Рішення

від 22.06.2021 по справі 636/3345/20

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3345/20 Провадження № 2/636/691/21

Дата 23.06.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карімова І.В.,

за участю секретаря - Селеверстової Л.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Чугуєві цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , квартирно-експлуатаційноговідділу м.Харків про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні2020року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Буряк О.М. звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків із вказаним позовом, в якому просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , а командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язати затвердити вказане рішення житлової комісії військової частини, для забезпечення постійним житлом майора ОСОБА_1 та членів його сім`ї; зобов`язати квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної квартири. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 разом з сім`єю з трьох осіб (він, дружина і неповнолітній син) постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_2 , на підставі службового ордера № 015361 від 23.09.2013 р., виданого згідно рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради, у зв`язку з проходженням військової служби. На цей час ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій в зоні ООС/АТО, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 23.11.2005 року та у першочерговій черзі з 28.08.2020 року для отримання постійного житла, має вислугу на військовій службі більше 20 повних календарних років. Зважаючи на те, що службовий статус наданої його сім`ї квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав та набуття права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, він (позивач) звертався до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 із рапортом про розгляд питання щодо надання згоди на зняття статусу «службове», та до КЕВ м. Харків, в віданні якого знаходиться фонд службового житла Харківського гарнізону, та який, відповідно до покладених на нього повноважень, являється контролюючим органом та зобов`язаний організовувати вирішення таких питань, з проханням щодо організації оформлення і подання відповідних документів для виключення займаної його сім`єю квартири з числа службових. Але на ці звернення ОСОБА_1 отримав відмови, які мотивовані посиланням на розпорядження посадових осіб вищих органів військового управління щодо зупинення подання пропозицій щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових. Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково послалась на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі.

Позивач також просить покласти на відповідачів понесені ним судові витрати у справі в сумі 11681,60 грн., які складаються зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

У листопаді 2020 року представник відповідача КЕВ м. Харків надав відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що наявність вказаної вислуги на військовій службі не надає позивачу права вимагати конкретне службове житло для постійного проживання без додержання порядку, визначеному пунктами 1-7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. Також послався й на п.1 розділу 7 цієї Інструкції, яким передбачено надання житлових приміщень для постійного проживання згідно з чергою у військовій частині. Крім того зазначає, що КЕВ м. Харків заперечує проти задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки їх розрахунок є неправомірно збільшеним, не адекватним позовним вимогам.

Подалі представник позивача надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі позивача за наявними доказами, позов підтримав за заявленими підставами.

Представник відповідача КЕВ м. Харкова в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просить відмовити з посиланням на доводи, викладені у відзиві.

Представник відповідача в/ч НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено,щовідповідно до довідок військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції та є учасником бойових дій, згідно витягу з послужного списку має вислугуна військовійслужбі більше20повних календарнихроків (а.с.15,28, 29).

Згідно витягу зпротоколу №46засідання житлово-побутовоїкомісії військовоїчастини НОМЕР_1 від 23.11.2005року ОСОБА_1 зарахований з сім`єю на квартирний облік в загальній черзі, а відповідно до витягу зпротоколу №8засідання житловоїкомісії військовоїчастини НОМЕР_1 від 28.08.2020року ОСОБА_1 зарахований з сім`єю на пільгову (першочергову) чергу квартирний облік (а.с. 26, 33,34).

Згідно відповіді Чугуївської міської ради Харківської області № Щ-104/02-05-18 від 31.07.2020 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 17,22 кв.м, загальною площею 42,52 кв.м є службовою житловою площею, включена до числа службових рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 17.09.2013 року за № 371( а .с.32).

23.09.2013 року виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області на підставі рішення №371 від 17.09.2013 року видано ордер на житлове приміщення № НОМЕР_2 , за яким ОСОБА_1 надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.25).

Згідно довідки з місця проживання № 0301-37/1049 від 01.07.2020 р., виданою Центром надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 ,син ОСОБА_3 зареєстровані за вказаною адресою з 23.10.2013 року(а.с. 21).

Позивач звертавсядо військовоїчастини НОМЕР_1 з проханнямпогодити виключеннявказаної квартириз числаслужбових тадо КЕВм.Харків зпроханням щодовиключення зчисла службовихквартири,в якійпроживає вініз сім`єю. Однак на обидва звернення ОСОБА_1 отримав відмови (вих. № 88 від 14.08.2020 р. та вих. № 3461 від 28.07.2020 р.), які мотивовані посиланням на розпорядження посадових осіб вищих органів військового управління щодо зупинення подання пропозицій щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових. Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково послалась на недостатність (менше 25 років) вислуги позивача на військовій службі.

Вищевказані відмови КЕВ м. Харків та військової частини НОМЕР_1 вирішити це питання у встановленому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженоїнаказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 р. за № 1020/32472 (далі- Інструкція) порядку, спонукали ОСОБА_1 звернутись до суду із зазначеним позовом(а.с.30-31).

Згідност.3Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (державних органів).

За змістом положеньстатті 47Конституції України кожен має право на житло.

Держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Відповідно достатті 118 ЖК Української РСРслужбові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаєЗакон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖК Української РСРта іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом із ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі

20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають забезпечитись житлом для постійного проживання.

Реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов`язується з наявністю квартирної черги особи, яка обрала такийспосіб забезпечення житлом.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженоїНаказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир із числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

На цей час не прийнято у встановленому порядку жодних правових норм, які б обмежували встановлену п. 10 Інструкції та ч. 3 п. 3 Порядку житлову пільгу щодо можливості реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно дост. 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а самеу Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній та першочерговій черзі, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, що відповідачами не надано доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності для цього правових підстав. Зазначена бездіяльність відповідачів обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантованіЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання суд вважає необґрунтованим.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 636/1480/19, від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 18 лютого 2021 року у справі №636/3680/19, провадження № 61-9428св20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Вказана правова позиція Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду України щодо умов набуття позивачем права на виключення квартири з числа службових та зобов`язання КЕВ м. Харкова подати відповідне клопотання, додатково обгрунтовує і зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі її житлової комісії та командира погодити зняття статусу «службове житло» з квартири позивача.

Відповідно доч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд виходить з наступного.

Відповідно дочастин першоїта другоїстатті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , квартирно-експлуатаційноговідділу м.Харків про зобов`язання вчинити певні дії задоволені, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору по квитанції №98274 від 12.09.2020 року в сумі 840, 80 грн. та по квитанції №98285 від 12.09.2020 року в сумі 840, 80 грн.(а.с.1-2підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках в сумі по 840, 80 грн. з кожного на користь позивача.

Згідно частинитретьої статті141ЦПК України при вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з копії договору № 01/17-09 про надання правничої допомоги від 10 липня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «МОДУМ» (виконавець), виконавець зобов`язується надати клієнту послуги на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг за цим договором(п.1.1, п.1.3.4).

Згідно п.3.1. договору сторони домовилися, що з питання стягнення: невиплаченої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; стягнення невиплаченої допомоги до 5 травня для осіб, які є учасниками бойових дій; нарахування індексації грошового забезпечення розмір витрат залежить від фактично потраченого часу адвокатом, виходячи зі ставки 2000 грн. за годину роботи на підставі Акту виконаних послуг до направлення позову до суду(а.с.37).

Як вбачається з акту виконаних послуг до договору № 01/17-09 про надання правничої допомоги від 10.07. 2020 р. виконавцем в інтересах клієнта у повному обсязі виконано зобов`язання:1) надання консультацій та узгодження правової позиції-0,5 год; 2) опрацювання нормативно-правових актів з приводу виключення житлового приміщення з числа службових-2,0 год; 3)пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та аналіз судової практики -0,5 год; 4) складання позовної заяви, а також завірення додатків до суду та сторін -2,0 год. Також в акті зазначено, що розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години -2000 грн., 5 год. х 2000 грн.= 10000 грн.(а.с. 39).

Згідно копії прибуткового касового ордеру № б/н від 12 вересня 2020 року , виданого АО «Модум» (ЄДРПОУ 43646767), прийнято від ОСОБА_1 оплату в розмірі 1000 грн. на підставі договору № 01/17-09 про надання правничої допомоги від 10.07.2020 р.(а.с.40).

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги № 01/17-09 від 10.07. 2020 року внесені зміни до пункту 3.1. договору, зазначивши про те, що сторони домовилися, що з усіх питань, пов`язаних з поданням позову до Чугуївського міського суду Харківської області до Військової частини НОМЕР_1 вособі їїжитлової комісіїпогодити зняттястатусу «службовежитло» зквартириАДРЕСА_1 , а командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язати затвердити вказане рішення житлової комісії для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а також до квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків про зобов`язання подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 , розмір витрат залежить від фактично потраченого часу адвокатом, виходячи зі ставки 2000 грн. за годину роботи на підставі Акту виконаних послуг до направлення позову до суду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Представник КЕВ м. Харків у відзиві на позовну заяву зазначив, що розрахунок витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт по справі, не є співмірним позовним вимогам,оскільки позивач не втрачає права проживання у даному житловому приміщенні, а мова йде тільки про зміну правового статусу житла.

Як зазначеноу постановіВерховного Судувід 13.02.2019р.у справі№756/2114/17,«при визначеннісуми відшкодуваннясуд маєвиходити зкритеріїв реальностіадвокатських витрат(встановленняїх дійсностіта необхідності),і розумностіїх розміру,виходячи зконкретних обставинсправи тафінансового станусторін.Ті самікритерії застосовуєЄСПЛ,присуджуючи судовівитрат напідставі ст.41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод.У рішенняхвід 12жовтня 2006р.у справі«Двойних протиУкраїни»,від 10грудня 2009р.у справі«Гімайдуліна іінші протиУкраїни»,від 23січня 2014р.у справі«East/WestAllianceLimitedпроти України»,від 26лютого 2015р.у справі«Баришевський протиУкраїни» зазначено,що заявникмає правона компенсаціюсудових таінших витрат,лише якщобуде доведено,що таківитрати булифактичними інеминучими,а їхнійрозмір обґрунтованим.У рішенніЄСПЛ від28листопада 2002р.у справі«Лавентс протиЛатвії» зазначено,що відшкодовуютьсялише витрати,які маютьрозумний розмір.

У зв`язку із зазначеним та враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, обсягу наданих послуг і виконаних робіт, і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., поклавши їх на відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст. ст.4,10-12,76-80,141,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , квартирно-експлуатаційноговідділу м.Харків про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язативійськову частину НОМЕР_1 в особіїї житловоїкомісії погодитизняття статусу«службове житло»з квартириАДРЕСА_1 , а командира військової частини НОМЕР_1 зобов`язати затвердити вказане рішення житлової комісії для забезпечення постійним житлом ОСОБА_1 та членів його сім`ї.

Визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім`ї постійним житлом.

Зобов`язати квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків ( адреса місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд.61, м. Харків, код ЄДРПОУ 07923280) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840, 80 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 2000 грн.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840, 80 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Повне рішення складено 14 травня 2021 року.

Суддя: