Постанова

від 17.06.2021 по справі 2040/7806/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2040/7806/18

адміністративне провадження № К/9901/14324/20, К/9901/15511/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року, та постанови Другого апеляційного адміністративного суду 7 травня 2020 року у справі №2040/7806/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Харківспецакумулятор до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Харківспецакумулятор (далі - ТОВ ТД Харківспецакумулятор , Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2018 року №00001051412, №00001061412, №00001071412, від 14 вересня 2018 року №00001231412. На обґрунтування вимог позивач вказував на те, що висновки контролюючого органу про непідтвердження факту реалізації товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на користь ТОВ Герміон Стайл фактично базуються лише на отриманій податковій інформації щодо означеного контрагента й такі повною мірною спростовуються наданими позивачем первинними й іншими документами.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 3 квітня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено.

Верховний Суд постановою від 10 вересня 2019 року означені вище рішення скасував, справу направив на новий розгляд з підстав неповного з`ясування судами попередніх інстанцій усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2020 року, позов Товариства задоволено в повному обсязі.

Окрім того, додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 7 травня 2020 року, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8000 грн.

Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2020 року, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. З огляду на зміст касаційної скарги підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У розрізі підстави касаційного оскарження відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій інформації про наявність кримінального провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України) стосовно службової особи контрагента позивача - ТОВ Герміон Стайл , та наявності ознак фіктивності означеного контрагента в підсистемі Аналітична система ІС Податковий блок , а також на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у справах з подібними правовідносинами.

Окрім того, відповідач подав касаційну скаргу й на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року та прийняту за наслідками його перегляду постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2020 року, в якій просить скасувати означені рішення й відмовити у задоволенні клопотання Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Підставою для відкриття касаційного провадження за вказаною скаргою відповідача є посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, на обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач скерував до суду відзиви на касаційні скарги, в яких просить залишити подані контролюючим органом скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні й обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судами встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТД Харківспецакумулятор з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення господарських взаємовідносин з контрагентом-покупцем ТОВ Герміон Стайл за період лютий, березень, квітень 2017 року, за наслідками якої складено акт від 31 липня 2018 року

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1175352 грн; пункту 200.1, 200.4 статті 200 ПК України внаслідок завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 245255 грн; пункту 200.1, статті 200 ПК України внаслідок заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 930097 грн; пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних на реалізацію товару у сумі ПДВ 1175352,32 грн.

За наслідками встановлених порушень від 22 серпня 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0001051412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 930097,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 232524,25 грн; №00001061412, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 245255,00 грн; податкове повідомлення-рішення №00001071412 від 22 серпня 2018 року, яким накладено на позивача штраф у сумі 587676,16 грн за нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 1175352,32 грн.

Окрім того, 14 вересня 2018 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00001231412, яким накладено на Товариство штраф у сумі 587676,16 грн за нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних після отримання податкового повідомлення-рішення №00001071412 від 22 серпня 2018 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом мають реальний характер, здійснені із дотриманням норм чинного законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів (пункт 187.1 статті 187 ПК України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, ПК України передбачено право платника податків на формування податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг у разі здійснення господарської операції, основною первинною ознакою якої є її реальність, що підтверджена первинними документами відповідно до змісту такої операції. При цьому згідно з нормами чинного податкового законодавства платники податку зобов`язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПК України.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Так, з метою дослідження фактичного постачання товарів/послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ТД Харківспецакумулятор (продавцем) та ТОВ Герміон Стайл (покупцем) було укладено договір поставки акумуляторної продукції та інших матеріальних цінностей №0902/6 від 9 лютого 2017 року. ТМЦ, які в подальшому були предметом поставки за господарськими операціями між позивачем та ТОВ Герміон Стайл , придбавалися позивачем у постачальників з метою збуту та відображались на субрахунку 281 Товари на складі у період лютий - квітень 2017 року, що підтверджується наданими позивачем копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281.

Як з`ясували суди, відповідно до умов договору покупець (ТОВ Герміон Стайл ) власним транспортом здійснював вивезення товару від продавця (ТОВ ТД Харківспецакумулятор ) на свій склад або кінцевому споживачу.

На підтвердження факту отримання ТОВ Герміон Стайл ТМЦ позивачем надано видаткові накладні, які, за висновками судів, дають змогу ідентифікувати господарську операцію, якої вони стосуються. ТМЦ приймались особисто директором ТОВ Герміон Стайл ОСОБА_1 , що підтверджується його підписами та відбитком печатки товариства у видаткових накладних.

Окрім того, як з`ясували суди, усі поставленні на адресу ТОВ Герміон Стайл ТМЦ супроводжувались сертифікатами відповідності, а розрахунок за поставлений товар проводився ТОВ Герміон Стайл у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Герміон Стайл , оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Судами попередніх інстанцій було також враховано, що до аналогічного висновку дійшли й суди у справі №520/4455/19, в рамках розгляду якої судами досліджувалось питання реальності спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ Герміон Стайл за договором поставки акумуляторної продукції та інших матеріальних цінностей №0902/6 від 9 лютого 2017 року.

Аналізуючи посилання відповідача на наявність податкової інформації стосовно ТОВ Герміон Стайл , як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Герміон Стайл , як-от: відсутність у контрагента основних засобів, будь-яких об`єктів оподаткування або зареєстрованих РРО, неподання податкових декларацій з податку на додану вартість, наявність однієї працюючої особи, наявності ознак фіктивності у ТОВ Герміон Стайл згідно із Реєстром облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, зазначених в підсистемі Аналітична система ІС Податковий блок , суди визнали їх безпідставним, оскільки вважали, що така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу й вона не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

У розрізі доводів контролюючого органу судами попередніх інстанцій також було враховано, що податкову звітність ТОВ Герміон Стайл перестало подавати з травня 2017 року, в той час як операції між позивачем та ТОВ Герміон Стайл відбувалися в лютому-квітні 2017 року.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, суди вважали, що такі обставини не виключають можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчать про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру тощо, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд закцентував увагу на тому, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки наявності кримінального провадження за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 205 КК України, в межах якого здійснено допит директора ТОВ Герміон Стайл , ОСОБА_1 , не з`ясували наслідків розгляду відповідної кримінальної справи відносно означеної особи, як і не вжили передбачених законом процесуальних заходів з метою перевірки участі директора контрагента в діяльності очолюваного ним суб`єкта господарювання.

На виконання вказівок Верховного Суду судами попередніх інстанцій з`ясовано, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №3201710011000009 від 30 січня 2017 року за частиною другою статті 205 КК України досі триває.

Доказів притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності чи закриття кримінального провадження з нереабілітуючих обставин, які б підтверджували нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Герміон Стайл , відповідачем не надано й суди таких не встановили.

Окрім того, як вбачається з процесуальних рішень суду першої інстанції останнім вживались заходи з метою виклику для допиту в якості свідка ОСОБА_1 . Останній двічі прибував до суду, однак допитаний не був у зв`язку з перенесенням судових засідань. 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 скерував до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій повідомив, що з 3 лютого 2017 року й до сьогоднішнього дня є директором ТОВ Герміон Стайл , протягом періоду перебування на посаді директора укладав та підписував господарські договори із суб`єктами господарювання, у тому числі із ТОВ ТД Харківспецакумулятор , та здійснював господарські операції за ними. Також зазначив, що раніше надані ним в рамках кримінальних проваджень показання свідка про те, що він заперечує здійснення господарської діяльності ТОВ Герміон Стайл , надавалися під диктовку та під тиском.

Таким чином, усі доводи й аргументи контролюючого органу, з якими він пов`язував нереальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, були ретельно перевірені судами й спростовані наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту за спірними господарськими операціями та, як наслідок, наявність правових підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій було повною мірою виконано вказівки Верховного Суду та вжито усіх можливих і необхідних заходів щодо встановлення обставин у справі, на які звертав увагу касаційний суд.

При виборі й застосуванні норми матеріального права до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як це передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що такі рішення були ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами. У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги відповідача на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року та прийняту за наслідками його перегляду постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2020 року, колегія суддів виходить з наступного.

Після ухвалення рішення по суті спору представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. На підтвердження понесених витрат з правничої допомоги представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги, копію додаткової угоди, копію квитанції щодо сплати отриманих послуг, копію акту наданих послуг.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, а також наявні у справі докази з цього приводу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката є частково співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), у зв`язку з чим вважали за можливе стягнути на його користь 8000 грн витрат на правову допомогу (із заявлених до стягнення 15000 грн).

Аналізуючи доводи відповідача про те, що справа неодноразово розглядалася у судах різних інстанцій, усі обставини справи були відомі позивачу та його представнику, а відтак обсяг часу на підготовку документів є менш значним, ніж це зазначено позивачем, - суди вважали, що такі аргументи не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, а лише суб`єктивно оцінені відповідачем.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем під час неодноразових слухань цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року, та постанови Другого апеляційного адміністративного суду 7 травня 2020 року залишити без змін, а касаційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська