис про державну реєстрацію речового права за №29405604 від 10.12.2018 (т.1 а.с. 37-41).

Тобто, починаючи з грудня 2018 року відповідач використовує спірну земельну ділянку на підставі укладеного з Харківською міською радою договору оренди землі.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 05.06.2020 №11991/9/20-40-04-03-18 TOB Капітал К. (код ЄДРПОУ 37660930) по Основ`янському району м.Харкова за період з 01.07.2017 по 30.11.2018 обліковувався як платник єдиного податку, податкові декларації по платі за землю не надавались, плата за землю не сплачувалась. З грудня 2018 року TOB Капітал К. є платником орендної плати за землю з юридичних осіб згідно договорів оренди земельних ділянок за адресою: м.Харків, Мереф`янське шосе, 21, укладених з Харківською міською радою від 17.12.2018 №29373824, кадастровий номер 6310138800:13:008:0010, площа ділянки - 0,2270 га; від 10.12.2018 № 29405604, кадастровий номер 6310138800:13:008:0011, площа ділянки - 0,2230 га. Згідно наданої декларацій на 2018 рік (грудень) нараховано орендної плати за землю 15411,72 грн, яка повністю надійшла до бюджету по терміну сплати 30.01.2019 (т.1 а.с. 35-36).

У своєму позові прокурор вказує, що відповідач як власник об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці комунальної форми власності по вул.Мереф`янське шосе, 21 у м. Харкові, за період з 29.12.2017 (дата державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі) до моменту укладення договору оренди землі від 04.12.2018 (дата реєстрації 10.12.2018) не сплачував за користування даною земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Тим самим, на думку прокурора, відповідач порушив права та інтереси територіальної громади м.Харкова. При цьому, Харківською міською радою не було вжито будь-яких заходів щодо захисту порушених прав територіальної громади.

У зв`язку з цим, прокурор на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 137528,27 грн за період з 01.01.2018 по 30.11.2018.

Розмір збережених відповідачем коштів у період з 01.01.2018 по 30.11.2018 в сумі 137528,27 грн було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки з порушенням вимог законодавства (т. 1 а.с. 43) здійснено позивачем на підставі відомостей, що містяться у Витягах з технічної документації про нормативну-грошову оцінку земельної ділянки від 24.01.2018 №97-20-0.23,08-159/176-18 та від 25.02.2019 за №518/0/45-19 (т. 1 а.с. 82, 115).

Підтверджуючи повноваження прокурора на звернення до суду із даним позовом суд першої інстанції виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Звертаючись із даним позовом до господарського суду прокурор зазначив, що факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси територіальної громади в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування. Також, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції. Разом з цим, протягом тривалого часу Харківською міською радою, як представницьким органом територіальної громади, не вживаються заходи по захисту її майнових прав та інтересів щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів плати за землю. Харківською міською радою було вжито лише заходи самоврядного контролю, за результатами яких складено Акт обстеження земельної ділянки від 10.01.2019, однак рада самостійно не звернулася до суду з позовною заявою та не вжила інших відповідних заходів щодо стягнення з TOB Капітал К. безпідставно збережених коштів. Крім того, розрахунок розміру недоотриманої плати за землю, яка повинна була надійти до бюджету м. Харкова міською радою здійснено лише на виконання листа Харківської місцевої прокуратури № 5 від 30.07.2020 № 35-5152вих20.

Вказане у сукупності дало підстави суду першої інстанції дійти висновку, що з боку Харківської міської ради має місце бездіяльність, а тому у прокурора були наявні достатні підстави для звернення до суду з даним позовом. Доводи апеляційної скарги відповідача вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Поряд із цим, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на положення статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статей 120, 125, 206 Земельного кодексу України, статті 14 Податкового кодексу України, вказавши, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, та вважає його помилковим з огляду на таке.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частин 1 статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника нежитлових приміщень безпідставно збережених коштів у формі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, спірною земельною ділянкою, на якій ці об`єкти нерухомого майно розміщено.

У позовній заяві підставами позову прокурор зазначив, що відповідач за відсутності договору оренди земельної ділянки, у період з 01.01.2018 по 30.11.2018 не сплачував кошти за користування спірною земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Прокурор, посилаючись на те, що Харківська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, повинен надати суду в обґрунтування заявлених позовних вимог докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 Господарського процесуального кодексу України щодо їх належності та допустимості.

Отже, прокурор у даній справі мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідачу відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також підтвердити обґрунтованість розрахунку суми, заявленої до стягнення.

Однак, в ході апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що земельна ділянка, з якою прокурор пов`язує виникнення кондикційного зобов`язання відповідача, не була і не могла бути об`єктом цивільних прав у період з 29.12.2017 по 09.12.2018.

Так, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав .

Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19 та від 09.03.2021 у справі № 922/1453/20 зазначено, що застосовуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України до правовідносин, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням земельної ділянки, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина 1 цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Згідно з частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї . Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79-1 Земельного кодексу України не можуть застосовуватися окремо, тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.03.2021 у справі № 367/2979/16-а, аналізуючи положення частин 1, 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України зауважив, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Отже, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, підтвердженням формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав є наявність таких складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки; реєстрація її у Державному земельному кадастрі; державна реєстрація права власності на земельну ділянку за відповідною юридичною чи фізичною особою.

Колегією суддів встановлено, що у витязі №НВ-6305449962017 від 29.12.2017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 6310138800:13:008:0011) у графі Форма власності зазначено, що інформація про зареєстроване право в державному земельному кадастрі відсутня .

Натомість право власності на земельну ділянку площею 0,2230 га (кадастровий номер 6310138800:13:008:0011) по вул. Мереф`янське шосе, 21 у м. Харкові зареєстроване тільки 10.12.2018.

Безспірним доказом цього факту є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 222513955 від 03.09.2020, що надана прокурором в обґрунтування позовних вимог, де в розділі Актуальна інформація про право власності зазначено, що право власності на земельну ділянку площею 0,2230 га, кадастровий номер 6310138800:13:008:0011, виникло у Харківської міської ради з моменту його державної реєстрації - з 10.12.2018.

До вказаної дати жодних майнових прав на цю земельну ділянку за будь-якою особою зареєстровано не було.

Отже, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:13:008:0011, є об`єктом цивільних прав виключно з моменту державної реєстрації права власності на неї за Харківською міською радою, тобто з 10.12.2018.

Вказаний висновок щодо визначення земельної ділянки об`єктом цивільних прав повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладений у постанові від 05.03.2020 у справі № 922/926/19.

Доводи прокурора про те, що для виникнення кондикційного зобов`язання та отримання благ від земельної ділянки достатньо лише її формування за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та реєстрації такої ділянки у Державному земельному кадастрі, є безпідставними, оскільки відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка як об`єкт цивільних прав виникає пізніше дати формування - тільки після реєстрації права власності на таку ділянку . Кондикційне зобов`язання не може виникнути без вчинення власником мінімально-необхідних дій щодо введення земельної ділянки в цивільний оборот як об`єкта цивільних прав.

Таким чином, твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав з моменту внесення даних про неї до Державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номеру, протирічить нормам чинного земельного законодавства.

Водночас колегія суддів враховує, що земельна ділянка із кадастровим номером 6310138800:13:008:0011 дійсно є комунальної власністю і належить територіальній громаді м. Харкова, але об`єктом права ця ділянка стала тільки після реєстрації цього права за позивачем, тобто з 10.12.2018.

Отже, відсутність спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у період з 29.12.2017 по 09.12.2018 виключає існування у будь-якого суб`єкта, в тому числі Харківської міської ради, права вимоги за кондикційним зобов`язанням, оскільки така вимога, що обґрунтована безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, не може виникнути раніше виникнення зареєстрованого права власності на цю земельну ділянку за відповідною юридичною особою.

Ураховуючи зазначене вище, беручи до уваги встановлені обставини, зважаючи на ненадання прокурором будь-яких доказів наявності у позивача речових прав на земельну ділянку у заявлений до стягнення період, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора, а відтак відмовляє у їх задоволенні.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі № 922/3075/20 підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.

Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а тому скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно абз. 1 частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема: -новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; -розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, скасуванням рішення суду першої інстанції і ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат таким чином: судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн підлягає стягненню з Харківської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. . Витрати по сплаті судового збору за подачу позову відшкодуванню прокурору не підлягають.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі №922/3075/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у справі № 922/3075/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал К. (61081, м.Харків, Мереф`янське шосе, буд.21, ідентифікаційний код юридичної особи: 37660930) 3153,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.06.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко