Ухвала

від 24.06.2021 по справі 640/5658/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

щодо вирішення питання про закриття провадження у справі

24 червня 2021 року місто Київ №640/5658/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомГромадської організації Рух Справедлива Україна до треті особи про Державної архітектурно-будівельної інспекції України Товариство з обмеженою відповідальністю Проперті Констракшн , Товариство з обмеженою відповідальністю Спільна Словенсько-українська компанія ДМ Консалтинг , Товариство з обмеженою відповідальністю Одеса міськбуд , Товариство з обмеженою відповідальністю Терра Проджект , Громадська організація Волонтерський рух Спільна мета визнання протиправним та скасування Дозволу від 02.07.2020 №ІУ113201842607, ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Рух Справедлива Україна звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Проперті Констракшн , Товариство з обмеженою відповідальністю Спільна Словенсько-українська компанія ДМ Консалтинг , Товариство з обмеженою відповідальністю Одеса міськбуд , Товариство з обмеженою відповідальністю Терра Проджект , в якій просить суд визнати протиправним та скасувати Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113201842607 від 02.07.2020 об`єкта будівництва Будівництво багатофункціонального курортно-оздоровчого комплексу з об`єктами санаторної інфраструктури та благоустроєм прилеглої території за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, Французький бульвар, 54, 54/6, 54/16, 54/3, 54/4, 54/10, 54/19, 54/2, 54/5, 54/6, 54/12 (І черга будівництва) , виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 відкрито провадження у справі за позовом Громадської організації Рух Справедлива Україна до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Проперті Констракшн , Товариство з обмеженою відповідальністю Спільна Словенсько-українська компанія ДМ Консалтинг , Товариство з обмеженою відповідальністю Одеса міськбуд , Товариство з обмеженою відповідальністю Терра Проджект про визнання протиправним та скасування Дозволу від 02.07.2020 №ІУ113201842607.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києа від 12.05.2021 відмовлено у задоволенні заяви представника Громадської організації Волонтерський рух Спільна мета про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача та про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 05.05.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в тексті якого заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

В обгрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, оскільки він не є публічно-правовим між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку, на думку представника відповідача, це спір про право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, яке фактично стосується права третьої особи. Цей спір стосується не стільки правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо реєстрації дозволу на виконання буд вельних робіт, скільки правомірності здійснення третьою особою такого будівництва. Відповідач констатує, що спірна реєстрація Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ113201842607 від 04.07.2020, яка здійснена суб`єктом владних повноважень, породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва.

Як зазнчив представник відповідача, позивач, вимагаючи визнати протиправним та скасувати Дозвіл на виконання будівельних робіт третьої особи №ІУ113201842607 від 04.07.2020, фактично має на меті захист порушених, на його думку, прав. Крім того, вирішення цього спору стосуватиметься не лише майнових та немайнових прав позивача, а й набутих третьою особою речових прав, відтак, спірні у цій справі правовідносини не можна вважати публічно-правовими, що виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Отже, відповідач дійшов висновку, що дані спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративного судочинства, натомість, можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, в тому провадження по даній справі підлягає закриттю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 запропоновано позивачу та третім особам надати свої пояснення стосовно клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №640/5658/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Громадську організацію Волонтерський рух Спільна мета .

Від позивача до суду 24.05.2021 надійшла відповідь на відзив, в тексті якої наведено заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі №640/5658/21.

Відповідно до поданих заперечень позивач вказав на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, позивач стверджує, що всупереч нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідачем видано оскаржуваний Дозвіл на виконання будівельних робіт за наявності підстав для відмови, визначених законом.

За посиланням позивача, у позовній заяві ключовим питанням при оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень - Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113201842607 від 02.07.2020, останній зазначає про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам Закону України Про peгулювання містобудівної діяльності , які в першу чергу захищають умови життєдіяльності людини, забезпечують захист територій, а тому, на думку позивача, ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, немає.

Таким чином, позивач вважає, що у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Від Товариство з обмеженою відповідальністю Одеса міськбуд , Товариство з обмеженою відповідальністю Спільна Словенсько-українська компанія ДМ Консалтинг , Товариство з обмеженою відповідальністю Терра Проджект та Товариство з обмеженою відповідальністю Проперті Констракшн 31.05.2021 та 01.06.2021 надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі №640/5658/21, відповідно до яких представники третіх осіб зазначили про те, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання протиправними дій відповідача та виданого ним Дозволу на виконання будівельних робіт, а тому цей спір пов`язаний з дослідженням питання законності дій відповідача при наданні зазначеної адміністративної послуги та не є спором про право, а також не стосується приватно-правових відносин, як помилково визначає відповідач.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі №640/5658/21, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Офіційне тлумачення частини першої статті 55 надано в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97

Зокрема, у Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.97 зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

У пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України)

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113201842607 від 02.07.2020 об`єкта будівництва Будівництво багатофункціонального курортно-оздоровчого комплексу з об`єктами санаторної інфраструктури та благоустроєм прилеглої території за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, Французький бульвар, 54 , 54/6 , 54/16 , 54/3 , 54/4 , 54/10 , 54/19 , 54/2 , 54/5 , 54/6 , 54/12 (І черга будівництва) , виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією, суперечить вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Використання вищевказаних земельних ділянок для будівництва багатофункціонального курортно-оздоровчого комплексу, а також включення до його складу житлової функції, апартаментів не відповідає цільовому призначенню земельних ділянок, на яких заплановано будівництво, а отже, на думку позивача, наміри забудови, з приводу яких видано оскаржуваний дозвіл, суперечать містобудівній документації на місцевому рівні. Крім того, як вважає позивач, всупереч нормам Закону України "Про охорону культурної спадщини" Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113201842607 від 02.07.2020 видано за відсутності погоджень та дозволів органу охорони культурної спадщини.

Отже позивач стверджує, що в цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Так, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI визначено, що під містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) слід розуміти документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

У статті 29 цього Закону визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Порядок отримання дозволу на виконання будівельних робіт, підстави для відмови у його отриманні, а також підстави для анулювання визначені статтею 37 Закону №3038-VI.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 справа №810/726/18, на підставі аналізу норм Закону №3038-VI, сформований правовий висновок, згідно із яким містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Водночас статтею 6 Закону №3038-VI передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність .

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

У свою чергу, відповідно до положень статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР).

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом №280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР dстановлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Конституційний Суд України у справі № 7-рп/2009 (Рішення від 16.04.2009) дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Отже, органи місцевого самоврядування у спірних (конкретних) правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №320/5710/20 (провадження №К/9901/24567/20).

Так, у позовній заяві ключовим питанням при оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень позивач зазначає невідповідність оскарженого Дозволу вимогам Закону №3038-VI, який в першу чергу захищає умови життєдіяльності людини, забезпечує захист територій, а тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, немає.

Відтак, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються оскарження громадською організацією законності рішень органу місцевого самоврядування щодо забудови земель територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №640/5658/21 відмовити.

2. Копію ухвали направити всім учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Іщук І.О.