Ухвала

від 24.06.2021 по справі 663/3744/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 червня 2021 року

місто Київ

справа № 663/3744/19

провадження № 61-9638ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, треті особи: Фермерське господарство Колосок , Каланчацький районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування державної реєстрації додаткової угоди ,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у 2019 році звернулася до суду із позовом до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, треті особи: Фермерське господарство Колосок , Каланчацький районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування державної реєстрації додаткової угодивід 14 лютого 2018 року.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 січня 2021 року залишено без змін.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 11 червня 2021 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 січня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 травня 2021 року, справу направити на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначила:

- (1) неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права;

- (2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- (3) суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, матеріали виконавчого провадження № 55715052 та пояснення начальника Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили долучену до матеріалів справи додаткову угоду з протоколом розбіжностей, що, на думку позивача, вплинуло на ухвалене рішення (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Стосовно першої підстави касаційної скарги

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Оскільки заявником не наведена підстава касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій, яка відповідає положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, Суд констатує, що зазначена заявником підстава оскарження не відповідає визначеним процесуальним законом підставам касаційного оскарження, які зазначені у пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Стосовно другої підстави касаційного оскарження

Визначаючи цю підставу касаційного оскарження, заявник зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте, такий довід не є конкретизованим, заявник не зазначила певні норми матеріального та (або) процесуального права, щодо яких, на переконання ОСОБА_1 , відсутній висновок Верховного Суду, яким має бути такий висновок та яким чином таке тлумачення цього правила мало вплинути на вирішення спору судами.

Відповідно, Суд визнає наведення посилання на наявність такої підстави касаційного оскарження формальним, що не свідчить про належне та добросовісне виконання вимог частини другої статті 389 ЦПК України.

Стосовно третьої підстави касаційного оскарження

Зазначена заявником підстава (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) може бути врахована Верховним Судом під час відкриття касаційного провадження виключно за умови, якщо обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження одночасно пов`язана з наявністю інших підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Отже, за незазначення підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, лише саме наведення посилання на нездійснення дослідження доказів у справі не становить виконання вимог процесуального закону щодо належного викладу підстав касаційного оскарження.

Інших підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які за містом мають відповідати частині другій статті 389 ЦПК України, заявником не зазначено.

Отже, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, треті особи: Фермерське господарство Колосок , Каланчацький районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування державної реєстрації додаткової угоди, не прийняти до розгляду та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний