Ухвала

від 14.06.2021 по справі 215/1388/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 червня 2021 року м. Дніпросправа № 215/1388/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Комунальної установи Будинок нічного перебування Криворізької міської ради Бовкуна Олександра Петровича, Комунальної установи Будинок нічного перебування Криворізької міської ради

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до відповідачів директора Комунальної установи Будинок нічного перебування Криворізької міської ради Бовкуна О.П. (далі по тексту - директор КУ Будинок нічного перебування КМР Бовкун О.П.), Комунальної установи Будинок нічного перебування Криворізької міської ради (далі по тексту - КУ Будинок нічного перебування КМР ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до директора КУ Будинок нічного перебування КМР Бовкуна О.П., КУ Будинок нічного перебування КМР про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 04 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано подано з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, адже скаржником ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору або документ в підтвердження звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом (в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, в порядку статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VІ, в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, відмовлено) та з порушенням вимог пункту 3 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано копію зазначених в додатках, доданих до апеляційної скарги додатку № 1 зворотні поштові повідомлення про отримання оскаржуваного рішення , додатку № 2 Довідка Управління праці про доходи за певний попередній рік, які нижче від рівня прожиткового мінімуму , додатку № 3 рішення від 21.10.20 р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду .

Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року залишена без руху, у зв`язку з не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ОСОБА_1 надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання суду апеляційної інстанції документа на підтвердження сплати судового збору або актуальних станом на дату подання апеляційної скарги відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік або доказів на підтвердження наявності інших обставин, визначених пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що копія ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана особисто скаржником ОСОБА_1 - 21 травня 2021 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи.

Отже, останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно, є 31 травня 2021 року включно .

Однак, в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржником ОСОБА_1 повторно не надано суду апеляційної інстанції документа на підтвердження сплати судового збору або актуальних станом на дату подання апеляційної скарги відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік або доказів на підтвердження наявності інших обставин, визначених пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Натомість, 27 травня 2021 року (відповідно до поштового штемпеля на копії конверту та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 5008310761736/, заява ОСОБА_1 відправлена 21 травня 2021 року) від скаржника ОСОБА_1 на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшла повторна заява про звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору.

В обґрунтування зазначеного клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, скаржник ОСОБА_1 повторно зазначає, що має тяжке майнове становище. Повторно стверджує, що сукупний дохід є нижчим від 5% розміру річного доходу, надаючи в підтвердження останнього відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.05.2021 за № 515, відповідно до якої за період з 1 кварталу по 4 квартал 2020 року ОСОБА_1 отримано дохід в розмірі 24324, 00 грн. Також скаржник зазначає, що сплата судового збору перешкоджає вільному доступу особи до правосуддя. Також, скаржник повторно посилається на Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польші ( Kreuz v. Poland ), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Георгел і Георгета Стоїческу проти Руминії , які констатують, в тому числі, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. З огляду на викладені обставини, які не залежать від волевиявлення скаржника ОСОБА_1 , повторно просить суд апеляційної інстанції звільнити його від сплати судового збору.

Розглянувши повторне клопотання скаржника ОСОБА_1 про звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору, а також вивчивши наведені у ньому підстави, суд апеляційної приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З огляду на викладене, повторно зазначаємо, що скаржник ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави , які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, суд критично оцінює заявлене скаржником клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Також, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Також, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.

Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб`єктами владних повноважень.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Втім, стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, скаржником повторно не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Надані Відомості з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, які долучені скаржником до заяви про звільнення від сплати судового збору не підтверджують відстуність у позивача інших доходів (в тому числі пенсії, доходів від підприємницької діяльності, тощо).

Оскільки доказів того, що виплати УПСЗН Виконкому є єдиним джерелом доходів скаржника до суду апеляційної інстанції надано не було , такі відомості не відображають майнове становище скаржника станом на дату подання апеляційної скарги та, відповідно, не не можуть бути розцінені як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища скаржника ОСОБА_1 .

Також, вони не можуть бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи саме за весь попередній календарний рік.

Отже, доводи скаржника ОСОБА_1 не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору, у звязку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

З урахуванням вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, з власної ініціативи.

Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду , а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони , що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Оскільки скаржником повторно не надано суду апеляційної інстанції належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Таким чином, а ні станом на 31 травня 2021 року включно (останній день усунення недоліків апеляційної скарги), а ні станом на 14 червня 2021 року (день постановлення даної ухвали), з урахуванням поштового перебігу, скаржником ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали судді Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків, відсутність документа про сплату судового збору у межах встановленого судом апеляційної інстанції строку, а також станом на 14 червня 2021 року включно (день постановлення даної ухвали), дана адміністративна справа не може бути розглянута Третім апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у даній адміністративній справі підлягає поверненню скаржнику ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 169, 298, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Комунальної установи Будинок нічного перебування Криворізької міської ради Бовкуна Олександра Петровича, Комунальної установи Будинок нічного перебування Криворізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути ОСОБА_1 .

Роз`яснити скаржнику, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай