Вирок від 15.07.2008 по справі 1-391/2008

Справа №1-391\2008

ВИРОК

іменем України

15 липня 2008 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді - Дев'ятка В.В.,

при секретарі - Мандро О.В., з участю прокурора - Турика М.П.,

потерпілого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з вищою освітою, непрацюючої, розлученої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 357 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 12 лютого 2006 року, близько 15 год. прийшла до місця проживання ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 з метою допомогти розложити речі, після переїзду з квартири АДРЕСА_2. Цього ж дня, близько 15 год., ОСОБА_2, знаходячись в спальній кімнаті вказаної квартири, під час огляду однією із сумок, яка належала ОСОБА_1, побачила документи видані на ім'я ОСОБА_1 Одразу ж у ОСОБА_2 виник умисел направлений на незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом, а також іншими важливими особистими документами на ім'я ОСОБА_1

Реалізуючи свій умисел ОСОБА_2, скориставшись відсутністю в кімнаті ОСОБА_1, таємно незаконно заволоділа паспортом громадянина України, закордонним паспортом, посвідченням водія, військовим квитком, свідоцтвом про народження, трудовою книжкою, виданими на ім'я ОСОБА_1 Далі, з документами ОСОБА_1, ОСОБА_2 відразу залишила приміщення квартири АДРЕСА_1.

Допитана підсудна ОСОБА_2 вину у заволодінні документами ОСОБА_1 не визнала. ОСОБА_2 пояснила, що у березні 1997 року, разом з чоловіком ОСОБА_1 на спільні кошти купила квартиру АДРЕСА_2. Квартира була оформлена на неї, потерпілого та її доньку ОСОБА_3 Більшу частину коштів на купівлю квартири дала підсудна, оскільки кошти у неї були від продажу її особистої квартири. У 2002 році вони з потерпілим вирішили певний час пожити окремо. Цього ж року на спільні кошти ними була придбана квартира АДРЕСА_4, яка також була оформлена на неї, потерпілого та її доньку ОСОБА_3 У січні 2003 року вони офіційно розлучилися і ОСОБА_1 свою частку квартири АДРЕСА_4 подарував їй, а вона, у свою чергу, подарувала потерпілому свою та доньки частки квартири АДРЕСА_2. Після розлучення у підсудної з потерпілим залишилися дружні стосунки вони постійно спілкувалися. Через деякий час ОСОБА_1 розпочав зловживати спиртними напоями. У нього траплялися приступи „білої гарячки", він постійно просив допомоги підсудної ОСОБА_2, що вона і робила. Через деякий час потерпілий припинив зловживали спиртними напоями та попрохав підсудну повернутися до нього на що вона погодилася і 20.09.2005 вони зареєстрували свій шлюб. Після реєстрації шлюбу, з ініціативи потерпілого, вони разом проживали в квартирі АДРЕСА_4, а квартиру АДРЕСА_2 потерпілий подарував їй в знак своєї любові. У грудні 2005 року вони вирішили продати квартиру АДРЕСА_2, що й зробили 1 лютого 2006 року та одразу ж придбали квартиру АДРЕСА_1. Квартиру зареєстрували на ОСОБА_1 12.02.2006 ОСОБА_1 вселився до вказаної квартири. Пізніше і підсудна планувала переїхати до цієї квартири. Приблизно у період з 12 по 14 лютого 2006 року вона зі своєю донькою ОСОБА_3 приїхали до квартири АДРЕСА_1 маючи на меті допомогти потерпілому розложити свої речі, що і було ними зроблено. У квартирі ОСОБА_1 віддав їй свої документи попросивши її зняти його з реєстрації за старою адресою та зареєструвати в новій квартирі, а також перереєструвати його у військкоматі. Документи були в папці. Як потім з'ясувалося у папці були паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, військовий квиток, свідоцтво про народження, та документи на квартиру АДРЕСА_1. На прохання ОСОБА_1 ОСОБА_2 погодилася, однак коли підійшла до паспортистки ЖЕКу то дізналася, що на вчинення вказаних дій їй необхідна довіреність під потерпілого ОСОБА_1 15.02.2006 вона зателефонувала нотаріусу ОСОБА_4 та попрохала її оформити відповідну довіреність. Нотаріус дала свою згоду. У цей же день підсудна поїхала до нотаріальної контори, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_6 де ОСОБА_4 дала їй один екземпляр довіреності. Дану довіреність вона відвезла ОСОБА_1, а наступного дня забрала у нього вже підписану довіреність на поїхала з нею до нотаріуса, яка виготовила та дала їй 3-5 копій довіреності. Пункт 5 довіреності, щодо замовлення та отримання довідки характеристики для дарування Vi частини квартири АДРЕСА_1 та для виділу долі в спільному майні подружжя цієї ж квартири, був внесений за ініціативою потерпілого ОСОБА_1 23 лютого 2006 року вона знову приїхала до нотаріуса ОСОБА_4 з метою отримання консультації з приводу оформлення довідок-характеристик з бюро технічної інвентаризації. їй повідомили щоб вона зайшла пізніше, оскільки нотаріус зайнята. Коли через годину підсудна зайшла до офісу нотаріуса то зустріла там свого чоловіка ОСОБА_1, який почав на неї кричати та погрожувати, після чого забрав у неї свій паспорт. Документи які у неї залишилися вона передала оперуповноваженому міліції ОСОБА_5 Передала закордонний паспорт, посвідчення водія, військовий квиток, свідоцтво про народження потерпілого. Трудової книжки потерпілого у неї немає та ніколи не було. Стверджує, що потерпілий її оговорює, однак причин оговору повідомити не може.

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудною суд, дослідивши показання останньої, вислухавши показання потерпілого та свідків, вивчивши висновки експертиз та дослідивши інші докази у справі вважає, що вина підсудної у вчиненні злочину доведена.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що у 1996-1997 роках вони з дружиною - підсудною ОСОБА_2 продали однокімнатну, а придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_2. Дана квартира належала всім членам сім'ї. У 2002 році вони з ОСОБА_2 вирішили деякий час пожити окремо. У червні 2002 року він придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_4, а в січні 2003 року вони розлучилися. З літа 2005 року він розпочав зловживати спиртними напоями. Дізнавшись про його стан підсудна запропонувала свою допомогу, а через деякий час переконала знову одружитися, що і було зроблено 20 вересня 2005 року. Згодом відносини знову погіршали, вони не перебували у шлюбних стосунках, однак залишалися друзями. 1 лютого 2006 року була продана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 та придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. 12 лютого 2006 року ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 прийшли до квартири АДРЕСА_1 з метою допомогти йому розкласти речі після переїзду з АДРЕСА_2. Наступного дня він виявив, що з його сумки, що знаходилась у спальній кімнаті пропали всі його документи: паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, військовий квиток, свідоцтво про народження, трудова книжка, документи на квартиру. 22 лютого 2006 року від паспортистки ЖЕКу потерпілий дізнався, що приходила підсудна з його паспортом та довіреністю від його імені, яку насправді він не видавав. Наступного дня, о 10 год. він приїхав до офісу нотаріуса ОСОБА_4 та скасував довіреність. Нотаріус йому пояснила, що підсудна ОСОБА_6 переконала її, що йому погано і він не може бути присутнім при оформленні довіреності, після чого розписалася за нього. Через деякий час до офісу зайшла підсудна ОСОБА_2 Потерпілий та підсудна почали сваритися. Під час сварки він вихопив з рук підсудної пакет в якому були деякі із його документів - паспорт громадянина України, договір купівлі-продажу квартири, свідоцтво про одруження, довідка з бюро технічної інвентаризації. На запитання де інші документи підсудна відповіла, що у неї їх немає. На даний час усі документи, крім трудової книжки, йому повернуті. Потерпілий переконаний, що підсудна заволоділа його документами плануючи переоформити на себе його квартиру АДРЕСА_1.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що не пам'ятає коли та за яких обставин одружувались та розлучались її мати -підсудна ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 У їх фінансові питання вона ніколи не втручалася. Під час спільного проживання ОСОБА_1 зловживав спиртними напоями у нього були „запої". Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розлучилися останній неодноразово телефонував її матері з проханнями допомогти поприбирати у квартирі та підтримати його психологічно. Після того, як ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 свідок разом з матір'ю приїхали до потерпілого допомогти розкласти речі після переїзду. Знаходячись у квартирі вони разом з матір'ю розкладали речі потерпілого, які були в сумках та ящиках. У квартирі вона знаходилась 2 години. Жодних речей чи документів вона з квартири не виносила. Також свідок пояснила, що не чула, щоб потерпілий ОСОБА_1 просив її матір виписати його з попередньої квартири та оформити якусь довіреність.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що проживає у м. Володимир-Волинський, Волинської області, потерпілий ОСОБА_1 її рідний брат. У телефонній розмові, яка відбулася приблизно з 11 по 13 лютого 2006 року ОСОБА_1 повідомив їй, що після візиту дружини та її доньки у нього пропали документи: паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, військовий квиток, свідоцтво про народження, трудова книжка, оригінал договору купівлі-продажу квартири. Наступного дня ОСОБА_1 приїхав до м. Володимир-Волинський, Волинської області, де в період з 14 по 18 лютого 2006 року у присутності свідка телефонував ОСОБА_2 та вимагав повернути документи, але підсудна відповіла, що їх у неї немає.

Згідно проїзного документа НОМЕР_1 за 20 - 21 лютого ОСОБА_1 значиться пасажиром потягу сполученням Володимир-Волинський - Київ (т. 1, а.с. 76).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що з Ткаченками познайомилася в останніх числах січня 2006 року. Вони декілька разів приходили до її офісу нотаріуса, що в квартирі АДРЕСА_6 та консультувалися з приводу продажу квартири АДРЕСА_2. 15 лютого 2006 року в ранковий час до неї прийшла підсудна ОСОБА_2 та повідомила, що вказана квартира продана, а натомість придбана квартира АДРЕСА_1. Потім вона повідомила, що їй необхідно зробити виклик нотаріуса додому для посвідчення довіреності від імені ОСОБА_1, оскільки її чоловік хворіє та дуже слабкий і не може відвідати нотаріальну контору. ОСОБА_4 погодилася посвідчити довіреність та близько 16 год. відвідала ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_2, де останній підписав довіреність та поставив свій підпис в реєстрі нотаріальних дій. Пункт 5 довіреності, щодо замовлення та отримання довідки характеристики для дарування 1/г частини квартири АДРЕСА_1 та для виділу долі в спільному майні подружжя цієї ж квартири, був внесений за ініціативою підсудної. 23 лютого 2006 року до неї в офіс приїхав ОСОБА_1 та повідомив, що дружина його обманула, забрала всі його документи, а тому він хоче скасувати довіреність. Коли свідок друкувала заяву про скасування довіреності до офісу прийшла ОСОБА_2, але потерпілий заборонив свідку відчиняти їй двері. Після того, як заява про скасування довіреності була готова, потерпілий дозволив впустити ОСОБА_2 до офісу. Коли підсудна зайшла, між нею та потерпілим відбулася суперечка під час якої ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_2 свої документи: паспорт, ідентифікаційний код, копії договорів купівлі - продажу квартири на ім'я ОСОБА_1

Згідно висновку експерта - криміналіста № 139 від 25.04.2005, досліджуваний підпис виконаний у довіреності від 15.02.2006 від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою; досліджувані підписи виконані у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (т. 1, а.с. 183-190).

Як вбачається з розписки ОСОБА_2 від 02.03.2006, остання передала оперуповноваженому відділу кримінального розшуку Оболонського РУ ГУМВС України у м. Києві ОСОБА_5 документи ОСОБА_1: свідоцтво про народження, посвідчення водія, військовий квиток, закордонний паспорт (т. 1, а.с. 31).

Посвідчення водія, військовий квиток, свідоцтво про народження, трудову книжку суд вважає важливими особистими документами, оскільки вони засвідчують важливі факти і події в житті людини, їх втрата суттєво утруднює реалізацію її прав, свобод і законних інтересів.

З огляду на викладені докази, суд вважає, що вина підсудної у вчиненні злочину доведена.

Показання підсудної в частині заперечення своєї вини, суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони суперечливі та не відповідають встановленим по справі обставинам, спростовуються наведеними вище доказами.

Посилання ОСОБА_2, що потерпілий сам передав їй документи, попросивши зняти його з реєстрації за старою адресою та зареєструвати в новій квартирі, а також перереєструвати його у військкоматі не відповідають встановленим по справі обставинам. Як було встановлено, підсудна заволоділа та утримувала при собі крім паспорту громадянина України та військового квитка, документи, які не мали ніякого відношення до реєстрації місця проживання та військового обліку; крім цього, як вбачається з дослідженого судом висновку експерта - криміналіста, підпис у довіреності на підставі якої підсудна планувала вчинити вказані дії від імені ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1

Таким чином, своїми діями, які виразилися у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, іншими важливими особистими документами

ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст. 357 КК України.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться лише в межах пред'явленого підсудній обвинувачення.

Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винної. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при обранні підсудній міри покарання, судом враховується її відношення до вчиненого, матеріали, що її характеризують, що підсудна за місцем проживання характеризується позитивно, вперше вчинила злочин невеликої тяжкості.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винної, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити їй покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

Суд також вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 93 КПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати за проведення криміналістичної експертизи.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 357 КК України та призначити їй покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 1 рік. Зобов'язати її повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві витрати за проведення криміналістичної експертизи у розмірі 612 гривень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експертної установи.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.