Постанова
від 22.06.2021 по справі 915/2507/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/2507/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року

у справі №915/2507/19

за позовом Колгоспу «Прометей»

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

третя особа без самостійних позовних вимог на стороні позивача: Лепетиська сільська рада Березнегуватського району Миколаївської області

про скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі,

за участю представників сторін:

Від позивача - Приземний С.С., Ордер ВЕ № 1006448, дата видачі : 29.04.21; Колгоспу «Прометей» ;

Від позивача - Калашников П.В., Ордер МК № 149980, дата видачі : 27.05.20; Колгоспу «Прометей» ;

Від позивача - Скорий М.В., паспорт серія НОМЕР_1 , дата видачі : 13.01.03; Керівник Колгоспу «Прометей» ;

Від третьої особи - ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , дата видачі : 21.02.01; Сільський голова Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області ;

Від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - не з`явився,

Колгосп «Прометей» звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 28.12.2019р. до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій просить суд скасувати проведену 20.12.2019р. в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок: кадастровий №4821183000:05:000:0127, кадастровий №4821181700:07:000:0134, цільове призначення «Землі запасу» (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянами чи юридичним особам), вид використання «Землі запасу» (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянами чи юридичним особам).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при реєстрації спірних земельних ділянок відповідачем було в графі «цільове призначення» визначено « 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам)» , що не відповідає дійсності, оскільки позивач зазначає, що спірні земельні ділянки належать йому на праві постійного користування відповідно до рішення Ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р. у складі відведених цим рішенням земельних ділянок загальною площею 2507,3 га в межах Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року у справі №915/2507/19 (суддя О.В. Ткаченко) позовні вимоги задоволено.

Скасовано державну реєстрацію проведену 20 грудня 2019 року в Державному земельному кадастрі про віднесення земельної ділянки кадастровий №4821183000:05:000:0127 «цільове призначення «Землі запасу» (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), вид використання «Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам)» .

Скасовано державну реєстрацію проведену 20 грудня 2019 року в Державному земельному кадастрі про віднесення земельної ділянки кадастровий №4821183000:05:000:0134 «цільове призначення «Землі запасу» (земельні ділянки (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), вид використання «Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам)» .

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь колгоспу «Прометей» 3842,0 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право постійного користування даною земельною ділянкою зберігається за колгоспом «Прометей» на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989 № 5 О разукреплении колхозов Украина , им. Чкалова и Прогресс Березнеговатского района и им. Знгельса Баштанского района .

Жодної із підстав для припинення права постійного користування колгоспу «Прометей» спірними земельними ділянками відповідачем не вказано та судом в ході розгляду справи не встановлено. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, при проведенні реєстрації спірних земельних ділянок безпідставно не врахував те, що вони фактично входили до складу земельних ділянок, які перебували та перебувають у постійному користуванні колгоспу «Прометей» з 1989 року.

Вказане стало наслідком невірного визначення при реєстрації спірних земельних ділянок цільового призначення, як земель запасу (земельних ділянок, не наданих у власність або у користування громадянам чи іншим юридичним особам) та скасування державної реєстрацію, проведеної 20.12.2019р. про віднесення спірних земельних ділянок до земель запасу (земель, не наданих у власність або у користування громадянам чи іншим юридичним особам) забезпечить відновлення порушених прав позивача на постійне користування спірними земельними ділянками.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не погодилось з вказаним рішенням та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року у справі №915/2507/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, відшкодувати судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що вимоги позивача, викладені у позовній заяві від 28.12.2019, ґрунтувались на неправомірних діях відповідача, що полягали у проведенні 20 грудня 2019 року реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127 та 4821183000:05:000:0134 з віднесенням їх до Земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не наданні у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) всупереч діючому законодавству, що потребує відновлення становища Позивача, яке існувало до його порушення.

Разом з тим, за доводами апелянта, судом не враховано, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 сформовані за результатами проведеної інвентаризації земель державної власності у 2019 році, будь-які судові рішення, що набрали законної сили, якими встановлено, що колгосп Прометей є користувачем цих земельних ділянок - відсутні.

Судовими рішеннями, на які посилається суд першої інстанції, встановлено фактичне користування колгоспом Прометей земельною ділянкою державної власності загальною площею 2507,3 га. Проте, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 за своїми метричними даними, у тому числі місцеположенням поворотних точок, входять до складу земельної ділянки загальною площею 2507,3 га, якою фактично користується колгосп Прометей .

Виходячи з викладеного, відсутні підстави вважати обставини, встановлені судовими рішеннями, на які посилається Господарський суд Миколаївської області, преюдиціальними для даної справи.

Апелянт наголошує, що копія листа Відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.01.2020 № 1/106-20 про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 станом на 01.01.2016 року входили до складу земель загальною площею 2507,3 га, які використовувались колгоспом Прометей , не оцінена судом на предмет належності, допустимості та достовірності, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127 площею 115,397 га, 4821181700:07:000:0134 площею 195,4791 га сформовані, як об`єкти цивільних прав, у 2019 році, тобто їх не існувало станом на 01.01.2016.

Крім того, в порушення вимог ст. 86 ГПК України судом не оцінено взаємний зв`язок копії листа Відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.01.2020 №1/106- 20 з іншими доказами по справі, в тому числі з довідками Відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, які містяться у матеріалах технічну документації із землеустрою щодо інвентаризації проведеної у 2019 році по земельним ділянкам з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127; 4821183000:05:000:0134, згідно яких земельні ділянки орієнтовною площею 115,397га та орієнтовною площею 195,4791га згідно державної статистичної звітності перебувають у землях запасу не наданих у власність або користування.

Враховуючи викладене, на думку скаржника, позивач не довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а судом надано необ`єктивну оцінку доказам в цілому, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення у справі.

Апелянт також зазначає щодо відсутності порушених або оспорюваних прав 1 охоронюваних законом інтересів Позивача.

Із позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 перебувають у його постійному користуванні на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989 О разукрупнении колхозов Украина , им. Чкалова и Прогресс Березнеговатского района и им. Енгельса Баштанского района .

Відхиляючи доводи Головного управління, суд першої інстанції обмежився посиланням на обставини, встановленні судами у справах №2а-8/11/1404 та №2a-887/11/1470, які не є преюдиціальними для даної справи, та чинністю вищевказаного рішення, що не заперечується Головним управлінням.

Скаржник зазначає, що судом правильно визначено законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини (Земельний кодекс України (в т.ч. Земельний кодекс Української РСР, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), проте при ухваленні рішення суд взагалі не взяв їх до уваги та керувався виключно обставинами, встановленими судами у справах №2а-8/11/1404 та №2а-887/11/1470, надаючи їм більшої юридичної сили, ніж нормам права, регулюючим спірні правовідносини.

Так, за змістом до ст. 20 Земельного кодексу Української РСР (тут і далі у редакції, що діяла станом на час прийняття рішення Виконавчим комітетом Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989 О разукрупнении колхозов Украина , им. Чкалова и Прогресс Бзрезнеговагского района и им. Знгельса Баштанского района ) відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Аналогічні вимоги щодо обов`язкової державної реєстрації речових прав на земельні ділянки встановлені Земельним кодексом України (станом на час формування земельних ділянок з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134), а саме відповідно до вимог ст. 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Виходячи з викладеного, скаржник вважає. що належними та допустимими доказами, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність порушених прав позивача у зв`язку із реєстрацією земельних ділянок державної власності з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 є документи, що підтверджують виникнення прав Позивача на земельні ділянки (Державний акт на право постійного користування землею або Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Проте, як встановлено в судовому засіданні, право користування колгоспу Прометей не зареєстровано, вчинення позивачем дій щодо реєстрації речових прав не спростовує факту відсутності державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 на момент звернення з позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області.

Ані у позовній заяві, ані у судовому засіданні позивачем не зазначено, які правові наслідки безпосередньо для нього породжують дії Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр відомостей про цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134, які в силу вищевказаного закону є обов`язковими, порушує його права та інтереси, з огляду на не вчинення ним жодних дій щодо реєстрації речових прав на ці земельні ділянки.

У даному випадку доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу дій Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цільове призначення земельних ділянок на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про немотивовану незгоду Позивача з указаними діями, шо не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Всупереч викладеного, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не зазначено які саме права або інтереси позивача порушені, ким ці права або інтереси порушенні, не визнанні або оспорені, за захистом яких саме прав мало місце звернення до суду.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту при поданні позову.

Апелянт наголошує, що за змістом ст.3, 15, 20 Закону України Про Державний земельний кадастр , внесення відомостей про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) земельної ділянки є обов`язковими у силу Закону.

Враховуючи те, що речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 не зареєстровані, вони вважаються такими, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, отже цільове призначення цих земельних ділянок згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що дії Відповідача мають неправомірний характер, реєстраційні дії проведені 20 грудня 2019 року по віднесенню земельних ділянок з кадастровими №№ 4821183000:05:000:0127 та 4821181700:07:000:0134 до Земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) всупереч діючому законодавству, що в свою чергу потребує відновлення становища Позивача, яке існувала до його порушення .

При цьому, ані позивачем у позовній заяві, ані судом в оскаржуваному рішенні не вказано яким чином рішення у даній справі вплине на становище Позивача , оскільки сама по собі державна реєстрація земельних ділянок з внесеннях відомостей щодо їх цільового призначення, не змінює становище Позивача, яке існувало до її проведення, та не наділяє (позбавляє) Позивача будь-яких речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127; 4821183000:05:000:0134.

Більш того, саме не здійснення позивачем упродовж тривалого часу відповідних дій щодо оформлення речових прав на земельні ділянки у відповідності до законодавства є наслідком внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127; 4821183000:05:000:0134, як Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) , що відповідає порядку внесення відомостей про речові права на земельні ділянки, встановленому Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.

У зв`язку з тим, що спір виник саме внаслідок не здійснення позивачем обов`язкових дій направлених на реєстрацію речових прав на земельні ділянки, тобто має очевидно штучний характер, Головним управлінням 26.01.2021 до розгляду справи по суті подано Клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2021 у задоволені клопотання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про закриття провадження у справі - відмовлено, внаслідок того, що спір не залежить від вчинення або не вчинення позивачем дій щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки.

Мотиви, з яких суд першої інстанції виходив, постановляючи ухвалу про відмову у закриті провадження у справі, на думку апелянта, не ґрунтуються на правильній кваліфікації відносин сторін, оскільки відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто саме реєстрація колгоспом Прометей речових прав на земельні ділянки призведе до зміни цільового призначення земельних ділянок і припинення існування предмета спору.

Враховуючи викладене, скаржник наголошує, що спосіб захисту, обраний позивачем

- не відповідає вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр , Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, суперечить принципу обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру в тому числі про цільове призначення земельних ділянок;

- є неефективним, оскільки скасування відомостей Державного земельного кадастру про цільове призначення земельних ділянок фактично не матиме правових наслідків для позивача та не змінить правовий статус земельних ділянок - Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) до реєстрації останнім речових прав на земельні ділянки.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуваним рішенням Господарського суду Миколаївської області захищено не існуючі права позивача у спосіб, який не відповідає вимогам закону, що створює загрозу неможливості його виконання, а інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної форми власності проведена на території Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області у повній відповідності до вимог законодавства.

Крім того, за доводами скаржника, посилання Господарського суду Миколаївської області на сплату колгоспом Прометей земельного податку не спростовує факту користування земельними ділянками без оформлення у встановленому законом порядку речових прав на ці земельні ділянки.

Підсумовуючи вищенаведене, скаржник наголошує, що при ухваленні оскаржуваного рішення Господарським судом Миколаївської області не встановлено суттєві обставини справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав доведеними, неправильно застосовані норми матеріального права, що, відповідно до вимог ст. 277 ГПК України, є підставами для його скасування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №915/2507/19 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року. Призначено розгляд справи №915/2507/19 на 18 травня 2021 року об 11-00 год.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи; заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо).

30.04.2021 року до суду надійшло клопотання Колгоспу Прометей про долучення до матеріалів справи доказів - Аудиту земельних ділянок з додатками та схемами зображення земельних ділянок.

Клопотання обґрунтоване тим, що 02.03.2021 року на замовлення позивача був проведений Аудит земельних ділянок, тобто на момент розгляду справи в суді першої інстанції позивач не мав об`єктивної можливості надати вказаний Аудит.

05.05.2021 року до суду надійшов відзив Колгоспу Прометей , в якому позивач вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області є законним, прийняте з повним з`ясуванням обставин що мають значення для справи та додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, - безпідставною, просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року у справі №915/2507/19 залишити без змін. Детальніше доводи позивача викладені у відзиві.

З огляду на викладене, позивач 12.05.2021 до суду надійшло Заперечення ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області проти клопотання про залучення доказів Колгоспу Прометей , зазначає, що позивачем не обґрунтовано причин неможливості отримання та подання вказаних доказів в суді першої інстанції. Представник позивача намагається долучити докази, створені після ухвалення рішення по справі, тобто яких не існувало на момент звернення до суду.

Крім того, відповідач зауважує, що Аудит земельних ділянок викликає сумнів з приводу його належності та достовірності, оскільки підписаний особами, не зареєстрованими у Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг.

Матеріали Аудиту земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні колгоспу Прометей відповідно до рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10.01.1989 р. :

- містять інформацію про земельні ділянки, які не зазначені у Рішенні Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10.01.1989, отже назва Аудиту не відповідає його змісту;

- фактично є збірником Інформації Державного земельного кадастру пpо право власності та речові права на земельні ділянки, які сформовані за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, тобто не є результатом діяльності осіб, що підписали Аудит,

- не містять незалежної обґрунтованої думки аудитора щодо входження земельних ділянок з кадастровими номерами: 4821183000:05:0000127, 4821183000:05:000:0134 за своїми метричними даними, у тому числі місцеположенням поворотних точок, до складу земельної ділянки загальної площі 2507,3 га, якою фактично користується колгосп Прометей на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10.01.1989 р.

Виходячи з викладеного, створений позивачем Аудит земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні колгоспу Прометей відповідно до рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.0.1989 р. не відповідає критеріям належності, допустимості та спрямований на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності сторін при здійсненні господарського судочинства, Головне управління заперечує у задоволені клопотання.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Принцевської Н.М., судове засідання 18 травня 2021 року у справі №915/2507/19 не відбулось, про що відповідальною особою суду складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 31.05.2021 призначено розгляд справи №915/2507/19 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року на 22 червня 2021 року о 10-30 год. Продовжено термін розгляду справи №915/2507/19 на розумний строк.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В судове засідання 22.06.21 не з`явився представник ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Представники апелянта наполягали на задоволенні апеляційної скарги, представник третьої особи підтримав позицію апеляційної скарги, просив рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 22.06.2021 року судовою колегією відмовлено у задоволенні клопотання Колгоспу Прометей про долучення до матеріалів справи Аудиту земельних ділянок з додатками та схемами зображення земельних ділянок.

Обґрунтовуючи клопотання про долучення додаткових доказів, апелянт посилається на те, що Аудит був проведений 02.03.2021 року, тобто на момент розгляду справи в суді першої інстанції позивач не мав об`єктивної можливості надати вказаний Аудит.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судова колегія зазначає, що позивачем не надано належного обґрунтування неможливості замовлення та виготовлення Аудиту земельних ділянок під час розгляду справи в суді першої інстанції, враховуючи обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 4 статті 269 ГПК України містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов`язуючи таке право суду з обов`язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, судова колегія позбавлена можливості прийняти додаткові докази на стадії апеляційного розгляду, зважаючи також на те, що Аудит земельних ділянок взагалі не існував на момент винесення рішення господарським судом Миколаївської області 11.02.2021 року.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2019 року на підставі виготовленої та затвердженої технічної документації Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зареєструвало у Державному земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127 та 4821183000:05:000:0134 площею 195,4791 га та 115,3970 га відповідно.

Вказане підтверджується копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-4808309952019 від 24.12.2019р. та НВ-4808309812019 від 24.12.2019р. (а.с.52-61 т.1).

З наданих витягів вбачається, що місцем розташування земельних ділянок є Миколаївська область, Березнегуватський район, Лепетиська сільська рада; цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель 07.11.2019р. (19.12.2019р.) ДП «Центр державного земельного кадастру» Миколаївська регіональна філія; дата державної реєстрації земельної ділянки - 20.12.2019р.

Колгосп Прометей не погодився із зазначенням при реєстрації вказаних земельних ділянок їх цільового призначення, а саме, віднесення даних земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області до земель запасу - земельних ділянок, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, оскільки вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні позивача та входять до складу земельних ділянок, переданих позивачу на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р. і звернувся до господарського суду з даним позовом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, що кореспондуються за змістом зі статтею 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл.

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. №3рп/2003.

Правовідносини, які виникли між сторонами стосовно реєстрації права постійного користування спірними земельними ділянками регулюються положеннями Земельного кодексу України (в т.ч. Земельного кодексу Української РСР), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 10 Земельного кодексу УРСР передбачено право міських Рад депутатів трудящих, їх виконавчим комітетам в межах міста надавати в користування, а також вилучати земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу.

За приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.13 та ст.14 Земельного Кодексу Української РСР, редакції 25.10.1988 р., яка діяла в період створення колгоспу Прометей та виділення землі в постійне користування (надалі - ЗК УРСР), земля в Українській РСР надавалася в користування, зокрема, колгоспам, як землекористувачам, користування землею здійснювалося безоплатно.

Положенням ч.ч.2-3 ст.15 ЗК УРСР, яка визначає строки землекористування, зазначено, що земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування (постійно), тобто без заздалегідь встановленого строку.

Згідно ст. 16 Земельного кодексу УРСР надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Статтею 16 Земельного кодексу Української РСР (чинному на дату прийняття спірного рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р.) визначено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Нормою ст.17 ЗК УРСР закріплювалося, що землі, визнані у встановленому порядку придатними для потреб сільського господарства, насамперед повинні надаватися колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.50 ЗК УРСР, колгоспам надавались землі сільськогосподарського призначення в безстрокове користування.

Положення ст. 57 ЗК УРСР передбачало, що землі громадського користування використовуються колгоспами для ведення громадського господарства, зокрема під посіви сільськогосподарських культур, посадку багаторічних насаджень, сінокоси, пасовища, лісові та декоративні насадження, під будівництво виробничих, житлових, культурно-побутових та інших споруд, а також для інших громадських потреб.

10 січня 1989 року за №5 Виконавчий комітет Миколаївської обласної ради народних депутатів прийняв рішення «Про розукрупнення колгоспів «Україна» , ім.Чкалова та «Прогрес» Березнегуватського району та ім. Енгельса Баштанського району» , відповідно до якого, з метою оперативного управління виробництвом, покращення соціально-культурного розвитку населених пунктів та збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, розглянув матеріали по розукрупненню колгоспів, виконком обласної Ради народних депутатів вирішив, серед іншого, погодитись з пропозицією Березнегуватського райкому Компартії України та райвиконкому про: розукрупнення колгоспів «України» та ім. Чкалова та створення, в т.ч. колгоспу «Прометей» з центральною усадьбою в с.Кавказ з площею сільгоспугідь - 2737 гектара, в т.ч. пашні - 2236 гектарів.

Отже, судом встановлено, що Колгосп "Прометей" було створено з центральною садибою в с.Кавказ з площею сільгоспугідь 2734 га, в т.ч. ріллі - 2236 га на підставі рішення виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989р. №5 "Про розукрупнення колгоспів "Україна", ім.Чкалова та "Прогрес" Березнегуватського району та ім.Енгельса Баштанського району".

Пунктом 4 вказаного рішення виконкому було зобов`язано Облагропром забезпечити виконання філією інституту "Укрземпроект" в 1989 р. роботи з організації території землекористування та вдосконалення сівозмін у розукрупнених і знову створених колгоспах Баштанського і Березнегуватського районів.

Відповідно до положень ст. 9 Земельного кодексу Української РСР, Обласні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території області, зокрема, вирішують відповідно до статті 53 цього Кодексу питання про зміну меж і розмірів землекористувань при укрупненні і розукрупненні колгоспів, а також сільськогосподарських підприємств і організацій місцевого підпорядкування.

Статтею 53 Земельного кодексу Української РСР, зміна меж і розмірів землекористувань колгоспів, радгоспів, інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій, а також науково-дослідних, учбово-дослідних та інших сільськогосподарських установ при укрупненні і розукрупненні господарств, перерозподілі земель між землекористувачами може провадитись на основі науково обґрунтованих проектів землеустрою, які затверджуються, зокрема, виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів - при змінах меж і розмірів землекористувань колгоспів, а також сільськогосподарських підприємств і організацій місцевого підпорядкування незалежно від розміру площі землі.

З огляду на викладені норми, Виконавчий комітет Миколаївської обласної ради народних депутатів в межах своїх повноважень прийняв рішення про розукрупнення колгоспів та створення колгоспу «Прометей» із зазначенням відведеної йому при розукрупненні площі сільгоспугідь (2734 га, в т.ч. пашні 2236 га).

Судова колегія враховує, що питання щодо правомірності відведення колгоспу «Прометей» у постійне користування земельних ділянок в межах Лепетиської сільської ради Березнегуватсьвого району Миколаївської області неодноразово було предметом розгляду в різних судах, а саме у справах : судові рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №2а-887/11/1470, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016р. у справі №2-а-8/11.

Із вказаних судових рішень, які є у базі даних Єдиний державний реєстр судових рішень та є загальнодоступними, вбачається, що судами при розгляді даних справ досліджувались обставини набуття права колгоспом «Прометей» права постійного користування земельними ділянками.

Зокрема, в ході розгляду справи №2а-887/144/1470 було встановлено, що рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989 року №5 шляхом розукрупнення колгоспів «Україна» та ім. Чкалова в Березнегуватському районі був створений колгосп «Прометей» . Відповідні зміни Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням були внесені до (мовою оригіналу) - «Отчёт о наличии и распределении земельного фонда по категориям земель, землепользователям и угодьям по Березнегуватскому району состоянием на 1-ое ноября 1989 года» . Звіт про наявність земель і перерозподіл земельного фонду по категоріям земель, землекористувачам і угіддям станом на 01.11.89р. затверджений рішенням від 03.11.89р. № 198 виконавчим комітетом Березнегуватської районної ради народних депутатів.

На замовлення обласного управління сільського господарства всім колгоспам, в тому числі, і колгоспу »Прометей» Інститутом землеустрою були складені проекти внутрігосподарського землеустрою, проекти створення сівозмін, корегування планових матеріалів, зйомок минулих років, економічну оцінку земель, ґрунтове обстеження земель. Всі ці матеріали в цілому, а також державна реєстрація земель складає систему державного земельного кадастру. Відділ Держкомзему у Березнегуватському районі Миколаївської області як територіальний орган Держкомзему був створений у 1993 році, а тому будь-яких відносин з питань внесення даних до звіту на 01.11.1989 р. не міг мати. Таким чином, вимоги позивача щодо безпідставного включення у 1990 році відомостей до державного земельного кадастру відповідачем є безпідставними. Щодо внесення даних до звіту Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням станом на 01.11.1989р. то дані внесені на підставі та на виконання рішення виконавчого комітету обласної ради від 10.01.1989р. № 5. Внесені, зміни затверджені рішенням виконавчого комітету Березнегуватської районної ради народних депутатів.

Державний акт на право постійного користування землею колгосп «Прометей» не отримав, фактичне користування землею здійснює на підставі рішення облвиконкому від 10.01.89 р. № 5. Відповідно до статті 193 Земельного Кодексу України - державний земельний кадастр, це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками і містять сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну і якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель. Тобто, дані до державного земельного кадастру були внесені Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням у 1989 році і до теперішнього часу підстави для виключення відомостей із державного земельного кадастру відсутні.

Судом встановлено, що земельна ділянка, якою користується колгосп «Прометей» не приватизована і відноситься до земель державної власності.

Учасниками справи №2а-887/11/1470 були: позивач - Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області, відповідач - Відділ Держкомзему в Березнегуватському районі Миколаївської області, третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - колгосп «Прометей» .

Відділ Держкомзему в Березнегуватському районі Миколаївської області наразі реорганізовано у структурний підрозділ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області без статусу юридичної особи, про що було зокрема зазначено представниками позивача в ході розгляду справи.

Також суд приймає до уваги справу №2а-8/11/1404, в якій приймали участь Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та колгосп «Прометей» .

31 березня 2016 року Одеським апеляційним адміністративним судом винесена постанова по справі №2-а-8/11, якою задоволено апеляційну скаргу колгоспу Прометей на постанову Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25.12.2015 р., яку скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позов колгоспу Прометей , визнано протиправною відмову Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області в ненаданні згоди колгоспу Прометей на виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Зобов`язано Березнегуватську районну державну адміністрацію Миколаївської області надати згоду колгоспу Прометей на виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

В рамках вказаної справи, в ході якої судами також було встановлено наступні обставини:

З рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989 року вбачається, що площа сільгоспугідь колгоспу Прометей була визначена у розмірі 2734 га, в тому числі пашні 2236 гектарів. Згідно з п.4 рішення, забезпечення виконання філією інституту Укрземпроект робіт по організації території землекористування в розукрупнених та створених колгоспах, було покладено на облагропром.

З матеріалів справи слідує, за замовленням Миколаївського обласного агропромислового комітету Українським науково-дослідним і промислово¬вишукувальним інститутом по землеустрою щодо колгоспу Прометей з 1989 по 1995 роки було розроблено:

проект внутрішньогосподарського землеустрою; технічний звіт по корегуванню планових матеріалів зйомок минулих років (т.l а.с.44-49); внутрішньогосподарська оцінка земель колгоспу; технічна документація по інвентаризації земель Лепетиської сільської ради народних депутатів Березнегуватського району Миколаївської області; технічна документація про вилучення та передачу земель в склад земельного запасу для організації селянських (фермерських) господарств, колективного садівництва і городництва із землекористування колгоспу Прометей ; технічна документація визначення розміру земельного податку в залежності від якості та місця положення земель сільськогосподарського призначення, та нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь колгоспу, які зберігаються у відділі Держземагенства у Березнегуватському районі. Станом на 2013 рік по господарству було проінвентаризована 34 земельних ділянок (т.1 а.с.52,227-228).

З матеріалів справи, зокрема з довідок відділу Держземагенства у Березнегуватському районі Миколаївської області слідує, що з 1989 року Березнегуватським агропромисловим об`єднанням до Державного земельного кадастру були внесені відомості щодо площі земельних ділянок колгоспу Прометей , які перебувають у кадастрі по теперішній час. Державний акт на право постійного користування землею колгосп не отримував, однак фактично користується землею з 1989 року на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10.01.1989 року (т.1 а.с.32-33,34,38,52,227).

За даними статистичного звіту площа земель колгоспу Прометей з грудня 1989 року по 01.01.2015 року зменшилась на 283.2 га, у зв`язку з вилученням із землекористування колгоспу Прометей до земель запасу Лепетиської сільської ради Березнегуватського району 188,0 га відповідно до Технічної документації про вилучення та передачу земель в склад земельного запасу для організації селянських (фермерських) господарств, колективного садівництва і городництва із землекористування колгоспу Прометей , розробленої на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів від 21 січня 1992 року Про розширення земель запасу . Решта земельної ділянки 95.2 га є землями населених пунктів села Кавказ та Новоросійськ та кладовища. Отже фактично станом на 01.01.2015 року в користуванні позивача перебуває 2 507 га землі ( т.2 а.с.52-53).

Починаючи з червня 2007 року позивач неодноразово звертався до Березнегуватського районної державної адміністрації із заявами про надання дозволу на виготовлення державного акту на право постійного землекористування. На що отримало відповіді від 09.07.2007 р. та від 15.11.2010 р. про відмову в наданні дозволу на виготовлення державного акту на право постійного землекористування, оскільки колгосп не є а ні державним, а ні комунальним підприємством, а тому може набути право користування земельною ділянкою лише на умовах оренди ( т.1 а.с. 53, 71).

Колегія суддів зазначила, що вважає безпідставними доводи Березнегуватської районної державної адміністрації, які ґрунтуються на ст.92 ЗК України (чинного Земельного Кодексу) про те що колгосп, будучи а ні державним, а ні комунальним підприємством не може набути право постійного користування землею. Оскільки ч.2 ст.92 ЗК України визначає перелік осіб, які набувають право постійного користування землею, але не вирішує питання щодо осіб, які набули це право раніше.

Крім того, існує справа № 9/407/08-НР, предметом розгляду якої була вимога Березнегуватської районної державної адміністрації до колгоспу «Прометей» про повернення до земель запасу Лепетинської сільської ради земельну ділянку пл.2734 га, в тому числі - ріллі 2236 га - із незаконного користування колгоспу «Прометей» , як самовільно зайняту земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2012р., залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В рамках даної справи встановлено, що з часу створення колгосп «Прометей» не мав можливості самостійно вирішити питання документального оформлення права постійного користування виділеною земельною ділянкою. Органи Миколаївської влади, починаючи з 1989р., не зважаючи на неодноразові звернення землекористувача, не виконали взяті на себе обов`язку по виготовленню проекту відведення земельної ділянки, встановлення меж земельної ділянки, закріплення її довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, видачі державного акту на право постійного користування землею.

Як свідчать матеріали справи, відомості до державного земельного кадастру стосовно колгоспу «Прометей» були внесені Березнегуватським рай агропромисловим об`єднанням у 1989р. і наявні до даного часу. Державний акт на право постійного користування землею колгосп «Прометей» не отримав, але фактичне користування землею здійснюється ним з 1989р. на підставі рішення Миколаївського облвиконкому №5 від 10.01.1989р.

Таким чином, враховуючи що протягом 23 років відповідач користується спірною земельною ділянкою на підставі рішення виконкому Миколаївської облради від 10.01.1989р. №5, факт самовільного зайняття земельної ділянки відсутній.

Згідно з приписами ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Доводи апелянта про помилкове врахування судом першої інстанції обставин, встановлених у вищенаведених справах, відхиляються судовою колегією, оскільки преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Враховуючи викладене, та встановлені обставини судами у справах №2а-887/144/1470, №2а-8/11/1404, № 9/407/08-НР, колегія суддів вважає доведеним факт того, що колгосп «Прометей» фактично користується спірними земельними ділянками з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127 та 4821183000:05:000:0134 площею 195,4791 га та 115,3970 га відповідно на підставі рішення облвиконкому від 10.01.1989р. № 5, тому відповідач, здійснивши державну реєстрацію спірних земельних ділянок як земель запасу, не наданих у власність та користування, порушив право та законний інтерес Колгоспу Прометей стосовно вказаних ділянок.

Даний факт також підтверджується також наступними доказами:

- проектом внутрішньогосподарського землеустрою;

- технічний звіт по корегуванню планових матеріалів зйомок минулих років ;

- внутрішньогосподарська оцінка земель колгоспу;

- технічна документація по інвентаризації земель Лепетиської сільської ради народних депутатів Березнегуватського району Миколаївської області;

- технічна документація про вилучення та передачу земель в склад земельного запасу для організації селянських (фермерських) господарств, колективного садівництва і городництва із землекористування колгоспу Прометей ;

- технічна документація визначення розміру земельного податку в залежності від якості та місця положення земель сільськогосподарського призначення, та

- нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь колгоспу, які зберігаються у відділі Держземагенства у Березнегуватському районі. Станом на 2013 рік по господарству було проінвентаризована 34 земельних ділянок (т.1 а.с.156-201).

Зокрема, зі схеми Оцінка технічних умов пахотних земель та їх родючість вбачається що спірні земельні ділянки входили до складу земель, що перебувають у користуванні Колгоспу (т.1 а.с.199)

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ані позивачем у позовній заяві, ані судом в оскаржуваному рішенні не вказано яким чином рішення у даній справі вплине на становище Позивача , оскільки сама по собі державна реєстрація земельних ділянок з внесеннях відомостей щодо їх цільового призначення, не змінює становище Позивача, яке існувало до її проведення, та не наділяє (позбавляє) Позивача будь-яких речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4821183000:05:000:0127; 4821183000:05:000:0134, оскільки реєстрація спірних ділянок як земель запасу, не наданих у власність або користування, порушує права та законні інтереси Колгоспу Прометей щодо користування земельними ділянками на існуючих умовах, що може призвести до передачі вказаних земельних ділянок іншим фізичним або юридичним особам.

Стаття 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно приписів статті 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру; кадастрів інших природних ресурсів; справлянні сплати за землю.

Об`єктами державного земельного кадастру згідно статті 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Приписами ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внормовано, що земельній ділянці, відомості про яку внесено до державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Статтею 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внормовано, що внесення до державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти державного земельного кадастру є обов`язковими.

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості ) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (ч.1 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. (ч.1 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Поземельна книга є документом державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження ( адміністративно-територіальна одиниця ); в) склад угідь; г) цільове призначення ( категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель ); д) нормативно грошова оцінка; е) відомості про обмеження використання земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки право власності ( користування ) на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок. Внесення інших змін про відомості на ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Як було встановлено при розгляді справи №2а-887/11/1470, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені колгоспу «Прометей» , були включені до Державного земельного кадастру Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням у 1989 році і до теперішнього часу підстави для виключення відомостей із державного земельного кадастру відсутні.

З листа Відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.01.2020р. №1/106-20 вбачається, що земельні ділянки, кадастровий номер 4821183000:05:000:0127, площею 115,397 га та 4821183000:05:000:0134 площею 195,4791 га станом на 01.01.2016 входили до складу земель загальною площею 2507,3 га, які використовувались колгоспом «Прометей» .

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про критичне ставлення до листа Відділу у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 02.01.2020р. №1/106-20, оскільки вказаним органом надано відомості про спірні земельні ділянки, які хоч і не були оформлені до 20.12.2019, однак територіально розташовувались у складі земель, які перебували у користуванні Колгоспу Прометей .

Судова колегія враховує, що позивачем згідно вимог діючого законодавства вживались заходи щодо оформлення свого права постійного користування, в тому числі на спірні земельні ділянки, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №197456679 від 23.01.2020р. та №197457323 від 23.01.2020р., з яких вбачається, що на спірні земельні ділянки саме з кадастровим номером 4821183000:05:000:0127 площею 115,397 га та 4821183000:05:000:0134 площею 195,4791 було зареєстровано речове право постійного користування колгоспу «Прометей» відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 10.01.1989р. (а.с.69-70 т. 2).

Однак в подальшому, за твердженням позивача із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи були вилучені.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в постійному користуванні колгоспу Прометей знаходиться земельна ділянка загальною площею сільськогосподарських угідь 2507,3 га, з яких частина землі проінвентаризована в 2013 році, у зв`язку з чим колгосп отримав Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки за кадастровими номерами, які є чинними та не скасовані:

4821181700:09:000:0003, 4821181700:09:000:0004, 4821181700:09:000:0006, 4821181700:09:000:0007, 4821181700:09:000:0008, 4821181700:09:000:0009, 4821181700:09:000:0010, 4821181700:09:000:0035, 4821181700:09:000:0036, 4821181700:09:000:0037, 4821181700:09:000:0038, 4821181700:09:000:0039, 4821181700:09:000:0040, 4821181700:09:000:0041, 4821181700:09:000:0042, 4821181700:09:000:0043, 4821181700:09:000:0044, 4821181700:09:000:0045, 4821181700:09:000:0046, 4821181700:07:000:0001, 4821181700:07:000:0002, 4821181700:07:000:0003, 4821181700:07:000:0004, 4821181700:07:000:0005, 4821181700:07:000:0006, 4821181700:07:000:0007, 4821181700:07:000:0008, 4821181700:07:000:0009, 4821181700:07:000:0010, 4821181700:07:000:0011, 4821181700:07:000:0012, 4821181700:07:000:0014.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2020 року у справі №915/98/20 відмовлено у задоволенні позову Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області до Колгоспу Прометей за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимог, на стороні відповідача: Березнегуватська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання реєстраційних дій незаконними, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Аргументи апелянта про те, що рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р. не може вважатись рішенням про надання земельних ділянок у користування у розумінні ст. 16 Земельного кодексу УРСР, судова колегія відхиляє, оскільки всі матеріали справи та обставини, встановлені судами у справах №2а-8/11/1404, №2а-887/11/1470, №9/407/08-НР щодо правомірності права постійного користування колгоспом «Прометей» земельними ділянками сільськогосподарського призначення, площі яких визначені рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989р., свідчать про доведеність права позивача на користування спірними земельними ділянками.

Проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання технічної документації регламентовано Порядком проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019р. №476.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно з п.4 даного Порядку, інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Згідно з п.6 Порядку, інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок.

Пунктом 7 Порядку проведення інвентаризації встановлено, що вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; електронних документів, що містять відомості про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру» ) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.

Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

В свою чергу, інвентаризація спірних земельних ділянок проводилась на підставі Наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019р. №59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» зі змінами, внесеними наказом від 13.05.2019р. №129.

Відповідно до зазначених наказів Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру вирішила провести у 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності а саме: інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) згідно з додатком №1, що додається; інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) згідно з додатком №2, що додається.

З додатку №1 до даного наказу вбачається, що на території Миколаївської області у 2019 році інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності мала проводитись у Вознесенській міській об`єднаній територіальній громаді. т.1 а.с.210

Додаток №2 до даного наказу містить перелік областей, на території яких проводитиметься інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності у 2019 році, в т.ч. Миколаївській області.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. (ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

В свою чергу, в ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; З) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно з пунктом 40 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі- Порядок) - державна реєстрація прав проводиться на підставі документів необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2020 року голова Колгоспу Прометей звернувся до прокурора Березнегуватського відділу Баштанської місцевої прокуратури щодо надання інформації по кількості вилученої технічної документації, розробленої у 2019 році.

З листа Баштанської місцевої прокуратури від 14.09.2020 року №33/1-5295вих-20 вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження №12019150160000321 від 19.12.2019 року слідчим вилучено оригінали першого примірнику Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

На даний час досудове розслідування кримінального провадження №12019150160000321 від 19.12.2019 року триває.

З пояснювальної записки, яка входить до складу Технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, вбачається, що підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок є Наказ Держгеокадастру України від 21.02.2019 року №59 (зі змінами, внесеними наказом Держгеокадастру від 13.05.2019 року №129), договір на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за №12-г від 21.02.2019 року, технічне завдання. (т.3 а.с.30-38).

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про неправомірність проведеної інвентаризації спірних земельних ділянок у 2019 році на підставі вказаного наказу з огляду на те, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділеніколгоспу Прометей рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів №5 від 10.01.1989 р. та були внесені до Державного земельного кадастру з 1989 року, землі винесені в натуру.

До повноважень Держгеокадастру у Миколаївській області входить, зокрема, дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

Однак, відповідачем в межах своїх повноважень не спростовано належними та допустимими доказами того, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134, віднесені до земель запасу, не наданих у власність та користування, є саме тими земельними ділянками, які знаходяться у користуванні Колгоспу "Прометей" з 1989 року.

Крім того, правоохоронними органами розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12019150160000321 від 19.12.2019 року, яке досі триває.

Посилання апелянта на відсутність в електронній базі даних Державного земельного кадастру записів щодо права постійного користування колгоспу Прометей спірними земельними ділянками не спростовує внесення відповідного запису до Державного земельного кадастру у 1989 році у паперовому вигляді відповідною уповноваженою особою - Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням.

Окрім цього, судом також враховано, що ухвалою суду від 05.11.2012р. у справі №2а-887/11/1470 було додатково роз`яснено, що з 1989 року відомості про колгосп «Прометей» та належну йому земельну ділянку, яка знаходиться у його постійному користуванні, внесено до Державного земельного кадастру Березнегуватським районним агропромисловим об`єднанням та підстави для виключення відомостей із державного земельного кадастру відсутні. З 1989 року і по теперішній час кожен рік в залежності від системи оподаткування колгосп «Прометей» сплачує або земельний, або фіксований податок за користування земельною ділянкою.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5 -рп/2005 від 22.09.2005р. щодо відповідності Конституції України положень ст..92 п.6 р.Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками):

- пункт 6 р Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного ті фінансового забезпечення;

- пункт 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990р. №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами, організаціями після закінчення строку оформлення права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано неконституційними.

Згідно даного рішення право постійного користування даною земельною ділянкою зберігається за колгоспом «Прометей» .

З 1989 року відомості про колгосп та належну йому земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджено ухвалою суду від 05.11.2012р. у справі №2а-887/11/1470.

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст. 25 Земельного кодексу УКРАЇНСЬКОЇ РСР, чинного станом на 1989 рік, права землекористувачів охороняються законом. Припинення права користування земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише у випадках, прямо передбачених законом.

Статтею 35 вказаного Кодексу передбачені підстави для припинення права постійного користування земельними ділянками, а саме, встановлено, що право підприємств, організацій і установ на користування наданою їм землею підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках: 1) відпадання потреби в земельній ділянці; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) ліквідації підприємства, організації або установи; 4) виникнення потреби вилучення земельної ділянки для інших державних або громадських потреб; 5) неосвоєння протягом двох років підряд наданої земельної ділянки. Право землекористування може бути також припинене у випадку використання земельної ділянки не відповідно до тієї мети, для якої вона надана, в разі безгосподарного використання землі, а також при необхідності винесення підприємств за межі жилого району з санітарно-гігієнічних умов. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої і частиною другою цієї статті провадиться за рішенням (постановою) органів, які надали земельні ділянки, а у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, - за рішенням (постановою) органів, які мають право вилучати земельні ділянки.

Статтею 141 чинного на даний час Земельного кодексу України визначено, підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до ст. 142 ЗК України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Жодної із вказаних підстав для припинення права постійного користування Колгоспу «Прометей» спірними земельними ділянками, передбачених як чинним на 1989 рік Земельним кодексом Української РСР, так і чинним на даний час Земельним кодексом України, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З огляду на викладене, керуючись критерієм вірогідності доказів, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області при проведенні реєстрації спірних земельних ділянок безпідставно не врахував те, що вони входили до складу земельних ділянок, які перебували та перебувають у постійному користуванні колгоспу «Прометей» з 1989 року, що підтверджується вищепереліченими доказами по справі.

Крім того, апеляційний суд враховує пояснення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно проведення 23.01.2020 року державної реєстрації права постійного користування Колгоспу Прометей на земельні ділянки з кадастровими номерами 4821183000:05:000:0127, 4821183000:05:000:0134 та реєстрації права власності за Лепетиською сільською радою.

01 лютого 2020 р. державним реєстратором Уваровим С.В. здійснено видалення записів іншого речового права №35164063, №35164228, №35164146, видалення записів про право власності №35164042, №35164208, №35164126, видалення розділів №2014174648211, №2014183348211, №2014180448211.

Разом з тим, Наказом Міністерства юстиції України від 09.07.2020 р. за №2360/5 Про задоволення скарги , поданої Колгоспом Прометей та копії Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11 червня 2020 року скаргу колгоспу Прометей задоволено в повному обсязі, скасовано видалення записів №35164146, №35164228, №35164063, здійснених державним реєстратором виконавчого комітету Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваровим Сергієм Васильовичем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору виконавчого комітету Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уварову Сергію Васильовичу.

Відповідно до положень статей 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки, відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, рішення у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). При цьому потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Отже, враховуючи принципи та положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що Колгосп Прометей є добросовісним набувачем права користування на спірні земельні ділянки, що підтверджується наведеними у мотивувальній частині постанови доказами по справі, судова колегія вважає, що зарахування відповідачем земельних ділянок до земель запасу, не наданих у власність та користування, фактично є позбавленням Колгоспу права користуватися належними йому земельними ділянками, що порушує його права та законні інтереси.

Тому, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що спірні земельні ділянки входять до земель, які знаходяться у користуванні Колгоспу Прометей , позаяк колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Будь-яких порушень процесуальних норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, або неправильного застосування норм матеріального права при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції виявлено не було.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області підлягає залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року у справі №915/2507/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2021 року у справі №915/2507/19 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 29.06.2021 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	22.06.2021
Оприлюднено	29.06.2021
Номер документу	97923285
Судочинство	Господарське

Ткаченко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.06.2021 по справі 915/2507/19ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —915/2507/19

Постанова від 22.06.2021

Постанова
від 22.06.2021 по справі 915/2507/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД