Постанова

від 17.06.2021 по справі 910/2478/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2478/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ломаки В. С.

від 15 вересня 2020 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданової С. О., Мартюк А. І., Зубець Л. П.

від 08 лютого 2021 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним протоколу загальних зборів та скасування запису

за участю представників:

позивача: Полонська Н. М., Данилкіна П. М.

відповідача: ОСОБА_5.

третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт (далі по тексту - Об`єднання) про:

- визнання недійсним протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт № 11 від 27 лютого 2019 року;

- скасування запису про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміна керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт , внесеного Гребенюк Оленою Володимирівною , Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, 29 березня 2019 року № 10651070009013252.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт , що відбулися 27 лютого 2019 року, були проведені з порушенням вимог статей 6, 9, 10, 11 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та пунктів 6, 7 розділу ІІІ статуту Об`єднання, оскільки у зборах та у прийнятті рішень брали участь особи, які не є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , листки письмового опитування були оформленні неналежним чином у частині зазначення дати голосування. Також позивач послався на те, що прийняте на зборах рішення про обрання головою правління Об`єднання ОСОБА_5 суперечить статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та пункту 13 розділу ІІІ статуту Об`єднання, оскільки обраний голова правління не є співвласником зазначеного багатоквартирного будинку.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

У багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт .

Згідно з пунктом 1 розділу І статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт , затвердженого рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , протокол № 8 від 07 липня 2017 року, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім комфорт створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Згідно з пунктами 1 - 3 розділу ІІ статуту органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, які вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів співвласників належать, зокрема, обрання членів правління об`єднання, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація (позивач) є власником частини нежилих приміщень І та ІІ поверхів (в літ. А) житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

27 лютого 2019 року відбулися загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт шляхом проведення 12 лютого 2019 року загальних зборів та шляхом проведення у період з 13 лютого 2019 року по 27 лютого 2019 року письмового опитування співвласників будинку, які не брали участь у зборах та прийнятті рішень.

Відповідно до інформації, зазначеної у протоколі загальних зборів від 27 лютого 2019 року, на момент проведення загальних зборів загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку складає 226 осіб. Усі співвласники на час проведення зборів мають по одному голосу, лише співвласник квартири АДРЕСА_2 має 0,31 голоси, що пропорційно частці площі, якою він володіє у квартирі АДРЕСА_3 . На час проведення зборів усі 226 співвласників разом мають 225,31 голосів. У загальних зборах 12 лютого 2019 року взяли участь особисто та/або через представників 50 співвласників, які мають 50 голосів на загальних зборах. Також були присутні представники співвласника нежилих офісних приміщень І поверху - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але які не надали належних документів на представництво інтересів зазначеного Товариства на загальних зборах Об`єднання.

У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників 137 співвласників, які мають 136,31 голосів на загальних зборах.

Разом у загальних зборах та у письмовому опитуванні на цих зборах взяли участь особисто та/або через представників 187 співвласників, які мають 186,31 голосів на загальних зборах (82,69% всіх голосів в Об`єднанні). Не взяли участь у голосуванні 39 співвласників (17,31% усіх голосів в Об`єднанні).

За результатом підрахунку голосів співвласників, присутніх на загальних зборах, та тих, що проголосували шляхом письмового опитування, співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення, оформлені протоколом загальних зборів № 11 від 27 лютого 2019 року, про:

- затвердження звіту голови правління, бухгалтера та ревізійної комісії Об`єднання за 2018 рік;

- обрання головою правління Об`єднання ОСОБА_5 ;

- затвердження кошторису з доходами та витратами у розмірі 129 003,12 грн/місяць та внеском на управління та утримання майна у розмірі 5,78 грн/кв. м, а у разі своєчасної оплати (до 25 числа кожного місяця) - 5,32 грн/кв. м.

29 березня 2019 року на підставі зазначених рішень державний реєстратор Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Гребенюк Олена Володимирівна здійснила державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім комфорт , а саме: внесла до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис № 10651070009013252 внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах , зокрема, відомості про зміну керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт .

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація не погодилося з рішеннями, прийнятими 27 лютого 2019 року загальними зборами, та у лютому 2020 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт про:

- визнання недійсним протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт № 11 від 27 лютого 2019 року;

- скасування запису про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміна керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт , внесеного Гребенюк Оленою Володимирівною , Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, 29 березня 2019 року № 10651070009013252.

При цьому позивач послався на порушення порядку проведення зборів, зокрема порушення порядку голосування на зборах та проведення письмового опитування, а також на те, що рішення про обрання голови правління суперечить вимогам статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та пунктам 13 розділу ІІІ статуту Об`єднання.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не довів наявності його порушених прав та/або інтересів, які підлягають захисту, зокрема не довів порушення його прав на участь у загальних зборах, на голосування та прийняття рішень, не довів наявності правових підстав для визнання недійсним протоколу рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт № 11 від 27 лютого 2019 року. При цьому суди виходили з того, що:

- ОСОБА_5 , який за спірним рішенням був обраний головою правління Об`єднання, мав право та міг бути обраним до складу правління Об`єднання, оскільки є співвласником квартири АДРЕСА_4 у силу того, що зазначена квартира належить йому та його дружині на праві спільної сумісної власності;

- на загальних зборах Об`єднання, на яких були прийняті спірні рішення, уповноважені представники позивача були відсутні, проте оскільки спірні рішення приймалися відповідно до порядку, встановленого статутом Об`єднання, простою більшістю голосів, не голосування позивача, який має один голос, та/або його представників по питанням порядку денного не вплинуло на прийняття рішень;

- письмове голосування було проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, листки опитування у частині дати голосування були оформлені належним чином;

- протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання № 1 від 27 лютого 2019 року, який позивач просить визнати недійсним, не є актом у розумінні статті 20 Господарського кодексу України, а є лише документом, який фіксує факт прийняття рішення.

Відмовивши у задоволенні першої позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання № 1 від 27 лютого 2019 року, суди також відмовили і у задоволенні похідної від неї вимоги про скасування реєстраційного запису.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 3 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 10 Закону України Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку , не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 28 січня 2020 року № 924/641/17, від 29 травня 2018 року у справі № 920/432/17, від 12 червня 2018 року у справі № 910/10134/17 та від 06 березня 2018 року у справі № 907/167/17.

Також скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування та однакового тлумачення статей 98, 182, пункту 2 частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України у сукупності зі статтею 10 Закону України Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку у частині участі у загальних зборах, обрання правління та підтвердження повноважень співвласника при спільній сумісній власності та порядку набуття права власності з моменту державної реєстрації.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили правильні по суті рішення з правильним застосуванням і дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема відповідач зазначає про те, що:

- усім співвласникам будинку АДРЕСА_1 , зокрема і позивачу, була надана можливість проголосувати на загальних зборах, що проводилися 12 лютого 2019 року, зокрема і шляхом письмового голосування, інформація про що була доведена до відома усім співвласникам будинку, проте відповідач не скористався своїм правом проголосувати ні безпосередньо на заборах, ні шляхом письмового опитування;

- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відсутність позивача та/або його представників і не голосування на загальних зборах не вплинули на прийняття на цих зборах рішень;

- Закон України Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку та статут відповідача не містять положень про те, що головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути виключно співвласник такого багатоквартирного буднику;

- суди попередніх інстанцій правильно встановили, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_4 , що належить йому та його дружині на праві спільної сумісної власності;

- позов у цій справі є штучним, направленим на уникнення позивача від сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року до Верховного Суду не надходив.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, та доводи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

7.1. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається у касаційній скарзі позивач в обґрунтування підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у цій справі, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, послався на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 10 Закону України Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку , не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 28 січня 2020 року № 924/641/17.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

За змістом положень пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Критеріями визначення подібності правовідносин в іншій аналогічній справі є: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанов Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 28 січня 2020 року № 924/641/17, на які послався позивач у касаційній скарзі як на висновки Верховного Суду, що не були враховані судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору у цій справі, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними правовідносинам, які склалися між сторонами у цій справі № 910/2478/20, що переглядається, з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі № 910/2478/20 є:

- визнання недійсним протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт № 11 від 27 лютого 2019 року;

- скасування запису про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміна керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт , внесеного Гребенюк Оленою Володимирівною , Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, 29 березня 2019 року № 10651070009013252.

Отже у цій справі позовна вимога про визнання недійсним протоколу загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є основною, а вимога про скасування реєстраційної дії є похідною від вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. З огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову спірні правовідносини склалися між співвласником багатоквартирного будинку та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку щодо діяльності об`єднання.

При цьому орган реєстрації не визначений позивачем відповідачем у справі та не є учасником спірних правовідносин.

Як вбачається, предметом позову у справі № 813/6286/15, на висновки Верховного Суду у якій послався позивач у касаційній скарзі, було визнання протиправними дій реєстраційної служби щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційного запису про припинення юридичної особи та скасування внесеного реєстраційною службою до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців спірного реєстраційного запису.

Предметом позову у справі № 462/2646/17 на висновки Верховного Суду у якій також послався позивач у касаційній скарзі, було визнання протиправною та скасування реєстраційної дії державного реєстратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та зобов`язання органу державної реєстрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис щодо скасування проведення спірного реєстраційного запису.

Позов у зазначених справах був пред`явлений до органу державної реєстрації.

Отже у зазначених справах спірні правовідносини стосувалися правомірності проведених органом державної реєстрації реєстраційних дій. Основною позовною вимогою було визнання протиправною реєстраційної дії органу державної реєстрації. Визнання недійсним рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку взагалі не було предметом спору у зазначених справах. Спірні правовідносини у зазначених справах не стосуються відносин щодо діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, його органу управління. Порушення вимог Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та статуту об`єднання не були підставою позовів у справах № 813/6286/15 та № 462/2646/17.

З огляду на викладене зазначені справи № 813/6286/15 та № 462/2646/17 як за предметом, так і за підставами позову не є подібними зі справою № 910/2478/20. Відрізняється і суб`єктний склад у зазначених справах, оскільки у справах № 813/6286/15 та № 462/2646/17, на відміну від цієї справи № 910/2478/20, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не було учасником спірних правовідносини, а орган державної реєстрації, який був відповідачем у зазначених справах, не є учасником цієї справи № 910/2478/20.

Скаржник також послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/641/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 920/432/17 та від 12 червня 2018 року у справі № 910/10134/17.

Як вбачається, предметом позову у справі № 924/641/17 було визнання недійсним та скасування рішення ради Колективного малого підприємства. В якості підстав позову позивач послався на порушення порядку скликання та проведення зборів: за відсутності належного повідомлення позивача про збори, за відсутності необхідного кворуму на зборах, проведення зборів особами, які не є членами трудового колективу.

Предметом позову у справі № 920/432/17 було визнання недійсними рішень наглядової ради Приватного акціонерного товариства, загальних зборів акціонерів, скасування реєстраційної дії, проведеної на підставі спірного рішення загальних зборів акціонерів. Підставою позову позивач визначив порушення порядку скликання та проведення засідання наглядової ради та загальних зборів акціонерів: прийняття наглядовою радою рішень по питанням, не включеним до порядку денного, оформлення протоколів засідання та зборів неналежним чином.

Предметом позову у справі № 910/10134/17 було визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства, рішень наглядової ради Публічного акціонерного товариства. Як на підстави позову позивач послався на порушення порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерів та зборів наглядової ради з порушенням вимог закону та установчих документів товариства.

Отже, як вбачається, спірні правовідносини у зазначених справах (№ 924/641/17, № 920/432/17, № 910/10134/17) стосуються діяльності колективного підприємства та акціонерних товариства, їх органів управління. Спірні правовідносини у зазначених справах не стосуються відносин діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, його органу управління. Порушення вимог Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не були підставою позовів у справах № 924/641/17, № 920/432/17, № 910/10134/17. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не було учасником спірних правовідносини у зазначених справах.

Крім того у зазначених справах позивачами не заявлялася така позовна вимога як визнання недійсним протоколу загальних зборів.

Наведене свідчить про те, що правовідносини у справах № 924/641/17, № 920/432/17, № 910/10134/17 ні за предметом, ні за підставою позову, ні за суб`єктним складом, ні за фактичними обставинами не є подібними правовідносинам у цій справі № 910/2478/20.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначає про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

7.2. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом судового захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є власником частини нежилих приміщень І та ІІ поверхів (в літ. А) житлового будинку АДРЕСА_1 , у якому створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт , має права співвласника цього багатоквартирного будинку та є членом зазначеного Об`єднання.

Відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, перевіривши доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не довів факту порушення його прав та/або інтересів як співвласника багатоквартирного будинку при проведенні 27 лютого 2019 року загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, при проведенні письмового опитування та при прийняття спірних рішень, за захистом якого він звернувся до суду, подавши позов у цій справі.

Верховний Суд погоджується з цим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Щодо порушення права позивача на участь у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною другою статті 382 та статтею 385 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Відповідно до абзаца 5 статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно з абзацом 2 статті 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання.

Співвласники мають право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника (пункт 2 частини першої статті 6 України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку ).

За змістом частин першої - третьої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Отже закон передбачає право співвласника багатоквартирного будинку на участь в управлінні об`єднанням шляхом участі у загальних зборах.

Позивач не заперечує обставин того, що він був обізнаний про скликання та проведення 27 листопада 2019 року загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт . Порушення порядку скликання загальних зборів, зокрема неповідомлення про скликання зборів, не визначені позивачем підставою позову.

Як встановили суди попередніх інстанцій позивач в обґрунтування позову послався на порушення його права як співвласника багатоквартирного будинку на участь у зборах, що відбулися 27 лютого 2019 року, на участь у голосуванні та прийнятті рішень. Зокрема позивач стверджував про те, що його уповноважений представник - ОСОБА_3 був присутній та брав участь у голосуванні на цих зборах, діяв на підставі виданої йому позивачем довіреності від 12 лютого 2019 року, проте його голос не був врахований при прийнятті рішень.

Дослідивши зазначені доводи позивача щодо порушення його права на участь у зборах, суди попередніх інстанцій встановили, що 27 листопада 2019 року на загальні збори співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт від позивача в якості представника з`явився ОСОБА_3 , який був присутній на зборах, що позивачем підтверджується.

Проте, як зазначено у протоколі загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання № 11 від 27 лютого 2019 року та додатку № 2 до протоколу Відомість про результати голосування , ОСОБА_3 не надав належних документів на представництво інтересів позивача на цих загальних зборах та участі у голосуванні не брав.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами другою та третьою статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ статуту Об`єднання у загальних зборах мають право брати участь усі співвласники. Інтереси співвласника, який особисто не бере участь в загальних зборах, може представляти його представник, який у такому разі має право голосувати від імені співвласника.

Дослідивши наявну в матеріалах справи зазначену довіреність від 12 лютого 2019 року, видану позивачем на ім`я ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до змісту цієї довіреності позивач уповноважив ОСОБА_3 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація перед Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт з наступним переліком прав: подавати від імені довірителя (позивача) звернення, заяви, підписувати документи, засвідчувати копії документів, отримувати документи, довідки та іншу інформацію, яка стосується довірителя, виконувати всі інші юридично необхідні дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності і передбачені Цивільним і Господарським кодексами та іншими нормативно правовими актами.

Надавши оцінку зазначеній довіреності, врахувавши вимоги чинного законодавства України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що за цією довіреністю ОСОБА_3 не був уповноважений на участь у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку та, відповідно, і на прийняття участі в голосуванні по питанням порядку денного в інтересах позивача, що зумовило правомірне відображення у протоколі загальних зборів відомостей про направлення позивачем на збори неуповноваженої особи.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, зазначена довіреність не надавала права ОСОБА_3 голосувати на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку, що відбулися 27 листопада 2019 року, з питань порядку денного, а представництво інтересів позивача перед відповідачем, про що зазначено у довіреності, не обмежується лише участю в зборах та голосуванню на них.

З огляду на наявність між сторонами суперечностей щодо тлумачення змісту виданої позивачем довіреності в контексті надання представнику повноважень на голосування на спірних загальних зборах, суд апеляційної інстанції правильно застосував тлумачення contra proferentem (слова правочину повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в правочин, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Отже суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що незабезпечення позивачем належного оформлення змісту довіреності на участь його представника в спірних загальних зборах та прийняття участі в голосуванні по питанням порядку денного не може бути покладено в основу висновку суду про порушення відповідачем прав апелянта на участь в спірних загальних зборах, оскільки із застосуванням даного принципу тлумачення умов правочину, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону, яка передбачила таку умову та не конкретизувала її включення.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ статуту Об`єднання рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування ( за чи проти ).

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, у додатку № 2 до протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання № 11 від 27 лютого 2019 року Відомість про результати голосування відсутні відомості за результатом голосування позивача та підпис позивача та/або його представника, зокрема ОСОБА_3 , що спростовує доводи позивача про те, що його представник - ОСОБА_3 брав участь у голосуванні на цих зборах.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання, що відбулися 27 лютого 2019 року, хоч і був присутній представник позивача ОСОБА_3 , однак він був направлений товариством без належним чином оформлених повноважень, а позивач, який не забезпечив участь у зборах належно уповноваженого представника, не довів порушення його прав на участь у загальних зборах .

Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на обставини того, що ОСОБА_3 на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання, що відбулися 27 лютого 2019 року, був належним чином уповноваженим представником позивача, оскільки цим обставинам суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку, а зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Щодо порушення права позивача на голосування та прийняття рішень на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини дванадцятої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно з частиною тринадцятою статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Як встановили суди попередніх інстанцій, у статуті Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім комфорт встановлений інший порядок визначення кількості голосів співвласників будинку, ніж той, що передбачений у частині дванадцятої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

За змістом пунктів 7, 8 розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім комфорт для забезпечення реалізації прав співвласників щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку та участі у загальних зборах в об`єднанні складається список співвласників багатоквартирного будинку, на підставі якого визначається загальна кількість власників квартир та нежитлових приміщень, кількість голосів співвласників. Кожний власник квартири та нежитлового приміщення (його представник) під час голосування на загальних зборах має один голос. Співвласники однієї квартири або одного нежитлового приміщення разом мають один голос.

Рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування співвласників. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників.

Проаналізувавши зазначені положення чинного законодавства, статуту відповідача, порядок проведення голосування за загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку, що відбулися 27 лютого 2019 року, наведені у протоколі цих загальних зборів № 11 результати голосування, суди попередніх інстанцій встановили, що рішення на цих зборах були прийняті простою більшістю голосів, а з деяких питань порядку денного і більше 2/3 голосів відповідно до встановленого у статуті Об`єднання порядку визначення кількості голосів співвласників будинку.

Отже, керуючись положеннями статей 237, 244 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у сукупності з положеннями пунктів 6 - 8 статуту відповідача, Верховний Суд вважає, що права співвласника багатоквартирного будинку на голосування та прийняття рішень на загальних зборах не можуть вважатися порушеними за обставин, якщо співвласник багатоквартирного будинку був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів співвласників будинку, направив на збори свого представника, проте не забезпечив своєму представнику належне оформлення повноважень. При цьому такий співвласник у разі, якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрана необхідна (передбачена законом та / або статутом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) кількість голосів, має можливість реалізувати своє право на голосування та прийняття рішень шляхом прийняття участі у письмовому опитуванні.

Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на те, що йому не було запропоновано взяти участь у письмовому опитуванні та листки опитування йому не надсилалися, з огляду на таке.

Як уже зазначалося, позивач був обізнаний про проведення зборів, що відбулися 27 лютого 2019 року, відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та частини першої статті 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку він як співвласник мав право ознайомитися з рішенням (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, зробити з них копії.

Крім того Верховний Суд зазначає про те, що вимога про проведення письмового опитування серед співвласників, які не голосували на зборах, у разі ненабрання достатньої кількості голосів на зборах, передбачена безпосередньо законом, зокрема частиною п`ятнадцятою статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та частиною восьмою статті 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку . Зазначені норми хоча і визначають порядок проведення письмового опитування, проте не передбачають обов`язкового надсилання листків опитування усім співвласникам, які не голосували на зборах. Спосіб проведення письмового опитування, зокрема спосіб, у який співвласники отримують листки опитування (шляхом поштового направлення співвласникам листків-опитування, чи шляхом особистого вручення цих листків співвласникам, чи шляхом розміщення таких листків у місцях загального доступу багатоквартирного будинку тощо) чинним законодавством не визначений.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, який був обізнаний про проведення 27 лютого 2019 року загальних зборів співвласників будинку, направив на збори свого представника, що ним не заперечується, проте не забезпечив своєму представнику належне оформлення повноважень, не довів порушення його прав на голосування та прийняття рішень на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку.

Щодо невідповідності прийнятого 27 лютого 2019 року загальними зборами співвласників будинку рішення про обрання голови правління Об`єднання вимогам закону та статуту Об`єднання.

Як встановили суди попередніх інстанцій за результатом підрахунку голосів співвласників, присутніх на загальних зборах, та тих, що проголосували шляхом письмового опитування, співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення, оформлені протоколом загальних зборів № 11 від 27 лютого 2019 року, зокрема про обрання головою правління Об`єднання ОСОБА_5.

За змістом частини першої статті 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання, обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання.

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання.

За змістом частин сімнадцятої - дев`ятнадцятої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління, яке є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Аналогічні положення містяться і у пункті 12 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт .

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено, зокрема статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування.

За змістом частини п`ятої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до наведених вимог закону порядок формування статутних органів об`єднання, зокрема порядок обрання членів правління встановлюються загальними зборами та зазначається у статуті об`єднання. Загальні збори мають приймати рішення відповідно до статуту.

Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 13 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт , затвердженого загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, протокол № 8 від 07 липня 2017 року, визначений порядок обрання та відкликання членів правління, його кількісний склад та строки обрання. Відповідно до цього порядку правління об`єднання обриється загальними зборами. До складу правління можуть обритися виключно власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

За твердженням позивача прийняте 27 лютого 2019 року загальними зборами рішення про обрання ОСОБА_5 головою правління Об`єднання суперечить статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та пунктам 13 розділу ІІІ статуту Об`єднання, оскільки обраний голова правління не є співвласником зазначеного багатоквартирного будинку.

Дослідивши зазначені доводи позивача, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 01 липня 2008 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 .

Станом на дату набуття ОСОБА_1 зазначеної квартири у власність вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . Шлюб між зазначеними особами був зареєстрований 25 жовтня 2002 року. Станом на 27 лютого 2019 року - дату проведення спірних загальних зборів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були подружжям.

Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, конструкція норм, закріплених у частині третій статті 368 Цивільного кодексу України та частині першій статті 60 Сімейного кодексу України, свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об`єкту у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у третьої особи ( ОСОБА_1 ) станом на час розгляду судами попередніх інстанції цієї справи були відсутні заперечення чи оспорювання нею права спільної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_4 , з огляду на що суди правильно встановили, що правовий режим спільного сумісного майна (зазначеної квартири), зокрема у судовому порядку, одним із подружжя не спростований, що є виключним правом останнього.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц, відповідно до яких лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши зазначені обставини, взявши до уваги передбачену статтею 368 Цивільного кодексу України та статтею 60 Сімейного кодексу України презумпцію спільності права власності подружжя на майно, дійшли правильного висновку про те, що рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку про обрання ОСОБА_5 головою правління Об`єднання не суперечить вимогам чинного законодавства та статуту Об`єднання, у даному випадку ОСОБА_6 мав право та міг бути обраним до складу правління Об`єднання, оскільки квартира у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як подружжям за час їх шлюбу, з огляду на що ця квартира в силу презумції спільності права власності, передбаченої статтею 60 Сімейного кодексу України, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності.

Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини правового режиму майна подружжя, які не можуть бути встановлені у господарському спору, оскільки обставини належності подружжю майна, набутого за час шлюбу, на праві спільної сумісної власності презюмуються в силу вимог закону, зокрема частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України та частини першої статті 60 Сімейного кодексу України.

Верховний Суд також зазначає про те, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України та частини першої статті 60 Сімейного кодексу України не визначено позивачем підставою касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі. Скаржник не зазначає, в чому полягає неправильне застосування судами цих норм, а доводи касаційної скарги не спростовують правильні висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку у цій справі щодо застосування зазначених позивачем у касаційній скарзі статей 182 та 331 Цивільного кодексу України, які не були застосовані судами попередніх інстанцій та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 27 лютого 2019 року - дату виникнення спірних правовідносин) суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту порушених цивільних прав та інтересів не є вичерпним.

У статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту порушених прав та інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Як уже зазначалося, спір у цій справі є спором між співвласником майна багатоквартирного будинку та створеним у цьому будинку об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, спірні правовідносини стосуються діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та його органів управління.

Правові та організаційні засади функціонування об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Отже з огляду на характер спірних правовідносин ці правовідносин регулюються Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , який у даному випадку є спеціальним.

Згідно з частинами першою, другою, третьою, п`ятою статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, які скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до частини восьмої статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Верховний Суд зазначає про те, що за своєю правовою природою рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційно письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є невідповідність їх вимогам чинного на час їх видання (затвердження) законодавства.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що такого способу захисту як скасування та/або визнання недійсним протоколу загальних зборів суб`єкта господарювання ні цивільне, ні господарське законодавство не передбачає.

Стаття 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , який є спеціальним для спірних у цій справі правовідносин, передбачає можливість оскарження в судовому порядку саме рішення загальних зборів.

Відповідно до сталої судової практики у судовому порядку недійсним може бути визнане саме рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) юридичної особи, а не протокол загальних зборів, оскільки протокол є документом, який фіксує лише факт прийняття рішення загальними зборами і не є актом в розумінні статті 20 Господарського кодексу України, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій позивач, звертаючись до господарського суду з цим позовом заявив вимогу саме про визнання недійсним протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт № 11 від 27 лютого 2019 року, що є неналежним способом захисту порушених на думку позивача його прав та інтересів як співвласника майна багатоквартирного будинку. Такий спосіб захисту порушених прав та/або інтересів не узгоджується (не передбачено) ні з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, ні з частиною восьмою статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на те, що наведена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження та є необґрунтованою, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у справі № 910/2478/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи позивача у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у справі № 910/2478/20.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд за результатом розгляду касаційної скарги залишає її без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Крім того відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт у відзиві на касаційну скаргу навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції. За розрахунками відповідача попередній розмір цих витрат складає 3 000,00 грн.

Також відповідач додав до відзиву на касаційну скаргу заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, в якій просить суд розподілити ці витрати та стягнути з позивача на користь відповідача 3 000,00 грн цих витрат, з яких:

- 1 500,00 грн - стосуються розгляду касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року за касаційну скаргу;

- 1 500,00 грн - стосуються розгляду касаційної скарги позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року.

Верховний Суд зазначає про те, що у межах касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року за касаційною скаргою позивача на ці судові рішення та при ухваленні цієї постанови Верховний Суд розглядає заяву відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, лише в частині заявленої відповідачем до стягнення з позивача суми цих витрат у розмірі 1 500,00 грн, яка стосується розгляду касаційної скарги позивача саме на ці судові рішення.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається відповідач у підтвердження обставин понесення ним витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи у суді касаційної інстанції та розміру цих витрат надав суду касаційної інстанції:

- належним чином засвідчену копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 30/11-2020 від 30 листопада 2020 року, укладеного між Адвокатським бюро Дворська і партнери та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт (відповідачем);

- належним чином засвідчену копію додаткової угоди до зазначеного договору про надання правової (правничої) допомоги № 30/11-2020 від 30 листопада 2020 року (далі по тексту - договір);

- належним чином засвідчену копію акта № 5 від 25 травня 2021 року приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 30/11-2020 від 30 листопада 2020 року;

- детальний опис наданих юридичних послуг від 25 травня 2021 року;

- належним чином засвідчену копію рахунку на оплату № АБ-250521 від 25 травня 2021 року;

- належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 1398 від 25 травня 2021 року на суму 3 000,00 грн.

Із зазначених відповідачем доказів вбачається, що у розділі 5 договору сторони погодили, що за надання юридичної правової допомоги (надання юридичної консультації, підготовка та / або складання процесуальних документів, зокрема запитів, представництво в судах) Клієнт (Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт ) зобов`язується виплатити Адвокатському бюро гонорар у розмірі, який передбачений сторонами в додатковій угоді до цього договору. Додаткові послуги (ознайомлення зі справою, складання скарг, зокрема касаційних) можуть оплачуватися окремо від даного договору, про що складається додаток до даного договору.

У додатковій угоді № 3 від 25 травня 2021 року до договору сторони визначили вид, вартість та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатському бюро за надання правової (правничої) допомоги. Зокрема сторони погодили надання таких послуг:

- підготовка відзиву на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у цій справі вартістю 1 500,00 грн зі умовою про повну (100% передоплату цієї суми до початку надання правової професійної допомоги;

- підготовка відзиву на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у цій справі вартістю 1 500,00 грн зі умовою про повну (100% передоплату цієї суми до початку надання правової професійної допомоги.

Загальна сума визначених сторонами у договорі та додатковій угоді № 3 від 25 травня 2021 року до договору послуг на професійну правничу допомогу складає 3 000,00 грн.

Факт надання Адвокатським бюро відповідачу у цій справі (за касаційною скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року) зазначених сторонами у договорі та додатковій угоді № 3 від 25 травня 2021 року до договору послуг підтверджується актом № 5 від 25 травня 2021 року приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 30/11-2020 від 30 листопада 2020 року.

Відзив відповідача на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року був наданий до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та міститься у матеріалах справи.

Дослідивши зазначені вище докази, надані відповідачем у підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у цій справі та їх розміру, суд касаційної інстанції встановив, що відображена у зазначених доказах інформація щодо характеру, обсягу, вартості наданих адвокатом відповідача послуг є доведеною.

Факт понесення відповідачем витрат за надання йому зазначеної вище послуги за надання професійної правничої допомоги, а саме: підготовки відзиву на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у цій справі у розмірі 1 500,00 грн підтверджується наданими відповідачем суду касаційної інстанції належним чином засвідченими копіями рахунку на оплату № АБ-250521 від 25 травня 2021 року та платіжного доручення № 1398 від 25 травня 2021 року.

Отже відповідач згідно з вимогами статті 74 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України довів обставини надання йому адвокатом Адвокатського бюро Дворська і партнери послуг професійної правничої допомоги у касаційному провадженні у цій справі та обґрунтував заявлений до стягнення розмір цих витрат.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

У розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Однак пояснень чи заперечень на заяву відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивач суду касаційної інстанції не надав.

Враховуючи викладене, а також те, що у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у цій справі було відмовлено, Верховний Суд вважає обґрунтованою вимогу відповідача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у цій справі. Заявлені відповідачем до стягнення ці витрати відповідають критерію реальності таких витрат, їх розмір у сумі 1 500,00 грн є доведеним, обґрунтованим та розумним.

Керуючись статтями 126, 129 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у справі № 910/2478/20, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 абзаца 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у справі № 910/2478/20 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у справі № 910/2478/20 залишити без змін.

4. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація на рішення Господарського суду міста Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року у справі № 910/2478/20 задовольнити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрреставрація (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3 (літера А, реєстраційний номер облікової картки платника податків 33193413) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім Комфорт (02099, м. Київ, АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків 37017439) 1 500,00 (Півтори тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець