Постанова

від 17.05.2021 по справі 904/1024/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1024/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Вечірка І.О.

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика": Резнік Галина Василівна, договір про надання правової допомоги №б/н від 11.03.2021 р., адвокат;

від ТОВ "ДДЗ "Енергоавтоматика": Мєрков Андрій Миколайович, довіреність №170 від 05.03.2020 р., заступник генерального директора;

від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі": Ластіна Юлія Станіславівна, довіреність №505 від 31.03.2020 р., адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року (повний текст рішення складено 07.12.2020 року) у справі № 904/1024/20 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудзв`язок"

відповідача -2 Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 234 681,53 грн., заподіяної внаслідок пошкодження кабелю,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року у справі № 904/1024/20 відмовлено у задоволенні позову. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення мотивовано тим, що належними та допустимими доказами позивачем не доведено розмір спричиненої йому шкоди.

Суд погодився з доводами позивача про те, що:

- пошкоджена 09.07.2019 року працівниками відповідача-1 при проведенні робіт за договором між відповідачем-1 та відповідачем-2 кабельна лінія належить саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський дослідний завод "Енергоавтоматика";

- відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України відповідальність за заподіяну шкоду має покладатись на відповідача-2, а в подальшому на підставі п.13.3 договору підряду №5691-ДнОЭ від 05.04.2019 року відповідач-2 має право вирішувати це питання з відповідачем-1.

Однак, суд погодився і з доводами відповідачів, що надані позивачем документи (докази) на підтвердження розміру шкоди, заподіяної в результаті пошкодження спірної кабельної лінії - доповідні; записки, акти, технологічні документи, договори і контракти з контрагентами, статистична звітність та інше не можуть вважатися належними і допустимими доказами розміру завданої шкоди, так як складені одноособово позивачем, або з його контрагентами і ці документи не є обов`язковими для відповідачів.

Суд звернув увагу, що при визначені завданої шкоди її розмір змінювався при зверненні з претензіями до відповідачів. При зверненні до суду з позовом змінювалися дані щодо часу простою, періоду нагрівання обладнання, обсягів не виготовленої (бракованої) продукції, тощо. Однак, ці дані не можуть змінюватися з часом, оскільки є сталими (час простою, технологічний процес і т.і.).

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає на помилковість висновків суду першої інстанції про недоведеність позову, оскільки суд не повністью з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що:

- суд не врахував положення Постанови Кабінету Міністрів України №209 від 04.03.1997 року "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", які порушив відповідач-1, тому що проводив роботи важкою технікою (не лопатами)/не ручним способом), що підтверджується фотографіями з місця робіт в день пошкодження кабелю 09.07.2019 року;

- суд першої інстанції встановив, що відповідачі не надали до матеріалів справи Дозвіл на виконання земляних робіт в охоронній зоні кабельної лінії електропередач, одержання якого передбачають Правила охорони електричних мереж, що призвело до пошкодження кабелю та спричинення позивачу збитків;

- судом під час судового засідання взагалі не досліджувались докази, які підтверджують розмір спричиненої шкоди, що підтверджується технічною фіксацією та свідчить про відсутність повного та всебічного з`ясування обставин справи;

- позивач 27.07.2020 року надавав до суду відповідь на відзив відповідача-1 і долучив докази - накази про прийняття на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; Статут (1,2,3,19 сторінки), Довідку з Державної служби статистики України, копію балансу, Ф-2 з розшифровкою рядка 2000 за 2019 рік, довідку про випуск АКБ в 2019 року, Витяг з балансу про перелік термопластавтоматів; документи, що підтверджують наявність обладнання на балансі підприємства: Контракт № JW/01-2005 від 01.03.2005 pоку JONWAIMachineryWorksCo, Контракт № JW/03-2008 від 17.03.2008 pоку JONWAIMachineryWorksCo, Акт виконаних робіт від 20.04.2009 року, ВМД в кількості 5 од., Акт приймання-передачі( внутрішнього переміщення) 03 в кількості 7 шт., договори на поставку АКБ та інші докази;

- нанесення матеріальної шкоди підтверджено доказами, які залучені до позову, а саме: Актом від 10.07.2019 року №10/07/19 про проведення пуско-налагододжувальних робіт, Актом від 10.07.2019 року М09/07/19 аварійної зупинки лінії №2 (збиральної лінії), службовою запискою начальника збирального цеху від 09.07.2019 року про аварійне відключення, службовою запискою начальника збирального цеху від 10.07.2019 року про простій обладнання та не виконання добового завдання, службовою запискою начальника відділу ЗВ про невиконання добового завдання 09.07.2019 року про те, що складальний цех замість 2018 АКБ зібрав 1808 АКБ (акумуляторних батарей), не зібрано 210 АКБ., Таблицею відділу планування і забезпечення виробництва та іншими доказами.

Скаржник вказує, що суд не досліджував надані документи. Питання розміру шкоди в судовому засіданні не розглядалося. Сторони з цього питання пояснення не надавали.

Висновок суду в рішенні, що позивачем надані документи (доповідні записки, акти) технологічні документи, договори і контракти з контрагентами, статистична звітність ті інш.) не можуть вважатися належними і допустимими доказами розмірів завданої шкоди, так як складені одноособово позивачем, або з своїми контрагентами і ці документи не є обов`язковими для відповідачів - не відповідає діючому законодавству України.

Апелянт вважає, що Цивільний кодекс України в частині відшкодування шкоди не вимагає спеціального виду доказів (ні заключения експертизи, ні заключения Торгово-промислової палати і т.д.).

Залучені документи підготовлені посадовими особами підприємства, виходячи з їх посадових повноважень і кожна посадова особа несе персональну відповідальність за надані документи та їх достовірність. Частина документів є первинними документами.

В оборотно-сальдовій відомості за конкретний період у продавця/позивача відображається сальдо на початок періоду, відвантаження та оплати за даний період (обороти за період) і сальдо на кінець періоду.

На бухгалтерському рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками", у продавця (ТОВ ДОЗ "Енергоавтоматика") відображаються всі відвантаження і оплата з покупцями.

Надані копії договорів на поставку акумуляторної продукції (АКБ) на експорт і на внутрішній ринок, а також оборотно-сальдові відомості по бух.рахунку 36 за 2019 рік підтверджують реальність господарських операцій підприємства.

Надані копії договорів на придбання сировини з імпорту та на внутрішньому ринку, а також оборотно-сальдові відомості по бух.рахунку 63 за 2019 рік підтверджують реальність господарських операцій підприємства.

В оборотно-сальдовій відомості за конкретний період у продавця/позивача; відображається сальдо на початок періоду, купівля і оплата за даний період (обороти за період) і сальдо на кінець періоду.

На бухгалтерському рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" у покупця (ТОВ ДОЗ "Енергоавтоматика") відображаються придбання та оплата з постачальниками.

Залучені оборотно-сальдові відомості підтверджують господарські операції підприємства за конкретний період, а саме підтверджується сальдо на початок періоду, продаж (поставка) і оплата за конкретний період і сальдо на кінець періоду.

Надані документи відповідають сутності та несуть доказовість відносно змісту здійснення господарських операцій.

Апелянт долучив до матеріалів справи належні докази в законодавчо передбаченій формі, сума збитків обґрунтована.

Також скаржник спростовує доводи суду про те, що при визначені завданої шкоди її розмір змінювався при зверненні з претензіями до відповідачів і при зверненні до суду з позовом; при цьому змінювалися дані щодо часу простою, періоду нагрівання обладнання, обсягів не виготовленої (бракованої) продукції, тощо.

Щодо цього зазначає, що пред`явлені відповідачам претензії не містять всього доказового обгрунтування, яке викладено в позовній заяві і до претензій не залучалися документи/докази з підписами посадових осіб з посиланням на технологію і специфіку виробництва.

Збільшений розмір шкоди в позові у порівнянні з претензіями до відповідачів обгрунтований. Розрахунок розміру шкоди містить обґрунтовані дані/показникні щодо часу простою, періоду нагрівання обладнання, обсягів не виготовленої (бракованої) продукції, тощо.

Позивач при подані позову не обмежений сумою претензії.

Закон не встановлює сталих показників для позовних вимог, як зазначає суд. Судом першої інстанції не досліджено розрахунки та докази навіть в об`ємі раніше заявлених апелянтом претензій.

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року у даній справі та позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не погоджуються з доводами позивача, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Наводить свої заперечення та вважає висновки оскаржуваного рішення законними та обгрунтованими. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач - 1 відзив на апеляційну скаргу не надав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору підряду №5691-ДнОЭ від 05.04.2019 року відповідач-1 на замовлення відповідача-2 виконував роботи з будівництва/реконструкції "Монтаж ВОЛЗ на ділянці: п/ст 150 кВ "Тополь" (м. Дніпро, вул. Яснополянська, 92) - ПДТЕС (м. Дніпро, вул. Гаванська, 1) - п/ст 150 кВ "Придніпровська" (м. Дніпро, вул. 20 річчя Перемоги, 36)".

Згідно положень вказаного договору відповідач-2 за Актом приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) мав передати відповідачу-1 будівельний майданчик (фронт робіт) та всю дозвільну документацію, виконати заходи, що забезпечують безпечне ведення робіт.

Відповідно до п.13.3. договору збиток, нанесений у результаті виконання робіт третій особі з вини підрядника ( в даній справі-відповідач-1), компенсується підрядником, а з вини замовника ( в даній справі - відповідач-2) - замовником.

Відповідач -1 до матеріалів справи додав копію витягу з протоколу №03 від 16.01.2019 року засідання технічної ради при Головному архітектурно-планувальному управлінні Дніпропетровської міської ради з розгляду проектної документації на ділянці: проектування ВОЗЛ на ділянці: п/ст. 150 кВ "Тополь" (вул. Яснополянська, 92) - ПДТЕС (вул. Гаванська, 1) - п/ст. 150 кВ "Придніпровська" (вул. 20-річчя Перемоги, 36) з технічного переоснащення телефонної каналізації. РП № 1028-ЛС-1. Проектувальник ТОВ "Дніпробудзв`язок". Комісією ГАПУ ДМР визначено коло осіб (інформація щодо яких наявна в управління) чиї мережі можуть межувати з лінією по виконанню робіт.

На підтвердження внесення проекту ТОВ "Дніпробудзв`язок" до містобудівного кадастру відповідач -1 надав копію фрагменту топографічного плану/карти М1:500 з відміткою ГАПУ ДМР "придатно для внесення до містобудівного кадастру", з посиланням на протоколу №03 від 16.01.2019 року. Дані щодо проекту ТОВ "Дніпробудзв`язок" внесено до містобудівного кадастру за реєстраційним номером 9388 від 27.05.2019 року.

Судом встановлено, що 09.07.2019 року при проведенні працівниками відповідача -1 земляних робіт у лісосмузі за адресою: вул. 20-річчя Перемоги, буд. 36 для будівництва ліній зв`язку на замовлення відповідача -2, було пошкоджено силовий кабель живлення 10 кВт.

Пошкоджений кабель належить позивачу у даній справі, що підтверджується копією Інвентарної карти обліку основних засобів підприємства від 30.09.2001 року, технічними умовами на зовнішнє електрозабезпечення акумуляторного виробництва, що розширюється на площадці ТОВ ДОЗ "Енергоавтоматика", довідки КП "Земград" від 28.11.2000 року про прийняття виконавчого креслення траси позаплощадкової кабельної лінії 10 кВ, актом розмежування балансової приналежності енергомереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який укладено позивачем з енергопостачальною організацією.

Пошкодження кабелю зафіксовано Актом про фіксацію пориву кабелю з фотокартками від 09.07.2019 року, складеним та підписаним комісією у складі представників позивача та відповідача -1.

Позивач стверджував, що внаслідок пошкодження кабелю, у результаті аварійної зупинки виробничого обладнання під час випуску продукції не згідно з технологічним процесом, а також простою обладнання, він зазнав матеріальної шкоди в розмірі 234 681,53 грн., на підтвердження чого надав акт від 10.07.2019 року №09/07/19 аварійної зупинки лінії №2 (збиральної лінії), акт від 10.07.2019 року №10/07/19 про проведення пуско-налагоджувальних робіт, службові записки, акт від 10.07.2019 року №09/07/2019/4 запуску обладнання цеху з виробництва виробів з поліпропілену 09.07.2019 після аварійної зупинки, акт від 09.07.2019 року №09/07/2019/4/1 з аварійної зупинки 09.07.2019 року обладнання цеху з виробництва виробів з поліпропілену, акт від 09.07.2019 року №10/07/19 про аварійну зупинку цеху БФ, акт №10/07/19 проведення перевірки лінії цеху БФ від 09.07.2019, таблицю відділу планування і забезпечення виробництва, договори і контракти з контрагентами на поставку сировини і готової продукції, статистичні дані щодо обсягів виготовлюваної продукції та інш.

В матеріалах справи міститься претензія №787 від 26.09.2019 року, у якій позивач вимагав відповідачів відшкодувати солідарно матеріальну шкоду у розмірі 136 474,60 грн., яка залишена без задоволення.

Колегія суддів зазначає, що при апеляційному перегляді справи відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає групу доводів, які на його думку, підтверджують вину відповідача-1 в спричиненні збитків позивачу та доводять розмір завданої позивачу матеріальної шкоди.

Відповідно до загальних положень про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди, передбачену ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

На особу, яка вважає, що їй завдано збитки, покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У даній справі позивач заявив про солідарне стягнення шкоди з обох відповідачів.

Визначаючи, що відповідальність відповідача-1 відсутня, суд першої інстанції послався на приписи ст.1172 Цивільного кодексу України та на те, що згідно вказаної норми відповідати за спричинену майнову шкоду має відеовідач-2.

Згідно ч.2 ст.1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

У даному випадку суд вірно зазначив, що відповідач-1 діяв на підставі договору підряду №5691-ДнОЭ від 05.04.2019 року як підрядник і відповідач-2, як замовник робіт, під час виконання яких завдано шкоду позивачу, і є належним відповідачем у даній справі.

Положення договору підряду (п.13.3) у даному віипадку не підлягають застосуванню, оскульки суперечать ч.2 ст.1172 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта про солідарний обовязок відповідачів належним чином, з посиланням в апеляційній скарзі на відповідні правові норми, не підтверджений. В позовній заяві позивач посилався на ч.1 ст.1190 Цивільного кодексу України, оскільки спричинення шкоди з вини відповідача-1 не доведено.

Щодо підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди, то і в цій частині висновки оскаржуваного судового рішення скаржник не спростував.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надані позивачем документи (докази) не підтверджують розмір шкоди, заподіяної в результаті пошкодження спірної кабельної лінії, оскільки усі надані позивачем документи (доповідні записки, акти, технологічні документи, договори і контракти з контрагентами, статистична звітність та інш.) не можуть вважатися належними і допустимими доказами розміру завданої шкоди, так як складені одноособово позивачем або з його контрагентами.

По-перше, є встановленим, що при визначенні завданої шкоди її розмір змінювався. При зверненні з претензіями до відповідачів і при зверненні до суду з позовом позивач змінював як загальну суму спричиненої шкоди, так і дані, які стали підставою для її нарахування.

Змінювалися дані щодо часу простою обладнання позивача, яке відбулося в результаті пошкодження кабельної електричної лінії, періоду нагрівання обладнання, обсягів не виготовленої (бракованої) продукції, тощо.

Суд обгрунтовано зауважив, що ці дані не можуть змінюватися з часом, оскільки є сталими (час простою, технологічний процес і т.і.).

Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, у вересні та листопаді 2019 року відповідачем-2 отримано претензії позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 136 474,60 грн. заподіяної внаслідок пошкодження кабелю ТОВ "Дніпробудзв`язок".

При цьому, до претензії, яка надійшла в листопаді 2019 року було надано детальний розрахунок нанесеної матеріальної шкоди на суму 136 474,60 грн.

При поданні позовної заяви в лютому 2020 року позивачем також було надано розрахунок понесених витрат, але вже на суму 234 681,53 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 звертає увагу, що в претензіях позивача № 787 від 26.09.2019 року та № 1005 від 18.11.2019 року була зазначена сума заподіяної шкоди в розмірі 136 474,60 грн., при цьому до претензії № 1005 було надано розрахунок понесених витрат у зв`язку з простоєм заводу через пошкодження кабелю. Натомість, в позовній заяві позивач просить стягнути вже 234 681, 53 грн. і також надає розрахунок понесених втрат.

Доводи апелянта про те, що пред`явлені відповідачам претензії не містять всього доказового обгрунтування, яке викладено в позовній заяві і до претензій не залучалися документи/докази з підписами посадових осіб з посиланням на технологію і специфіку виробництва, колегія суддів не приймає як належне обгрунтування наявності розбіжностей щодо розміру спричиненої шкоди.

Так, з аналізу наданих розрахунків вбачається наступне:

Витрати від зупинки в складальному цеху (графа 1 в Розрахунку понесених витрат):

У розрахунку понесених витрат, наданого до позовної заяви, позивач вказує, що час простою в складальному цеху складає 2 години ЗО хвилин, що призвело до втрат у сумі 160 964,99 грн., в той час як в розрахунку до претензії зазначено, що час простою складав З години, а сума втрат складає 19 370,46 грн.

Розбіжності містяться і щодо інформації про зупинку складальної лінії № 2. В розрахунку до досудової вимоги зазначено час зупинки 40 хвилин, а в розрахунку до позовної заяви - 2 години; пусконалагоджувальні роботи в досудовій вимозі зазначені 2, 2 години, а в розрахунку до позову 2 години; суми заробітної плати з нарахуваннями - 358,85 грн. в претензії, 318,73 грн. в розрахунку до позову, витрати електроенергії - 684,76 грн. та 368,52 грн. відповідно, тоді як і кількість електроенергії була зазначена в претензії 260, а в розрахунку до позову - 141., амортизаційні нарахування складали 326,85 грн., суду зазначено про 728,13 грн.

Крім того, при направленні досудових вимог у вересні та листопаді 2019 року у позивача були відсутні такі втрати, як " недовипуск продукції (АКБ) через зупинку" в кількості 210 одиниць на суму 159 549,60 грн.

Щодо втрат від зупинки в цеху батарейного формування (графа 2 в Розрахунку понесених витрат):

- в розрахунку понесених витрат до досудової вимоги було зазначено, що час простою в цеху батарейного формування складає 40 хвилин, а в розрахунку, який наданий до позовної заяви, час простою складає 30 хвилин; час завантаження-вивантаження АКБ з формувальних серій складав 40 хвилин, а в розрахунку до позову - 30 хвилин; вартість забракованих АКБ складала 808,00 грн., а стала складати - 725,34 грн.; заробітна плата з нарахуваннями складала 8877,33 грн., а стало - 44,67 грн.

Таким чином, і при розрахунку витрат від зупинки в цеху батарейного формування позивач використовував кожний раз різні дані, що ставить під сумнів достовірність такого розрахунку витрат.

Щодо втрат від зупинки в цеху поліпропіленової комплектації (графа 3 в Розрахунку понесених витрат):

- час простою у вказаному цеху відповідно до розрахунку до досудової вимоги складав 2 години 40 хвилин, а в розрахунку до позовної заяви - 2 години 30 хвилин, а вартість такого простою коштувала позивачу за його розрахунком до досудової вимоги 31 270, 40 грн., а при зверненні до суду - 7 558,50 грн.;

- при зверненні із досудовою вимогою у розрахунку вказано про 40-хвилинну зупинку ТПА, а саме зупинка термопласт автоматів № 1,2 ^-400 № 4 .N№-650, в той час як в розрахунку до позовної заяви позивач вказує інше - 30-хвилинна зупинка ТПА, а саме зупинка термопласт автоматів № З ]\Л/-400 № 4, 5 М-6Ъ0; № 6 Ш-850.

В розрахунку до позовної заяви позивач зазначає, що недовипущено продукції всього на суму 5 322,50 грн., а в досудовій вимозі вказував, що такі втрати складають 12 071,17 грн. При цьому, при зверненні із досудовою вимогою позивач вказував про понесені втрати у вигляді недовипуску вкладиша Б180.07.00.003 у кількості 84 одиниці та ручки Б060.000.00.001 (чорна) у кількості 63 одиниці, та вимагав сплатити кошти за такі втрати, а при зверненні до суду позивач вже виключає їх з розрахунку понесених втрат, включаючи втрати за іншу продукцію, про яку раніше не було заявлено.

Так, в розрахунку до позовної заяви додані витрати, які були відсутні при пред`явленні досудової вимоги, а саме недовипуск кришки Б55.133.01.000 (жовта бвро) в кількості 75 одиниць вартістю 1505.25 грн. та моноблока Б170.115.00.001-02 (синій) у кількості 19 одиниць та вартістю 1 778,21 грн.

Одночасно з цим, в розрахунку до позовної заяви позивач зазначив і більшу вартість одиниці моноблока Б88.50.0.001-01 (жовтий), яка складала 37,82 грн., а стала 43,28 грн., та змінено кількість з 31 одиниці на 26 одиниць, та змінено кількість моноблока Б55.03.00.001- (синій) було недовипуск 290 одиниць, а стало 25 одиниць.

Також, в розрахунку до позовної заяви позивач зазначив:

- витрати електроенергії в кількості 103 кВт/год, а в розрахунку до досудової вимоги зазначав 380 кВт/год.;

- витрати на пусконалагоджувальні роботи у вигляді пропилену склали при зверненні до суду 31 кг, а при зверненні із досудовою вимогою 204 кг;

- витрати у вигляді барвників 0,64 кг при зверненні до суду, а в досудовій вимозі 3,50 кг, при цьому його вартість становила 95,8 за кілограм, а при зверненні до суду барвників стало два види вартістю 121,1 грн. за кгта 86,75 грн. за кг;

-заробітна плата з нарахуваннями відповідно до розрахунку до позовної заяви склала 189,17 грн., а при пред`явленні досудової вимоги 9 267,51 грн.;

- амортизаційні нарахування склали при зверненні до суду 377,84 грн., а при зверненні із досудової вимогою 141,29 грн.

Тобто, при досудовому врегулюванні спору сам позивач зазначав спочатку інший час простою в цехах, іншу вартість кожного з найменування втрат, іншу кількість таких втрат, а при зверненні до суду змінив такі витрати та їх вартість, при тому, що такі показники вже не можуть змінюватись, адже подія з пошкодження кабелю вже відбулась в липні 2019 року і в часі не продовжувалась.

Вказане свідчить про невідповідність даних позивача та наводить на обгрунтовані сумніви щодо доведеності розміру заявлених вимог.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо підтвердження обсягу витрат, обґрунтування вартості найменувань, які містяться в розрахунку, при цьому саме позивач має довести те, що йому завдана шкода в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів вважає також необхідним зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом обставини не спростовують висновки оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд слід покласти на апелянта відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 280, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2020 року у справі № 904/1024/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 23.06.2021 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко