Постанова

від 09.06.2021 по справі 910/7478/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р. Справа№ 910/7478/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.11.2020 (повний текст складено 07.12.2020)

у справі №910/7478/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за первісним позовом Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"

про стягнення 3 459 125 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"

до Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.

про стягнення 3 659 428,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі Представництва Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 3459125 грн. грошових коштів (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Вимоги позову ґрунтуються на тому, що відповідач не повернув позивачу попередню оплату, яку останній просив повернути у зв`язку із розірванням укладеного між ними Контракту субпідряду №02-11/2/15 від 02.11.2015.

Відповідачем подано зустрічний позов про стягнення заборгованості за виконані по Контракту субпідряду №02-11/2/15 від 02.11.2015 роботи, про стягнення витрат на відрядження представників, на перебазування техніки та іншого обладнання, на замовлення послуг та про стягнення упущеної вигоди у зв`язку з розірванням Позивачем контракту на виконання робіт, а також відповідач просив суд зробити взаємозалік вимог сторін на суму 1744867,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на користь Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А. 1889972 грн. 32 коп. заборгованості, а також 28349 грн. 58 коп. судового збору. У решті первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення та додаткового рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не взято до уваги те, що платежу по сертифікату №1 не було, був виключно авансовий платіж, який у подальшому 03.12.2015 був погашений сторонами шляхом підписання угоди про взаємозалік, у зв`язку із чим скаржник просить скасувати рішення в частині 145 104,79 грн. 10% гарантії (відповідно до сертифікату №1 від 03.12.2015).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Козир Т.П., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

22.01.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла апеляційна скарга (з виправленими недоліками) на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17. Призначено справу до розгляду на 03.03.2021 Витребувано з Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в) матеріали справи №910/7478/17за первісним позовом Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" про стягнення 3459125 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" до Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. про стягнення 3659428,85 грн.

01.03.2021 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 без змін.

У своєму відзиві позивач зазначає, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у зв`язку перебування суддів Козир Т.П., Яковлєва М.Л. у підготовці в Національній школі суддів 01.03.2021 - 05.03.2021, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/7478/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 для розгляду справи №910/7478/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 на 21.04.2021

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення відеоконференції 21.04.2021

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 клопотання скаржника про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 на 09.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити проведення відеоконференції 09.06.2021.

Представники позивача та відповідача з`явились в судове засідання 09.06.2021 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

В судовому засіданні 09.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 21.05.2015 між позивачем (підрядник) та відповідачем (субпідрядник) було укладено Контракт субпідряду №21- 05/1/15 на виконання ремонту автодороги М03 Київ-Харків-Довжанський в Україні (Скотопрогін на км 298+800; Підземний пішохідний перехід на км. 299+250).

Пізніше, 02.11.2015 між позивачем та відповідачем було укладено Контракт субпідряду №02-11/2/15 на виконання ремонту автодороги М03 Київ-Харків-Довжанський в Україні (надалі - Контракт) з відомостями об`ємів робіт (далі - ВОР), які оформлені як доповнення до Контракту.

Пунктом 4.2 Контракту встановлено Сторони виходячи з принципу свободи договору погодили, що з моменту підписання Контракту субпідряду №02-11/2/15 від 02.11.2015 Контракт 2.1. км 210+000- 275+000, Контракт 2.2. км 282+000- 333+250 (Міст на км 314+091; Міст на км 305+944; Скотопрогін на км 298+800), всі зобов`язання сторін вказані і такі, що виникли з контракту субпідряду №02-11/2/15 від 21.05.2015 на виконання ремонту автодороги М03 Київ-Харків-Довжанський в Україні, Контракт 2.1. км 210+000- 275+000, Контракт 2.2. км 282+000- 333+250 (Скотопрогін на км 299+250; Підземний пішохідний перехід на км. 299+250) припиняються, шляхом їх заміни в повному обсязі на зобов`язання викладені в Контракті субпідряду №02-11/2/15 від 02.11.2015. При цьому сторони підтверджують зарахування всіх сплачених по Контракту субпідряду №02-11/2/15 від 21.05.2015 року сум в рахунок платежів по Контракту субпідряду №02-11/2/15 від 02.11.2015 .

Листом №KHR/ES/4/8612/15 від 02.11.2015 позивачем було передано відповідачу майданчик для виконання робіт на підставі ст. 5.1 Контракту.

На виконання умов Контракту позивачем було перераховано для відповідача грошові кошти в розмірі 1300000 грн. (підтверджується платіжними дорученнями №10129 від 21.12.2015, №1736 від 13.04.2016 та №2341 від 05.05.2016) та поставлено Відповідачу дизельне паливо в кількості 1300 літрів загальною вартістю 29250 грн., що підтверджується видатковою накладною №оРН-000327 від 25.12.2015 та довіреністю №16 від 31.12.2015.

Крім того, в рамках виконання Контракту субпідряду №21- 05/1/15 від 21.05.2015 було сплачено аванси у сумі 2050000 грн. (підтверджується платіжними дорученнями №5244 від 22.06.2015, №7182 від 17.09.2015, № 7228 від 18.09.2015, №9298 від 27.11.2015), а також поставлено товару на суму 106875 грн.

За умовами ст. 17 Контракту погодження робіт виконаних по Контракту здійснюється підрядчиком та інженером за допомогою інспекції, складання та підпису відповідного проміжного платіжного сертифіката. Проміжний платіжний сертифікат складається сторонами та містить письмовий та аналітичний опис робіт виконаних за даним Контрактом з докладним посиланням на позиції ВОР по кожному розділу. Проміжний платіжний сертифікат оформлюється щомісячно на суму виконаних робіт.

Як зазначено у ст. 23.2 Контракту, не пізніше 25 числа кожного місяця субпідрядник повинен надати підряднику протокол оцінки виконаних робіт відповідно до ст. 17 Контракту, згодом субпідрядник та підрядник на цій основі складають та підписують проміжний платіжний сертифікат на оплату виконаних робіт.

За період терміну дії Контракту відповідачем було виконано роботи на загальну суму 1741257,47 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаним між сторонами платіжним сертифікатом №1 від 03.12.2015.

З метою врегулювання взаєморозрахунків між сторонами було укладено Угоду про взаємозарахування від 03.12.2015 відповідно до якої сторони станом на дату укладання такої угоди визнали суми заборгованості Відповідача перед Позивачем та вартість виконаних станом на 03.12.2015 Відповідачем робіт, у зв`язку із чим було здійснено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1741257,47 грн.

03.10.2016 Позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору з вимогою про негайне повернення попередньої оплати в сумі 1889972,32 грн.

У надісланому повідомлені позивач в порядку ст. 24.1 (а) Контракту повідомив відповідача про розірвання Контракту укладеного між ними, внаслідок розірвання основного контракту. Контракт вважається розірваним та втрачає свою юридичну силу з 03.10.2016.

У зв`язку із розірванням Контракту, позивач вимагав повернути йому 1889972,32 грн., що складається із авансу у сумі 1744867,53 грн., які були отримані відповідачем в якості попередньої оплати за умовами Контракту та 145104,79 грн. 10 % гарантії (відповідно до Сертифікату №1 від 03.12.2015) яку позивач має отримати на підставі ст. 23.9 Контракту (з кожного проміжного платіжного сертифікату підрядник отримує 10 % суми платежу як гарантію виконання).

Вищевказане повідомлення відповідач отримав 18.10.2016, однак вимоги щодо повернення грошових коштів у сумі 1889972,32 грн. позивачу не виконав.

На підставі цього у травні 2017 року позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції керувався тим, що за умовами п. 23.9 Контракту за проміжний платіжний сертифікат №1 від 03.12.2015 позивачу підлягає до утримання 145104,79 грн. (10 % гарантії від суми платежу 1741257,47 грн.).

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з відповідача 145 107,79 грн. 10% гарантії (відповідно до Сертифікату №1 від 03.12.2015).

Водночас, згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено, викладений перелік підстав норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, у зв`язку із чим твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, пунктом 23.9 Контракту сторони погодили, що з кожного проміжного платіжного сертифікату підрядник утримує 10% суми платежу як гарантію виконання.

В силу ст. 884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду

Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку (частина 5 ст.884 ЦК України), про що і було домовлено сторонами у п. 23.9 Контракту

З вказаної умови Контракту та положень ст.884 ЦК України вбачається, що гарантійні утримання, які були включені до умов контракту, за своєю природою є забезпеченням виконання умов Контракту щодо належної якості фактично виконаних робіт, тобто частини виконаного зобов`язання за договором

Саме у зв`язку із вказаним, Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. набуло право утримання вказаної суми грошових коштів, що відповідним чином було відображено і у бухгалтерському обліку Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. 03.12.15р. операцією 502 (докази чого наявні в матеріалах справи).

Підстави та порядок повернення гарантійних утримань врегульовані умовами п.23.10 Контракту, але як вбачається з матеріалів справи скаржником не було доведено настання відповідних обставин з якими Контракт пов`язував виникнення у ТОВ МСУ-2 права на отримання у свою власність суми гарантійного утримання

Щодо посилання скаржника на ч.2 ст.653 ЦК України, колегія суддів звертає увагу на те, що ця норма права не встановлює того, що розірвання договору змінює або скасовує (відміняє) господарське зобов`язання сторін, яке виникло на підставі такого договору

Як вбачається з матеріалів справи, предметом Контракту було зобов`язання позивача як Субпідрядника виконати роботи, усунути будь-які виявлені дефекти та недоліки у відповідності з Технічними Специфікаціями в об`ємах та видах робіт у відповідності з ВОР (відомістю об`ємів робіт), згідно Проекту по ремонту автодороги МОЗ Київ-Харків-Довжанський

В рамках вказаного Контракту ТОВ МСУ-2 також взяло на себе виконання гарантійних зобов`язань на виконані ним роботи (ст.6 Контракту).

Оскільки ТОВ МСУ-2 було частково виконано будівельні роботи в рамках вищевказаного Контракту в період дії такого договору, які у встановленому таким контрактом порядку були оплачені Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А., то невід`ємною частиною виконання субпідрядником робіт є гарантія якості таких робіт протягом встановленого чинним законодавством та договором гарантійного строку, а відповідно ні припинення строку дії договору, ні його розірвання не відміняють гарантійного зобов`язання і не змінюють його строк.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд України неодноразово наголошував на тому, що розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Зокрема, у постанові від 23.09.2015 у справі №6-213цс15 Верховним Судом України було сформульовано наступну правову позицію: ...За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов`язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Вказана правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 09.09.2015 у справі №6-939цс15, а також знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №564/2037/14-ц та від 18.04.2018 у справі №332/890/16-ц.

Гарантійні утримання в сумі 145 104,79грн. (які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції) є особливим способом забезпечення виконання договірних зобов`язань підрядника у будівництві, що вбачається як з п.21.4. Контракту, так і з п.37 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 (чинні як на час укладення Контракту між сторонами цієї справи, так і на даний час).

Оскільки гарантійні утримання є способом забезпечення виконання договірних зобов`язань, що передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань субпідрядника в частині належного виконання робіт (а саме якості виконаних робіт протягом певного часу (гарантійного строку), то умова Контракту, яка регулює порядок сплати гарантійних утримань лише після завершення гарантійного строку відповідно до вищевказаних правових позицій Верховного Суду України та Верховного Суду продовжує діяти і після розірвання такого контракту (договору)

З огляду на вказане, Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. мало і має визначене законом та Контрактом право на стягнення з ТОВ МСУ-2 суми гарантійного утримання, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/7478/17 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/7478/17 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.06.2021. (після виходу головуючого судді Куксова В.В. з відпустки)

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала