Ухвала

від 11.05.2021 по справі 903/559/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/559/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 і рішення Господарського суду Волинської області від 23.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 08.01.2021 у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до Фізичної особи-підприємця Охримчук Катерини Григорівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Володимир-Волинське управління Державної казначейської служби України у Волинській області,

про повернення державного нерухомого майна та стягнення 58 439,44 грн неустойки,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ, скаржник) звернулось з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 і рішення Господарського суду Волинської області від 23.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 08.01.2021 у цій справі. Касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.04.2021.

У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.04.2021 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Краснов Є. В., Могил С. К.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Звідси скаржник має вказати яку саме конкретно визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частину тощо якої статті та якого нормативно-правового акта) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права.

Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (п. 4.6. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Натомість у касаційній скарзі Регіонального відділення ФДМУ не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування або порушення судами попередніх інстанцій норм права, не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Абзацом 1 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Проте у касаційній скарзі не зазначено постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а також не зазначено постанови Верховного Суду, в якій міститься висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, від якого необхідно відступити.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)).

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Натомість як клопотання Регіонального відділення ФДМУ про поновлення строку на касаційне оскарження, так і надані скаржником документи не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання скаржника з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Оскаржувана постанова Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалена 22.03.2021, повний текст якої складено також 22.03.2021, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, є 12.04.2021 (оскільки закінчення строку припадало на вихідний день 11.04.2021, то останнім днем строку є перший після нього робочий день).

Скаржник касаційну скаргу подав у відділення АТ Укрпошта 19.04.2021. Скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.04.2021 про що свідчить відбиток календарного штампу про одержання вх. № 4090/2021 від 22.04.2021 на першому аркуші цієї скарги.

У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник зазначає про те, що повний текст оскаржуваної постанови ним було отримано 29.03.2021. На підтвердження отримання постанови скаржник додав до касаційної скарги копію першої сторінки постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 з вхідним номером Регіонального відділення ФДМУ.

Колегія суддів вважає, що надані скаржником докази дати отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не підтверджують одержання Регіональним відділенням ФДМУ цього судового рішення саме 29.03.2021, оскільки відмітка про її отримання проставлена скаржником особисто на копії першої сторінки постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021, який є зацікавленою особою.

За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановити чи дотримано скаржником строк для подання касаційної скарги, встановлений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що Регіональному відділенню ФДМУ потрібно надати суду належні докази отримання оскаржуваної постанови (копію конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення тощо) або навести інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Регіонального відділення ФДМУ без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України та подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 і рішення Господарського суду Волинської області від 23.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 08.01.2021 залишити без руху.

2. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду касаційної інстанції.

3. Роз`яснити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

С. К. Могил