Постанова

від 16.06.2021 по справі 643/17880/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Харків

Справа № 643/17880/19

Провадження № 22-ц/818/3560/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року, ухвалене суддею Задорожною А.М., -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

В обгрунтування позову зазначає, що з 30 серпня 2002 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, актовий запис про шлюб №1482. Під час шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова 13 жовтня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. Дитина після розірвання шлюбу по теперішній час проживає з матір`ю та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач у справі ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, а саме: обов`язку піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та обов`язку забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Вона не перешкоджає спілкуванню батька з дитиною. Проте розвитком, вихованням, лікуванням дитини займається виключно вона. При цьому, відповідач подорожує за кордон, тобто може дозволити собі відпочинок, його матеріальний стан є задовільним, у зв`язку з чим позивач, просить збільшити раніше встановлений судом розмір аліментів. Також, позивач понесла додаткові витрати на утримання сина, які складаються із оплати навчання дитини протягом 2 років у Комп`ютерній академії ШАГ, оплата навчання у фізико-математичному ліцеї, оплата відпочинку, оплата спортивних занять у секції айкідо, оплата лікування дитини та вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй половину розміру суми додаткових витрат, а саме 23 965, 80 грн.

Враховуючи викладене, з урахування останніх уточнень просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати у розмірі 23 965,80грн, збільшити раніше встановлений розмір аліментів та стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на користь позивача у розмірі 3500 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідача на її користь судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 23 065,81грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в доход держави судовий збір у розмірі 908грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що доводи позивачки не відповідають дійсності. Вказує, що позивачка намагається оббрехати його, показує його поганому світлі.

Що стосується матеріальних вимог, то ніяких дивідендів, земельні ділянки у приватній власності та не зданий в експлуатацію житловий будинок він не має.

Зазначає, що зі своєї зарплати він щомісячно виплачує аліменти та брав позику на погашення заборгованості. На сьогоднішній час він не має заборгованості, проте аліменти забирають у нього 50% його заробітку, а в нього є ще дві неповнолітні дитини.

Щодо розвитку дитини, то ним можливо займатися безкоштовно. В Харкові є багато чудових безкоштовних секцій, клубів та навчальних закладів. Рівень освіти не залежить від того платна вона чи безкоштовна, а залежить від викладачів та розумових здібносте дитини.

Крім того вказує, що його мати є інвалідом ІІ групи та хворіє на онкологію.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено факт винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

Додаткові витрати, підлягають стягненню за навчання у Харківському фізико-математичному ліцеї №27 в період з 2018 року по 2019 роки в розмірі 3 486грн. (1/2 частина), за навчання у Комп`ютерній академії ЩАГ в період навчання з 2018 року по 2019 рік в розмірі 13 485грн. (1/2 частина), за лікування в розмірі 1 074,81грн. (1/2 частина), за санаторне-курортне лікування дитини у ДП Клінічний санаторій курорт Березівській мінеральні води у розмірі 3780грн. (1/2 частина), за відвідування спортивної секції і заняття айкідо в розмірі 1 240грн. (1/2 частина), оскільки це необхідно для розвитку дитини та здобуття освіти.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Положенням ст. 141 СК України всановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.164 4СК України передбачені підстави, за яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

Зокрема, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР №789- ХІІ від 27 лютого 1991 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 30 серпня 2002 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, зареєстрований у міському відділі РАЦС Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1482.

Після укладення шлюбу ОСОБА_1 змінила своє прізвище на ОСОБА_1 .

Від цього шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Московського районного суду від 13 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - розірвано.

У подальшому ОСОБА_8 змінила своє прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені.

Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання та актом обстеження умов проживання.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме не цікавиться життям дитини, не займається його вихованням, не піклується про його розвиток духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги, що на думку позивача є підставою для позбавлення відповідача батьківських право відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року, зменшено розмір аліментів у зв`язку із зміною сімейного стану та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх вдів заробітку щомісячно.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_2 , згідно виконавчого листа по справі №643/1718/13-ц від 29 квітня 2013 року Московського районного суду м. Харкова про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, заборгованість по аліментам за період з 20 вересня 2012 року та станом на 01 серпня 2016 року складає 38 410,19грн.

Згідно довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців від 03 червня 2019 року наявна заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 червня 2019 року у сумі 99347,17грн за період з 20 вересня 2012 року.

Згідно інформації КЗ Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №198 ХМР №231 від 09.10.2019 ОСОБА_3 відвідував комунальний заклад Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №198 ХМР За час перебування дитини у закладі (зі слів вихователя ОСОБА_12 ) батько ОСОБА_2 до дитячого садка не приходив. Сина приводила та забирала, вирішувала питання щодо виховання хлопчика мама ОСОБА_1 . Вона ж здійснювала оплату за харчування дитини у закладі (а.с.40 т.1).

Згідно відповіді Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №142 ХМР Харківської області №01-31/570 від 11.10.2019, мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піклувалася успіхами у навчанні дитини, брала участі у його вихованні. З батьком ОСОБА_3 класний керівник не знайома. Вихованням сина ОСОБА_2 ніколи не займався, навчанням не цікавився (а.с.41 т.1).

Згідно інформаційного листа КЗ Харківський фізико-математичний ліцей №27 ХМР Харківської області №695/01-24/19 від 29.10.2019 ОСОБА_3 навчається у фізико-математичному ліцеї №27 з 01 вересня 2018 по теперішній час. За інформацією наданою класним керівником, вона не знайома з батьком ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Він за час навчання ОСОБА_3 у ліцеї ніколи не цікавився навчанням та вихованням свого сина, не відвідував батьківські збори та не спілкувався у телефонному режимі із класним керівником та учителями щодо питань навчання та виховання сина. Мати, ОСОБА_1 періодично відвідує ліцей, бере участь у батьківських зборах, спілкується в індивідуальному порядку із класним керівником, учителями з приводу навчання і виховання сина. Матір`ю також здійснюються витрати, пов`язані із харчуванням, навчанням сина у ліцеї, оплатою додаткових освітніх послуг, які надаються її сину навчальним закладом (а.с.45 т.1).

Згідно інформації КНП Міська дитяча поліклініка № 13 ХМР №891 від 15 жовтня 2019, при відвідуванні поліклініки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , спостерігається у закладі з 20 листопада 2007. Згідно з записами в Ф.112 на прийомах в поліклініці ОСОБА_3 був у супроводі матері або бабусі. Батько дитини до лікаря-педіатра з дитиною не звертався (а.с.42 т.1).

Згідно довідки, наданої спортивним клубом Комбіт Айкідо вбачається, що ОСОБА_3 відвідує вказаний спортивний клуб. Приводить і забирає його мати ОСОБА_1 , а також приймає активну участь в спортивному житті дитини. З ОСОБА_2 тренер не знайомий (а.с. 44).

Згідно положень ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей ХМР Харківської області №734 від 26 листопада 2019 року, підтверджено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.52-54 т.1).

Як зазначено у висновку Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені необхідні умови для всебічного розвитку.

Батько дитини, ОСОБА_2 , тривалий час не приймає участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини, не цікавиться станом здоров`я сина, його навчанням та дозвіллям.

Згідно з інформацією адміністрації КНП Міська дитяча поліклініка №13 , де малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців, на прийомах в поліклініці дитина була у супроводі мами та бабусі. Батько дитини до лікаря-педіатра не звертався.

Згідно з довідкою від 17 червня 2009 ркоу ОСОБА_1 протягом року відвідувала з сином, ОСОБА_3 , студію раннього розвитку дітей в Центрі усвідомленого батьківства Сімейний янгол .

Згідно з інформацією адміністрації Харківського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №198, який відвідував малолітній ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час перебування дитини у закладі батько, ОСОБА_2 , до дитячого садка не приходив. Сина приводила та забирала, вирішувала питання щодо виховання хлопчика мама ОСОБА_1 . Вона ж здійснювала оплату за харчування дитини у закладі.

Згідно з інформацією адміністрації Харківської загальноосвітньої школи №142, в якій навчався малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини піклувалася успіхами у навчанні дитини, брала участь у його вихованні, але не завжди контролювала навчальний процес хлопця: іноді ОСОБА_3 приходив до школи без виконаного домашнього завдання. Батьківські збори ОСОБА_1 відвідувала не регулярно. З батьком ОСОБА_3 класний керівник не знайома. Вихованням сина ОСОБА_2 ніколи не займався, навчанням не цікавився, телефонний зв`язок із класним керівником не підтримував.

Згідно з інформацією адміністрації Харківського фізико-математичного ліцею №27, де з 01 вересня 2018 року навчається малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , класний керівник дитини не знайома з батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_6 він за час навчання дитини ніколи не цікавився навчанням та вихованням свого сина, не відвідував батьківські збори та не спілкувався у телефонному режимі із класним керівником та учителями щодо питань навчання і виховання сина. Мати - ОСОБА_1 періодично відвідує ліцей, бере участь у батьківських зборах, спілкується в індивідуальному порядку із класним керівником, учителями з приводу навчання і виховання сина. Матір`ю також здійснюються витрати, пов`язані із харчуванням, навчанням сина у ліцеї, оплатою додаткових освітніх послуг, які надаються її чину навчальним закладом.

Згідно з довідкою від 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 сплачувала за навчання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у комп`ютерній академії ШАГ .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2012 року з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2017 року за позовною заявою ОСОБА_2 зменшено розмір аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01 червня 2019 року складає 99374,17грн.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Колегія суддів погоджується з висновком Департаменту служб у справах дітей ХМР Харківської області №734 від 26 листопада 2019 року стосовно доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки висновок повністю відповідає фактичним обставинам справи та грунтується на матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу, починаючи з 2011 року, тобто з часу розлучення з матір`ю дитини, не проявляє щодо сина батьківської турботи та піклування. Відповідач проживаючи окремо від сина, взагалі не спілкується з ним, не здійснює належного догляду, не турбується про його здоров`я та побут, не займається матеріальним забезпеченням дитини.

Вказана поведінка відповідача свідчить про ухилення останнього від виконання своїх батьківських обов`язків.

Також, під час розгляду справи в суді першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та з`ясовано думку дитини ОСОБА_3 , поясненням яких судом першої інстанції було надано належну оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач жодним чином не висловив наміру налагодити відносини з сином та брати участь у його вихованні. Казав, що чекає, коли син сам виявить бажання спілкуватися з ним. Пояснив, що має ще двох дітей, які потребують його уваги.

Отже, встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від участі у вихованні дитини, наміру змінити ставлення до виховання дитини не має.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог, щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є законним та обгрнутованим.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у фізико-математичному ліцеї №27 з 01 вересня 2018 по теперішній час. Загальна сума витрат понесених позивачкою на оплату навчання дитини цьому закладі складає 6 972грн.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у комп`ютерній академії ШАГ . Згідно договору №600017720 від 18 січня 2018 року позивачкою було сплачено за навчання дитині у цьому закладі 26 970грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачкою були понесені додаткові витрати на лікування дитини на загальну суму 2 149,61грн. та санаторно-курортне лікування дитини у ДП Клінічний санаторій курорт Березівські мінеральні води у розмірі 7 560грн.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивачкою були понесені додаткові витрати на відвідування малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спортивної секції і заняття айкідо дитиною, в розмірі 2 480грн.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Враховуючи те, що позивачкою були понесені додаткові витрати на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які обумовлені необхідністю розвитку дитини, його інтелектуальних здібностей, а також станом здоров`я, на загальну суму 46 131,61грн., з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню Ѕ частина таких витрат.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не погоджується з сплатою за курси навчання сина, оскільки вважає, що це було особистим бажанням та рішенням позивачки, без погодження цього питання з ним. Більш того, на його утриманні перебуває ще двоє дітей - колегією суддів не приймаються.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що було ратифіковано Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.91 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР N 789-XII від 27.02.91 р. визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, вирішуючи такий спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі "Хант проти України").

Враховуючи те, що участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька, тому у відповідності до вимог ст.180 СК України ОСОБА_2 зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, в тому числі оплачувати навчання у вищевказаних приватних закладах, оскільки в даному випадку це сприятиме розвитку дитини, незалежно від наявності у нього дітей від іншого шлюбу.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

С.С. Кругова