Постанова

від 17.06.2021 по справі 942/416/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 942/416/20

провадження № 61-2002св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Рогівська сільська рада Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Лозко Ю. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради Новопсковського району Луганської області та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рогівської сільської ради Новопсковського району Луганської області та ОСОБА_2 у якому просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його рідного брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті залишилася спадщина, що складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423387000:09:003:0023, площею 3,5460 га, яка розташована на території Рогівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 018523, виданого 12 серпня 2004 року Новопсковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 316, та права на земельну частку (пай) розміром 5,25 в умовних кадастрових гектарах, належного померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0151030, виданого 30 жовтня 1997 року Новопсковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 22 грудня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 167.

За життя спадкодавцем ОСОБА_3 заповіту не складено.

Спадщину після померлого прийняв його рідний дядько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та не встиг оформити своїх прав на спадщину у зв`язку з чим була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 .

Спадщину після померлого ОСОБА_4 прийняла його донька ОСОБА_2 .

Позивач є спадкоємцем другої черги після смерті брата, у зв`язку з чим звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте 12 лютого 2020 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу Чернявською І. В. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки він пропустив встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Вважає причини пропуску строку поважними, оскільки він понад десять років хворіє та має низку захворювань: ІХС, стенокардія стабільна; атеросклеротичний дифузний кардіосклероз в поєднанні із вторинною дисметаболічною кардіоміопатією; гіпертонічна хвороба ІІ ст., кризовий перебіг ризик ІІІ; ожиріння ІІІ ст., цукровий діабет, ІІ тип середньої важкості, ст. медсубкомпенсації.

У зв`язку із захворюваннями він потребує амбулаторного та стаціонарного лікування. Таким чином, вважає, що тривала хвороба є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 тривалістю один місяць з дня набрання судовим рішення законної сили.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 15 вересня 2020 року під головуванням судді Стеценко О. С. позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Суд визначив ОСОБА_1 додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є тривала хвороба позивача та необхідність постійного лікування, що заважало позивачу реалізувати своє право на спадщину своєчасно.

Постановою Луганського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 15 вересня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рогівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи у справі нове про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність у нього поважних причин, що об`єктивно перешкоджали йому подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законом шестимісячного строку.

Апеляційний суд зазначав, що наданими позивачем медичними документами підтверджено, що він дійсно має певні захворювання, і що в період з 18 травня 2018 року по 26 травня 2018 року, з 22 жовтня 2018 року по 01 листопада 2018 року, з 03 червня 2019 року по 15 червня 2019 року та з 11 листопада 2019 року по 21 листопада 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні, проте позивач не надав жодного доказу на підтвердження наявності поважної причини неподання заяви про прийняття спадщини у період з 24 листопада 2018 року по 24 травня 2019 року, тобто протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Позивач не надав суду доказів, які б вказували на те, що поза межами періоду стаціонарного лікування його стан здоров`я був настільки важкий, що перешкоджав йому у своєчасній реалізації своїх спадкових прав. Позивач також мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Крім того, апеляційний суд врахував також тривалість неподання заяви про прийняття спадщини і після закінчення шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, дотримання заявником такої засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

У справі встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернувся до нотаріальної контори лише 12 лютого 2020 року, тобто після спливу значного періоду часу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Компанієць В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що при прийнятті постанови, апеляційний суд не врахував правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 та від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17.

Вважає, що апеляційним судом не було враховано тієї обставини, що тривала хвороба є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач не довів існування об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття спадщини є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що позивачем доведено факт його постійного лікування як в умовах стаціонару так і в умовах амбулаторного лікування.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Матвеєва Т. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 в якому у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Представник відповідача вказувала, що позивачем не доведено наявності у нього поважних причин, що об`єктивно перешкоджали йому подати заяву про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Новопсковського районного суду Луганської області.

03 березня 2021 року цивільна справа № 942/416/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З епікризу (виписки з історії хвороби № 2061) встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Новопсковського РТМО у період з 18 травня 2018 року по 26 травня 2018 року; з епікризу (виписки з історії хвороби № 4218) - позивач перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Новопсковського РТМО у період з 22 жовтня 2018 року по 01 листопада 2018 року; з епікризу (виписки з історії хвороби № 1441) - позивач перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні Новопсковського РТМО у період з 03 червня 2019 року по 15 червня 2019 року; з епікризу (виписки з історії хвороби № 4112) - позивач перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Новопсковського ОТМО у період з 11 листопада 2019 року по 21 листопада 2019 року, з довідки Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради від 27 травня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні денного стаціонару з 23 лютого 2019 року по 06 березня 2019 року.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Новопсковського територіального медичного об`єднання Новопсковської районної ради від 12 лютого 2020 року № 60 встановлено, що ОСОБА_1 відвідав лікаря.

З довідки Комунального некомерційного підприємства Новопсковського територіального медичного об`єднання Новопсковської районної ради від 15 серпня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебував на Д обліку та лікуванні з 15 серпня 2020 року.

З довідки Комунального некомерційного підприємства Новопсковського територіального медичного об`єднання Новопсковської районної ради від 25 серпня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 03 серпня 2020 року .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на час вчинення цих дій. Похилий вік та непрацездатність до таких причин не відносяться.

Апеляційний суд зазначав, що наданими позивачем медичними документами підтверджено, що він дійсно має певні захворювання, і що в період з 18 травня 2018 року по 26 травня 2018 року, з 22 жовтня 2018 року по 01 листопада 2018 року, з 03 червня 2019 року по 15 червня 2019 року та з 11 листопада 2019 року по 21 листопада 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні, проте позивач не надав жодного доказу на підтвердження наявності поважної причини неподання заяви про прийняття спадщини у період з 24 листопада 2018 року по 24 травня 2019 року, тобто протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Таким чином, у період з 24 листопада 2018 року по 24 травня 2019 року у ОСОБА_1 не було суттєвих (істотних, непереборних) обставин, прямо пов`язаних із негативним (важким) станом його здоров`я, що об`єктивно перешкоджало (унеможливлювало) йому здійснити дії для подачі заяви у нотаріальну контору особисто або засобами поштового зв`язку.

Отже колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що позивач не надав суду доказів, які б вказували на те, що поза межами періоду стаціонарного лікування його стан здоров`я був настільки важкий, що перешкоджав йому у своєчасній реалізації своїх спадкових прав. Позивач також мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що посилання суду апеляційної інстанції на ту обставину, що позивачем не доведено існування об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття спадщини неправильні, адже порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що при прийнятті постанови, апеляційний суд не врахував правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 та від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У справі № 565/1145/17 позивач посилався на те, що він не звернувся у визначений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту, а у справі 314/2550/17 судами були враховані перенесені позивачем пологи, погіршення стану її здоров`я в післяпологовий період, перебування на стаціонарному лікуванні в Інституті очних хвороб і тканинної терапії імені В. П. Філатова з 30 січня до 14 лютого 2017 року та незначний період пропуску строку для подання нотаріусу заяви на прийняття спадщини.

Таким чином у вказаних заявником справах та у справі, що є предметом касаційного перегляду фактичні обставини справ не тотожні, а тому колегія суддів відхиляє ці доводи касаційної скарги.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький