Рішення

від 08.06.2021 по справі 141/781/20

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/781/20

Провадження №2/141/236/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Маліцькому В.М.,

за участю сторін -

позивача: не з`явилась,

представника позивача: адвоката Путіліна Є.В.,

відповідача : не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №141/781/20 за позовом ОСОБА_1 до Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про встановлення факту вступу в управління спадковим майном та визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду Вінницької області 18.11.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про встановлення факту вступу в управління спадковим майном та визнання права на земельну частку (пай).

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 , котра склала на ім`я онуки - позивача ОСОБА_1 заповіт на все спадкове майно.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) члена КСП Маяк , розташованої на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту площею 2,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право на яку посвідчено сертифікатом серії ВН № 0383328, виданим 12.08.1997 року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області.

На день смерті спадкодавця разом із ОСОБА_2 проживала мати позивача (невістка спадкодавця) ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 (внучка спадкодавця)

Однак, оформити прийняття спадщини нотаріальним шляхом позивач позбавлена можливості, у зв`язку з необхідністю встановлення факту вступу позивача ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , а також у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів. А тому позивач ОСОБА_4 звернулась до суду та просить встановити факт, що має юридичне значення, про те, що вона вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , та визнати за нею, ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,71 га, розташовану на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383328, виданого 12.08.1997 року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 15.12.2020 року, справу прийнято до розгляду судді Климчука С.В. та призначено підготовче судове засідання на 19.01.2021 року.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 141/781/20 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Путіліна Є.В. про залучення до участі у справі співвідповідача Оратівської селищної ради відмовлено, відкладено розгляд судового засідання цивільної справи № 141/781/19 на 08.06.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 08.06.2021 року не з`явилася, заяв та клопотань суду не подала.

В судовому засіданні 08.06.2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Путілін Є.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив суд встановити факт, що має юридичне значення, про те, що ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,71 га, розташовану на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383328, виданого 12.08.1997 року Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

В судове засідання відповідач Медівська сільська рада Оратівського району Вінницької області, будучи належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, повноважного представника до суду не направила. При цьому, 18.05.2021 року до суду надійшла заява ( № 1507/21-Вх) Оратівської селищного голови Лошак Г.В., яка на підставі рішення, прийнятого 15.12.2020 року Оратівською селищною радою Вінницької області 2 сесією 8 скликання Про реорганізацію Медівської сільської ради на час реорганізації здійснює повноваження Медівської сільської ради, правонаступником якої вважається Оратівська селищна рада. У вказаній заяві просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заповіту від 13.07.1992 року, ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, в тому числі жилий будинок з усіма господарськими будівлями, що розташований в с. Медівка Оратівського району Вінницької області заповіла своїй онуці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено 13.07.1992 року секретарем виконкому сільської Ради народних депутатів Оратівського району Вінницької області Петрик Н.Я. та зареєстровано в реєстрі за № 12.

Як вбачається з відповіді відділу в Оратівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 1095/401-19-0.2 від 13.11.2019 року, відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Оратівською райдержадміністрацією Вінницької області по Медівській сільській раді КСП Маяк за реєстраційним номером № 235 від 14.08.1997 року на ім`я ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383328. При цьому, у графі підпис власника сертифіката на земельну частку (пай) немає відмітки про отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 . Державний акт на зазначену земельну ділянку не видавався.

Згідно сертифікату (копії) на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383328, виданому на підставі рішення Оратівської районної державної адміністрації від 24.02.1997 року № 39, ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Маяк розміром 2,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Як вбачається з довідки № 289, виданої 25.11.2019 року Медівською сільською радою Оратівського району Вінницької області, за відомостями погосподарської книги № 2 за 1996-2000 роки ОСОБА_2 , 1918 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована по АДРЕСА_1 одна. Фактично на день смерті ОСОБА_2 проживала по АДРЕСА_2 . Разом з нею на день смерті проживали ОСОБА_3 , невістка, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , внучка, ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_3 , 1943 року народження, здійснила поховання ОСОБА_2 . Інформація про фактичне місце проживання записана зі слів ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Медівка Оратівського району Вінницької області, батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Як вбачається з заяви від 22.01.2020 року, ОСОБА_1 інформує Оратівську державну нотаріальну контору про прийняття спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За Вих № 84/01-16 від 31.03.2020 року в.о. державним нотаріусом Оратівської ДНК Манус В.В. запропоновано ОСОБА_1 з`явитись в нотаріальну контору та надати, серед інших документів, документи, що підтверджуєьбся родинні стосунки зі спадкодавцем, правовстановлюючі документи на майно спадкодавця та докази вступу в управління або володоління спадкрвим майном.

Також, за Вих № 186/01-16 від 03.09.2020 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця була неповнолітня, а тому не мала повного обсягу дієздатності, та відповідно не мала можливості фактично вступити в управління або володіння спадковим майном, а також пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_2 , а також у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, в.о. державним нотаріусом Оратівської ДНК Манус В.В. рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 62949148 від 17.12.2020 року інформація про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадковому реєстрі відсутня.

Постановою в.о. державного нотаріуса Оратівської ДНК Манус В.В. № 289/02-31 від 05.12.2020 року відмовлено ОСОБА_8 у видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Маяк с. Медівка Оратівського району Вінницької області розміром 2,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Допитана в судовому засіданні 08.06.2021 року свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_2 перед смертю жила у невістки ОСОБА_3 , яка доглядала її, а після смерті ОСОБА_2 проводила обіди та похорони. Разом з невісткою проживала ОСОБА_1 , внучка ОСОБА_2 , яка на час смерті останньої була неповнолітня.

Допитана в судовому засіданні 08.06.2021 року свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що у ОСОБА_2 було своє дітей, дочка та син. Дочка померла на початку 90-х років, а син помер також за життя матері. ОСОБА_11 перед смертю жила у будинку невістки ОСОБА_3 та її неповнолітньою дочкою ОСОБА_1 , невістка доглядала її, в подальшому похоронила, та проводила поминальні обіди та похорони.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України ).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Як вбачається з п.п. 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини, до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу УРСР.

Отже, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом ЦК УРСР 1963 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за законом і за заповітом (частина перша статті 524 ЦК УРСР).

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Статтею 560 ЦК УРСР 1963 року встановлено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться і у статті 47 Закону УРСР від 25 грудня 1974 року Про державний нотаріат (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

При цьому ЦК УРСР 1963 року не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

За змістом розділу VІІ ЦК УРСР 1963 р., прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України Про нотаріат , на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 4 ст. 49 Закону України Про нотаріат відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Також суд наголошує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.13, ст. 14 ЦК УРСР неповнолітні віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років вправі укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. За неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун.

Суд критично оцінює подані позивачем докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, оскільки із них достеменно не вбачається, що позивач набула права спадкоємця, так як ні позивач, ні законний представник (мати позивача), у відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до нотаріальної контори шляхом подання заяви про прийняття спадщини не зверталися.

Пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суд до уваги не бере, оскільки зазначені свідчення не підтверджують факт вступу позивача в володіння або управління спадковим майном.

Крім того, суд звертає увагу позивача та його представника, що у документах, які підтверджують факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, прізвище спадкодавця зазначено ОСОБА_6 . Натомість, у правовстановлюючому документі - сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383328, прізвище власника зазначено ОСОБА_6 . Проте, із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу ні позивач, ні її представник до суду не зверталися.

Таким чином, позивач та його представник не надали суду належні та допустимі докази того факту, що позивач вступила в управління спадковим майном, а також факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документу, право на яке позивач просить за собою визнати.

На підставі викладеного, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524-527, 548, 549, 551, 560, 561 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 1, 4, 76, 81, 258, 259, 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

У Х В АЛ И В :

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 18.06.2021 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Медівська сільська рада Оратівського району Вінницької області (вул. Трудова, буд. 1, с. Медівка Оратівського району Вінницької області, 22631).

Суддя С.В. Климчук