Постанова

від 08.06.2021 по справі 910/17129/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р. Справа№ 910/17129/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участі секретаря судового засідання Яценко І.В.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 08.06.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Техпромсервіс

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 року (повний текст рішення складено 15.01.2021)

у справі № 910/17129/20 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція

до Приватного підприємства Техпромсервіс

про стягнення 74 708,71 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2020 Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Техпромсервіс (далі - відповідач) про стягнення пені у розмірі 42 427,18 грн, штрафу у розмірі 32 281,53 грн за невиконання зобов`язань за договором поставки продукції та судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором поставки продукції №255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020, не поставив на адресу Позивача продукцію загальною вартістю 461 164,74 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 року у справі № 910/17129/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства Техпромсервіс на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція 42 427 грн 18 коп. пені, 32 281 грн 53 коп. штрафу та 2 102 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки відповідачем порушено умови договору поставки продукції №255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020 року, на підставі ст.ст.530, 611, 629 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний сплатити неустойку на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Приватне підприємство Техпромсервіс подало апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/17129/20, виклавши резолютивну частину у такій редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства Техпромсервіс на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція 30 360 грн 99 коп. пені, 23 100 грн 76 коп. штрафу та 1 504 грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Приватного підприємства Техпромсервіс 3 153 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 20 000 грн 00 коп. - витрат по сплаті правової допомоги.

Відповідач посилається на те, що був неналежним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, а тому не мав можливості подати свої заперечення проти позовних вимог та доказів, якими вони обґрунтовані.

Представник відповідача в апеляційній скарзі посилається на відсутність у межах України директора відповідача у період розгляду справи місцевим судом, стверджує, що про судову справу відповідач дізнався лише 09.02.2021 року, коли в обслуговуючому поштовому відділенні під підпис отримав лист від суду першої інстанції з повним рішенням суду. Представник відповідача посилається на дані обставини як поважні та просить суд прийняти та дослідити нові докази і факти у справі та надати їм відповідну оцінку.

Посилаючись на подані нові докази, представник відповідача стверджує, що між сторонами 19.06.2020 року була укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої перелік продукції, яку відповідач мав поставити, майже у половину був зменшений і відповідно була зменшена вартість непоставленої продукції. А, відтак, для розрахунку пені та штрафу має використовуватись сума 330 010,80 грн, у зв`язку з чим відповідач надав власний розрахунок пені та штрафу за порушення умов договору поставки - 30 360,99 грн пені та 23 100,76 грн штрафу. На підтвердження своєї позиції апелянт додав копії листів, оскільки за його твердженням додаткова угода (про зміну умов договору) була підписана та направлена позивачу для проведення реєстрації та позивачем відповідачу не повернута.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просить зменшити суму пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 90 відсотків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Техпромсервіс у справі № 910/17129/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою суду у даній справі від 19.03.2021 року відрито провадження у справі № 910/17129/20 та призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства Техпромсервіс у порядку письмового провадження без повідомлення учасників, встановлено сторонам час для подачі відзиву, заперечення, клопотань та заяв. Ухвала від 19.03.2021 отримана сторонами, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 18.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Техпромсервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/17129/20, зупинено дію оскаржуваного рішення та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду на 08.06.2021.

В судовому засіданні 08.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позиції учасників справи

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника. Посилаючись на п.10.1, позивач вважає, що зміна умов Договору поставки продукції № 255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020 в односторонньому порядку не передбачена, додатки, доповнення, акти і протоколи, складені після укладання цього договору, що доповнюють або змінюють зміст окремих положень договору, дійсні за умови підписання їх уповноваженими особами обох сторін договору.

13.07.2020 позивач листом № 07-105/14897 на адресу скаржника направив проект Додаткової угоди № 1 до договору поставки продукції № 255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020 року для підписання. Проте проект з боку скаржника підписаний не був, зміни до договору (щодо зменшення обсягу закупівлі) не внесені у зв`язку з відсутністю згоди обох сторін. А, відтак, договір поставки продукції № 255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020 року є дійсним у первинній редакції і діє до 23.07.2021 року.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

08.04.2021 року до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування доказів, в якому, посилаючись на те, що на адвокатський запит позивач не надав запитуваних документів, просив суд витребувати у позивача у паперових копіях інформацію з електронної бази САДД Дело щодо вхідної кореспонденції за період з 13.07.2020 року по 24.08.2020 року з зазначенням вхідних номерів документів, від кого надійшов документ, вид документу та які вкладення до документу.

Розглянувши клопотання про витребування додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до частини третьої статті 269 зазначеного Кодексу докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з поданих клопотань, підставою для подання та витребування додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду, заявник вказує що керівник відповідача не приймав участі у засіданні по розгляду справи, а тому не мав можливості подати відповідні докази до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень (ухвали у даному випадку) за належною адресою, самостійно зазначеною позивачем у позовній заяві, та яка повернулася у суд у зв`язку із закінченням терміну зберігання, тобто неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про дату, час та місце розгляду справи, однак, представник відповідача не був присутній у судовому засіданні і не мав можливості подати докази, про які зазначено у заяві, поданій до суду апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує що приписами статті 76 Госпоарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2).

Згідно статті 77 наведеного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частина 2).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19.

Відповідач просить суд витребувати від позивача у паперових копіях інформацію з електронної бази САДД Дело щодо вхідної кореспонденції за період з 13.07.2020 року по 24.08.2020 року з зазначенням вхідних номерів документів, від кого надійшов документ, вид документу та які вкладення до документу. За твердженням відповідача вказані документи підтвердять факт зміни умов Договору поставки продукції № 255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020, укладеного між сторонами.

У судовому засіданні 08.06.2021 представник відповідача не підтримав заявлене клопотання в зв`язку з його неактуальністю.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів протокольною ухвалою залишає клопотання відповідача про витребування доказів без розгляду.

08.04.2021 року до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення доказів щодо витрат на правову допомогу.

26.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/17129/20 до розгляду пов`язаної із нею справи № 910/5913/21, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

За результатами розгляду даного клопотання колегією суддів постановлено ухвалу про відмову у задоволенні.

03.06.2021 від представника відповідача надійшло до Північного апеляційного господарського суду клопотання про доручення до матеріалів справи докази отримання позивачем листа від відповідача про розірвання договору поставки. Вказані докази були витребувані від позивача Господарським судом міста Києва по справі № 910/5913/20. Аналогічне клопотання представником відповідача подано безпосередньо перед судовим засіданням 08.06.2021 року.

Колегія суддів вважає вказане клопотання таким, яке не підлягає задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до п.10.1 Договору поставки продукції № 255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020 додатки, доповнення, акти і протоколи, складені після укладання цього договору, що доповнюють або змінюють зміст окремих положень цього договору, дійсні за умови підписання їх уповноваженими особами обох сторін договору. Таким чином, належним доказом зміни умов договору може бути документ, на кшалт додаткової угоди, підписаний обома сторонами. Однак, відповідач такого документу не надав, при цьому, посилаючись на підписання додаткової угоди до договору про зміну його умов, відповідач стверджує, що направив підписану зі своєї сторони додаткову угоду позивачу. Однак, позивач заперечує наявність такого документу, стверджуючи, що додаткова угода сторонами не підписувалась. При цьому, відповідач просить витребувати у відповідача не додаткову угоду до договору, а лише докази листування сторін, що не може бути належним та допустимим доказом у даній справі.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи таким, що не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що 23.06.2020 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки продукції № 255(1)20 УК/53-121-01-20-09462 від 09.06.2020 року (далі - договір поставки).

Відповідно до п.1.1 договору поставки постачальник зобов`язався у червні-липні 2020 року поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію ДК 021:2015-31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура (світильники) згідно специфікації, зазначеної у договорі.

Загальна вартість продукції на момент укладення договору визначена у п.3.1 договору поставки та складає 461 164,74 грн.

Розділом 4 договору поставки сторони визначили порядок поставки, відповідно до п.4.1 якого поставка продукції відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажоотримувач - ЗВ ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом склад № 4, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область.

Відповідно до п.7.2 Договору поставки встановлена відповідальність поставщика за порушення строків поставки або недопоставку продукції - пеня у розмірі 0,1% вартості продукції, по якій допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та у випадку прострочення більше 30 днів - стягнення додатково штрафу у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п.9.2 сторони договору визначились, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

У зв`язку з простроченням відповідачем терміну поставки продукції 20.08.2020 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 28-22/17948/1811 на суму 9 223,30 грн. нарахованої пені за порушення строку поставки продукції за договором поставки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, у зв`язку з простроченням виконання поставки товару позивачем нараховано до сплати відповідачем пеню за 92 дні (за період з 1 серпня 2020 року по 31 жовтня 2020 року) у розмірі 0,1% від загальної вартості продукції на суму 42 427,18 грн та штраф з розрахунку 7% від загальної вартості продукції на суму 32 281,53 грн.

Посилання відповідача на укладення сторонами 19.06.2020 додаткової угоди № 1 до договору поставки суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Частинами першою Ї четвертою статті 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем не надано доказів укладення додаткової угоди, на яку він посилається як на підставу зміни рішення місцевого суду у даній справі. А додані до апеляційної скарги листи не є належними та допустимими доказами досягнення згоди сторонами договору поставки про його зміну.

08.04.2021 року представник відповідача подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому посилаючись на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 04.05.2019 р. у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, вважає, що порушення зобов`язання не завдало збитків позивачу, а штрафні санкції спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України , у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Суд звертається до правової позиції "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) та наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм.

У зв`язку з вищенаведеним, підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення у справі немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції у розумінні ст.ст. 73 , 76-79 , 86 Господарського процесуального кодексу України . А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду в даній справі зупинено дію оскаржуваного рішення суду. У зв`язку з закінченням апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає необхідним поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/17129/20.

Судові витрати у суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати на правову допомогу слід залишити за скаржником.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст. ст. 2 , 129 , 269 , 270 , п. 1 ч. 1 ст. 275 , ст. ст. 276, 281 , 282 Господарського процесуального кодексу України , Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій відмовити.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Техпромсервіс на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/17129/20 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/17129/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/17129/20.

4. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство Техпромсервіс .

5. Матеріали справи № 910/17129/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 Господарського процесуального кодексу України .

В зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Ткаченка Б.О. з 14.06.2021 по 18.06.2021 повну постанову складено 22.06.2021.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич