Постанова

від 16.06.2021 по справі 804/3215/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2021 року м.Дніпросправа № 804/3215/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 804/3215/18 (суддя Дєєв М.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач) від 12.05.2016р. про відсутність даних для зміни причини інвалідності, яке прийнято у формі акту огляду та протоколу засідання комісії у відношення ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що з 24.11.2009р. позивач є інвалідом третьої групи безстроково за загальним захворюванням з діагнозом: атрофія нервів зору, дегенерація сітчатки обох очей. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.05.2012р. встановлено факт, що 23.01.1998р. з ОСОБА_1 , який працював гірником підземним дільниці конвеєрного транспорту дочірнього підприємства Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта ім. М.І. Сташкова» Державної холдингової компанії « Павлоградвугілля» під час виконання ним своїх службових обов`язків, стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав виробничу травму у вигляді рваної рани спинки носу та забійної рани правої щелепи. З 26.05.2014 року по 05.06.2014 року позивач проходив лікування у Дніпропетровській обласній клінічній офтальмологічній лікарні, де йому було встановлено діагноз - атрофія нервів зору обох очей, гіпертонічна ангіопатія сітчатки обох очей, складний гіперметропичний астігматізм обох очей. Також, Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня надала висновок, що виробнича травма 1998 року була вихідною для розвитку атрофії нервів зору обох очей, хворий направляється на МСЕК. 11.12.2015р. Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня надала повторно висновок для оформлення документів на МСЕК і вказала, що виробнича травма 1998 року була вихідною для розвитку атрофії нервів зору обох очей. 27.01.2016р. відбулось спільне засідання офтальмологічної МСЕК та обласної МСЕК № 1 КЗ «Обласного клінічного центру медико- соціальної експертизи ДОР» , на якому було підтверджена третя група інвалідності, загальне захворювання по зору, безстроково. Проте, з даним рішенням позивач не погодився та надав заяву про перегляд медекспертної справи для встановлення причини інвалідності, пов`язаної з виробничою травмою. 12 травня 2016 року позивач отримав повідомлення № 44 від Обласної МСЕК № 1 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР» , в якому зазначено, що на підставі обстеження в Державному закладі «Український державний науково-дослідницький інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» рішенням комісії даних для зміни причини інвалідності не має.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Із рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги висновки різних лікарів офтальмологів, що виробнича травма 1998 року була вихідною для розвитку атрофії нервів зору обох очей, що підтверджено медичною документацією.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві вказав, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 24.11.2009р. є інвалідом третьої групи безстроково за загальним захворюванням з діагнозом - атрофія нервів зору, дегенерація сітчатки обох очей.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14.05.2012р. встановлено факт, що 23.01.1998 р. з ОСОБА_1 , який працював гірником підземним дільниці конвеєрного транспорту дочірнього підприємства Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта ім. М.І. Сташкова» Державної холдингової компанії « Павлоградвугілля» під час виконання ним своїх службових обов`язків, стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав виробничу травму у вигляді рваної рани спинки носу та забійної рани правої щелепи.

06.08.2013р. комісією виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» , яке є правонаступником виробничого структурного підрозділу « Шахта ім. М.І. Сташкова» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» складено акт № 18 про нещасний випадок, що стався 23.01.1998р. о 13 год 40хв. на ВСП «Шахта ім. М.І. Сташкова» ВАТ «Павлоградвугілля» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював гірником підземним. З даним актом позивач звернувся до Першотравенської центральної міської лікарні, де йому було видано направлення на МСЕК для встановлення групи інвалідності по трудовій травмі. В свою чергу, МСЕК направила позивача до ДУ « Український Дердавний науково-дослідницький інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» , де позивач з 22.10.2013 р. по 01.11.2013 р. проходив лікування та медичне обстеження, в наслідок чого, позивачу був встановлений діагноз «часткова атрофія нервів зору, гіпертонічна ангіопатія сітчатки, складний гіперметропичний астігматізм обох очей, початкова задньополярна катаракта правого ока» та було рекомендовано здійснити нагляд у лікаря офтальмолога по місцю проживання, невропатолога, провести МРТ головного мозку, УЗДГ магістральних сосудин мозку та шиї.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2013р. лікарем психіатром був поставлений діагноз «наслідки перенесеної травми, помірений астеноневротичний синдром» .

Відповідно до висновку від 03.03.2014р. консультанта Дніпропетровської обласної клінічної офтальмологічної лікарні зазначено: «У 1998 році переніс ЧМТ (травма виробнича), після травми почалось погіршення зору, проте, до лікаря не звертався, приховав свій стан з метою збереження робочого місця. У 2006 році вперше встановлена атрофія нервів зору обох очей, проведене лікування результатів не дало. Крім перенесеної ЧМТ інших етнологічних причин атрофії нервів зору не виявлено. Наданий акт про нещасний випадок, медична картка та виписні епікризи з офтальмологічної лікарні та Українського НДІ МСПІ, повторно направляється на МСЕК, діагноз «атрофія зорових нервів, складний гіперметропічний астигматизм, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей» .

Також, з 26.05.2014р. по 05.06.2014р. позивач проходив лікування в Дніпропетровській обласній клінічній офтальмологічній лікарні, де йому було поставлено діагноз «атрофія зорових нервів обох очей (результат ЧМТ, 1998р, травма виробнича) складний гіперметропічний астигматизм, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей» , що підтверджується висновком консультанта Дніпропетровської обласної клінічної офтальмологічної лікарні від 05.06.2014р.

У липні 2015р. позивач проходив обстеження в КЗ « Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» у лікарів невропатолога, психіатра, нейрохірурга, які поставили йому діагноз: «енцефалопатія другого ступеню генезу ( судинна ) посттравматична 1998 рік виробнича травма голови, акт № 18 від 06.08.2013 р., розсіяна органічна симтопатика, атрофія нервів зору, органічне емоційно - лабільний розлад з містичним порушенням, атеросклероз магістральних артерій голови» . Рекомендовано диспансерний нагляд та лікування у невропатолога за місцем проживання.

11.12.2015р. Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня надала консультаційний висновок офтальмолога висновок для оформлення документів на МСЕК з зазначенням діагнозу: «спадна атрофія зорових нервів, центральна дегенерація сітківки обох очей (результат перенесення ЧМТ, 1998 р.), змішаний астигматизм, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей» .

Так, 27.01.2016р. позивач був оглянутий на спільному засіданні офтальмологічної МСЕК та обласної МСЕК № 1, які підтвердили йому III групу інвалідності, загальне захворювання по зору, безстроково, після чого позивач надав заяву про направлення його медекспертної справи на розгляд до ДЗ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» , заочно.

12 травня 2016 року позивач був запрошений до обласної МСЕК № 1, яка ознайомила його із заочним висновком вищезазначеного інституту. Обласна МСЕК № 1 підтвердила рішення про визнання позивача інвалідом III групи, загальне захворювання по зору, безстроково. Законних підстав для зміни причини інвалідності не виявлено.

Відповідно до листа Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 11.04.2017р. зазначено, що обласна МСЕК № 1 підтвердила рішення про визнання позивача інвалідом III групи, загальне захворювання по зору, безстроково. Законних підстав для зміни причини інвалідності не виявлено. На теперішній час змінити причину інвалідності із «загальне захворювання» на «трудове каліцтво» немає законних підстав.

Не погодившись з даною відповіддю позивач звернувся у травні 2017 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до КЗ «Обласний клінічний центр медико - соціальної експертизи ДОР» про визнання незаконним та скасування акту та рішення, встановлення причинного зв`язку та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2017р. відмовлено позивачу у відкритті провадження та рекомендовано звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.01.2018р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2017р. - без змін.

Позивач вважає рішення обласної МСЕК № 1 Комунального закладу Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи від 15.02.2016р. про відсутність даних для зміни причини інвалідності з загального захворювання на трудове каліцтво протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 875-XII, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з ст.3 Закону № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 1 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2005 року № 2961-IV (далі -Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Згідно з ст.7 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Також визначається причина інвалідності та час її настання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно з пунктами 3 та 4 Положення№ 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 , висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Відповідно до пункту 15 Положення №1317, Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно з пунктом 17 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення №1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Пунктом 20 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №1317, визначено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями.

Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності, зокрема, є: загальне захворювання; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я).

З матеріалів справи встановлено, що первинно позивач був оглянутий 15.11.2007р. офтальмологічною МСЕК, яка встановила йому третю групу інвалідності, загальне захворювання по зору, строком на 1 рік.

При наступному переогляді 24.11.2009р. офтальмологічна МСЕК встановила позивачу третю групу інвалідності, загальне захворювання по зору безстроково.

16.10.2013р. позивач був повторно оглянутий офтальмологічною МСЕК з метою зміни причини інвалідності та встановлення відсотків втрати професійної працездатності і направлений на консультацію до обласної МСЕК № 5, яка 22.10.2013р. направила його на обстеження до офтальмологічного відділення УкрДержНДІ МСПІ, де позивач перебував з 22.10.2013р. по 01.11.2013р.

Висновок інституту: «Аналіз медико-експертної документації, результати офтальмологічного та загально-соматичного обстеження дозволяє зробити наступні висновки: в теперішній час клініко-функціональний стан зорового аналізатора в помірному ступені обмежує життєдіяльність пацієнта, що дає підставу для встановлення третьої групи інвалідності, загальне захворювання, безстроково.

Зв`язку виробничої травми від 23.01.1998р. з виявленою вперше через 9 років частковою атрофією зорових нервів немає.

25.11.2013р. обласна МСЕК №5 ознайомила позивача з висновком УкрДержНДІ МСПІ і підтвердила рішення МСЕК про третю групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково. У зв`язку з незгодою з рішенням з рішенням МСЕК, на підставі його заяви від 20.12.2013р., медекспертну справу позивача було направлено на розгляд до Центральної МСЕК МОЗ України.

В свою чергу, Центральна МСЕК МОЗ України рекомендувала повернутися до розгляду порушеного питання і за наявності висновку спеціалістів про наслідковий зв`язок патології органу зору і травми спинки носа та щелепи, отриманої позивачем на виробництві у 1998р., прийняти відповідне рішення про причину його інвалідності.

27.01.2016р. позивач був оглянутий на спільному засіданні офтальмологічної МСЕК та обласної МСЕК № 1, які підтвердили йому III групу інвалідності, загальне захворювання по зору, безстроково, після чого позивач надав заяву про направлення його медекспертної справи на розгляд до ДЗ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» , заочно.

Медекспертну справу позивача було направлено 04.03.2016р. до УкрДержНДІ МСПІ та 25.04.2016р. видано заочний висновок № 97 УкрДержНДІ МСПІ стосовно розгляду медекспертної справи ОСОБА_1 заочно. Діагноз та висновок інституту: «Часткова атрофія зорового нерву, гіпертонічна ангіопатія сітківки, складний гіперметропічний астигматизм обох очей. Початкова задньополярна катаракта правого ока VIS OD = 0,03 не кор., VIS OS = 0,6 sph +0,5D = 0,8» . Аналіз медико-експертної документації, результати офтальмологічного та загально-соматичного обстеження дозволяє зробити наступні висновки: в теперішній час клініко-функціональний стан зорового аналізатора в помірному ступені обмежує життєдіяльність пацієнта, що дає підставу для встановлення третьої групи інвалідності, загальне захворювання, безстроково.

Зв`язку виробничої травми від 23.01.1998р. з виявленою вперше через 9 років частковою атрофією зорових нервів немає.

Обласна МСЕК № 1 підтвердила рішення про визнання ОСОБА_1 інвалідом третьої групи, загальне захворювання по зору, безстроково. Законних підстав для зміни причини інвалідності не виявлено.

Враховуючи те, що предмет розгляду адміністративної справи потребує наявності спеціальних знань у галузі медицини ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2018р. призначено судово-медичну експертизу на вирішення якої поставлено питання: Чи існує причинно-наслідковий зв`язок між виробничою травмою, отриманою ОСОБА_1 у 1998 році та виникненням у нього захворювання органів зору (паталогією ока), а саме: атрофія нервів зору, центральна дегенерація сітчатки обох очей, після отримання виробничої травми, що привело до інвалідності?.

Відповідно до ч.1 ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Частиною 2 статті 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

15.03.2019р. КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» було складено висновок № 34, в якому комісія експертів надала відповідь на питання, яке було зазначено в ухвалі суду: «Згідно аналізу наданої медичної документації комісією експертів встановлено, що 23.01.1998 року ОСОБА_1 отримав виробничу травму: забійні рани перенісся, щічної (виличної) ділянки. Забійні рани загоїлись первинним натяжінням на 31.01.1998 року. Будь-яких об`єктивних даних про отримання черепно-мозкової травми не встановлено. 02.07.2007 перше звернення до окуліста, коли було встановлено діагноз на атрофію зорових нервів, дегенерацію сітківки обох очей, що було підставою у подальшому для встановлення третьої групи інвалідності по загальному захворюванню органу зору. Відсутність будь-яких даних про черепно-мозкову травму, тривалий час (з 23.01.1998 року до 02.07.2007 року) відсутні будь-які дані про можливі віддалені наслідки травми, отриманої на виробництві 23.01.1998 року (обстеження у невропатолога, окуліста), не дають можливості комісії експертів прийти до висновку про наявність причинного зв`язку між травмою та захворюванням органу зору» .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2019р. клопотання позивача про призначення повторної судово-медичної експертизи задоволено частково. Визнано неповним висновок №34 Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» . Призначено повторну комплексну судово-медичну експертизу, яку доручено Державній установі «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» із залученням не менше, як двох експертів та фахівців, в тому числі в області офтальмології, невропатології, нейрохірургії та психіатрії. На розгляд експертам поставлено питання: чи існує причинно-наслідковий зв`язок між виробничою травмою, отриманою ОСОБА_1 у 1998 році та виникненням у нього захворювання органів зору (паталогією ока), а саме: атрофія нервів зору, центральна дегенерація сітчатки обох очей, після отримання виробничої травми, що привело до інвалідності?.

Державною спеціалізованою установою «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» було надано висновок № 320/19, в якому комісія експертів надала наступну відповідь: « При вивченні нейрорентгенологом комісії ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» наданих на експертизу MPT головного мозку ОСОБА_1 від 15.11.13р. та 10.07.19р. виявлено ознаки судинної енцефалопатії, а також в білій речовині лобної ділянки справа вогнище підвищеної інтенсивності МР-сигналу (можливо гліозодермальний рубець, що є ознакою судинної патології), які судячи з характеру та локалізації патологічних змін, не могли бути причиною атрофії зорових нервів обох очей. Також слід відмітити, що згідно опису результатів КТ головного мозку від 18.07.2007р., зазначених змін у ОСОБА_1 ще не було. При обстеженні ОСОБА_1 у зав. відділення нейроофтальмології ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМИ України» , членом комісії ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» виявлено ознаки простої часткової атрофії обох зорових нервів. Гострота зору правого ока складає 0,02, лівого 0,2 з корекцією до 0,5. Поля зору звужені по периферії більше справа без геміанопсії. Враховуючи характер зазначених змін, які судячи з медичної документації виникли через тривалий час після події, а також беручи до уваги характер ушкоджень м`яких тканин обличчя, отриманих ОСОБА_1 під час події, що сталася 23.01.1998р., за відсутності в медичній документації будь-яких неврологічних розладів та скарг відразу після події, які б підтверджували перенесення черепно-мозкової травми, ушкоджень очних яблук чи орбіт, відсутність неврологічних розладів та розладів гостроти зору при медичних оглядах ОСОБА_1 , невропатологом та офтальмологом 21.10.1999р. (більше ніж через 1,5 роки після події) пов`язати виникнення атрофії зорових нервів обох очей у ОСОБА_1 , що вперше діагностована у 2007р. з подією, яка сталася 23.01.1998р. неможливо. Отже, за наявними даними, причинно-наслідковий зв`язок між виробничою травмою, отриманою ОСОБА_1 у 1998 р. та виникненням у нього захворювання органів зору - відсутній» .

Таким чином, відповідно до експертних висновків №34 та №320/19 не вбачається прямого причинно-наслідкового зв`язку між травмою у позивача у 1998 році і інвалідизуючим захворюванням.

Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

За результатами дослідження експертних висновків №34 та №320/19 та за результатами заслуховування пояснень експертів, не вбачається підстав для відхилення висновків експертів. В даному випаду вони обґрунтовані, що підтверджено іншими доказами, наявними у справі.

За таких обставин не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги.

У даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 804/3215/18 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак