Постанова

від 18.06.2021 по справі 805/521/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року

м. Київ

справа №805/521/18-а

адміністративне провадження №К/9901/1042/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області (процесуального правонаступника Головного управління ДФС у Донецькій області зі стадії апеляційного перегляду справи) на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 (головуюча суддя Міронова Г.М., судді: Арабей Т.Г., Ястребова Л.В.),

У С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ (далі - ТОВ ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ , Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017:

№0004331415 - про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 62' 274,00 грн;

№0004321415 - про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 1' 694' 189,00 грн, в тому числі, основний платіж - 1' 355' 351,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 338' 838,00 грн; №0004291415 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 45' 281,00 грн, в тому числі, основний платіж - 39' 825,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 5' 456,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що висновок, викладений в акті перевірки від 18.09.2017 №600/05-99-14-15/34850567, про безтоварність операцій з придбання Товариством товарів (робіт, послуг) у ТОВ Лідер-Строй МКС , ТОВ Компанія-Камелот , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Актив Лайн , ТОВ Зевстат , ТОВ Олеандріна Трейдінг , ПМП Верінея , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ Консалтингова група Вектор М , ТОВ Міленкор є безпідставним, оскільки обґрунтований посиланням на наявність кримінальних проваджень, порушених по факту фіктивного підприємництва з використанням зазначених суб`єктів, тоді як обвинувальний вирок за такий злочин на момент перевірки винесено не було. Також позивач акцентував увагу на тому, що ним дотримані вимоги законодавства для врахування в податковому обліку сум витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, та сум сплаченого (нарахованого) ПДВ для збільшення податкового кредиту, а саме: належне документальне підтвердження цих сум витрат та їх зв`язок з господарською діяльністю.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 25.09.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, адміністративний позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017: №0004331415 - в частині зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, на 43' 212,00 грн; №0004321415 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 1' 185' 620,00 грн, в тому числі, основний платіж - 948' 496,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 237' 124,25 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив. Суд також стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС на користь ТОВ ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ судові витрати: витрати на сплату судового збору в розмірі 13' 513,08 грн, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи, у загальній сумі 196' 412,23 грн.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що реальне здійснення господарських операцій ТОВ Доненергопроммонтаж щодо придбання товарів у ТОВ Стріла Трейд , ТОВ Бон Візит Плюс , ПМП Верінея , ТОВ Олеандріна Трейдінг , ТОВ Зевстат , ТОВ Актив Лайн , ТОВ Міленкор підтверджується належним чином оформленими первинними документами, виписаними у межах господарських операцій із зазначеними вище контрагентами-постачальниками. Придбані товари (роботи, послуги) були використані Товариством у господарській діяльності,

Відмова в задоволенні в іншій частині позову (щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017: №0004331415 - в частині зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, на 19' 062,00 грн; №0004321415 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 508' 569,00 грн, в тому числі: основний платіж - 406' 855,25 грн, штрафні (фінансові) санкції - 101' 713,75 грн, №0004291415) обґрунтована тим, що: згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності ТОВ Компанія-Камелот , ПМП Верінея , ТОВ Лідер-Строй МКС не відповідають послугам, вказаним в документах, виписаних на операції Товариства з цими контрагентами, ліцензії або інші дозвільні документи щодо надання таких послуг їм не видавались; первинними документами не підтверджено фактичне здійснення операцій з придбання Товариством у ТОВ Консалтингова група Вектор М рієлтерських послуг (договір від 01.04.2016 №04-16), послуг з виконання комплексу робіт, необхідних для підключення до електричної мережі (договір від 28.04.2016 №004-16) та послуг з виконання будівельно-монтажних робіт (договір від 03.08.2016 №008-16).

Надаючи оцінку господарським операціям позивача з ТОВ Компанія-Камелот (договір від 18.05.2015 №10515) та з ПМП Верінея (договір від 20.07.2015 №1П), суди попередніх інстанцій врахували відсутність у позивача науково-технічної або іншої документації, яка б відображала конкретну інформацію про обсяг та зміст консультаційних послуг з розробки науково-технічної та проектної документації, не відповідність в часі підписання акта виконаних робіт від 28.09.2015 №2 про надання ПМП Верінея позивачу консультаційних послуг щодо звернення до господарського суду з позовом та розгляду господарської справи №905/1055/15 (23.09.2015).

Суди також дійшли висновку, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу та проведення судової експертизи в загальній сумі 196' 412,23 грн підтверджені належними доказами (договір про надання правової допомоги від 03.10.2017 №108; рахунки на оплату; платіжні доручення; виписки з банківського рахунку, звіт про виконані роботи (надання правової/правничої допомоги); проїзні квитки), а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суди відхилили доводи ГУ ДФС, що надання послуг з правової допомоги Товариству здійснено помічником адвоката, а також що представник позивача був присутній не в усіх судових засіданнях суду першої інстанції. Застосувавши норми пункту 1 частини третьої та частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суди зазначили, що законом передбачено включення до судових витрат на правничу допомогу оплату послуг помічника адвоката, а згідно з журналами реєстрації відвідувачів Донецького окружного адміністративного суду за 2018 та 2019 роки помічник адвоката, а в подальшому адвокат Осколков І.Л. перебував у приміщенні суду 12.02.2018, 20.02.2018, 01.03.2018, 20.08.2019, тобто в дні, на які було призначено судове засідання у цій справі судом першої інстанції.

Заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу, за висновком судів, співмірний зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а за результатами розгляду справи більша частина позовних вимог задоволена.

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення, ухвалені у цій справі, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. У касаційній скарзі відповідач одночасно просить відмовити Товариству в стягненні витрат на правову допомогу та оплату судової економічної експертизи в розмірі 196' 412,23 грн.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач доводить неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при встановленні обставин у справі в частині задоволення позовних вимог: а саме: статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК), частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), та порушення норм процесуального права, а саме: статей 72, 90, 132, 134, 135, 139, 242 КАС. При цьому відповідач наводить обставини, щодо яких наведено інформацію в акті перевірки, та висновки, зроблені в акті перевірки, які слугували підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, яких стосується спір.

Щодо розподілу судом судових витрат, то ГУ ДФС зазначає, що доказами у справі не підтверджується обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), який суди попередніх інстанцій визнали встановленим. Так, представник позивача Осколков І.Л. не брав участі у судовому засіданні суду першої інстанції 12.02.2018, а лише подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи через відділ діловодства та архівної роботи суду. Так само, він не брав участі в судовому засіданні 20.02.2018, яке було проведене в порядку письмового провадження, про що зазначено в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2018. Відтак, заявлені до відшкодування витрати на проїзд та участь у судових засіданнях 12.02.2018 та 20.02.2018 є безпідставними. До обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) двічі включено послуги щодо підготовки та підтримання клопотання про проведення судово-економічної експертизи та щодо участі представника позивача у судовому засіданні 01.03.2018. При цьому витрати на оплату послуг адвоката щодо представництва Товариства в цьому судовому засіданні визначені по-різному (8000,00 грн та 12' 000,00 грн).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну документальну перевірку ТОВ Доненергопроммонтаж з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017.

За результатами цієї перевірки складено акт від 18.09.2017 №600/05-99-14-15/34850567 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ Доненергопроммонтаж порушено норми:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК; розділу V Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868) (далі - П(С)БО 1); пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306) (далі - П(С)БО 11), та пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) (далі - П(С)БО 16), Закону №996-ХІV та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704) (далі - Положення №88).

Порушення зазначених норм виразилося в таких недоліках в бухгалтерському обліку, як завищення залишку по рахунку 281 Товари на складі станом на 30.06.2017 по контрагентах-постачальниках ТОВ Олеандріна Трейдінг , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Стріла Трейд на загальну суму 1' 471' 927,68 грн, по рахунку 201 Сировина та матеріали по ТОВ Актів Лайн на суму 276' 000,00 грн, а в податковому обліку -заниження податку на прибуток на загальну суму 39' 825,00 грн, в тому числі: за 2015 рік на 18' 000,00 грн, за 2016 рік на 21' 825,00 грн.

Заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на прибуток сталося внаслідок включення в бухгалтерському обліку до складу інших операційних витрат вартості консультаційних послуг у розмірі 100' 000,00 грн, отриманих від ПМП Верінея (2015 рік), вартості рієлторських послуг з придбання нежитлової будівлі в розмірі 21' 250,00 грн та комплексу робіт, необхідних для підключення до електричної мережі, у розмірі 100' 000,00 грн, отриманих від ТОВ Консалтингова група Вектор М (2016 рік), та зменшення на ці суми фінансового результату до оподаткування за 2015 та 2016 роки.

За висновком контролюючого органу, позивач в бухгалтерському обліку неправомірно відобразив кореспонденцію рахунків щодо документального підтвердження придбаних у ТОВ Компанія Камелот , ТОВ Лідер-Строй МКС , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ Бон Візит Плюс , ПМП Верінея , ТОВ Олеандріна Трейдінг , ТОВ Зевстат , ТОВ Актів Лайн товарів та послуг, що призвело, зокрема до завищення залишку по рахунках 281 та 201 на 1' 471' 927,68 грн та 276' 000,00 грн відповідно.

2) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК, пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1, частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону № 996-XIV, внаслідок чого в податковому обліку Товариства з ПДВ занижені податкові зобов`язання на загальну суму 1' 355' 351,00 грн, в тому числі, за травень 2015 року - 238' 433,00 грн, за червень 2015 року - 75' 710,00 грн, за вересень 2015 року - 356' 000,00 грн, за січень 2016 року - 204' 640,00 грн, за жовтень 2016 року - 91' 617,00 грн, за листопад 2016 року - 187' 025,00 грн, за січень 2017 року - 124' 200,00 грн, за травень 2017 року - 70' 938,00 грн, за червень 2017 року - 6' 788,00 грн; а також завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації), за червень 2017 року на 62' 274,00 грн.

Заниження суми податкових зобов`язань та завищення від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, сталося внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Лідер-Строй МКС , ТОВ Компанія-Камелот , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Актив Лайн , ТОВ Зевстат , ТОВ Олеандріна Трейдінг , ПМП Верінея , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ Консалтингова група Вектор М , ТОВ Міленкор на постачання ТОВ ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ товарів (робіт, послуг) на загальну суму ПДВ 1' 517' 625,00 грн.

За операціями з придбання товарів у ТОВ Актів Лайн , ТОВ Зевстат , ТОВ Олеандріна Трейдінг , ПМП Верінея , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Стріла Трейд , а також послуг (з виконання будівельно-монтажних робіт) у ТОВ Міленкор позивачу було донараховано грошове зобов`язання з ПДВ у розмірі 1' 185' 620,00 грн (в тому числі, основний платіж - 948' 496,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 237' 124,25 грн) та зменшено від`ємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 43' 212,00 грн (ці суми відповідають сумам, щодо яких позов задоволено та щодо яких здійснюється касаційний перегляд справи).

Заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними зазначеними контрагентами-постачальниками, контролюючий орган на підставі аналізу податкової інформації, джерелами якої є податкові декларації з ПДВ, відомості з автоматизованих інформаційних систем ДФС Податковий блок , Архів податкових накладних , виходив з того, що господарські операції позивача із ТОВ Актів Лайн , ТОВ Зевстат , ТОВ Олеандріна Трейдінг , ПМП Верінея , ТОВ Бон Візит Плюс , ТОВ Стріла Трейд , ТОВ Міленкор є безтоварними.

Висновок про безтоварність операцій в акті перевірки (так само, як і судовому процесі) ГУ ДФС обґрунтовує посиланням на сукупність таких обставин, як: неможливість реального здійснення цими контрагентами поставок з урахуванням недостатності (відсутності) матеріально-технічних ресурсів та персоналу, необхідних для здійснення господарських операцій; згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) номенклатура придбаних ними товарів не відповідає номенклатурі товарів, що були предметом постачання на адресу позивача згідно з первинними документами; види діяльності зазначених контрагентів не відповідають виду діяльності, до якого відносяться операції з постачання товару (послуг) на адресу позивача; вони не подають документи обов`язкової звітності, в тому числі, податкової; на момент перевірки позивача втратили статус платника ПДВ у зв`язку з анулюванням реєстрації платником цього податку; в Єдиному реєстрі досудових розслідувань є інформація щодо зазначених суб`єктів підприємницької діяльності як фіктивних підприємств, які задіяні у протиправних схемах ухилення від оподаткування; системність операцій з переуступки зазначеними постачальниками прав вимоги боргу від ТОВ ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ новим кредиторам, з якими Товариство провело розрахунки за товар; розбіжність згідно із Системою автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту між задекларованими ТОВ Міленкор податковими зобов`язаннями з ПДВ та задекларованою Товариством сумою податкового кредиту за авансовим платежем за будівельно-монтажні роботи в сумі 300`000,00 грн, в тому числі ПДВ.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Крім того, сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи є достовірними та відображають справжній зміст господарської операції, підтверджують її економічну вигоду (виправданість, ризик).

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Також відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і матеріально технічних умов тощо, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо докази, досліджені судом, підтверджують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку із провадженням ним господарської діяльності.

Виконання контрагентом податкового обов`язку, зокрема щодо подання документів податкової звітності, його відсутність за місцезнаходженням не є критеріями правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм права у подібних правовідносинах, зокрема в постановах від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 18.05.2020 у справі №826/1281/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №2а-1484/12/1370.

Обставини щодо здійснення господарських операцій з придбання ТОВ Доненергопроммонтаж товарів (обладнання, устаткування електротехнічного призначення) у ТОВ Бон Візит Плюс на підставі договору від 08.06.2015 №1, ТОВ Зевстат на підставі договору від 03.10.2016 №15, ТОВ Олеандріна Трейдінг на підставі договору від 15.12.2015 №4, ТОВ Стріла Трейд на підставі договору від 15.05.2015 №05/15, ТОВ Актів Лайн на підставі договору від 19.12.2016 №12/16, ПМП Верінея на підставі договору від 03.08.2015 №3, та послуг з виконання будівельно-монтажних робіт у ТОВ Міленкор згідно з договором від 15.05.2017 №17 суди попередніх інстанцій встановили на підставі оцінки доказів у справі, а саме: вище зазначених договорів, додатків та специфікацій до них, видаткових та прибуткових накладних, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей та карток-рахунків (бухгалтерський рахунок 361), рахунків-фактур, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, доказів використання Товариством придбаних товарів в господарських операціях з ПАТ Авдіївський коксохімічний завод , ПАТ ММК ім. Ілліча , ТОВ ВДТ-Автоматизація , ТОВ ІТЦ Донвентилятор (договори поставки, специфікації, видаткові та податкові накладні, банківські виписки з рахунку Товариства), висновку експерта.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 19.07.2019 №222/26, призначеної згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2018, документами бухгалтерського та податкового обліку Товариства за період, за який проводилася перевірка, підтверджуються висновки в акті перевірки від 18.09.2017 №600/05-99-14- 15/34850567 про завищення Товариством в податковому обліку від`ємного значення суми ПДВ за червень 2017 року на 19`062,00 грн, заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ на 406`855,00 грн та з податку на прибуток на 39`825,00 грн. Відповідно, підтверджено нарахування Товариству податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток на вказані суми та штрафних (фінансових) санкцій в розмірах 101`713,75 грн nа 5456,00 грн.

Висновок експерта є наслідком дослідження документів, що були складені за наслідками спірних господарських операцій, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів та банківських виписок, регістрів та оборотних відомостей бухгалтерського обліку Товариства, а також документів внутрішнього обігу та документів щодо використання придбаних товарів, дані яких свідчать про фактичний рух активів, тобто здійснення господарських операцій позивачем.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо оцінки перелічених доказів та встановлення обставин щодо операцій між позивачем та зазначеними контрагентами відповідає правилам оцінки доказів, визначеним нормами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з нормами частин третьої, четвертої цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарських операцій, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи ГУ ДФС щодо неналежної податкової поведінки контрагентів позивача, як-то: відсутність за місцезнаходженням, не подання податкової та фінансової звітності, - як свідчення безтоварності поставок, оскільки негативна поведінка підприємств-постачальників сама по собі, за відсутності безсумнівних доказів про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема про злагодженість його дій та протиправної поведінки контрагентів, не може бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Порушення постачальниками у ланцюгу постачання товару податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не підставою для виключення з бухгалтерського та податкового обліку позивача сум витрат та ПДВ.

У цій справі прийнятним є застосування висновку Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, зробленому в рішеннях у справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (Заява N3991/03) (пункт 71 Рішення) та у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 (Заява N803/02) (пункт 38 Рішення).

Згідно з цим висновком, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Врахувавши своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, суд вказав, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, та визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права до встановлених обставин у справі та зробили правильний висновок щодо прав і обов`язків сторін у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС).

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, документально підтверджені судові витрати - судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати представників сторін, що пов`язані із прибуттям до суду, витрати, пов`язані із проведенням експертиз) підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС судовий збір у розмірі 13' 513,08 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у загальній сумі 196' 412,23 грн (суд вказав, що ця сума включає судові витрати в сумі 194162,16 грн та вартість проїзних квитків - 2250,07 грн.).

Однак, як свідчать матеріали справи (розрахунок судових витрат, наданий Товариством) (а.с. 89, т.6-й) відшкодовані Товариству витрати в сумі 194`162,16 грн складаються із:

1) судового збору в сумі 27' 026,16 грн, що сплачена позивачем при зверненні з позовом (платіжне доручення від 26.12.2017 №559);

2) витрат в сумі 60' 000 грн на професійну правничу допомогу на підставі договору від 03.10.2017 №108;

3) витрат, пов`язаних з проведенням судово-економічної експертизи, в сумі 107' 136,00 грн.

Отже, Товариству відшкодовано витрати на сплату судового збору двічі.

Крім того, здійснюючи розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в сумі 169386,07 грн (196' 412,23 грн - 27' 026,16 грн), суд першої інстанції порушив норму частини третьої статті 139 КАС, присудивши на користь позивача всю цю суму, а не пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, загальна сума позовних вимог майнового характеру у цій справі складає 1' 801' 744,00 грн, а загальна сума задоволених за результатами розгляду справи вимог - 1' 228' 832,00 грн, що складає 68,2% від суми позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 135 КАС витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Судами на підставі проїзних квитків встановлено, що документально підтверджена сума витрат Товариства, пов`язаних з прибуттям представника позивача до суду, складає 2250,07 грн.

Однак, з урахуванням коефіцієнта задоволених позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягають витрати в сумі 1' 534,55 грн (2' 250,07 грн х 68,2%).

Згідно з частиною п`ятою статті 137 КАС розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У справі, що розглядається, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2018 призначено проведення судово-економічної експертизи, а витрати, пов`язані з проведенням такої експертизи, покладено на позивача.

Документально підтверджена сума витрат Товариства на проведення судово-економічної експертизи складає 107' 136,00 грн, а тому, з урахуванням часткового задоволення позову, стягненню на користь позивача підлягають витрати в сумі 73' 066,75 грн (107' 136,00 грн х 68,2%).

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вище наведені норми зобов`язують суд при вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу оцінити обґрунтованість рівня витрат у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат у контексті таких категорій, як складність справи, витрачений адвокатом час, розмір гонорару, об`єм наданих послуг, ціна позову, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У даному випадку заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60' 000.00 грн (а.с. 89, т. 6) на підставі укладеного ТОВ ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ з Адвокатським об`єднанням Авер Лєкс договору від 03.10.2017 №108 та додатку до нього включає такі суми витрат:

1) 12' 000 грн - підготовка адміністративного позову;

2) 48' 000 грн - участь представника позивача у судових засіданнях у суді першої інстанції.

Стягуючи на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС на витрати на правничу допомогу адвоката в заявленій позивачем сумі, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне надання адвокатом послуг та понесення позивачем витрат на оплату цих послуг підтверджено договором про надання правової допомоги від 03.10.2017 №108; рахунками на оплату; платіжними дорученнями; виписками з банку, звітом про виконані роботи із надання правової/правничої допомоги; проїзними квитками.

Разом з тим, у клопотанні Товариства від 20.08.2019 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в частині надання послуг щодо участі представника у судових засіданнях вказано про судові засідання 12.02.2018 (гонорар в сумі 14' 000 грн), 20.02.2018 (гонорар в сумі 14' 000 грн), 01.03.2018 (гонорар в сумі 8000 грн), 01.03.2018 (гонорар в сумі 12' 000 грн) (а.с. 89, т. 6-й), натомість у звіті про виконані роботи із надання правової/правничої допомоги зазначено про представництво інтересів ТОВ Доненергопроммонтаж в Донецькому окружному адміністративному суді 12.02.2018, 20.02.2018, 01.03.2018 (гонорар 8000,00 грн), 20.08.2019 (гонорар в сумі 12' 000 грн) (а.с.143-146, т.6-й).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2018, прийнятою в порядку письмового провадження, в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи було відмовлено та відкладено розгляд справи на 20.02.2018 о 13:30 год. В ухвалі вказано, що представник позивача 12.02.2018 через відділ діловодства та архівної роботи суду надав клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2018, прийнятою в порядку письмового провадження, на підставі пункту 5 частини другої статті 205 КАС (нормою цього пункту встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення) відкладено розгляд справи на 01.03.2018 о 13:00 год. Як зазначено в ухвалі, представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2018, прийнятою у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача Осколкова І.Л. та представника відповідача Пономарьової А.О., вирішено питання щодо проведення судово-економічної експертизи. Згідно з протоколом судового засідання засідання тривало з 13:01:18 по 13:21:45.

У матеріалах справи наявні повістки про виклик сторін у справі в судове засідання, призначене на 20.08.2019. Однак, судове рішення, яке могло б бути ухвалене за результатами проведеного судового засідання 20.08.2019, як і протокол судового засідання від цієї дати, в матеріалах справи відсутні. У справі є заява адвоката Осколкова І.Л від 20.08.2019 (вхідний № 3758-4/19) про ознайомлення з матеріалами справи № 809/521/18-а, а також розписка про одержання 20.08.2019 повістки на ім`я Осколкова І.Л. про з`явлення до Донецького окружного адміністративного суду на 11 годину 28.08.2019 (а.с.133, 123, т. 6-й).

28.08.2019 у письмовому провадженні Донецьким окружним адміністративним судом були постановлені ухвала про поновлення провадження у справі та ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2019 о 13 годині (а.с. 134, 135 т. 6-й).До матеріалів справи приєднані заява адвоката Осколкова І.Л. про поновлення провадження у справі та закінчення підготовчого провадження від 28.08.2019 та його ж клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу (реєстраційний № 38623/19 від 28.08.2019) (а.с. 141-155, т. 6-й).

Враховуючи вищезазначене, підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу за участь представника у судових засіданнях 12.02.2018 (гонорар в сумі 14' 000 грн), 20.02.2018 (гонорар в сумі 14' 000 грн), 01.03.2018/20.08.2019 (гонорар в сумі 12' 000 грн), оскільки в матеріалах справи відсутні докази фактичного надання заявлених послуг.

Перебування представника позивача в приміщенні суду у вказані дати з метою подання через канцелярію суду процесуальних документів не рівнозначне представництву інтересів позивача в судовому засіданні у справі. Вказані у звіті про виконані роботи з надання правової/правничої допомоги витрати часу представником позивача на те, щоб дістатися до суду з метою подання документів, знаходяться поза межами участі адвоката у судовому засіданні, за яку визначено гонорар.

З приводу відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 8000,00 грн за участь представника позивача у судовому засіданні 01.03.2018, суд касаційної інстанції враховує такі обставини: засідання тривало близько 20 хвилин; засідання відбувалося з приводу процесуального питання щодо призначення експертизи; клопотання про призначення експертизи було складене представником позивача в межах підготовки адміністративного позову.

За результатами оцінки таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є розмір витрат на оплату таких послуг адвоката у сумі 4000,00 грн, а не 8000,00 грн, як визначено у клопотанні позивача та у звіті про виконані роботи із надання правової/правничої допомоги.

З огляду на викладене, з урахуванням коефіцієнта задоволених позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10`912,00 грн (12`000,00 грн (підготовка адміністративного позову) + 4000,00 грн (представництво в судовому засіданні 01.03.2019)х68,2%).

Підсумовуючи вищезазначене, в порядку розподілу судових витрат між сторонами у цій справі на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС підлягає стягненню 103`945,09 грн (73' 066,75 грн + 1' 534,5 грн +10`912,00 грн+ 18`431,84 грн (27`026,16 грн (сума сплаченого позивачем судового збору) х 68,2%).

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС та постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 здійснено процесуальну заміну відповідача Головного управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області, як правонаступника.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНЕНЕРГОПРОММОНТАЖ судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 103`945,09 грн (сто три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривен 09 копійок).

У іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак