Постанова

від 14.06.2021 по справі 915/2142/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/2142/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Сілаєва В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Захаров Д.М., ордер;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020, ухвалене суддею Коваль С.М. у м. Миколаїв, повний текст якого складено 04.12.2020

у справі №915/2142/19

за позовом: Миколаївської міської ради

до відповідачів:

1. Вітовської районної державної адміністрації

2. Миколаївського геріатричного пансіонату

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вітовська районна рада

про: визнання недійсним розпорядження; визнання недійсним державного акту на користування земельною ділянкою; припинення права користування, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви вх. ГСМО 17116/19 від 06.11.2019) до Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області та Миколаївського геріатричного пансіону про:

визнання незаконним та скасування розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 18.08.1997 №461 Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок ;

визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-МК №000225 від 02.02.1998, виданий Миколаївському геріатричному пансіонату;

припинення Миколаївському геріатричному пансіонату права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 47,22 га, яка зазначена в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серія І-МК №000225 від 02.02.1998.

Позов мотивовано тим, що вказане розпорядження, на підставі ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України має бути визнано незаконним та скасовано судом, оскільки винесено з порушенням законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а саме:

згідно Конституції України від 28.06.1996, Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ, Закону України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування від 07.12.1990 повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності були наділені ради народних депутатів, а не місцеві державні адміністрації;

згідно з Генеральним планом розвитку міста Миколаєва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.11.1986 та постановою Верховної Ради України від 15.11.1996 №518/96-ВР Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області земельна ділянка на момент передачі Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області Миколаївському геріатричному будинку-інтернату входила в межі міста Миколаєва, отже Миколаївська міська рада мала та має право розпоряджатися нею.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-МК №000225 від 02.02.1998 підлягає визнанню недійсним, як такий, що видано на підставі незаконного розпорядження районної державної адміністрації від 18.08.1997 №461.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов 02.12.2019, Вітовська районна державна адміністрація заперечила проти позовної заяви та просила відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки строк позовної давності для оскарження розпорядчого акту, прийнятого у 1997 році минув. З 2007 року Миколаївська міська рада могла звернутися з позов з вказаних підстав, адже була обізнана щодо заявлених нею у позові обставин, про що свідчить її рішення від 09.11.2007 №17/44, яким внесено зміни в спірний державний акт І-МК №000225 від 02.02.1998. Додатково відповідач зауважив, що вказана земельна ділянка була відведена Миколаївському геріатричному будинку-інтернату та використовувалась ним до винесення розпорядження від 18.08.1997 №461р, розпорядження має суто інформативний характер.

Миколаївський геріатричний пансіонат у своєму відзиві, що надійшов 09.12.2019, просив відмовити у задоволенні позову через не доведення позивачем свого права власності на спірну земельну ділянку, враховуючи, що:

спірне розпорядження було прийнято в межах та в обсязі визначеному на той час законодавством і є ненормативним актом органу виконавчої влади, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання;

позивач безпідставно стверджує, що станом на дату прийняття розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації №461-р від 18.08.1997 спірна земельна ділянка знаходилась у межах м. Миколаєва, оскільки до прийняття постанови Верховної Ради №339-XIV від 22.12.1998 Про зміну меж Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів вона продовжувала знаходитись на території Жовтневого району;

спір по суті виник між державними органами та органами місцевого самоврядування та стосується розподілу/розмежування повноважень між ланками цих державних органів, проте позбавлення права користування на земельні ділянки через можливі порушення, яких в минулому припустився орган державної влади є непропорційним втручанням у права відповідача на мирне володіння своїм майном, а отже грубо порушує вимоги ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950;

позивачем пропущено строк позовної давності, адже про обставини, вказані у позові позивачу було відомо у 2007 році, про що свідчить його рішення від 09.11.2007 №17/44, яким внесено зміни до державного акта від 02.02.1998.

09.12.2019 та 13.01.2020 від Миколаївської міської ради надійшли відповіді на відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що:

позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки користування Миколаївським геріатричним пансіонатом земельною ділянкою є триваючим порушенням;

виключно Миколаївська міська рада мала та має до сьогоднішнього дня право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, адже положення ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року встановлювали, що право власності або право користування землею посвідчувалось державними актами, які видавались і реєструвались сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів;

Миколаївський геріатричний пансіонат визнає, що спірна земельна ділянка відноситься до меж міста Миколаєва та позивач є власником даної земельної ділянки, адже у 2007 року позивач на підставі клопотання пансіонату позивачем прийнято рішення щодо зменшення земельної ділянки;

Миколаївським геріатричним пансіонатом не надано доказів, що розпорядженням №461-р від 18.08.1997 земельна ділянка не передавалась у постійне користування, оскільки це було зроблено раніше.

13.02.2020 від Миколаївського геріатричного пансіонату надійшли:

доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких останній вказав, що на час прийняття оскаржуваного рішення Миколаївська міська рада не була власником спірної земельної ділянки у розумінні Земельного кодексу України 1990 року, адже ця земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади м. Миколаєва з 1998 року, тому всі рішення, що прийнятті до цього часу не можуть бути скасовані за позовом Миколаївської міської ради. Також відповідачем до доповнень надано низку документів, що на його думку, підтверджують факти: прийняття спірного розпорядження Жовтневої районної адміністрації у зв`язку з переоформленням користування землею пансіонатом, який володів та користувався цією землею до 1997 року; користування спірною земельною ділянкою до 1997 року та з 1997 року по теперішній час;

заява про залучення Вітовської районної ради у якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

25.02.2020 Миколаївською міською радою подані заперечення проти доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких остання просила відмовити Миколаївському геріатричному пансіонату в клопотанні про долучення до матеріалів справи документів, які містяться в цих доповненнях, оскільки міська рада не заперечує факту користування земельною ділянкою відповідачем, проте ним не надано доказів набуття права постійного користування земельною ділянкою до 1998 року. У свою чергу, право власності на спірну земельну ділянку у Миколаївської міської ради виникло з моменту прийняття Верховною радою України постанови №518/96-ВР від 15.11.1996 Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області . Відповідно до ст. 63 Земельного кодексу України 1990 року межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України, а розпорядження Жовтневої районної Ради народних депутатів Миколаївської області №10 від 28.01.1998 Про погодження межі Жовтневого району Миколаївської області та технічної документації по складанню експлікації земель в нових межах міста Миколаєва не є документом, що підтверджує право власності Жовтневої районної ради Миколаївської області на спірну земельну ділянку та не свідчить про те, що станом на час прийняття розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області №461-р від 18.08.1997 Миколаївська міська рада не була власником спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим даний документ є неналежним доказом.

В судовому засіданні від 03.03.2020 клопотання Миколаївського геріатричного пансіонату задоволено та долучено додаткові документи до матеріалів справи, що підтверджується протоколом судового засідання (Т.1, а.с.36).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вітовську районну раду.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у задоволені позову Миколаївської міської ради відмовлено.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем наявності порушеного права, враховуючи, що спірну земельну ділянку площею 48,22 га Жовтневого (Вітовського) району, яка перебуває у постійному користуванні Миколаївського геріатричного будинку-інтернату (Миколаївський геріатричний пансіонат) не було включено до меж міста Миколаєва згідно постанови Верховної Ради України від 15.11.1996 року № 518/96-ВР Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області . Проект інституту Діпроміст щодо розроблення Генерального плану розвитку міста Миколаєва, який в подальшому був затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.11.1986 року, судом не прийнято до уваги, оскільки позивачем не доведено факту включення спірної земельної ділянки повноважним органом до меж міста Миколаєва за наведеним проектом. Інших доказів щодо включення оспорюваної земельної ділянки до меж міста Миколаєва за постановою Верховної Ради України від 15.11.1996 року № 518/96-ВР позивачем не надано.

Не погодившись з означеним судовим рішенням, Миколаївська міська рада звернулась з апеляційною скаргою в якій просила: скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 по справі №915/2142/19, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити у повному обсязі; стягнути з відповідачів судові витрати по справі, оскільки рішення винесено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначав, що:

матеріали справи містять належні та допустимі докази (зокрема Генеральний план розвитку міста Миколаєва, який затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.11.1986), які у своїй сукупності підтверджують, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження №461-р від 18.08.1997 спірна земельна ділянка входила в меж міста Миколаєва;

вказане розпорядження суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси Миколаївської міської ради щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка включена в меж міста Миколаєва, адже виключно на пленарних засіданнях Рад народних депутатів вирішувались питання регулювання земельних відносин, в тому числі розгляд і затвердження проектів і схем землеустрою, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування;

державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія І-МК №000225 від 02.02.1998 виданий на підставі незаконного розпорядження та порушує права міської ради щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою;

право апелянта на розпорядження земельною ділянкою підтверджується рішенням Миколаївської міської ради №17/44 від 09.11.2007, яке відповідачами не оскаржено та на підставі якого внесено зміни до державного акту №000225 від 02.02.1998 (визначено земельна ділянка площею 47,22 га).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.02.2021 для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2021: апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у справі №915/2142/19 - залишено без руху; встановлено Миколаївській міській ради строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 8 644,50 грн, доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вітовській районній раді, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Миколаївську міську раду, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

08.02.2021 від Миколаївської міської ради надійшло клопотання про відкриття провадження у справі та долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору - платіжне доручення №25 від 25.01.2021 про сплату судового збору за її подання у сумі 8 644,5 грн.

22.02.2021 від Миколаївської міської ради надійшло клопотання про відкриття провадження у справі та долучено до матеріалів апеляційної скарги докази надсилання копій апеляційної скарги і доданих до неї документів Вітовській районній раді.

У зв`язку з направленням судді Принцевської Н.М. до Національної школи суддів України для участі у підготовці суддів апеляційних господарських судів та перебуванням судді Діброви Г.І. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №44 від 03.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/2142/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 для розгляду справи №915/2142/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді Савицький Я.Ф., Колоколов С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021: поновлено Миколаївській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у справі №915/2142/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у справі №915/2142/19; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 18.03.2021 та роз`яснено про їх право у вказаний строк подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у справі №915/2142/19 до закінчення апеляційного провадження.

16.03.2021 від Миколаївського геріатичного пансіонату надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу Миколаївської міської ради відхилити, а рішення Господарського суду Миколаївської області залишити в силі, оскільки:

спірна земельна ділянка площею 48,22 га Жовтневого ( Вітовського) району не включена до меж міста Миколаєва, адже вона знаходиться біля с. Мешково-Погорілове та ніколи не відносилась до селищ міського типу Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та села Мала Корениха, які постановою Верховної Ради України №518/96-ВР від 15.11.1996 Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області включені до меж м. Миколаєва;

позивачем не надано жодного графічного, геодезичного та іншого матеріалу щодо того, що спірна земельна ділянка відносилась до вищевказаних адміністративно-територіальних одиниць;

на дату його прийняття рішенням Жовтневої районної ради №10 від 28.01.1998 спірна земельна ділянка знаходилась на території Жовтневого району та тільки розпочалась процедура його передачі до м. Миколаєва;

технічна документація по складанню державного акту на право постійного користування землею Миколаївському геріатричному будинку-інтернату під підсобне сільськогосподарське виробництво в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області розроблена на підставі доручення Жовтневої райдержадміністрації №2-30-334 від 31.03.1997, де у пояснювальній записці вказано, що ділянка фактичного користування Миколаївського геріатричного будинку-інтернату загальною площею 48,22 га, в тому числі ріллі 48,22 га розташована в межах території Мішково-Поговілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Матеріали технічної документації погоджені Жовтневою районною державною адміністрацією, Мішково-Погорілівською сільською радою Жовтневого району, Жовтневим районним відділом земельних ресурсів - листами-погодженнями від 14.07.1997;

судом правомірно відхилений аргумент позивача щодо не оскарження рішення Миколаївської міської ради №17/44 від 09.11.2007, оскільки станом на дату прийняття розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації №461 від 09.11.2007 вказане рішення міської ради було відсутнє.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021: призначено справу №915/2142/19 до розгляду на 11.05.2021 о 14:00 год; визначено, що засідання відбудеться в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; запропоновано Миколаївському геріатричному пансіонату у строк до 26.04.2021 надати Південно-західному апеляційному господарському суду докази направлення відзиву на апеляційну скаргу Вітовській районній раді.

23.04.2021 від Миколаївського геріатричного пансіонату надійшли докази направлення відзиву на апеляційну скаргу Вітовській районній раді, а також клопотання про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №915/2142/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 відмовлено Миколаївському геріатричному пансіонату в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні 11.05.2021 о 14:00 год. у справі №915/2142/19 в режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відрядженні, судове засідання 11.05.2021 о 14.00 у справі №915/2142/19 не відбулось, про що складено довідку судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2021: повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи №915/2142/19 відбудеться 31.05.2021 о 15:00 год; клопотання Миколаївського геріатричного пансіонату про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; постановлено судове засідання 31.05.2021 о 15:00 год. провести в режимі відеоконференції в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Заводському районному суду м. Миколаєва забезпечити проведення судового засідання у справі №915/2142/19, розгляд якої призначено на 31.05.2021 о 15:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

Відповідну заявку на проведення судового засідання було внесено до WEB-програми Бронювання систем відеоконференцзв`язку https://vr.court.gov.ua в якій зазначено, що в Південно-західному апеляційному господарському суді майданчиком для зв`язку обрано зал судового засідання №5, а в Заводському районному суді м. Миколаєва майданчиком для зв`язку обрано зал №1.

Проте, 31.05.2021 о 15:00 зал №1 Заводського районного суду м. Миколаєва мав статус off-line , на зв`язок в режимі відеоконференції через програму EasyCon не вийшов, зазначений у WEB-програмі Бронювання систем відеоконференцзв`язку номер телефону (0512)47-80-02 відключений за несплату .

Внаслідок вищезазначених обставин судове засідання 31.05.2021 о 15:00 в режимі відеоконференції не відбулось, про що складено відповідний акт.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021: учасників справи повідомлено, що судове засідання у справі №915/2142/19 відбудеться 14.06.2021 о 15:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021: заяву представника Миколаївського геріатричного пансіонату адвоката Захарова Дениса Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання 14.06.2021 о 15:30 год. провести в режимі відеоконференції в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; вказано, що відеоконференція буде проведена за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua ; надано можливість представнику Миколаївського геріатричного пансіонату адвокату Захарову Денису Михайловичу взяти участь у судовому засіданні 14.06.2021 о 15:30 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EasyCon .

Представник Миколаївського геріатричного пансіонату прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав усні пояснення, підтримав зміст доводів та заперечень, які викладені письмово.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, правом на подання заяв, клопотань не скористались, незважаючи на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з архівної копії наказу завідуючого Миколаївського обласного відділу соціального забезпечення Про перепрофілювання будинків інвалідів і пристарілих області №41 від 15.05.1970 в м. Миколаїв на базі старого будинку пристарілих та новозбудованого комплексу створено будинок для утримання пристарілих чоловіків та жінок з загальними захворюваннями - Миколаївський будинок для пристарілих пенсіонерів з загальними захворюваннями (Т.1, а. с.204, Т.2, а. с. 6).

24.12.1992 Управлінням соціального забезпечення Миколаївської обласної державної адміністрації видано наказ №82-А Про перепрофілювання будинків-інтернатів , яким, зокрема, перепрофільовано Миколаївський будинок-інтернат для пристарілих та інвалідів у геріатричний будинок-інтернат (Т.1, а. с. 105).

У відповідності до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення, Миколаївської обласної державної адміністрації Про розробку положень про пансіонати для громадян похилого віку, інвалідів та дітей №46 від 20.03.2002 Миколаївський геріатричний будинок-інтернат перейменовано в геріатричний пансіонат (Т.1, а. с. 106, Т.2, а. с. 8).

Згідно з наказом Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації Про перейменування та затвердження положення про Миколаївський геріатричний пансіонат системи соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації №118 від 21.08.2013 Миколаївський пансіонат для ветеранів війни і праці геріатричного профілю перейменовано в Миколаївський геріатричний пансіонат (Т.2, а. с. 7).

У свою чергу щодо оформлення права користування та, безпосередньо, щодо такого користування спірною земельною ділянкою Миколаївським геріатричним пансіонатом матеріали справи містять наступні докази.

Згідно з технічною документацією по характеристиці ґрунтового покриву в межах Мішково-Погорілівської сільської Ради народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області, складеною Інститутом землеустрою Миколаївського філіалу Української академії аграрних наук у 1992 році Миколаївський дім пристарілих користувався земельною ділянкою площею 57,0 га за межами населених пунктів сільськогосподарської продукції Мішково-Погорілівської сільської/селищної Ради народних депутатів Жовтневого району Миколаївської області, підстава на якій здійснено запис: технічна документація по встановленню меж с/р 1991 року (Т.1, а. с.208).

Рішенням Жовтневої районної Ради народних депутатів Миколаївської області ІІ сесії ХХІІ склику від 16.09.1994 Про передачу повноважень виконкому районної ради передано повноваження у відношенні передачі, надання або витребування земельних ділянок, вирішення земельних спорів виконкому районної ради з наступним затвердженням питань на сесії районної ради (Т.2, а. с.18).

12.09.1995 Жовтневою районною Радою народних депутатів Миколаївської області на 5-й сесії ХХІІ скликання прийнято рішення Про ліквідацію виконавчого комітету районної Ради народних депутатів , яким:

- ліквідовано виконавчий комітет Жовтневої районної Ради народних депутатів, сформований рішенням районної Ради народних депутатів №9 від 19.07.1994 Про виконавчий комітет Жовтневої районної Ради народних депутатів . Визначено Заступникам голови райвиконкому, відділам, управлінням та іншим органам райвиконкому здійснювати свої повноваження до сформування райдержадміністрації (п.1 рішення);

- взято до відома, що Указом Президента України від 24.07.1995 №640/95 доручено головам державних адміністрацій забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов`язаних з ліквідацією виконавчих органів відповідних Рад (Т.2, а. с. 19).

31.03.1997 головою Жовтневої районної державної адміністрації надано відповідь №55 щодо результатів розгляду клопотання Миколаївського геріатричного будинку-інтернату про переоформлення державного акту на право постійного користування землею та надано Миколаївському філіалу Інституту землеустрою дозвіл на підготовку державного акту на право постійного користування землею Миколаївському геріатричному будинку-інтернату (Т.1, а. с. 207).

Згідно витягу з журналу і абрису польових вимірювань земельної ділянки, фактично зайнятої Миколаївським геріатричним будинком-інтернатом в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, запис від 07.07.1997, визначено координати та відомості вичислення площі за польовими даними спірної земельної ділянки площею 48,22 га. Координати визначені за 12 точками, а також у Примітці зазначено, що згідно з Технічної документації по складанню експлікації земель в межах території м. Миколаєва по Жовтневому району Миколаївської області (арх. №6-IV-4508 від 29.01.1997) координати т.1 прив`язані до точок окружної межі м. Миколаєва 5187, 0390 координати яких: т. 5187 х = 44576,928 у = 32431,119; т. 0390 х = 45057,831 у = 32081,032 (Т.1, а. с. 115-118).

Відповідно до акту встановлення меж земельної ділянки Миколаївського геріатричного будинку-інтернату по фактичному користуванню у межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 08.07.1997 підписаного головою районної державної адміністрації Жовтневого району, начальником районного відділу земельних ресурсів Жовтневого району, головою Мішково-Погорілівської сільської ради, директором Миколаївського геріатричного будинку-інтернату, керівником групи Миколаївського філіалу інституту землеустрою описано межі земельної ділянки, розташованої в межах території Мішково-Погорілівськогої сільської ради Жовтневого району і зайнятої під підсобне сільськогосподарське виробництво загальною площею 48,22 га, в тому числі рілля 48,22 га, де вказано, що ділянка розташована на відстані 2,3 км на південь від села Мішково-Погорілівка і межує: з північно-західної частини з землями РайШРБУ, з північно-східної частини з землями акціонерного товариства Оксамит Жовтневого району, з південно-східної частини з землями Херсонського відділення Одеської залізниці, з південно-західної частини з землями міста Миколаїв. Суміжні землекористувачі з межами Миколаївського геріатричного будинку-інтернату згідні (Т.1, а. с. 120).

14.07.1997 головою Жовтневої районної державної адміністрації, начальником Жовтневого районного відділу земельних ресурсів, головою Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району, директором Миколаївського геріатричного будинку-інтернату погоджено склад земельної ділянки площею 48,22 га - ріллі, землекористувач - Миколаївський геріатричний будинок-інтернат, умови користування - постійне користування, опис меж: від А до Б землі райШРБД; від Б до В землі АТ Оксамит Жовтневого району; від В до Г землі Херсонського відділення Одеської залізниці; від Г до А землі населених пунктів (м. Миколаїв) (Т.1, а. с.119).

Також 14.07.1997 головою Жовтневої районної державної адміністрації, начальником Жовтневого районного відділу земельних ресурсів, головою Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району надано висновки про погодження встановлених меж і фактично зайняту площу 48,22 га, в тому числі ріллі 48,22 га в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (Т.1, а. с.121-123,128).

18.08.1997 Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області видано розпорядження №461-р Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок , яким, за результатами розгляду технічної документації по встановленню меж земельної ділянки, складанню державного акту на право постійного користування землею, виготовленої Миколаївським філіалом інституту землеустрою: затверджено по фактичному користуванню земельну ділянку, надану в постійне користування Миколаївському геріатричному будинку-інтернату під підсобне сільськогосподарське виробництво в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради площею 48,22 га ріллі; дозволено Миколаївському філіалу інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею; доручено відділу земельних ресурсів внести зміни в земельно-облікову документацію (Т.1, а. с. 21, 100, 129).

Окрім того, у 1997 році Жовтневою районною державною адміністрацією прийнято і інші розпорядження щодо земельних ділянок, що підтверджується матеріалами справи (Т.2, а.с.21-31).

02.02.1998 Жовтневою райдержадміністрацією Жовтневого району Миколаївської області Миколаївському геріатричному будинку-інтернату видано Державний акт на право постійного користування землею І-МК № 000225 від 02.02.1998, яким надано у постійне користування для підсобного сільськогосподарського виробництва 48,22 гектари землі відповідно до розпорядження Жовтневої райдержадміністрації від 18.08.1997 №461-р.

Акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №150.

Згідно з планом зовнішніх меж землекористування вказана земельна ділянка межує: від А до Б землі райШРБД; від Б до В землі АТ Оксамит Жовтневого району; від В до Г землі Херсонського відділення Одеської залізниці; від Г до А землі запасу (Т.1, а. с. 22-23, 56, 112-114).

Відповідно до листа Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області №1354/3-03/807 від 12.06.2007 головам сільських, селищних рад, начальнику Жовтневого районного відділу земельних ресурсів направлено повідомлення Державної податкової інспекції у Жовтневому району Миколаївської області щодо результатів проведення інвентаризації власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок державної та комунальної власності згідно з яким станом на 1 січня 2007 року у Пансіонату для ВВП геріатричного профілю перебуває земельна ділянка площею 48,22 га, що відноситься до М-Погорілівської сільської ради (Т.1, а. с.127).

Щодо меж міста Миколаєва в матеріалах справи містяться наступні документи.

24.11.1986 Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову №403 Про генеральний план розвитку міста Миколаєва , якою схвалено розроблений інститутом Діпроміст генеральний план розвитку міста Миколаєва та затверджено Основні положення генерального плану розвитку міста Миколаєва (Т.1 а. с.29, 63).

В матеріалах справи міститься витяг з Генерального плану Українського державного інституту проектування міст Архітектурно-планувальної майстерні №5 щодо об`єкта Миколаєва №536-01 від червня 1985 року інвентаризаційний № 017210 (Т.1, а. с.27-28, 59-62).

Постановою Верховної Ради України №518/96-ВР від 15.11.1996 Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області у межі міста Миколаєва Миколаївської області включено селища міського типу Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та село Мала Корениха і затверджено його межі загальною площею 25 282,6 гектара (Т.1 а. с. 26, 58).

28.01.1998 Жовтневою районною Радою народних депутатів Миколаївської області прийнято рішення №10, яким погоджено зміни межі Жовтневого району та технічну документацію по складанню експлікації земель в нових межах міста Миколаєва відповідно до додатка №І (розпорядження Жовтневої райдержадміністрації №216-р від 21.04.1997) та визначено звернутися до обласної Ради народних депутатів з приводу порушення клопотання перед Верховною Радою України про внесення змін в адміністративні межі Жовтневого району.

Відповідно до витягу з технічної документації по складанню експлікації земель в нових межах міста Миколаєва Склад земель та їх розподіл по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах в межах м. Миколаєва Жовтневого району включено земельну ділянку Мішково-Погорілівської сільської ради площею 51,3 га; власник/землекористувач Миколаївський будинок пристарілих (Т.1 а. с. 202-203, Т.2, а. с. 4-5).

Постановою Верховної Ради України №339-ХІV від 22.12.1998 Про зміну меж Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів Миколаївської області встановлено межі окремих районів Миколаївської області, зокрема Жовтневого району загальною площею 146 038,3 гектари (Т.2, а. с. 20).

Листом №5771/0105-33/3-27 від 22.12.2007 Про результати розгляду звернень Миколаївська обласна державна адміністрація повідомила, що постановами Верховної Ради України від 15.11.1996 №51/896-ВР Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області та від 22.12.1998 №339-ХІV Про зміну меж Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів у межі міста включені селища міського типу Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та село Мала Корениха, в тому числі земельна ділянка площею 47,22 га, яка перебуває у постійному користуванні Миколаївського геріатричного пансіонату. Розпорядження вищевказаною земельною ділянкою не відноситься до повноважень облдержадміністрації (Т.1, а. с.98).

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом №29-14-0.2-9123/2-19 від 28.12.2019 Про надання інформації , надісланим адвокату Захарову Д. на його запит №23/12/1 від 23.12.2019, повідомило, що постановою Верховної Ради України №518/96-ВР від 15.11.1996 Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області встановлені межі міста Миколаєва, загальною площею 25 282,6 га. Відповідно до постанови Верховної Ради України №339-ХIV від 22.12.1998 Про зміну меж Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів Миколаївської області встановлені межі окремих районів Миколаївської області, в тому числі Жовтневого району, загальною площею 146 038,3 га (Т.1, а. с.156).

28.01.2020 Державним науково-виробничим підприємством Картографія направлено заступнику голови м. Миколаєва лист №103 на запит №380/02.0201-22/02.06/14/20 від 22.01.2020, яким надано: викопіювання з Технічного звіту з відновлення та встановлення меж землі міста Миколаєв робіт УкрДІІГВЗ м. Київ 1993 р., викопіювання з додатку по технічному звіту (план-схема); копію листа-документа Чергової карти L-36-41 масштабу 1:100 000, 1979 року видання. Також повідомлено, що на листі-документі Чергової карти L-36-41 масштабу 1:100 000 попередня межа Миколаївської міської ради нанесена згідно Указу ПВР УРСР від 04.01.1965 Про внесення змін в адміністративне районування УРСР , Указу ПВР УРСР від 22.12.1973 Про включення м. Жовтневе Жовтневого р-на в межі м. Миколаїв . Діюча межа Миколаївської міської ради нанесена згідно Постанови ВР України від 15.11.1996 Про затвердження меж м. Миколаєва Миколаївської області (Т.1, а. с. 180).

Згідно з викопіюванням з Технічного звіту з відновлення та встановлення меж землі міста Миколаєв робіт УкрДІІГВЗ м. Київ 1993 р. визначено координати точок 84-103 (Т.1 а. с. 183).

Відповідно до викопіювання з додатку план-схема до технічного звіту з відновлення та встановлення меж земель міста Миколаєва визначено точки 95, 0390, 5187, 96 без зазначення координат (Т.1, а. с. 187, 189).

Щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Миколаївської міською радою встановлено, що згідно з архівним витягом з рішення Миколаївської міської ради №17/44 від 09.11.2007 (Т.1, а. с. 30-32, 64-65, 125):

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 10 000 кв. м., за рахунок земель Миколаївського геріатричного будинку-інтернату, зарахувавши її до земель іншого призначення (землі поточного будівництва), для будівництва автозаправочного комплексу по Баштанському шосе, з правого боку на виїзді з міста Миколаєва. Земельна ділянка має обмеження у використанні, згідно з КОПВНЗТВЗД: правові типу 1.1. - зміна цільового використання , на частину земельної ділянки площею 785 кв. м. діють обмеження спеціальні, типу 4.3.1.- санітарно-захисна зона інженерно-технічних споруд та комунікацій (пункт 12 рішення);

- вилучено у Миколаївського геріатричного будинку-інтернату земельну ділянку площею 10 000 кв. м. по Баштанському шосе, з правого боку на виїзді з міста Миколаєва (п. 12.1 рішення);

- внесено зміни до державного акту на право постійного користування землею №150 від 02.02.98, підстава: клопотання Миколаївського геріатричного будинку-інтернату від 25.10.06 №578 про вилучення частини земельної ділянки (п. 12.2 рішення);

- передано спільному українсько-англійському підприємству Західна нафтова група у формі товариства з обмеженою відповідальністю в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 10 000 кв. м. для будівництва автозаправного комплексу по Баштанському шосе, з правого боку на виїзді з міста Миколаєва (п. 12.3 рішення).

У свою чергу, на підтвердження використання спірної земельної ділянки Миколаївським геріатричним пансіонатом надано наступні документи:

договір про здійснення спільної діяльності №62 від 17.08.2016, укладений між Миколаївським геріатричним пансіонатом та Фермерським господарством Афганець-Агро та додаткову угоду №1 до нього від 08.09.2017 (Т.1, а. с.102-103, 105);

матеріали перевірок оброблення землі на посівних площах Миколаївського геріатричного пансіонату за 22.08.2016, 08.11.2016, 18.05.2017 та 27.05.2017 (Т.1, а. с. 105-106, 110-111);

рішення Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №5 від 22.12.2015, яким звільнено від сплати податку за землю органи місцевого самоврядування, заклади, установи та організації, які розташовані на земельних ділянках в межах та за межами населеного пункту М-Погорілівської сільської ради, та фінансуються з всіх рівнів бюджету, серед яких Департамент соціального захисту населення Миколаївської ОДА Миколаївський геріатричний пансіонат - на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні площею 47,22 га за межами населеного пункту (Т.1, а. с.100);

відповідь Головного управління ДПС у Миколаївській області №745/10/14-29-04-03-22 від 11.02.2020 на запит адвоката Захарова Д. №б/н від 05.02.2020, якою повідомлено про сплату сум задекларованих податкових зобов`язань та податкових пільг по земельному податку за земельну ділянку площею 47,22 га, яка надана у постійне користування Миколаївському геріатричному пансіонату за 2015-2019 роки (Т.1, а. с.233);

матеріали щодо стану обробки спірної земельної ділянки Миколаївським геріатричним пансіонатом, а саме:

- акт від 20.11.2001 Про результати перевірки використання земель які виділені у тимчасове користування Миколаївському геріатричному будинку-інтернату за період 2001 року (Т.1, а. с. 234-236);

- відомості про використання землі, наданої в тимчасове користування Миколаївському геріатричному будинку-інтернату станом на 15.11.2001 (Т.1, а. с. 236);

- державна статистична звітність форми №1-СГП звіт про роботу підсобного сільського господарства за 2008 рік (Т.1, а. с. 241-242);

- робочий план по підготовці до посівних робіт Миколаївського пансіонату для ветеранів війни та праці геріатричного профілю в 2008 році (Т.1, а. с. 244);

- заключний звіт про підсумки сівби під урожай 2008 року щодо Миколаївського пансіонату для ветеранів війни та праці геріатричного профілю (Т.1, а. с.245-246);

- підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2008 Миколаївського пансіонату для ветеранів війни та праці геріатричного профілю (Т.1, а. с.247-249);

- листи Миколаївського геріатричного пансіонату Про стан обробки землі після збору врожаю 2016 р (Т.1, а. с. 107), Про підсумки збирання соняшника 2017 р (Т.1 а. с. 108);

- акт від щодо збирання соняшнику 15.09.2017 (Т. 1, а. с.109).

Також до матеріалів справи додано документи, що підтверджують обробку землі Миколаївським геріатричним пансіонатом, зокрема, до та після 1997 року, серед яких: наказ №196 а від 16.07.1981 Про організацію проведення притиральної компанії 1981 року та підготовку земельних ділянок до майбутніх посівів (Т.1, а. с.214-215); наказ №199 від 19.07.1982 Про організацію прибирання врожаю 1982 року в Миколаївському будинку-інтернаті для пристарілих (Т.1, а. с.213); Заключний звіт про підсумки збирання врожаю за 1984 рік підсобного господарства Миколаївського будинку-інтернату Миколаївської області форма №5-ск (Т.1, а. с.221); Звіт про збір врожаю сільськогосподарських культур форма №29-сх (Т.1, а.с. 222-224); Заключний звіт про підсумки сівби під урожай за 1984 рік підсобного господарства Миколаївського будинку інвалідів Миколаївської області (Т.1, а. с.226-228); наказ 48 від 15.07.1985 По Миколаївському будинку-інтернату про організацію прибирання врожаю зернових культур на підсобному господарстві будинку-інтернату для пристарілих, а також протипожежну безпеку (Т.1, а. с. 216); акт на сівбу (посадку) сільськогосподарських культур форма №6 щодо Миколаївського будинку-інтернату від 30.04.1987 (Т. 1, а. с.229); наказ Миколаївського будинку-інтернату для пристарілих №20/04 від 15.06.1987 Про організацію прибирання врожаю зернових культур на підсобному господарстві будинку-інтернату для пристарілих, а також правил по ТБ і ПБ (Т.1, а. с. 209-210); шляхові листи Миколаївського будинку-інтернату за 1987 рік (Т.1, а. с.230-232); наказ Миколаївського будинку-інтернату для пристарілих та інвалідів №11/2 від 01.03.1991 Про перехід бригадного підсобного господарства на бригадний підряд та підрядний договір (Т.1, а. с.211-212); акт Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області від 24.05.1995 Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Миколаївського геріатричного будинку-інтернату (Т.1, а. с. 217-218); довідка Про результати комплексної перевірки Миколаївського геріатричного будинку-інтернату за питаннями використання бюджетних асигнувань проведеної в період з 10.03.1997 по 01.04.1997 (Т.1, а. с. 219-220); довідка по доходам підсобного господарства Миколаївського геріатричного будинку-інтернату на 1999 рік (Т.1, а. с. 243); договір підряду від 09.02.2005 (Т.1, а. с.237); договір підряду від 09.02.2006 (Т.1, а. с.238).

В свою чергу, вважаючи, що внаслідок прийняття Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області розпорядження від 18.08.1997 №461-р Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок були порушені права територіальної громади міста Миколаєва на вільне володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду з даним позовом.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з прийняттям Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області розпорядження від 18.08.1997 №461 р, передачі спірної земельної ділянки Миколаївському геріатричному пансіонату та в подальшому виданням державного акту на право користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 13, 14, п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

За змістом ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

У відповідності до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із п. г ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу положень ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом наведеної норми вбачається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17.

Апелянт наполягає на віднесенні повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, як такої, що з 1996 року перебуває у межах міста Миколаїв, до виключної компетенції Миколаївської міської ради.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає за необхідне, відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, надати правову оцінку вказаним вище вимогам та відповідно надати оцінку правомірності відмови у їх задоволенні судом першої інстанції.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 108 Конституції Української РСР (від 20.04.1978, чинної на момент прийняття вищевказаних документів) до компетенції Президії Верховної Ради Української РСР відносилось визначення порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР , затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР від 12.03.1981 № 1654-X (чинного на момент прийняття вищевказаних документів) віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного, районного підпорядкування, встановлення і зміна їх меж, а також зміна їх підпорядкованості проводяться Президією Верховної Ради Української РСР за поданням виконавчих комітетів відповідних обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Як було вказано вище, листом №103 від 28.01.2020 Державне науково-виробниче підприємство Картографія , повідомило, що на листі-документі Чергової карти L-36-41, 1979 року видання, попередня межа Миколаївської міської ради нанесена згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.01.1965 Про внесення змін в адміністративне районування УРСР , Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22.12.1973 Про включення м. Жовтневе Жовтневого р-на в межі м. Миколаїв . Діюча межа Миколаївської міської ради нанесена згідно Постанови Верховної Ради України від 15.11.1996 Про затвердження меж м. Миколаєва Миколаївської області .

Згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.01.1965 Про внесення змін в адміністративне районування УРСР по Миколаївській області у п.п. 8, 11, 13 визначено, серед інших, склад Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів з центрами м. Жовтневе, м. Миколаїв та смт. Нова Одеса відповідно.

Колегія суддів звертає увагу, що цим же документом також віднесено Мішково-Погорілівську сільську раду до складу Жовтневого району.

В подальшому, Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22.12.1973 Про утворення районів в деяких містах Української РСР місто Жовтневе Жовтневого району Миколаївської області включено в смугу міста Миколаєва; ліквідовано Жовтневу міську Раду.

24.11.1986 Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову №403 Про генеральний план розвитку міста Миколаєва , якою схвалено розроблений інститутом Діпроміст генеральний план розвитку міста Миколаєва та затверджено Основні положення генерального плану розвитку міста Миколаєва (Т.1 а. с.29, 63).

В матеріалах справи міститься витяг з Генерального плану Українського державного інституту проектування міст Архітектурно-планувальної майстерні №5 щодо об`єкта Миколаєва №536-01 від червня 1985 року інвентаризаційний № 017210, розроблений інститутом Діпроміст .

Проте, зазначені документи, не підтверджують доводи скаржника щодо віднесення спірної земельної ділянки площею 48,22 га, яка використовується Миколаївським геріатричним пансіонатом, до меж міста Миколаєва, оскільки не містять жодних географічних позначень, координат тощо, які б надали змогу визначити точне місце розташування спірної земельної ділянки по відношенню до меж м. Миколаєва.

Щодо твердження апелянта про включення спірної земельної ділянки до меж м. Миколаєва згідно з постановою Верховної Ради України №518/96-ВР від 15.11.1996 Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області , колегія суддів зазначає, що згідно з п. 29 ч.1 ст. 85 Конституції України (в редакції від 28.06.1996) до повноважень Верховної Ради України належало утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Отже, з 1996 року межа міста могла встановлюватися виключно Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України №518/96-ВР від 15.11.1996 Про затвердження меж міста Миколаєва Миколаївської області включено у межі міста Миколаєва Миколаївської області селища міського типу Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та село Мала Корениха і затверджено його межі загальною площею 25 282,6 гектара.

Між тим, з наявних документів не вбачається, яке відношення до спірної земельної ділянки мають включені до меж міста Миколаєва селища міського типу Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та село Мала Корениха, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що спірна земля відносилася до однієї із зазначених адміністративно-територіальних одиниць.

Не вбачається таких відомостей й з наявного в матеріалах справи викопіювання з листа-документа L-36-41 (Т.1, а.с.184-185).

Інших доказів щодо включення оспорюваної земельної ділянки до меж міста Миколаїв за постановою Верховної Ради України від 15.11.1996 №518/96-ВР позивачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту включення спірної земельної ділянки повноважним органом до меж міста Миколаєва за проектом інституту Діпроміст щодо розроблення Генерального плану розвитку міста Миколаєва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 24.11.1986 №403, а отже і факту перебування земельної ділянки площею 48,22 га, яка передавалась в користування Миколаївському геріатричному пансіонату у 1997 році, в межах міста Миколаїв.

У свою чергу, згідно з викопіюванням з Технічного звіту з відновлення та встановлення меж землі міста Миколаєв робіт УкрДІІГВЗ м. Київ 1993 р. визначено координати точок 84-103 (Т.1 а. с. 183). Відповідно до викопіювання з додатку план-схеми до технічного звіту з відновлення та встановлення меж земель міста Миколаєва визначено точки 95, 0390, 5187, 96 без зазначення координат (Т.1, а. с. 187, 189). Згідно з витягу з журналу і абрису польових вимірювань земельної ділянки, фактично зайнятої Миколаївським геріатричним будинком-інтернатом в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, запис від 07.07.1997, визначено координати та відомості вичислення площі за польовими даними спірної земельної ділянки площею 48,22 га. Координати визначені за 12 точками, а також у Примітці зазначено, що згідно з Технічної документації по складанню експлікації земель в межах території м. Миколаєва по Жовтневому району Миколаївської області (арх. №6-IV-4508 від 29.01.1997) координати т.1 прив`язані до точок окружної межі м. Миколаєва 5187, 0390 координати яких: т. 5187 х = 44576,928 у = 32431,119; т. 0390 х = 45057,831 у = 32081,032, а відповідно до плану горизонтальної зйомки меж земельної ділянки, фактично зайнятої Миколаївським геріатричним будинком-інтернатом в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області межа від Г до А позначає, що спірна земельна ділянка межує з землями міста Миколаєва (Т.1, а.с.115-118).

Наведене також узгоджується із відомостями акту встановлення меж земельної ділянки Миколаївського геріатричного будинку-інтернату по фактичному користуванню у межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 08.07.1997, згідно з яким ділянка розташована на відстані 2,3 км на південь від села Мішково-Погорілівка і межує : з північно-західної частини з землями РайШРБУ, з північно-східної частини з землями акціонерного товариства Оксамит Жовтневого району, з південно-східної частини з землями Херсонського відділення Одеської залізниці, з південно-західної частини з землями міста Миколаїв .

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги щодо того, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які у своїй сукупності підтверджують, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження №461-р від 18.08.1997 спірна земельна ділянка входила в межі міста Миколаєва, як необґрунтовані та такі, що не підтвердженні матеріалами справи.

Щодо постанови Верховної Ради України №339-ХІV від 22.12.1998 колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було вказано, згідно з ч. 4 ст. 63 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993, чинній на момент винесення вказаної постанови) межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 11 цього ж Кодексу до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів, а відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 12 до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться Верховною Радою України.

На підставі вищевказаного, Жовтневою районною Радою народних депутатів Миколаївської області прийнято рішення №10 від 28.01.1998, яким погоджено зміни межі Жовтневого району та технічну документацію по складанню експлікації земель в нових межах міста Миколаєва відповідно додатка №І (розпорядження Жовтневої райдержадміністрації №216-р від 21.04.1997) та визначено звернутися до обласної Ради народних депутатів з приводу порушення клопотання перед Верховною Радою України про внесення змін в адміністративні межі Жовтневого району.

Відповідно до витягу з технічної документації по складанню експлікації земель в нових межах міста Миколаєва Склад земель та їх розподіл по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах в межах м. Миколаєва Жовтневого району , включено Миколаївський будинок пристарілих та земельну ділянку Мішково-Погорілівської сільської ради площею 51,3 (Т.1 а. с. 202-203, Т.2, а. с. 4-5).

У свою чергу, згідно з Постановою Верховної Ради України №339-ХІV від 22.12.1998 Про зміну меж Жовтневого, Миколаївського та Новоодеського районів Миколаївської області встановлено межі окремих районів Миколаївської області, зокрема Жовтневого району загальною площею 146 038,3 гектара, Миколаївського району - 142 985,3 гектара, Новоодеського району - 142 848,9 гектара.

Щодо тверджень апелянта про те, що Жовтнева районна державна адміністрація станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження не була наділена повноваженнями щодо вирішення земельних питань.

Згідно з п. п. 1, 10 ч. 1 ст. 11 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993, чинній на момент винесення спірного розпорядження) до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належали: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; розгляд і затвердження проектів і схем землеустрою;

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст. 19 цього ж Кодексу районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання.

У п. 4 ч. 1 ст. 48 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування: несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям, громадським об`єднанням та релігійним організаціям - для ведення підсобного сільського господарства.

Також згідно з п. 3 ч. 1 ст. 102 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) розгляд і затвердження землевпорядних проектів провадиться в такому порядку: проекти відведення земельних ділянок у власність або користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки.

Як зазначалося вище, Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.01.1965 Про внесення змін в адміністративне районування УРСР Мішково-Погорілівську сільраду Снігурівського району віднесено до Жовтневого району.

Рішенням ІІ сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної Ради народних депутатів Миколаївської області Про передачу повноважень виконкому районної ради від 16.09.1994 повноваження у відношенні передачі, надання та вилучення земельних ділянок, вирішенню земельних спорів передані виконкому районної Ради з наступним затвердженням розглядуваних питань на сесії районної Ради.

Рішенням V сесії ХХІІ скликання Жовтневої районної Ради народних депутатів Миколаївської області Про ліквідацію виконавчого комітету районної Ради народних депутатів № 3 від 12.09.1995:

ліквідовано виконавчий комітет Жовтневої районної Ради народних депутатів;

взято до відома, що Указом Президента України від 24 липня 1995 року № 640/65 доручено головам державних адміністрацій забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов`язаних з ліквідацією виконавчих органів відповідних Рад.

Відповідно до мотивувальної частини зазначеного рішення, останнє прийнято з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 24 липня 1995 року № 640/95 Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації .

Вказаним Указом Президента України від 24.07.1995 № 640/95 утворено обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, які є місцевими органами державної виконавчої влади, у тому числі, Жовтневу районну державну адміністрацію та встановлено, що державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад щодо їх зобов`язань, прав та обов`язків.

Відповідно до п.п. 4 розділу ІV Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1995 № 760/95 (який був чинний на момент прийняття розпорядження № 461-р від 18.08.1997), державна адміністрація для виконання покладених на неї завдань має такі повноваження у галузі використання та охорони земель, інших природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища: передає земельні ділянки у власність, надає їх у користування, у тому числі на умовах оренди, припиняє право власності або користування земельною ділянкою чи її частиною у випадках передбачених законодавством; вилучає викуповує) земельні ділянки у встановленому законодавством порядку, реєструє право власності, користування та договори на оренду землі, видає документи, що посвідчують право власності і користування землею.

Таким чином, Жовтнева районна державна адміністрація стала правонаступником виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів та до неї перейшли повноваження щодо передачі, надання або витребування земельних ділянок, вирішення земельних спорів.

За вказаних обставин, твердження заявника апеляційної скарги про те, що Жовтнева районна державна адміністрація не була наділена повноваженнями щодо вирішення земельних питань відхиляються судовою колегією як безпідставні.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 63 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993, чинній на момент винесення постанови Верховної Ради України №339-ХІV від 22.12.1998) включення земельних ділянок до межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до статті 31 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про вказане вище вилучення на підставі ст. 31 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993).

Єдиним документом, який підтверджує факт часткового припинення Миколаївському геріатричному пансіонату права постійного користування наданої на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-МК № 000225 від 02.02.1998 є рішення Миколаївської міської ради №17/44 від 09.11.2007.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції від 20.06.2007, чинній на момент винесення рішення №17/44 від 09.11.2007) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Вказане рішення №17/44 від 09.11.2007 прийнято на підставі клопотання Миколаївського геріатричного будинку-інтернату від 25.10.2006 №578 про вилучення частини земельної ділянки: вилучено у останнього земельну ділянку площею 10 000 кв. м. по Баштанському шосе, з правого боку на виїзді з міста Миколаєва.

Разом з тим, сам факт прийняття Миколаївською міською радою рішення №17/44 від 09.11.2007 не може розглядатись як самостійний та беззаперечний доказ наявності у останньої повноважень з розпорядження спірною земельною ділянкою до 1998 року.

Згідно з ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Господарський суд відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Таким чином, дослідивши усі наявні в матеріалах докази, колегія суддів встановила, що розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 18.08.1997 №461-р Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок не суперечить законодавству та не порушує цивільні права та інтереси Миколаївської міської ради, оскільки останньою не доведено, що спірна земельна ділянка була включена до меж міста Миколаєва до 1998 року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 18.08.1997 №461-р Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок та про відмову у задоволенні похідних від неї вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія І-МК №000225 від 02.02.1998, виданого Миколаївському геріатричному пансіонату та припинення Миколаївському геріатричному пансіонату право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 47,22 га, яка зазначена в державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серія І-МК №000225 від 02.02.1998 через відсутність права на позов у матеріальному розумінні.

Належних доказів, на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник суду апеляційної інстанції не представив.

Суд також не надає оцінку як заявам про застосування строку позовної давності, що подані відповідачами, так і запереченням позивача.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, у відповідності до вище вказаної правової норми, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що, в даному випадку, підстав для задоволення позовних вимог не встановлено, обставини ймовірного пропуску позивачем строку позовної давності та поважності причин пропуску такого строку, як правильно зазначено судом першої інстанції, дослідженню не підлягають.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України відхиляє як такі, що не спростовують наведених вище обставин.

Отже, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені як підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Миколаївської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а відповідне рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.11.2020 у справі №915/2142/19 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.06.2021.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді С. І. Колоколов

Я.Ф. Савицький