Рішення

від 24.06.2021 по справі 910/14537/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2021Справа № 910/14537/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича 40, код ЄДРПОУ 01189910)

до Підприємства "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 9-і, код ЄДРПОУ 30866820)

про стягнення 279 298,39 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Родіонова О.В.

Від відповідача: Притолюк Ж.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Підприємства "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва про стягнення заборгованості в розмірі 272 770,47 грн, пені в розмірі 5 586,29 грн та 3% річних в розмірі 941,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач оплату за отримані у липні 2018 телекомунікаційні послуги здійснив не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 року відкрито провадження у справі 910/14537/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 30.11.2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі № 910/14537/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 у справі № 910/14537/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 22.10.2019, справу № 910/14537/18 передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою суду від 24.10.2019 справу прийнято до свого провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 призначено експертизу телекомунікаційних систем та засобів, виконання якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

14.02.2020 до суду з експертної установи надійшли матеріали справи разом з клопотанням експерта, в якому він зазначив, що проведення судової експертизи у редакції питань, які визначені ухвалою від 04.12.2019 у справі № 910/14537/18 за відсутності необхідних даних об`єктів дослідження (станом на липень - серпень 2018 року), є неможливим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 поновлено провадження по справі та запропоновано учасником справи надати до суду у строк до 28.01.2020 пояснення у справі з урахуванням клопотання експерта; судове засідання призначено на 29.01.2020.

У судовому засіданні 29.01.2020 представником позивача заявлено клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи для надання можливості виконання вимоги клопотання експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 19.02.2020 та повторно запропоновано учасникам провадження у справі надати до суду у строк до 17.02.2020 пояснення у справі з урахуванням клопотання експерта.

17.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано пояснення по справі з урахуванням клопотання експерта.

У судовому засіданні 19.02.2020 оголошено перерву на 26.02.2020.

24.02.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано пояснення по справі на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2020.

З огляду на те, що судом розглянуто клопотання експерта, оскільки призначена у даній справі експертиза ще не проведена експертною установою та ухвала суду від 04.12.2019 підлягає подальшому виконанню, суд визнав за необхідне зупинити провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 року задоволено клопотання судового експерта про уточнення питань, необхідних для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у даній справі. Зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи разом з висновком судового експерта до Господарського суду міста Києва.

Дану ухвалу та матеріали справи № 910/14537/18 направлено до Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності для проведення судової експертизи.

08.05.2020 на адресу суду від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшли матеріали справи № 910/14537/18 та лист від 30.04.2020 № 214/3-1-17/243 за підписом директора центру Голікової О.В., в якому остання інформує, що у зв`язку зі значним поточним завантаженням експертів лабораторії авторського права та інформаційних технологій, приступити до попереднього вивчення та виконання експертизи можливо не раніше ІІ кварталу 2021 року, а також повідомляє, що експертиза буде виконуватись як комплексна, особлива складна, у строк понад 90 діб.

У зв`язку з перебуванням у період з 08.05.2020 по 29.05.2020 у відпустці матеріали справи № 910/14537/18 та лист від 30.04.2020 № 214/3-1-17/243 отримані суддею Андреїшиною І.О. 01.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 поновлено провадження у справі № 910/14537/18, судове засідання у справі № 910/14537/18 призначено на 10.06.2020, запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення щодо клопотання директора Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Голікової О.В. про погодження терміну виконання призначеної експертизи понад 90 діб (ІІ кв. 2021 року).

09.06.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов лист, відповідно до якого відповідач повідомляє, що не має можливості вчасно прибути у судове засідання та разом з тим, не заперечував проти проведення судової експертизи у 2021 році та просив зупинити провадження у справі до моменту проведення експертизи та надання відповідей експертом на поставлені питання судом.

Дослідивши лист-заяву, подану відповідачем, суд зазначив, що відповідно до пунктів 17, 17.1 та абзацу другого п. 17.15 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з п. 18 цих Положень справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.

Так, подана заява не містить відомостей, які вимагаються цим Кодексом, а саме підпису ЕЦП.

За таких обставин суд не розглядає заяви по суті справи та з процесуальних питань і докази, які подані не в паперовій формі або не підписані ЕЦП.

У судовому засіданні 10.06.2020 суд на місці ухвалив залишити без розгляду лист-заяву відповідача, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Через відділ діловодства суду 10.06.2020 від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких не заперечує проти клопотання директора Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Голікової О.В. про погодження терміну виконання призначеної експертизи понад 90 діб (ІІ кв. 2021 року).

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2020 підтримав подані ним пояснення.

Господарський суд міста Києва визнав за доцільне продовжити строки позивачу для подачі письмових пояснень, та приймає їх до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 погоджено строк виконання судової експертизи у справі № 910/14537/18 понад 90 календарних днів (ІІ квартал 2021 року); зупинено провадження у справі № 910/14537/18 до закінчення проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи разом з висновком судового експерта до Господарського суду міста Києва.

17.02.2021 через відділ діловодства суду від судового експерта Кривоножко Г.Є. надійшло клопотання, в якому він просить надати до Центру обладнання зі складу телекомунікаційної мережі (відповідно до переліку, визначеному ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 для проведення судової експертизи) у частині, що стосується зазначених питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 поновлено провадження у справі № 910/14537/18; задоволено клопотання судового експерта Кривоножко Г.Є. про надання до Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності обладнання зі складу телекомунікаційної мережі (відповідно до переліку, визначеному ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 для проведення судової експертизи) у частині, що стосується зазначених питань; зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії на виконання клопотання експерта у строк до 11.03.2021 надати суду для подальшого направлення судовому експерту: 1) програмний комутатор п`ятого класу SSW Class 5 типу IskraTEL SI3000 - виконує функції АТС, реєстрацію облікових записів абонентів (зберігання паролів облікових записів здійснюється тільки у зашифрованому вигляді та не може бути видимим або скопійованим, навіть технічним персоналом), надання переліку додаткових сервісів та функціоналу абонента, дозволи та обмеження вхідних та вихідних викликів та інше; 2) програмний комутатор четвертого класу SSW Class 4 типу Huawei IMS - виконує функції транзитних з`єднань, згідно правил маршрутизації для різних типів викликів - міських, міжміських та міжнародних; 3) пограничний контролер сесій SBC типу AcmePacket 4250 - виконує функції відокремлення внутрішньої мережі ПАТ "Укртелеком" від зовнішньої мережі Інтернет та захист ядра комутаційної мережі "Укртелеком" від несанкціонованого втручання; 4) універсальні медіа-шлюзи Huawei UMG 8900 - забезпечують з`єднання мережі VoIP ( Voice over Internet Protocol - Голос через Інтернет) та Телефонної мережі загального користування; зобов`язано Підприємство "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва на виконання клопотання експерта у строк до 11.03.2021 надати суду для подальшого направлення судовому експерту: 1) роутер mikrotic hAP 951 Ui-2D; 2) сервер на базі Core i7 4770 з встановленої на нього системою віртуалізації Proxmox (Debian KVM); 3) ATC на базі asterisk, збірка FreePBX (centOS); зупинено провадження у справі № 910/14537/18.

10.03.2021 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що з метою забезпечення сталості телекомунікаційних мереж ПАТ "Укртелеком" не може демонтувати з мережі та надати до суду для подальшого направлення судовому експерту наступне телекомунікаційне обладнання: програмний комутатор п`ятого класу SSW Class 5 типу IskraTEL SI3000; програмний комутатор четвертого класу SSW Class 4 типу Huawei IMS; пограничний контролер сесій SBC типу AcmePacket 4250; універсальні медіа-шлюзи Huawei UMG 8900.

За таких обставин, у зв`язку з надходженням до суду пояснень позивача, суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі з метою вирішення питань, поставлених експертною установою клопотання судового експерта Кривоножко Г.Є. з огляду на пояснення позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів; 2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи; 4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; 5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням; 6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Згідно з п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, судом прийнято до уваги, що у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Відповідно до частини третьої статті 102 Господарського процесуального кодексу України при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Положеннями статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено:

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина 1).

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (частина 3).

Разом з тим, Підприємство "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва на виконання клопотання експерта у строк до 11.03.2021 витребуваного обладнання до суду не надало, пояснень та заяв до суду від останнього не надходило.

Враховуючи, що законом не передбачено повноважень судового експерта щодо витребування та одержання додаткових матеріалів безпосередньо від учасників судового процесу, з огляду на надані ПАТ "Укртелеком" пояснення, суд вважає за необхідне запропонувати судовому експерту здійснити проведення візуально-інструментального обстеження програмного комутатору п`ятого класу SSW Class 5 типу IskraTEL SI3000, програмного комутатору четвертого класу SSW Class 4 типу Huawei IMS, пограничного контролеру сесій SBC типу AcmePacket 4250, універсальні медіа-шлюзи Huawei UMG 8900, які знаходяться у Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії; здійснити проведення візуально-інструментального обстеження роутеру mikrotic hAP 951 Ui-2D, серверу на базі Core i7 4770 з встановленої на нього системою віртуалізації Proxmox (Debian KVM), ATC на базі asterisk, збірка FreePBX (centOS), які знаходяться у Підприємство "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва.

Крім того, суд звернув увагу учасників справи на положення частини 8 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 поновлено провадження у справі № 910/14537/18; запропоновано судовому експерту Кривоножко Г.Є. здійснити проведення візуально-інструментального обстеження програмного комутатору п`ятого класу SSW Class 5 типу IskraTEL SI3000, програмного комутатору четвертого класу SSW Class 4 типу Huawei IMS, пограничного контролеру сесій SBC типу AcmePacket 4250, універсальні медіа-шлюзи Huawei UMG 8900, які знаходяться у Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії; запропоновано судовому експерту Кривоножко Г.Є. здійснити проведення візуально-інструментального обстеження роутеру mikrotic hAP 951 Ui-2D, серверу на базі Core i7 4770 з встановленої на нього системою віртуалізації Proxmox (Debian KVM), ATC на базі asterisk, збірка FreePBX (centOS), які знаходяться у Підприємство "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва; зупинено провадження у справі № 910/14537/18.

16.04.2020 до Господарського суду міста Києва від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності надійшло повідомлення № 1081/3-1-17/181 від 12.04.2021 щодо неможливості проведення експертизи у справі № 910/14537/18, у зв`язку з тим, що станом на 12.04.2021 об`єкти, зокрема, обладнання зі складу телекомунікаційної мережі, відповідно до переліку, визначеному ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14537/18 від 26.02.2021 до Центру не надходили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 поновлено провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 19.05.2021, запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення на повідомлення Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 1081/3-1-17/181 від 12.04.2021 щодо неможливості проведення експертизи у справі № 910/14537/18.

Через відділ діловодства суду 13.05.2021 від позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 19.05.2021 суд на місці ухвалив залучити пояснення, подані позивачем до матеріалів справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

У підготовчому засіданні 19.05.2021 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 19.05.2021 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2021.

01.06.2021 через відділ діловодства суду позивачем подані пояснення по справі та клопотання, в якому останній зазначає, що 22.04.2021 загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства Укртелеком прийнято рішення про зміну типу та найменування товариства, про що 27.04.2021 були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також затверджено нову редакцію Статуту товариства.

У судовому засіданні 02.06.2021 суд на місці ухвалив залучити дані пояснення до матеріалів справи та задовольнити клопотання позивача про зміну типу та найменування останнього. Відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 02.06.2021 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 23.06.2021.

У судовому засіданні 23.06.2021 відповідачем подані судові дебати та клопотання в порядку ст. 169 ГПК України, в якому останній просить повернутись до стадії підготовчого провадження та зобов`язати Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України провести судову експертизу.

Суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зобов`язання Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України провести судову експертизу, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання від 23.06.2021.

У судовому засіданні 23.06.2021 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 24.06.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у засіданні суду 24.06.2021 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.

24.06.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (далі - оператор) та Підприємством "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва (далі - бізнес-абонент) укладено договір № K.U.-35182 про надання послуг бізнес-мережі для споживачів сегмента малі та середні підприємства (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1 Договору) оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі, що визначаються у замовленні послуг та відповідних Угодах до цього Договору, а бізнес-абонент отримує послуги, визначені у відповідних Угодах, Додатках та Замовленні, та сплачує їх вартість. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг оператор та бізнес-абонент зобов`язуються з дати набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випадку договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до п. 2.1 Договору, оператор організовує бізнес-абоненту лінію(ї) зв`язку для надання послуг або у разі відсутності технічної можливості пропонує бізнес-абоненту інші варіанти підключення.

Положеннями п. 2.2 Договору встановлено, що перелік та опис замовлених послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг бізнес-абоненту визначаються в замовленні послуг та в окремих Угодах до цього Договору, що підписуються сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Сторони за цим Договором мають права та несуть обов`язки, передбачені Умовами та порядком надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком (далі - Умови Укртелекому, затверджені Оператором, опубліковані на офіційному веб-сайті Оператора http://ukrtelecom.ua) і чинним законодавством України, зокрема, Законом України Про телекомунікації , Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Згідно п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору, бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у Додатках до Угод до цього Договору та Умовами Укртелекому. Порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг здійснюється попередньою оплатою (внесення авансу). Оплата послуг проводиться у національній валюті України. Рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше 20 числа місяця, настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

06.12.2016 між сторонами погоджено та підписано Угоду № 1 до Договору та Замовлення про надання/зміну послуг ТЗ для споживачів сегментів LA/NA, відповідно до якого сторони погодили адресу надання послуг, телефонні номери, щомісячну абонплату та особовий рахунок бізнес-абонента.

Відповідно до п. 1.1 Угоди № 1 до Договору, оператор надає бізнес-абоненту на території України послуги голосової телефонії з використанням SIP (надалі - послуга SIP лінія ), а бізнес-абонент отримує зазначену послугу SIP лінія , користується нею на умовах Договору та цієї Угоди і сплачує її вартість в порядку, передбаченому Договором, та визначену у Замовленнях про надання/зміну послуги SIP лінія (Додатках до цієї угоди).

Позивач зазначає, що у період з липня 2018 року по серпень 2018 року надав відповідачу послуги, передбачені Договором та Угодами, на загальну суму 273 029,29 грн, на підтвердження чого позивачем надані рахунки-акти від 31.07.2018 на суму 272 903,29 грн та від 31.08.2018 на суму 126,00 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором та Угодами, не здійснив повної оплати отриманих телекомунікаційних послуг за отримані в липні 2018 послуги у сумі 272 770,47 грн.

Так, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача суму заборгованості в сумі 272 770,47 грн за отримані в липні 2018 послуги, а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання пені в сумі 5 586,29 грн та 3% річних в сумі 941,63 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає позивач, у період з липня 2018 року по серпень 2018 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 273 029,29 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-актами та при цьому відповідачем не заперечується факт отримання рахунків-актів за період з липня 2018 року по серпень 2018 року на загальну суму 273 029,29 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині зазначає, що позивач, як оператор телекомунікаційних послуг при укладенні договору, на підставі якого виник борг, порушив встановлені законодавством вимоги щодо безпечності наданого виду послуг для відповідача. Спірна заборгованість утворилась за міжнародні розмови, однак відповідач не отримував послуг міжнародного зв`язку від позивача. Відповідач вказує, що обов`язок оплатити послуги закон пов`язує з особою замовника, а не з фактом надання послуг будь-якій третій особі. Виходячи з обставин справи, відповідач вказує, що спірні послуги міжнародного зв`язку не отримував, а спірний борг міг виникнути у зв`язку з неправомірним втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб; позивачем не доведено, що надмірний трафік виник з вини відповідача. Зокрема, відповідач зазначає, що 11.07.2018 та 13.07.2018 мало місце несанкціоноване втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб.

Відносини сторін щодо надання телекомунікаційних послуг врегульовані Законом України Про телекомунікації , Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 (надалі - Правила), Договором між сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про телекомунікації , абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Частиною 3 ст. 27 Закону України Про телекомунікації (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що управління телекомунікаційними мережами загального користування здійснюється операторами телекомунікацій, які експлуатують ці мережі, на основі єдиних стандартів, норм та правил.

Частиною 4 ст. 27 Закону України Про телекомунікації встановлено, що відповідальність за забезпечення сталості телекомунікаційних мереж загального користування покладається на операторів телекомунікацій, які експлуатують ці мережі.

За змістом ст. 32 Закону України Про телекомунікації , споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на безпеку телекомунікаційних послуг; своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг; отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.

Угодою № 1 до Договору визначено, що SIP-лінія - це послуга фіксованого телефонного зв`язку з виходом на ТМЗК, яка реалізована з використанням протоколу SIP. При цьому визначено, що SIP (Session Initiation Protocol) - це протокол встановлення сесії, стандарт та спосіб встановлення і завершення користувацького сеансу, що включає обмін голосовими даними або іншим мультимедійним контентом.

Пунктом 3.3. Угоди № 1 встановлено, що точкою розподілу зон відповідальності між бізнес-абонентом та оператором є Інтернет-інтерфейс обладнання Оператора з IP-адресою, на яку обладнання бізнес-абонента встановлює SIP-з`єднання.

Як зазначає відповідач, інша, не встановлена особа, під`єдналась через мережу інтернет до серверу позивача по справі, з IP адресою 195.5.0.83 та здійснювала безперервні вихідні дзвінки за межі України протягом трьох діб.

Тобто, фактично, без відома відповідача по справі відбувся Рефайлінг - використання третьою особою трафіку.

З відомостей розшифровок розмов по особовому рахунку № НОМЕР_1 судом встановлено, що з 01 год. 52 хв. 11.07.2018 року кожну хвилину, фактично без перерви, здійснювались телефонні розмови МОБІЛЬНІ за межі України в напрямку - Білорусь. Телефонні дзвінки здійснювались протягом трьох діб, без перерви, фактично на одні й ті самі номери.

Разом з тим, з довідки з серверу телефонії відповідача судом встановлено, що спроби відповідача з`єднатись з сервером позивача були невдалими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 призначено у справі телекомунікаційних систем та засобів; на вирішення експертів поставлено питання:

- Чи є ознаки втручання в роботу телекомунікаційної системи сторонніх осіб у період з липня 2018 року по серпень 2018 року?

- Чи забезпечено позивачем безпеку від несанкціонованого доступу до телекомунікаційної системи та в якій спосіб?

- Де відбувся злам телекомунікаційної системі та на якому обладнанні у період з липня 2018 року по серпень 2018 року?

- Чи міг використовувати відповідач телекомунікаційну мережу протягом періоду, за який стягується заборгованість, тобто з липня 2018 року по серпень 2018 року?

- Чи здійснювались міжнародні з`єднання значної тривалості у зв`язку з втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб, ким та коли?

- У чиї засоби/пристрої телекомунікації (позивача чи відповідача) відбулось несанкціоноване втручання?

Однак, 16.04.2020 матеріали справи № 910/14537/18 повернулись до Господарського суду міста Києва у зв`язку з неможливістю проведення експертизи.

Зокрема, експерт вказав на неможливість проведення експертизи у зв`язку з тим, що станом на 12.04.2021 об`єкти, зокрема, обладнання зі складу телекомунікаційної мережі, відповідно до переліку, визначеному ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14537/18 від 26.02.2021 до Центру не надходили.

Господарський суд виходить з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці щодо належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведені обставини, встановити місце втручання в роботу телекомунікаційної системи сторонніх осіб у період з липня 2018 року по серпень 2018 року неможливо. При цьому суд визнає, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для прийняття рішення у справі без урахування зазначеної обставини.

Так, відповідно до умов Договору про надання послуг бізнес мережі № K.U. - 5182 від 06.12.2016 року встановлено (п.3.1. Договору), що сторони мають права та несуть обов`язки, що передбачені, в тому числі Законом України Про телекомунікаційні послуги та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до підпункту 14 та 24 пункту 35 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 № 295, споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на відмову від оплати послуги, яку вони не замовляли.

Отже, оскільки позивачем не замовлялись послуги з телефонних розмов за межі України в напрямку Білорусь, то позивач має право відмовитись від оплати даних послуг.

Разом з тим, у відповідності до Замовлення - додатку № 1.1. до Угоди від 06.12.2016 року № 1 до Договору № K.U. - 5182 пунктом 3 визначено, що адреса надання послуг - 01001, м. Київ, провулок Т.Шевченка, 7/1 оф.8. Тобто, умовами Договору визначено географічне місце надання послуг.

Проте, як зазначено вище, від позивача була отримана інформація, що послугами користувалась невідома особа з IP адресою поза межами географічного місця надання послуг. І про це достеменно було відомо позивачу по справі. Крім того, саме у позивача була технічна можливість негайно перевірити і встановити географічне місце надання послуг.

Пунктом 4.1. розділу 4 Угоди № 1 від 06.12.2016 року до Договору № K.U. - 5182 від 06.12.2016 року визначені зобов`язання Сторін. У відповідності до підпункту 4.1/7 пункту 4.1. розділу 4 Угоди встановлено, серед іншого, що у випадку виявлення використання послуги поза межами населеного пункту, визначеного пунктом 3 Замовлення Оператор, яким являється позивач, зобов`язаний без попередження припинити надання послуги Бізнес-абоненту - яким є відповідач.

Відповідно до п.п. 30 п. 39, п. 40 Правил оператори, провайдери зобов`язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж, технічних засобів провайдерів та інформації, що передається ними. За ненадання або неналежне надання послуг оператор, провайдер несе перед споживачем відповідальність, в тому числі майнову, відповідно до закону та договору.

Отже, обов`язок забезпечення недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж покладено саме на позивача як оператора телекомунікацій.

Разом з тим, проблеми з лінією зв`язку були виявлені не позивачем, а відповідачем, оскільки 11.07.2018 відповідачем було повідомлено позивача про дану обставину, а отже позивач зобов`язаний був у відповідності до вимог договору припинити надання послуг.

Так, з аудіо-записів, наданих відповідачем, вбачається, що представник позивача 13.07.2018 (п`ятниця) та 16.07.2018 (понеділок) рекомендував відповідачу змінити пароль доступу самостійно, як це передбачено умовами Угоди. Проте, лише після з`ясування про наявність великої кількості міжнародних телефонних дзвінків з телефонних номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відповідач самостійно змінив пароль доступу послуги 8ІР-лінія , в результаті чого зв`язок відновився та 17.07.2018 замовлення №56486331 та № 56486365 були закриті, про що свідчать докази, залучені позивачем клопотанням від 14.01.2018 № 14-10/6.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 39 Закону України Про телекомунікації передбачено, що оператори зобов`язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Враховуючи вищевикладене, позивач, як оператор не вживав таких заходів, що призвело до несанкціонованого доступу до телекомунікаційної мережі, що призвело до порушення умов договору позивачем.

Частиною 4 статті 39 цього ж Закону визначено, що оператори телекомунікацій зобов`язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.

Аналогічне положення міститься в підпункті 30 пункту 38 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 295.

Пунктом 54 Правил визначено, що оператор може скорочувати надання послуг з власної ініціативи в разі, зокрема, здійснення зловмисних викликів.

Наданий позивачем трафік розмов слід вважати зловмисними викликами, оскільки останні здійснювались з повторюванням протягом трьох діб без перестанку.

Доказів того, що такий несанкціонований доступ зумовлений розголошенням відповідачем логінів та паролів, які використовувались для входу в телекомунікаційну мережу, не надано.

Додані до справи деталізації телефонних дзвінків за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 не є належним доказом надання відповідачу послуг на спірну суму, оскільки суперечать встановленим вище обставинам справи.

До аналогічних висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 09.07.2020 у справі №910/4/20.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З огляду на вищевикладені обставини, та з врахуванням змісту позовної заяви слід дійти висновку, що позивачем не доведена вина у заподіянні шкоди позивачу та не доведено факт того, що останнім було вжито всіх заходів, щодо виконання зобов`язань.

Таким чином, оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту надання відповідачу у липні 2018 року телекомунікаційних послуг на суму 272 770,47 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії відмовити повністю.

Позивач - Акціонерне товариство "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича 40, код ЄДРПОУ 01189910)

Відповідач - Підприємство "САКУМС" Громадської організації "Рада ветеранів воєнних конфліктів (учасників бойових дій)" Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 9-і, код ЄДРПОУ 30866820)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.06.2021

Суддя І.О. Андреїшина