Ухвала

від 24.06.2021 по справі 824/58/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 824/58/20-а

адміністративне провадження № К/9901/20839/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,

перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року в справі №824/58/20 за позовом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради до Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, за участю третіх осіб - ТОВ "Поліська логістична компанія", ТОВ "Будівельник 2020", ТОВ "ЛК Машинері", ТОВ "Аскор-Буд", - про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, за участю третіх осіб - ТОВ "Поліська логістична компанія", ТОВ "Будівельник 2020", ТОВ "ЛК Машинері", ТОВ "Аскор-Буд", у якому просив:

- відкоригувати розрахунки із ТОВ "Поліська логістична компанія" в частині зменшення зобов`язань за прийняті роботи, які виконані з порушенням законодавства;

- забезпечити стягнення із підрядників зайво сплачених коштів внаслідок завищення підрядниками обсягів, вартості виконаних робіт та проведення робіт із порушенням законодавства;

- забезпечити внесення змін до проектно-кошторисної документації об`єктів, на яких виконано ремонтно-будівельні роботи, не передбачені затвердженою проектно-кошторисною документацією;

- забезпечити повернення до бюджету зайво отриманих коштів на утримання служби замовника внаслідок завищення обсягів та вартості виконаних ремонтно - будівельних робіт;

- забезпечити стягнення до міського бюджету забудовником ТДВ "Чернівецька пересувна механізована колона №76" за 7 прийнятих об`єктів будівництва в експлуатацію (2-8 секція) по вул. Героїв Майдану, 150 м. Чернівці відповідно до абзацу 5 частини першої статті 4, частини третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, яка оформлена листом від 30 вересня 2019 року за №15-14-03-14/3184-2019, в частині зобов`язання Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради: відкоригувати розрахунки із ТОВ "Поліська логістична компанія" в частині зменшення зобов`язань Департаменту за прийняті роботи, які виконані з порушенням законодавства; забезпечити внесення змін до проектно-кошторисної документації об`єктів, на яких виконано ремонтно-будівельні роботи, не передбачені затвердженою проектно-кошторисною документацією;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року в справі №824/58/20 повернуто особі, яка її подала.

04 червня 2021 року до Верховного Суду вдруге надіслано касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року в справі №824/58/20.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судові рішення оскаржуються з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас скаржником не конкретизовано, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Натомість скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій:

- не застосовано норми пунктів 6.2.4, 6.3.1, 6.3.2.2., 6.4.3, 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013; пункту 31 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01 серпня 2005 року; статті 193 Господарського кодексу України;

- безпідставно застосовано частину другу статті 19 Закону України Про міжнародні договори України ;

- не зазначено норми права, на підставі яких зроблено висновок щодо правомірності та законності здійсненого позивачем коригування проектної документації шляхом погодження проектантом змін проектних рішень, внесення змін до контрактів та договірної ціни, і ці зміни були враховані в подальшому у підписаних сторонами актах за формою №КБ-2в;

- не надано оцінку аргументам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та мотивів відхилення аргументів у апеляційній скарзі.

Суд відхиляє указані доводи скаржника, оскільки не конкретизовано, яким чином неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права могло вплинути на правильність вирішення справи.

Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

За таких обставин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року в справі №824/58/20 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О.Р. Радишевська