Постанова

від 22.06.2021 по справі 523/19452/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 523/19452/20

Апеляційне провадження №22-ц/813/6863/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря Кузьмук А.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Афтеній Анни Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 26 січня 2021 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Бузовського В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Бівіз (далі - ТОВ Бівіз ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором займу (а.с.виділених матеріалів 2-3).

В обґрунтування позову зазначено, що 17 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір займу грошових коштів в розмірі 120 000 грн. строком до 17 грудня 2019 року. Грошові кошти ОСОБА_1 отримав, але у визначений договором строк кошти не повернув. 06 травня 2020 року ОСОБА_2 відступив своє право вимоги за вказаним договором ТОВ Бівіз .

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь товариства:

-заборгованість за договором займу у розмірі 120 000 грн.;

-суму 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 18 грудня 2019 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 3 364,31 грн.;

-суму інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 18 грудня 2019 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 3 264 грн.;

-судові витрати.

Разом із позовною заявою товариство подало заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в межах суми заборгованості у розмірі 120 000 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках відповідача: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , відкритих в АТ Райффайзен Банк Аваль (а.с.виділених матеріалів 25).

Заява обґрунтована тим, що у позивача наявні всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду та створювати перешкоди для його виконання, оскільки згідно ЄДРСР відносно нього вже відкрито інші судові справи щодо стягнення заборгованості, а саме: № 523/4514/20 (стягнення заборгованості), №523/7193/19 (стягнення заборгованості), №523/12659/17 (стягнення втраченої вигоди), де з відповідача підлягають стягненню великі суми грошових коштів. Відповідач має на рахунках, відкритих в банківських установах, грошові кошти, які були отримані ним на підставі судових рішень. Станом на грудень 2020 року (дата звернення із заявою про забезпечення позову) відповідач не працює, має можливість зняти грошові кошти з рахунків, що вплине на подальше неможливість виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 14 січня 2021 року за клопотанням позивача витребувано з АТ Райффайзен Банк Аваль інформація та дані щодо наявних рахунків, відритих на ім`я ОСОБА_1 (а.с. виділених матеріалів 30).

Листом від 21 січня 2021 року АТ Райффайзен Банк Аваль повідомило суд про наявність відритого на ім`я ОСОБА_1 поточного рахунку НОМЕР_3 (СКР №1172705400) а.с.виділених матеріалів 31.

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 26 січня 2021 року заяву товариства про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку АТ Райффайзен Банк Аваль , на розрахункових рахунках відповідача: НОМЕР_3 (СКР № НОМЕР_4 ) в межах суми боргу у розмірі 120 000 грн. (а.с.виділених матеріалів 33-37).

Судове рішення мотивовано тим, що на даний час існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а незабезпечення позовних вимог може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити заявника на ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Афтеній А.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просила скасувати ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 26 січня 2021 року, відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.виділених матеріалів 33-37).

В обґрунтування скарги представник послалась на те, що оскаржувана ухвала суду:

- не містить мотивів, з яких суд виходив при задоволенні заяви про забезпечення позову, обмежившись загальними формулюваннями;

- містить незрозумілі підстави накладення арешту, не зазначено яким саме чином може бути утруднене виконання судового рішення в справі;

- є абсолютно безпідставною, невмотивованою, а отже такою, що незаконно порушила право власності ОСОБА_1 , гарантоване ст.41 Конституції України.

Зазначала, що ОСОБА_1 гроші в ОСОБА_2 не позичав, договір підроблений, у зв`язку з чим відповідав звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. З ТОВ Бівіз відповідач у будь-які правовідносини не вступав. Посилалась на процесуальні зловживання позивачем, з огляду на звернення до суду з аналогічними позовами до нього (справа №523/4514/20, 523/19130/20), з метою накладення арештів на кошти відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Бівіз не надійшов.

22 червня 2021 року у судове засідання не з`явилась сторона позивача, повідомлена про дату час та місце розгляду справи належним чином (а.с.виділених матеріалів 91,99,104).

Від представника ОСОБА_3 в інтересах ТОВ Бівіз надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням у відрядженні в період з 22 червня 2021 року по 24 червня 2021 року включно у м.Києві (а.с.виділених матеріалів 104-106).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.223 ЦПК України).

Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Клопотання представника ОСОБА_3 про відкладення судового засідання, у зв`язку з її перебуванням у відрядженні, не підтверджено жодним доказом. Суд апеляційної інстанції визнає неповажними причини неявки ОСОБА_3 в судове засідання, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання та відкладання розгляду справи.

Ураховуючи вищенаведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони позивача у справі.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_4 в інтересах відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Предметом позову є стягнення грошових коштів в загальному розмірі 126 628,31 грн.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ Бівіз , як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення позову, посилалося на побоювання щодо неповернення грошових коштів, наявність непогашеної заборгованості, не працевлаштування відповідача, його можливість зняти грошові кошти з банківських рахунків та наявність інших судових проваджень відносно відповідача про стягнення з нього заборгованості.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Заявником не надано суду достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення після подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Висновок суду щодо існування реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а незабезпечення позовних вимог може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити заявника на ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів взагалі невмотивований.

Суду не надано доказів, що на банківському рахунку, на який суд наклав арешт, взагалі наявні грошові кошти.

Крім того, зазначені товариством інші судові справи відносно відповідача щодо стягнення заборгованості не можуть свідчити про ухилення відповідача від виконання рішення суду у цій справі.

При цьому, позивач надав суду недостовірну інформацію, яку суд не перевірив.

Так, справа №523/4514/20 за позовом ТОВ Бівіз до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором займу від 14 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 (правонаступник ТОВ Бівіз ) та ОСОБА_1 , дійсно перебуває в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси (суддя Кисельов В.К.).

За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) ухвалами Суворовського районного суду м.Одеси від 15 травня 2020 року та 29 жовтня 2020 року відмовлено ТОВ Бівіз у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №523/4514/20 (а.с.виділених матеріалів 107-112).

Однак, у справах №№523/7193/19 та 523/12659/17, на які посилається товариство у заяві про забезпечення позову як на відкриті судові справи відносно ОСОБА_1 щодо стягнення з нього великих сум грошових коштів у підтвердження ухилення відповідача від виконання судового рішення, позови залишені без розгляду , про що Суворовським районним судом м.Одеси постановлені ухвали відповідно 28 жовтня 2020 року та 25 вересня 2018 року (залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року).

З огляду на:

- дату звернення позивача із заявою про забезпечення позову (грудень 2020 року);

- дати постановлення зазначених судових рішень у справах №№523/7193/19 та 523/12659/17 (28 жовтня 2020 року та 25 вересня 2018 року);

- дати їх оприлюднення в ЄДРСР (16 листопада 2020 року та 05 серпня 2019 року постанова Одеського апеляційного суду від 25 липня 2019 року),

слід дійти висновку, що позивачу достеменно було відомо про відсутність на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову невирішених спорів у справах №№523/7193/19 та 523/12659/17, тому такі дії позивача можна розцінити як зловживання спрямоване на безпідставне задоволення заяви (а.с.виділених матеріалів 113-119).

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, не дав їм належної оцінки та прийшов до висновку, який не відповідає обставинам справи.

Побоювання заявника, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, є необґрунтованими. Заявником не доведено суду, що існує реальна загроза утруднення чи неможливості виконання рішення суду у подальшому, суду не доведено належними та допустимим доказами, що відповідач має грошові кошти на рахунках банківських установ, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказана відмова не шкодить суті права ТОВ Бівіз як особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки товариство може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду за наявності для цього підстав.

При цьому, з метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, суду має бути надано підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ; забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом норм процесуального права, що зумовлює скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Афтеній Анни Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 26 січня 2021 року скасувати.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Бівіз про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 червня 2021 року.

Головуючий:

Судді: