Ухвала

від 16.08.2021 по справі 910/7478/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7478/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Кролевець О. А., Стратієнко Л. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021

у справі за позовом Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"

про стягнення 3 459 125 грн,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2"(далі - ТОВ "МСУ-2")

до Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.

про стягнення 3 659 428,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. 21.07.2021 ТОВ "МСУ-2" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.5 ч.2 ст. 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

9. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

10. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний п. (п. п.) ч. 2 ст. 287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

11. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

12. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п. п. 1- 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

13. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, п. 40 постанови від 16.05.2018 № 910/24257/16).

14. Скаржник, обґрунтовуючи неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, наводить у касаційній скарзі правову позицію з постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2010 у справі №13/417.

15. Верховний Суд зауважує, що посилання на висновки, які були зроблені Вищим господарським судом України у його постанові є безпідставним, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду (Верховного Суду України), в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

16. При цьому скаржник не посилається на ст. 287 ГПК (зокрема на й п.1 ч.2), не зазначає чітко норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суди попередніх інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях; висновок щодо застосування цієї норми права, зроблений судом в оскаржуваному судовому рішенні, обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

17. Скаржник також посилається на п.1 ч.3 ст.310 ГПК, проте не зазначає, які саме наявні у справі докази суди не дослідили.

18. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

19. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

20. Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

21. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

22. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір").

23. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, первісний позов задоволив частково: стягнув з ТОВ "МСУ-2" на користь Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А. 1 889 972,32 грн заборгованості, а також 28 349,58 грн судового збору. У решті первісного позову та у зустрічному позові відмовив.

24. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

25. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при подачі цієї скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 56 699,16 грн (1 889 972,32 (оскаржувана сума) х 1,5% х 200%).

26. Проте, скаржник згідно з фіскальним чеком від 12.07.2021 ПН215600426655 сплатив 4353,15 грн, тобто на 52 346,01 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

27. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК.

28. Частиною 1 ст. 288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

29. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 09.06.2021, повний текст складено та підписано 22.06.2021, а отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 12.07.2021. Проте, касаційна скарга подана скаржником 21.07.2021, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, з клопотанням про поновлення цього строку.

30. Частиною 2 ст. 288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

31. Відповідно до ч. 4 ст. 290 ГПК до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

32. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувана постанова отримана ним 12.07.2021, а тому касаційна скарга подана в строк, передбачений ч. 2 ст. 288 ГПК, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Однак, на підтвердження зазначеного скаржник не надав жодних доказів.

33. Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що належними доказами отримання копії оскаржуваного судового рішення є копія поштового конверту, в якому скаржнику надійшла оскаржувана постанова, із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень та інформація органу поштового зв`язку про дату отримання поштового відправлення.

34. Отже підстави, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнаються неповажними, оскільки скаржник не довів обставин отримання ним копії оскаржуваної постанови 12.07.2021.

35. Відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

36. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

37. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, ст. 4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 910/7478/17 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "МСУ-2" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "МСУ-2", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню .

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Кролевець

Л. Стратієнко