Постанова

від 22.06.2021 по справі 2-608/11

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року

м.Суми

Справа №2-608/11

Номер провадження 22-ц/816/1010/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

у присутності :

представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Васильєвим Павлом Сергійовичем, на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 09 березня 2021 року, постановлену у складі судді Бакланова Р.В. у м. Лебедин Сумської області,

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду через свого представника з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2011 року у справі №2-608/11.

Свої вимоги мотивувала тим, що питання про застосування заходів забезпечення позову вирішено судом без належного її повідомлення. Стверджувала, що необхідність у забезпеченні позову відпала у зв`язку із закінченням строку пред`явлення ухвали до виконання.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 09 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2021 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не розглянув питання тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України до моменту виконання ними своїх зобов`язань по договору про надання споживчого кредиту. Вважає неприпустимим тривале обмеження у праві виїзду за кордон, такий захід на думку заявниці підлягає застосуванню лише у окремих випадках, а не зі стадії відкриття провадження у справі. Суд не обґрунтував необхідності застосування аналогічних заходів забезпечення позову та їх подальшого збереження. Крім того, не дослідив доводів заявниці щодо не повідомлення її про розгляд питання про забезпечення позову. Відповідачка стверджує, що необхідність у обтяженнях відпала, зокрема, і у зв`язку із закінченням річного строку пред`явлення ухвали до виконання. Вважає, що ухвала про забезпечення позову, як виконавчий документ є недоцільною, оскільки про суті спору ухвалено рішення, яке набрало законної сили, на виконання якого, виданий виконавчий лист. Дублювання виконавчих листів у формі ухвали про забезпечення позову законом не передбачено.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та її представник - адвокат Васильєв П.С. не мають повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 у апеляційному суді, колегія суддів переглядає справу лише в частині вирішення питання про правомірність застосування заходів забезпечення позову щодо особи, яка звернулась з апеляційною скаргою - ОСОБА_1 .

Письмових відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк інші учасники справи не подали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2011 року у справі № 2-608/11 заяву ПАТ Укрсиббанк задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним своїх зобов`язань по договору про надання споживчого кредиту від 15 червня 2007 року № 11169231000 укладеного з АТ "Укрсиббанк".

Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до моменту виконання нею своїх зобов`язань по договору про надання споживчого кредиту від 15 червня 2007 року № 11169231000 укладеного з АТ "Укрсиббанк".

Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на суму 225801,25 грн, також накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 на суму 225801,25 грн.

30 листопада 2011 року у справі № 2-608/11 ухвалено заочне рішення яким позовні вимоги ПАТ "Укрсиббанк" задоволені повністю. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість по кредитному договору в розмірі 225801,25 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції від 15 березня 2012 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2-608/2011, що виданий 14 лютого 2012 року Лебединським районним судом Сумської області на підставі вказаного рішення суду.

Також судом встановлено, що 22 грудня 2011 року ВП № 30130338 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в якій зазначено що державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 02 грудня 2011 року, яку зареєстровано у відповідних реєстрах рухомого та нерухомого майна та направлено до виконання. Тобто ухвала суду від 19 жовтня 2011 року № 2-608/11 була пред`явлена до виконання і відповідно виконана.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, за відсутності доказів виконання рішення суду, дійшов висновку про недоведеність відповідачем відсутності потреби в забезпеченні позову.

Проте такі висновки суду не у повній мірі узгоджуються з матеріалами справи та відповідають вимогам закону.

Відповідно до преамбули Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно ч. ч. 1, 4, 7 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сини або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання рішення суду.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову Верховний Суд України роз`яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів виконання рішення у справі № 2-610/11, яким задоволено позов про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсиббанк заборгованості за кредитним договором в розмірі 196271 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що заочне рішення Лебединського районного суду Сумської області від 30 листопада 2011 року, справа № 2-610/11, не виконується боржниками вже понад 9 років, що свідчить про існування реальної загрози його невиконання.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , суд відмовив у скасуванні всіх заходів забезпечення позову, що накладені ухвалою суду від 19 жовтня 2011 року, у тому числі і тимчасового обмеження права виїзду відповідачів за межі України.

За таких обставин, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на невирішення судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 в частині скасування встановленого тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання скасування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України ураховує практику Верховного Суду щодо вказаного питання, зокрема, що на час постановлення оскаржуваної ухвали цивільним процесуальним законом не було передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не були додержані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає частковому скасуванню, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, із скасуванням заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. В іншій частині ухвалу необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367- 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Васильєвим Павлом Сергійовичем, задовольнити частково.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 09 березня 2021 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову скасувати частково.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України застосовані ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2011 року у справі № 2-608/11.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 22 червня 2021 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В.І. Криворотенко

Т.А. Левченко