Постанова

від 23.06.2021 по справі 420/7026/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7026/20

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Дата і місце ухвалення 10.11.2020р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камоліно-Холдинг» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Камоліно-Холдинг» звернулось до Головного управління ДПС в Одеській області з позовом, в якому просило:

- визнати неправомірними дії ГУ ДФС в Одеській області стосовно складання акту №000033/15-32-05-10/37905021 від 27.02.2020 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Камоліно-Холдинг код ЄДРПОУ 37905021 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2017 року по 30.09.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009403304 від 26.03.2020 року про визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку - 115 501,82 грн. і за штрафними санкціями 42 032,10 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 р. позов ТОВ Камоліно-Холдинг задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Апелянт вважає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало заниження платником податків у 2007 - 2008 роках бази оподаткування при виплаті доходів за оренду (користування) земельними частками (паями) у вигляді орендної плати, що призвело до не утримання та не перерахування Товариством податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж зарплата на загальну суму 115 501,82 грн., а також не застосування при наданні орендної плати в натуральній формі коефіцієнту встановленого п. 164.5 ст. 164 ПК України, що призвело до неутримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 115 501,82 грн.

Стверджує, що визначена контролюючим органом сума відповідного грошового зобов`язання, та штрафних санкцій розрахована у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та правомірно, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області на підставі направлень на проведення перевірки від 29.01.2020р. № 156/05-09, № 157/05-09, № 158/05-09, №159/05-09, №160/05-09, №161/05-09 та наказу від 20.01.2020р. №114, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Камоліно-Холдинг» , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2019 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2019 р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №000033/15-32-05-10/37905021 від 27.02.2020 р., яким за підприємством, в тому числі, встановлені порушення вимог пп. 14.1.47, п. 14.1 ст.14, пп. 162.1.1, пп.162.1.3, п. 162.1, ст. 162, пп.163.1.1, пп. 163.1.2, п. 163.1, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2 п.163.2 ст. 163, пп.164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.5 п.164.2, п. 164.5, ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп.168.1.4 п. 168.1, п.168.3, п. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.7. п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого суб`єкт підприємницької діяльності не утримав та не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 115 501,82 грн., у тому числі за 2017 рік - 62875,24 грн., 2018р. -52626,58 грн.

Зі змісту вищевказаного акту вбачається, що підставою для такого висновку стало те, що на думку податкового органу ТОВ «Камоліно-Холдинг» при виплаті орендодавцям орендної плати у натуральній формі на загальну суму 2 237 640,93 грн., в порушення вимог пп.164.2.5 п.п.164.2, п. 164.5 ст.164 ПКУ, занизило базу оподаткування при наданні доходів за оренду (користування) земельними частками (паями) у вигляді орендної плати за 2017 рік на 150 492, 14 грн., що привело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 27 088, 60 грн. Також, податковий орган посилався на те, що платник податків не застосував коефіцієнт передбачений п. 164.5 ст.164 ПК України, внаслідок чого занизив базу оподаткування при наданні доходів за оренду (користування) земельними частками (паями) у вигляді орендної плати на 491 184, 56 грн., у тому числі за 2017 рік на 198 814, 70 грн., за 2018 рік - 292 369, 86 грн., що привело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 88 413, 22 грн., у тому числі за 2017 рік на 35 786, 64 грн., за 2018 рік - 52 626, 58 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2020 року №0009403304, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж зарплата на 115 501,82 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 42 032,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржував вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого, подана Товариством скарга залишена без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних доказів у підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж зарплата, а отже позов в частині протиправності та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного:

Як вже зазначалось, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем положень Податкового кодексу України щодо оподаткування нарахованого на користь фізичних осіб доходу від оренди земельної ділянки (паю) в натуральній формі.

В ході перевірку було встановлено, що ТОВ Камоліно-Холдинг станом на 30.09.2019 року уклало 172 договори оренди земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення терміном на 10 років, які знаходяться на території Камишівської сільської ради Ізмаїльського району загальною площею 462 га ріллі.

З наявних у справі документів вбачається, що протягом 2017-2018 років розрахунки з фізичними особами - власниками земельних часток (паїв), проводились Товариством, як у грошовій так і у натуральній формах (а.с.24-36).

Розділом IV Податкового кодексу України регламентовано порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб, визначено хто є платниками такого податку, що є об`єктами оподаткування.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктами оподаткування резидента, згідно ст. 163 ПК України, є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 164.1.1 та 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Пунктами 164.3, 164.5 ст. 164 ПК України, визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

При цьому, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу (пп.14.1.71 ст.14 ПКУ).

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п.14.1.219 ст.14 ПКУ).

Положеннями підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

В ході розгляду справи встановлено, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Камоліно-Холдинг занизило базу оподаткування при наданні доходів за оренду (користування) земельними частками (паями) у вигляді орендної плати на 150 492,14 грн. Так, контролюючим органом на підставі первинних документів, а саме податкової накладної від 28.12.2017 року № 29, було встановлено, що база оподаткування податком на доходи фізичних осіб у 2017 році (орендна плата у натуральній формі) у підприємства становить 905 720,46 грн., тоді як платником податку визначено її у розмірі 755 228,32 грн., тобто занижено на 150 492,14 грн.

З цього приводу позивачем не надано жодних пояснень та не висловлено жодних заперечень.

З витребуваних як у відповідача, так і позивача копій податкової накладної від 28.12.2017 року № 29, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, вбачається, що загальна сума коштів відображена ТОВ Камоліно-Холдинг у цій накладній складає 905 720,46 грн.; обсяги постачання без урахування ПДВ - 754 767,05 грн. ПДВ - 150 953,41 грн.

При цьому у лівому верхньому куті податкової накладної зазначено, що податкова накладна не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини: 03.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307, при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини, зокрема: 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку.

В свою чергу, як зазначалось вище, згідно п. 164.5 ст. 164 ПК України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, які в тому числі включають суму ПДВ.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що податкова звітність формується на підставі первинних документів, які повинні мати всі обов`язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зареєстрованої податкової накладної загальний розмір доходу, виплаченого у натуральній формі, який є базою оподаткування ПДФО, становить 905 720,46 грн. і саме вказана сума відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК України підлягає помноженню на коефіцієнт, який розраховують за формулою К = 100 : (100 - Сп), та який в даному випадку складає 1,21951 (100 : (100-18). База оподаткування ПДФО у такому випадку з урахуванням коефіцієнту становить 1 104 535,16 грн.

Загальна база оподаткування з урахуванням орендної плати виплаченої як у натуральній формі, так і у грошовій формі складає 1 311 035,16 грн., а сума податку - 235 986,3285 грн.

В свою чергу, з наданого відповідачем розрахунку ПДФО вбачається, що позивачем було розраховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб з виплаченої орендної плати як в грошовій, так і в натуральній формі, загальний розмір якої склав 961 728,32 грн. Так, позивачем у порушення п. 164.5 ст. 164 ПК України визначено базою оподаткування розмір орендної плати, виплаченої у натуральній формі, -755 228,32 грн. та грошовими коштами в сумі - 206 500 грн. Розмір податку склав 173 111,07 грн.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу про заниження позивачем у 2017 році бази оподаткування при наданні доходів за оренду (користування) земельними частками (паями) у вигляді орендної плати на 150 492,14 грн. та про незастосування при визначенні бази оподаткування коефіцієнту згідно п. 164.5 ст. 164 ПК України, внаслідок чого товариством занижений податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 62 875,24 грн. (27088,60 грн. + 35 786,64 грн.).

Слід зазначити, що звертаючись з позовом до суду першої інстанції ТОВ Камоліно-Холдинг посилалось на те, що у грудні 2018 року товариством здійснювалась виплата орендної плати в натуральній і в грошовій формах. Позивач зазначив, що згідно розрахунку вартість орендної плати в не грошовій формі становить 5314,72 грн. в т.ч. ПДВ (на один пай), сума для розрахунку податку на доходи фізичних осіб з урахуванням коефіцієнта становить 6481,36 грн. (на один пай). Також позивач зазначив, що загальна кількість паїв в 2018 р. становила 206,5 (одному пайщику була видана Постанова на стягнення коштів, тому виплата в не грошовій формі була переведена в грошову і виплачена згідно виконавчого листа № 500/6297/16 виданого 12.06.2017р), при цьому, жодного доказу у підтвердження вказаних доводів позивач не надав.

Товариство вказувало, що загальна сума для розрахунку податку з доходу фізичних осіб при виплаті в негрошовій формі з урахуванням ПДВ та коефіцієнта становила 1 331 920,47 грн. Податок на доходи з фізичних осіб по виплаті у негрошовій формі за ставкою 18% розраховано в сумі 239 746,57 грн. На думку позивача податковим органом проігноровано розрахунок і доводи скаржника під час проведення планової перевірки та безпідставно за 2018 рік, при вже застосованому скаржником коефіцієнті 1,21951, який був помножений на загальну суму для розрахунку податку на доходи фізичних осіб і дорівнював 1 331 920,47 грн. (5314,72 без застосування коефіцієнту 1,21951 = 6481,36 грн. з застосуванням коефіцієнту за 1 пай х 205,5 кількість паїв = 1 331 920,47 грн.) податковий орган вдруге застосував коефіцієнт 1,21951 на підсумковий розрахунок 1 331 920,47 грн., що призвело до збільшення бази оподаткування на суму 292 369,86 грн. і відповідно заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 52 626,58 грн.

Перш за все колегія суддів звертає увагу на те, що у підтвердження доводів про необґрунтованість визначення податковим органом податкових зобов`язань з ПДФО за 2018 рік та у підтвердження власних розрахунків (зокрема, згідно яких сума оренди за 1 пай за 2018 рік без врахування коефіцієнта складає 5314,72 грн., а з коефіцієнтом - 6481,36 грн.) позивач надав до суду розрахунок плати за 2017 рік за 1 пай на 26 листопада 2018 року , який не має ознак первинного документу, оскільки не містить жодного реквізиту, притаманного первинним документам.

В свою чергу, з наданих як позивачем, так і відповідачем копій податкової накладної від 28.12.2018 року № 58 вбачається, що загальний розмір доходу, виплаченого у натуральній формі, який є базою оподаткування ПДФО, становить 1 331 925,02 з урахуванням ПДВ.

При цьому, визначені у податковій накладній від 28.12.2018 року обсяги постачання та ціна продукції не співпадають із обсягами постачання та ціною продукції вказаною у розрахунку .

Додатково позивачем було надано відомість видачі орендної плати за договорами оренди землі за 2017 рік, відомості щодо обсягу постачання продукції якої ідентичні обсягам постачання продукції, вказаним у податковій накладній від 28.12.2018 року № 58. Однак, надана відомість не містить відомостей про ціну вказаної продукції.

Таким чином, позивачем надано суперечливі докази, оскільки інформація вказана у відомості відрізняється від інформації щодо обсягів постачання, зазначених у розрахунку, наданому позивачем, а наданий розрахунок не співпадає з відомостями податкової накладної від 28.12.2018 року № 58.

В свою чергу, як вже зазначалось вище, згідно податкової накладної від 28.12.2018 року № 58 розмір доходу, виплаченого у натуральній формі становить 1 331 925,02. З урахуванням вимог п. 164.5 ст. 164 ПК України, базою оподаткування ПДФО за 2018 рік є сума орендної плати у вигляді доходів нарахованих (наданих) у натуральній формі із застосуванням коефіцієнту 1,21951, що складає в даному випадку 1 624 295,88 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи позивачем визначено базу оподаткування ПДФО у розмірі 1 331 920,47 грн., що свідчить про незастосування позивачем при визначенні бази оподаткування коефіцієнту у порушення вимог п. 164.5 ст. 164 ПК України.

Таким чином, розбіжність між визначеною позивачем базою оподаткування та базою оподаткування, визначеною контролюючим органом на підставі податкової накладної від 28.12.2018 року № 58 з урахуванням коефіцієнту, передбаченого п. 164.5 ст. 164 ПК України складає 292 375,411 грн. (1 624 295,88 грн. - 1331920,47 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на 52 627,58 грн. (292 375,411 х 18 %).

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи, які спростовують висновки відповідача про заниження ТОВ Камоліно-Холдинг бази оподаткування при наданні доходів за оренду (користування) земельними частками (паями), в тому числі, у зв`язку із незастосуванням передбаченого п. 164.5 ст. 164 ПКУ, коефіцієнту у розмірі 1,21951, є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував визначення позивачем бази оподаткування ПДФО з дотриманням вимог Податкового кодексу України, та відповідно, правомірне визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за спірний період.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним визначення податковим органом товариству з обмеженою відповідальністю Камоліно-Холдинг податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж зарплата у розмірі 115 501,82 грн.

Що стосується доводів позивача про неправомірне застосування контролюючим органом штрафних санкцій у сумі 42032,10 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 127.1. ст. 127 ПК України передбачено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, наданого відповідачем, контролюючим органом застосовано до ТОВ Камоліно-Холдинг штрафну санкцію у розмірі 25 % від суми виявленого заниження податкових зобов`язань з ПДФО за 2017 рік в сумі 15 718,81 грн. (25 % х 62 875,24 грн.). Крім того, контролюючим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 50 % від суми заниження податкових зобов`язань з ПДФО за 2018 рік у сумі 26 313,29 грн. (50% х 52 626,58 грн.). Разом розмір штрафних санкцій склав 42032,10 грн. (15718,81 грн. + 26313,29 грн.).

Пунктом 127.1 статті 127 Кодексу передбачено санкції за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, для застосування пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України потрібно, що б нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку.

Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу.

Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №820/4330/17.

З огляду на те, що в даному випадку контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог 168.1 ст. 168, 176.2 ст. 176 ПК України як у 2017, так і у 2018 році, контролюючий орган дійшов вірного висновку про застосування до позивача за перше порушення штрафної санкції у розмірі 25 %, а за друге порушення- 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

За наведених вище обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом законно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.

З приводу наведених підприємством доводів в обґрунтування незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки останні не підтверджені жодними первинними бухгалтерськими доказами, в тому числі, додатково наданими на виконання ухвали апеляційного суду.

Також, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання дій фахівців контролюючого органу щодо складення акту перевірки незаконними, оскільки останні за своєю суттю є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні КАСУ, а є лише носієм інформації, встановленої під час здійснення контрольного заходу. Наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції надано невірну правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 317 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 10.11.2020 р. підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Камоліно-Холдинг» у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, --

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Камоліно-Холдинг» у задоволенні позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук