Ухвала

від 09.06.2021 по справі 607/11828/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 607/11828/17

провадження № 14-92цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Штелик С. П.

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі колегії суддів Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.

встановила :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позов мотивований тим, що 25 квітня 2007 року щодо нього було порушено кримінальну справу № 1146259, матеріали якої 07 вересня 2015 року надіслано для проведення додаткового розслідування до Тернопільського РВ УМВСУ в Тернопільській області. За даним фактом 07 вересня 2015 року внесено відомості до ЄРДР № 12015210180000458. 31 грудня 2015 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Таким чином, у відповідності до положень статті 56 Конституції України він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за час перебування під слідством, втраченого заробітку та вартості втраченого майна, а також стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу за рахунок коштів державного бюджету.

Вказав, що розмір завданої йому моральної шкоди складає 329 600 грн, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня 2017 року. Також завдано моральну шкоду у розмірі вартості втраченого ним майна Товариства з обмеженою відповідальністю ВІК , яка станом на 20 вересня 2017 року становить 718 500,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного Банку України еквівалентно 18 767 220,00 грн. Розмір втраченого ним через незаконні дії посадових осіб прибутку за період 2007 року по 2017 рік складає 1 725 893,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 20 вересня 2017 року еквівалентно 45 080 338,22 грн.

Крім цього, за час перебування під слідством він був незаконно усунутий з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія ЛІК , у зв`язку із чим втратив заробітну плату у розмірі 329 600,00 грн, розмір якої обчислено ним виходячи із розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2017 року. Також за час перебування під слідством ним понесено витрати на отримання правової допомоги на загальну суму 30 000 доларів США, що станом на 20 вересня 2017 року еквівалентно 783 600,00 грн.

Вказує на те, що постановою слідчого в ОВС ГСУ МВС України Гунько В. Ю. від 12 вересня 2012 року накладено арешт на належне йому майно: земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0078 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок загальною площею 56,6 кв. м., житловою площею 32,5 кв. м і на момент звернення до суду дане майно продовжує залишатись під арештом.

Із врахуванням збільшення позовних вимог просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь:

487 713,00 грн відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, судом та додатковим розслідуванням;

487 713,00 грн втраченої заробітної плати на посаді директора ТОВ ТВК ЛІК за перебування під слідством, судом та додатковим розслідуванням;

718 500,00 доларів США вартості втраченого ним підприємства, що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 739 917,00 грн;

718 500,00 доларів США моральної шкоди, завданої втратою підприємства, що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 739 917,00 грн;

782 460,00 грн витрат на правову допомогу за час перебування під слідством;

1 900 963,90 доларів США втраченого прибутку ПМП ВІК за 11 років, що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 49 580 940,44 грн;

25 000,00 грн за проведені розрахунки суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди;

25 000,00 грн за проведення нових розрахунків, оскільки за час штучного затягування відповідачем розгляду справи зросла мінімальна заробітна плата та змінився курс долара США по відношенню до гривні;

зобов`язати ГУНП в Тернопільській області подати всі необхідні документи в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (та інших державних установ) для зняття усіх арештів з належного йому майна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 432 044,60 грн грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 160 000 грн сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року апеляційні скарги прокуратури Тернопільської області та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року змінено в частині стягнення сплачених позивачем сум за надання правничої допомоги зменшено суму стягнення. Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 40 300 грн сплачених позивачем сум за надання правничої допомоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог рішення суду залишено без змін.

У вересні 2019 року представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - Стукало М. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року в частині відшкодування матеріальної шкоди, а провадження у справі в цій частині закрити. Змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року в частині визначення періоду перебування позивача під слідством і судом та відповідно до вказаного періоду зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

На час подання позову (21 вересня 2017 року) орган, який прийняв рішення про закриття кримінального провадження відносно позивача, не виніс постанову про відшкодування матеріальної шкоди.

Суд не врахував, що встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, припустився помилки та частково задовольнив позов про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді правової допомоги, незважаючи на те, що справа у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позов поданий передчасно, і суд мав застосувати правовий механізм підпункту першого пункту першого статті 255 ЦПК України, яким передбачено обов`язок суду закрити провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги процесуального закону безпідставно залишилися без уваги суду при вирішенні цього спору в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2089цс15, та Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 700/304/16-ц.

Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, припустився помилки у визначенні суми відшкодування матеріальної шкоди, оскільки неправильно дослідив та оцінив докази витрат на правову допомогу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати суми в розмірі 40 300 грн.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

У грудні 2019 року представник прокуратури Тернопільської області Осядач Н. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити та визнати її обґрунтованою.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/11828/17 та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року відмовлено.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду та 07 серпня 2020 року передана судді-доповідачу.

Ухвалою від 09 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України, оскільки заявник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлена ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2021 року, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для передачі справи на її розгляд згідно з частиною шостою статті 403 ЦПК України, з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду вже сформулювала висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах у справі № 522/1021/16-ц (постанова від 29 травня 2019 року, провадження № 14-136цс19), за змістом якого чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди. За змістом положень частини першої статті 12 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Закон № 266/94-ВР) розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій) , залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (далі - Положення № 6/5/3/41), пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення № 6/5/3/41 для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій , громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в пункті 11 Положення № 6/5/3/41, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення № 6/5/3/41 містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

Також однією з новел чинного КПК України є глава під назвою Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов , згідно зі статтею 130 якої шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Внаслідок закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону № 266/94-ВР.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження.При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Стосовно позивача не виконано передбаченого статтею 11 Закону № 266/94-ВР обов`язку роз`яснення порядку поновлення його порушених прав та встановленого пунктами 6, 11, 12 Положення № 6/5/3/41 порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті його порушеного права.

Оскільки Закон № 266/94-ВРне містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Суди правильно встановили, що за захистом свого порушеного права позивач звернувся у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин помилковими є наведені у касаційній скарзі доводи про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не підтверджені нормами чинного законодавства, а тому немає підстав для закриття провадження у справі .

Аналогічних висновків Велика Палата дійшла також у постановах від 20 вересня 2018 року (справа № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18), від 13 червня 2018 року(справа № 755/13879/16-ц, провадження № 14-164цс18), від 20 березня 2019 року(справа № 161/15362/16-ц, провадження № 14-592цс18), від 15 грудня 2020 року (справа № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19), від 20 березня 2019 року (справа № 686/1049/18, провадження № 14-654цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа № 383/596/15, провадження № 14-342цс18).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах висновок щодо питання предметної юрисдикції спору про відшкодування майнової шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , а тому заявником не дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Керуючись статтями 403 та 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду повернути на розгляд Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. П. Штелик Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв Ю. Л. Власов Г. Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік Л. Й. Катеринчук В. М. Сімоненко І. В. Ткач