Рішення

від 23.06.2021 по справі 910/16378/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2021Справа № 910/16378/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан Трейдінг"

про стягнення 145 036,23 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан Трейдінг" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 18.05.2018 №180518/ОПТ/1Д у розмірі 145 036,26 грн, яка складається з 80 000,00 грн - основного боргу, 8 080,00 грн - інфляційних збитків, 5 413,05 грн - 3% річних та 51 543,21 грн - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 позовну заяву ТОВ "Глобал Енерджи" у справі №910/16378/20 залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/16378/20 скасовано, справу наплавлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/16378/20 передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, визнано справу малозначною та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02090, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 19, офіс 42.

Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.05.2018 між ТОВ "Глобал Енерджи" (постачальник) та ТОВ "Арлан Трейдінг" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №180518/ОПТ/1Д, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість та ціна яких вказується у накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 ГК України та складають невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тієї чи іншої партії товару. Форма заявок викладається згідно зразка чи у довільній формі. Заявка може бути надіслана письмово (факсом або електронною поштою), чи продиктована в усній формі. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками сторін.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна ціна цього договору визначається загальною сумою поставленого покупцю товару протягом всього строку дії даного договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах. Ціна та вартість товару, що постачається по цьому договору, фіксується в рахунках-фактурах та накладних документах у національній валюті України.

Згідно п. 3.2 договору, покупець зобов`язується оплатити повну вартість товару, відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, протягом домовленого терміну, з дати здійснення поставки твору.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє по 31.12.2018, а в частині розрахунків до їх повного проведення. В разі, якщо за 30 діб до дати припинення дії договору сторони не виявлять бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №РН-000677 від 18.05.2018 на суму 100 450,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 20 450,00 грн, що підтверджується банківськими виписками №БВ-0000193 та №БВ-0000194.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було поставлено товар, а відповідач товар прийняв та не оплатив товар у повному обсязі, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за неоплачену частину товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000135 від 18.05.2018 на суму 100 450,00 грн, із зазначенням товару - дизельне пальне у кількості 4 100 л.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до видаткової накладної №РН-000677 від 18.05.2018 було поставлено відповідачу товар - дизельне пальне, у кількості 4 100 л, вартістю 100 450,00 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана та скріплена печаткою ТОВ "Глоабл Енерджі".

Крім того, до матеріалів справи додано товаро-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів №000000069 від 18.05.2018, з якої вбачається, що водій ОСОБА_1 прийняв товар, зазначений у видатковій накладній від 18.05.2018.

До матеріалів справи додані платіжні доручення №546 від 05.06.2018 на суму 15 450,00 грн та №551 від 06.06.2018 на суму 5 000,00 грн. Із зазначених доручень вбачається, що ТОВ "Арлан Трейдінг" перерахував грошові кошти на рахунок ТОВ "Глобал Енерджи". У призначенні платежів зазначено: "за ДП згідно рахунку №СФ-0000135 від 18.05.2018".

25.06.2020 позивачем була направлена відповідачу претензія №25 від 25.06.2020, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість за договором у розмірі 80 000,00 грн.

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно, між сторонами виникли договірні правовідносини, на виконання яких одна сторона (позивач) здійснив доставку товару за видатковою накладною №РН-000677 від 18.05.2018, а інша сторона (відповідач) прийняла цей товар.

Хоча з боку відповідача видаткова накладна №РН-000677 від 18.05.2018 не підписана, однак вказана видаткова накладна визнається позивачем і відповідач проти неї не заперечує.

Оскільки видаткова накладна №РН-000677 від 18.05.2018 на загальну суму 100 450,00 грн містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, а також враховуючи прийняття відповідачем поставленого згідно вказаної накладної товару (що відповідачем не заперечується), суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору в частині поставки товару згідно вказаної видаткової накладної.

Крім того, у матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №000000069 від 18.05.2018, з якої вбачається, що водій ОСОБА_1 прийняв товар.

Також, в матеріалах справи міститься копія претензії №25 від 25.06.2020.

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що позивачем було поставлено товар згідно видаткової накладної, в якій погоджено який товар має бути поставлено, його ціну, приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем отриманого товару, суд приходить до висновку, що позивачем була здійснена поставка згідно спірної видаткової накладної, а відповідачем було отримано поставлений товар.

Судом встановлено, що позивачем направлялася претензія відповідачу щодо сплати грошових коштів за поставлений товар, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 25.06.2020.

Отже, строк виконання обов`язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач не виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорений відповідачем та складає 80 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару на суму 80 000,00 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а відтак суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 51 543,21 грн за період з 06.07.2018 по 06.10.2020.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) за цим договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість товару, відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, протягом домовленого терміну, з дати здійснення поставки твору.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про визначення "домовленого терміну", протягом якого відповідач має здійснити повну оплату вартості товару.

За таких умов, суд не погоджується із період нарахування пені, та вважає його необґрунтованим та недоведеним.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України, суд вважає правильним період нарахування пені виходячи із дати пред`явлення позивачем претензії №25 від 25.06.2020 (згідно квитанції про відправлення, претензія направлена 25.06.2020), а саме - з 03.07.2020 по 06.10.2020.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що обґрунтований розмір пені складає - 2 518,03 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5 413,05 грн за період 06.07.2018-06.10.2018 та інфляційні витрати у розмірі 8 080,00 грн за період липень 2018-серпень 2020 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Як зазначалося судом, період прострочення грошового зобов`язання розпочався 03.07.2020 (з моменту пред`явлення вимоги про виконання грошового зобов`язання), оскільки протилежного позивачем не доведено.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд вважає обґрунтованим розмір 3% річних за період з 03.07.2020 по 06.10.2020 у сумі 629,51 грн.

Щодо інфляційних витрат, суд зазначає, що у період з липня 2020 по серпень 2020 року мала місце дефляція, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних частково.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтю 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн, позивач надав:

- копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2019, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, з питань представництва інтересів клієнта перед фізичними особами, перед юридичними особами публічного та приватного права, органами державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронними органами та органами державної виконавчої влади, а також у всіх судах України;

- рахунок від 12.10.2020 на суму 10 000,00 грн;

- акт виконаних робіт віл 12.10.2020, у якому зазначено перелік наданих послуг та їх вартість.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши та проаналізувавши матеріали даної справи, предмет і підстави позову, складність справи, результат розгляду справи судом, обсяг виконаної адвокатом роботи, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, суд встановив наступне.

На підтвердження факту надання юридичних послуг до матеріалів справи додано підписаний акт виконаних робіт від 12.10.2020, з якого вбачається, що адвокатським об`єднанням були надані наступні послуги: вивчення документів, підготовка претензії, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №180518/ОПТ/1Д від 18.05.2020 з ТОВ "Арлан Трейдінг" та відправка її до суду та сторонам. Тривалість надання послуг склала 10 годин, вартість склала 10 000,00грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 10 000,00 грн, судом враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надано доказів на їх спростування, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

Враховуючи викладене, ступінь складності справи, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи №910/16378/20.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України")

Враховуючи те, що позовна вимога у цій справі була частково задоволена, понесені витрати у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог та стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 5 750,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлан Трейдінг" (02090, м. Київ, Харківське Шосе, буд.19, оф. 42, код ЄДРПОУ - 40700742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи" (21018, м. Вінниця, вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, код ЄДРПОУ - 39189072) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн - суми основного боргу, 2 518 (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн 03 коп. - пені, 629 (шістсот двадцять дев`ять) грн 51 коп. - 3% річних, 5 750 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн - витрат на професійну правову допомогу та 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн 24 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна