Постанова

від 16.06.2021 по справі 908/1173/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1173/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів : Чередка А.Є., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та відправлення ухвали суду на електронні пошти сторін.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 року (повний текст складено 03.12.2020 року) у справі № 908/1173/20 (суддя Дроздова С.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026 м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78-А, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862; адреса для листування: 02094 м. Київ, а/с 57, пр.. Ю.Гагаріна, 23)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" (69032 м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 33471898)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендхіл" (69001 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 37-А, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 36065104)

до відповідача-4: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 )

про стягнення 920 651,68 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 року у справі № 908/1173/20 позовні задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" (69032 м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 33471898), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендхіл" (69001 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 37-А, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 36065104), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (79026 м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78-А, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 800 000,00 грн. неповернутої суми кредиту, 78 866,66 грн. прострочених відсотків, 5 600,00 грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, 29 423,61 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту, 4 882,93 грн. пені по прострочених відсотках, 578,48 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, 13 790,28 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що належними та допустимими доказами позивач довів факт порушення позичальником ТОВ "Агроплюс-Сервіс" умов Генерального договору про здійснення кредитування №G016161 від 02.02.2016 року, наявність заборгованості за кредитом в розмірі 800 000,00 грн., за простроченими відсотками, процентами, сумою комісії за адміністрування кредиту, пенею.

Суд зазначив, що відповідачі 2,3,4 є поручителями за зобов`язанням позичальника, тому відповідно до укладених договорів поруки та ст.ст. 543, 553, 554 Цивільного кодексу України відповідають за невиконання відповідачем-1 зобов`язання солідарно.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Агроплюс-Сервіс" оскаржило його в апеляційному порядку.

З посиланням на практику Верховного Суду, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що визначений судом період нарахування відсотків та їх розмір є невірним: позивач мав право нарахувати відсотки до 14.02.2020 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договорам проценти за кредитом припиняється пред`явленням до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Апелянт вважає, що пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, відсотків, банк згідно ст.1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов`язання.

Скаржник з урахуванням викладеного наводить свій розрахунок відсотків, всього 32 885,98 грн.

Вважає, що позивачем в позовній заяві не обґрунтовано та не зазначено, за які саме послуги, що надаються позичальнику, сплачується за адміністрування кредиту з 09.2019 року по 03.2020 року.

Крім того, скаржник наводить свій розрахунок заявленої позивачем пені.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 року у справі №908/1173/20 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на користь акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованості зі сплати 78 866,66 грн. прострочених відсотків, 5 600,00 грн. простроченої суми комісії за адміністрування кредиту, 29 423,61 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту, 4 882,93 грн. пені по прострочених відсотках, 578,48 грн. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту солідарно з ОСОБА_3 , TOB "Лендхіл", ОСОБА_2 . Прийняти в цій частині нове рішення: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в сумі 32 885,98 грн., 12 615,00 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 722,26 грн. пені за прострочення сплати відсотків солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "Лендхіл" Довгої О.В.

Визнає, що обґрунтованими є вимоги АТ "Кредобанк" в розмірі: 800 000,00 грн. - неповернутої суми кредиту, 32 885,98 грн. - неповернутих відсотків, 12 615,00 грн. - пені за невиконання основного зобов`язання, 722,26 грн. - пені по відсоткам.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 року у справі № 908/1173/20 залишити без змін.

Інші сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та відправлення ухвали суду на електронні пошти сторін.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи за відсутності скаржника, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.11.2018 року у справі № 916/1094/16, яка містить наступні посилання:

"…Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження .

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Враховуючи висновки Верховного Суду по справі № 916/1094/16, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачам 1,2,3,4 надана можливість реалізувати право на участь в апеляційному перегляді справи, якою вони не скористалися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.02.2016 року Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (Банк, Кредитор) (в подальшому перейменовано в акціонерне товариство «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроплюс-Сервіс» (Позичальник, Боржник) укладено Генеральний договір про здійснення кредитування № G016161 (Генеральний договір)

Відповідно до договору Банк, в межах встановленого ліміту кредитування, надає Позичальнику кредити (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт) у розмірі та на умовах, обумовлених Генеральним договором та Додатковими до Генерального договору договорами, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки та комісію за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені Генеральним договором.

Згідно до п. 2.1.1. Генерального договору, ліміт кредитування встановлено в базовій валюті кредитування в розмірі 1 060 000,00 грн., строк дії ліміту кредитування визначено до 01.02.2021 року.

Відповідно до п. 2.1.3. Генерального договору, процентна ставка для кредитів що видаються на підставі цього Договору може встановлюватися фіксована та/або змінювана процентна ставка.

Згідно п. 2.1.3.1. Генерального договору, розмір фіксованої процентної ставки на момент укладання цього договору становить: 27,5% річних - для кредитів у гривні.

Відповідно до п. 2.1.5. Генерального договору Позичальник зобов`язується надати Банку наступні види забезпечення: Застава сільгосптехніки, а саме: трактора колісного, марки NEW HOLLAND Т8.390, 2012 року випуску, заводського № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , реєстраційний номер: НОМЕР_5 , об`єм двигуна 8700 см.куб., що належить позичальнику, заставна вартість: 1011149,10 грн.; Застава сільгосптехніки, а саме: трактор колісний марки: БЕЛАРУС-892, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_6 , двигун № НОМЕР_7 , шасі № НОМЕР_8 , об`єм двигуна: 4750 куб.см., реєстраційний № НОМЕР_9 , що належить позичальнику, заставна вартість: 122412,00 грн.

Встановлено, що 02.02.2016 року позивачем та відповідачем -1 укладено Договір застави № G016161/S-1, копія якого міститься в матеріалах справи.

12.01.2017 року Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроплюс-Сервіс» укладено Додатковий договір №1 про внесення змін до Генерального договору про здійснення кредитування від 02.02.2016 року, відповідно до якого було змінено ліміт кредитування - 1 300 000 грн. з встановленням змінюваної процентної ставки.

Відповідно до даного Додаткового договору сторони визначили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), з моменту видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Також п. 4.6 Додаткового договору визначено, що Позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

Отже, проценти нараховуються на суму кредиту, що перебуває в користуванні Позичальника до повного погашення заборгованості за даним кредитним договором.

19.06.2019 року між позивачем та відповідачем-1 укладено Додатковий договір № G016161/4 про надання кредитної лінії відповідно до Генерального договору № G016161 про здійснення кредитування від 02.02.2016 року, яким встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, тобто максимальна сума заборгованості Позичальника за отриманими та неповернутими ним Банку кредитами, які надані відповідно до цього Додаткового договору, а саме 800 000, 00 грн. з встановленою фіксованою процентною ставкою 17,5 % річних (п. 2.1 Додаткового договору). Строк дії кредитної лінії - включно до 28.12.2020 року (п. 2.5 Додаткового договору).

Пунктом 8 Додаткового договору, передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит/кредити у повному обсязі, сплатити комісії, проценти та інші платежі передбачені цим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку в порядку та в строки передбачені додатковим договором, але не пізніше строку дії кредитної лінії.

Пунктом 9 Додаткового Договору, визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Пунктом 9.3.1 Генерального договору встановлено, що Позичальник зобов`язаний повертати Кредити та сплачувати проценти та комісії за користування ними, а також інші платежі передбачені цим Договором та Додатковими Договорами до цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Генерального договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим Договором, але не пізніше строку вказаного в п.2.5. цього Договору.

Згідно до п. 5.9 Генерального договору, Банк вправі вимагати дострокового повернення Кредиту/Кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє Позичальника. У разі невиконання вимоги Банку щодо дострокового повернення заборгованості, Банк має право звернути стягнення на предмет забезпечення, що передбачений Договорами Забезпечення.

В забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором, 02.02. 2016 року між позивачем, ОСОБА_1 (Поручитель 1), позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендхіл» (Поручитель 2) був укладений Договір поруки № G016161/S-3, № G016161/S-2 (Договори поруки 1, 2), а 19.06.2019 року позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № G016161/S (Договір поруки 3).

Відповідно до п. 1.1 Договорів поруки 1, 2, 3 Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Генеральним договором № G 016161 про здійснення кредитування від 02.02.2016 року.

Згідно з п. 2.1 Договорів поруки 1, 2, 3, у разі невиконання Божником своїх зобов`язань за Кредитним договором Кредитор повідомляє письмово Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості.

Пунктом 2.6 Договорів поруки 1, 2, 3 передбачено, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Відповідно до п. 4.7 Договорів поруки 1, 2, 3 ці договори припиняються зі спливом трьохрічного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання за Генеральним договором № G016161 про здійснення кредитування від 02.02.2016 року.

Встановлено, що відповідачі у даній справі свої зобов`язання за вказаними Договорами не виконали належним чином та у повному обсязі, не повернули отримані кошти для погашення заборгованості, в результаті чого заборгованість за кредитом склала 800 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем нарахована заборгованість з прострочених відсотків - 78 866 грн. 66 коп.; нараховані проценти - 1 300 грн. 00 коп.; прострочена сума комісії за адміністрування кредиту - 5 600 грн. 00 коп.; пеня по простроченій основній сумі кредиту - 29 423 грн. 61 коп.; пеня по прострочених відсотках - 4 882 грн. 93 коп.; пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту - 578 грн. 48 коп.

Позивачем було надіслано відповідачам досудові вимоги щодо виконання договірних зобов`язань про дострокове повернення кредиту від 13.02.2020 року за №: 1402/2020, 1403/2020, 1404/2020, 1405/2020, 1406/2020.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На думку колегії суддів доводи апеллянта про безпідставне задоволення позовних вимог в повному обсязі належними доказами не підтверджено.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Системний аналіз ст. 1048 та ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України свідчить проте, що у разі, якщо сторони не домовились про порядок нарахування процентів, в силу вимог закону вони нараховуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Апелянт також вказує ці доводи.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) передбачено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

Отже, право нарахування процентів за кредитним договором припиняється тільки у випадку, коли відповідним рішенням суду засвідчені зміни порядку, умов і строків дії кредитного договору. Відповідно таке рішення приймається за наявності доказів того, що кредитором було пред`явлено до позичальника вимогу згідно ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Така вимога є початковою дією та визначає момент з якого припиняється нарахування відсотків за кредитом, який в подальшому закріплюється у судовому рішенні.

Днем повернення позики є день зарахування суми, що позичалась (ч. З ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Вказана позиція підтверджується судовою практикою Верховного Суду.

У постанові від 10.10.2018 року по справі № 910/750/18 (електронне посилання на постанову в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reyestr.court.gov.ua/Review/77258136), Верховний Суд зазначив наступне:

« 39. Доводи скаржника (пункт 11.5 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необгрунтованими з огляду на таке.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 встановлено, що за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 3 червня 2008 року включно.

3 наведеного вбачається, що обставини справи № 444/9519/12 відмінні від обставин даної справи, оскільки судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи вірно встановлено, що відповідно до пункту 6.2 кредитного договору №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі» .

Наявність домовленості про нарахування процентів до моменту повернення кредиту узгоджується з положеннями ст. 1048 Цивільного кодексу України та дає право на нарахування таких процентів.

Зважаючи на вищевикладене, АТ «Кредобанк» має право нараховувати відсотки після пред`явлення вимоги про сплату заборгованості та до дня повернення позики, якщо відсутнє остаточне рішення відповідного суду щодо встановленої суми заборгованості та за наявності невиконаного обов`язку позичальника щодо повернення кредиту та відсотків за ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (не в силу направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості чи ухвалення рішення суду).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

- припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов`язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 Цивільного кодексу України, звернення з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України не припиняє правовідносин сторін кредитного договору; не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань; не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання до фактичного повернення кредиту в повному обсязі; не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у свій постанові від 26.06.2018 року № 910/9072/17 (п.6.4) щодо підстав припинення зобов`язання вказала наступне: «Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином» .

Верховний Суд вважає наявним право на нарахування відсотків до моменту повного виконання договору (до моменту повного погашення заборгованості) та, відповідно, задовольняє відповідні вимоги. Також, за положеннями ст. 631 Цивільного кодексу України Верховний Суд вказує, що строк договору може бути визначений терміном (вказівкою на подію - до моменту повного виконання зобов`язань).

Зважаючи на вищевикладене, позивач має право нараховувати відсотки після пред`явлення вимоги про сплату заборгованості та до дня повернення позики, якщо відсутнє остаточне рішення відповідного суду щодо встановленої суми заборгованості та за наявності невиконаного обов`язку позичальника щодо повернення кредиту та відсотків за ним, тобто до 03.2020 року.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми Цивільного кодексу України у поєднанні із договірними зобов`язаннями, які виникли між позивачем та відповідачами по даній справі.

Щодо стягнення комісії за адміністрування кредиту, та на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, посилаючись на розрахунок заборгованості позивача та передбачені у п. 2 (4.3) Додаткового договору № 1 про внесення змін до Генерального договору № G016161 про здійснення кредитування від 02.02.2016 року, про задоволення цієї частини заявлених вимог.

У розрахунку чітко визначена вказана сума заборгованості, яка скаржником не спростована.

Як вказує позивач, сума заборгованості розраховувалась за допомогою бухгалтерської та ліцензованої програми щодо контролю проведення оплат за кредитними договорами. Відповідно до розрахунків відповідачем-1 було сплачено комісію лише за три місяці -червень, липень та серпень 2019 року.

Відповідно до п. 2 Додаткового договору № 1 про внесення змін до Генерального договору № G016161 про здійснення кредитування від 02.02.2016 року сторони визначили, що нарахування комісій відбувається згідно строків, передбачених обліковою політикою банку, до дня повернення кредиту у повному обсязі.

Отже, вказані вимоги задоволено судом обґрунтовано.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції невірно провів розрахунки пені за несвоєчасне повернення кредиту, сплати процентів та необгрунтовано стягнув пеню за несвоєчасну сплату комісії, наводить свої розрахунки пені.

Однак в розрахунку скаржника не зазначено всі періоди, які необхідно враховувати при обчисленні вказаних сум.

Як вказано вище, 12.01.2017 року між сторонами було укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін до Генерального договору № G016161 про здійснення кредитування від 02.02. 2016 року, в якому Сторони (позивач та відповідач- 1) погодили викласти пункти 2.1.1. та 2.1.8. в новій редакції.

Зокрема, пункт 2.1.8. викладено в такій редакції: «Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором та Додатковими договорами визначається в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України., що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої/несплаченої суми, за кожний календарний день прострочення» .

Отже, твердження скаржника щодо того, що розмір пені становить 0,03 відсотки, не відповідає умовам укладеного договору та додаткових договорів і є безпідставним.

Безпосередньо в розрахунку «Розрахунок пені по простроченій заборгованості Позичальника ТОВ "Агроплюс-Сервіс" у відповідності до Кредитного договору №G016161/4 від 19.06.2019 року за період з 03.09.2019 по 03.03.2020» визначено позивачем розмір подвійної ставки НБУ на період існування заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене та умови додаткових договорів, які були укладені між позивачем та відповідачем-1, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника щодо неправильного проведення судом першої інстанції розрахунків пені та комісій.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, висновки його скаржником не спростовані, апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 280, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 року у справі № 908/1173/20 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроплюс-Сервіс» .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 22.06.2021 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя А.Є. Чередко